24 червня 2025 р.Справа № 520/5896/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Макеевої Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 р.
(постановлену суддею Котеньовим О.Г.) по справі за заявою ОСОБА_1 , подану відповідно до ст. ст. 382, 383 КАС України, в справі № 520/5896/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просив: визнати протиправним бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області, код ЄДРПОУ (14099344) вчинених відповідачем на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/5896/21 від 08.06.2021 р. в частині: зобов'язати відповідача здійснити з 01.01.2021 р. перерахунок та виплату мені державної (основної) пенсії по інвалідності з урахуванням сплачених сум у розмірі відшкодування фактичних збитків в порядку, визначеному, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та частини 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і п.п. 4-5, 4-7 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплатити заборгованість з урахуванням вже виплачених сум пенсії; визнати протиправним бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області, код ЄДРПОУ (14099344) вчинених відповідачем на виконання ухвали від 26.09.2023 р. Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/5896/21 стосовно встановленого судового контролю за виконанням рішення суду, а саме в зобов'язанні Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області протягом 60 днів з дня постановлення цієї ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від від 18.06.2021 р. у справі № 520/5896/21; встановити судовий контроль за виконання судового рішення Харківського окружного адміністративного суду справі №520/5896/21 від 8 червня 2021 року, та зобов'язати Головного управління ПФУ в Харківській області в частині зобов'язати відповідача здійснити з 01.01.2021 р. перерахунок та виплату мені державної (основної) пенсії по інвалідності з урахуванням сплачених сум у розмірі відшкодування фактичних збитків в порядку, визначеному відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та частини 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і п.п. 4-5, 4-7 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплатити заборгованість з урахуванням вже виплачених сум пенсії"; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області протягом 30 днів з дати набрання сили рішення про встановлення судового контролю подати звіт про виконання судового рішення в частині “зобов'язати відповідача здійснити з 01.01.2021 р. перерахунок та виплату мені державної (основної) пенсії по інвалідності з урахуванням сплачених сум у розмірі відшкодування фактичних збитків в порядку, визначеному відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і п.п. 4-5, 4-7 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплатити заборгованість з урахуванням вже виплачених сум пенсії».
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 р. відмовлено у задоволенні заяви позивача.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його заяву задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: вимог Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
У судове засідання відповідач свого представника не направив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.
У судовому засіданні заявник підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (в подальшому - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні заяви позивача, суд першої інстанції виходив з того, що
фактично Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області вчинено дії по виконанню судового рішення у цій справі.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви позивача, проте з інших підстав і мотивів.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: - зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу (ст. 282 КАС України); - визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду ( ст. 283 КАС України); - визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності органу виконавчої служби, приватного виконавця (ст. 287 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Спеціальних вимог до змісту заяви, поданої в порядку ст. 382 КАС України, процесуальний закон не містить, що обумовлює застосування загальних вимог до форми та змісту письмової заяви (клопотання), що передбачені ст. 167 КАС України.
Зокрема, розглядаючи заяву в порядку ст. 382 КАС України, суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду та за наслідком оцінки звіту ухвалити рішення про прийняття звіту, накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень або встановлення нового строку для подання звіту.
Строків для подання заяви на підставі ст. 382 КАС України не встановлено, а тому виходячи із мети здійснення судового контролю, така заява може бути подана на стадії виконання рішення суду.
Частиною 2 статті 383 КАС України встановлені чіткі вимоги до змісту заяви про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача на виконання рішення суду.
Статтею 383 КАС України встановлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду (ч. 4 ст. 383 КАС України). При цьому, процесуальним наслідком недотримання встановленого процесуальним законом строку для подання заяви є її повернення заявнику (ч. 5 ст. 383 КАС України).
Крім того судові рішення, які приймаються за результатом розгляду питань, передбачених ст. 382 та 383 КАС України, є різними. Зокрема, розглядаючи заяву в порядку ст. 382 КАС України, суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду та за наслідком оцінки звіту ухвалити рішення про прийняття звіту, накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень або встановлення нового строку для подання звіту.
За результатом розгляду заяви в порядку ст. 383 КАС України суд приймає рішення про залишення її без задоволення, або постановляє окрему ухвалу на підставі ст. 249 КАС України.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що статтями 382 - 383 КАС України різних способів судового контролю за виконанням рішень судів зумовлює і різні процесуальні форми реалізації позивачем права на ініціювання того чи іншого способу судового контролю. Законодавцем встановлено не лише відмінні правила подання та розгляду заяв в порядку ст. ст. 382-383 КАС України, але й розмежовано повноваження суду щодо прийняття до розгляду цих процесуальних питань, тому їх об'єднання в одній заяві є недопустимим.
Законодавець, розмежовуючи види судового контролю за виконанням судового рішення, тим самим розділив і види заяв, з якими звертається позивач до суду та відповідно, наявність чи відсутність вимог до оформлення кожної з них.
Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Судовим розглядом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 р., яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме: визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 963240839231 від 11.02.2021 р. та № 1120 від 15.02.2021 р.; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.01.2021 р. перерахунок та виплату позивачу державної (основної) пенсії по інвалідності з урахуванням сплачених сум у розмірі відшкодування фактичних збитків в порядку, визначеному відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та частини 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і п.п. 4-5, 4-7 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплатити заборгованість з урахуванням вже виплачених сум пенсії; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату основної пенсії позивачу з 01.01.2019 р. по 31.12.2020 р. у розмірі відшкодування фактичних збитків в порядку, визначеному відповідно до статі 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови КМ України № 124 від 20.02.2019 р. , взявши за базу середню заробітну плату (доходу) пенсії станом на 01.10.2017 р., помножений на коефіцієнт, визначений згідно з абзацам першим пункту 4 Порядку, затвердженого постановою КМУ № 124 від 20.02.2019 р., та виплатити заборгованість з урахуванням вже виплачених сум пенсії; у задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач, звернувся до суду з вимогами щодо застосування судом заходів, передбачених ст. ст. 382, 383 КАС України, проте КАС України
передбачені і різні порядки розгляду заяв, поданих відповідно до цих норм.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки заявником порушені вимоги передбачені до оформлення заяви в порядку ст. 383 КАС України, а саме поєднання в одній заяві з вимогами, які належить розглядати в порядку ст. 382 КАС України, то вказана заява підлягає поверненню заявнику.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповнення або зміні його мотивувальної частини (ч. 4 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 р. у справі № 520/5896/21 змінити з підстав і мотивів відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 243, 308, 315, 317, 322, 325, 326, 328, 329, 338, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 р. по справі № 520/5896/21 змінити з підстав і мотивів відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
.
.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 30.06.2025 року