30 червня 2025 р. Справа № 440/3579/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 року (ухвалене суддею Н.І. Слободянюком) в справі № 440/3579/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Полтавській області
про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, в якому просила: визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Полтавській області, оформленої листом вих. № 48815-2025 від 13.03.2025 р. в компенсації податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_1 , відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 р. "Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу" під час нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 р. в справі № 440/3044/24; стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 суми компенсації податку на доходи фізичних осіб в розмірі 2303,89 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 р. "Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу" під час нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 р. в справі № 440/3044/24.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 р. позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 р. та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Відповідач вважає, що оскільки дохід позивача, який виник внаслідок виконання відповідачем рішення суду, не пов'язаний з виконанням обов'язків несення служби, то сума такого доходу оподатковується податковим агентом податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах без застосування положення п. 168.5 ст. 168 ПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що позивачка проходила службу в Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області та була звільнена за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" згідно з наказом від 28.04.2021 р. № 208 о/с.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 р. у справі №440/3044/24, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2025 р., адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено: визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо відмови включення ОСОБА_1 при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції індексації грошового забезпечення; зобов'язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату з урахуванням фактично сплачених сум ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції з урахуванням індексації грошового забезпечення.
27.02.2025 р. на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 р. у справі №440/3044/24 Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області виплачено ОСОБА_1 доплату одноразової грошової допомоги при звільненні у сумі 9855,53 грн., що підтверджується випискою по надходженням по картці від 17.03.2025 р. та платіжною інструкцією №554 від 25.02.2024 р.
Відповідно до платіжних інструкцій №556, №555 від 25.02.2024 р. Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області здійснено платежі у сумі 639,97 грн. за призначенням платежу «утримання військового збору 5 % з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби з урахуванням індексації по справі №440/3044/24 ОСОБА_1 » та у сумі 2303,89 грн. за призначенням платежу «утримання податку на доходи фізичних осіб з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби з урахуванням індексації по справі №440/3044/24 ОСОБА_1 ».
Листом Головне управління Національної поліції в Полтавській області №48815-2025 від 13.03.2025 р. повідомило позивачку, що згідно з рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2025 р. у справі № 440/3044/24 їй здійснено перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції з урахуванням індексації грошового забезпечення. Розмір індексації грошового забезпечення для обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні у квітні 2021 року з розрахунку за повний місяць становив 1218,99 грн. Таким чином, одноразова грошова допомога нарахована у розмірі 12799,39 грн. (1218,99 грн. х 50% х 21 рік) та виплачена на її картковий рахунок згідно з платіжною інструкцією від 25.02.2025 р. № 554 у сумі 9855,53 грн. (за відрахуванням військового збору 5% у сумі 639,97 грн. та податку з доходів фізичних осіб 18% у сумі 2303,89 грн.).
Не погоджуючись з діями відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачці грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення згідно з положеннями ч. 2 зазначеної статті входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Нормами ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно із п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України (в подальшому - ПК України), суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 (в подальшому - Порядок №44).
Згідно із п.2 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби. Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" (п.3 Порядку №44).
Згідно з п.п. 4-5 Порядку №44, виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз вищезазначених норм законодавства вказує, що суми податку на доходи фізичних осіб, які утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних поліцейськими, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують поліцейських за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Судовим розглядом встановлено, що відповідач на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 р. у справі № 440/3044/24 нарахував позивачу доплату одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції з урахуванням індексації у сумі 12799,39 грн. Із вказаної суми було утримано податок з доходів фізичних осіб (18%) в сумі 2303,89 грн., однак виплату грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб одночасно з виплатою відповідної суми грошового забезпечення відповідач не здійснив.
Довід відповідача щодо відсутності підстав для виплати позивачу грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб, оскільки виплати, з яких утримано податок, не є грошовим забезпеченням і їх здійснення відбулося на виконання рішення суду, тобто такі виплати не пов'язані з виконанням обов'язків несення служби, суд апеляційної інстанції не приймає, оскільки з аналізу норми п. 168.5 ст. 168 ПК України слідує, що компенсації підлягає сума податку на доходи фізичних осіб, що утримана не тільки з грошового забезпечення, а й з грошових винагород та інших виплат, одержаних поліцейськими, тобто для виплати поліцейським компенсації податку з доходів фізичних осіб немає значення чи є виплачені суми складовими грошового забезпечення, чи не є такими складовими та чи виплачені вони під час проходження служби в поліції чи після звільнення зі служби на виконання судового рішення.
Крім того, при належному виконанні відповідачем своїх зобов'язань щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції з урахуванням індексації, з якої утримано податок, грошова компенсація податку на доходи фізичних осіб мала бути виплачена позивачу одночасно з виплатою їй такої допомоги при звільненні.
Аналогічні висновки застосування норм права викладені в постановах Верховного Суду від 22.06.2018 р. у справі № 812/1048/17, від 25.06.2020 р. у справі № 825/761/17, які в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов'язковими для врахування при розгляді даної справи.
Посилання відповідача на лист Державної податкової служби України від 02.03.2020 р. за вих. №877/5/99-00-04-06-03-05/ІПК є недоречним, з огляду на нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та обставини цієї справи. Зазначений лист має рекомендацій характер та не стосується безпосередньо правовідносин між позивачем та відповідачем .
Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню, у зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги відповідача не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 в справі № 440/3579/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич