05 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві, шляхом проведення відеоконференцзв'язку між Київським апеляційним судом, захисником ОСОБА_6 та прокурором ОСОБА_5 з використанням їх власних технічних засобів в системі «EasyCon», заяву обвинуваченої ОСОБА_7 про відвід та заміну захисника ОСОБА_6 ,
Вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та їй призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі.
На вказане рішення суду подані апеляційні скарги обвинуваченою ОСОБА_7 та прокурором у провадженні - ОСОБА_5 .
Під час апеляційного розгляду обвинувачена ОСОБА_7 заявила відвід захиснику ОСОБА_6 та просила замінити їй захисника іншим, вказуючи на те, що захисник здійснює неналежний захист, не відвідує її у СІЗО, не виходить з нею на зв'язок, коли вона йому телефонує, та не надає допомоги в отриманні доказів, щоб узгодити позицію захисту, тобто неналежно виконує свої обов'язки.
Заслухавши позицію обвинуваченої ОСОБА_8 на підтримку доводів заяви про відвід та заміну захисника ОСОБА_6 , а також захисника ОСОБА_6 , який зазначив, що він здійснював захист обвинуваченої належним чином, але не заперечує проти його заміни на іншого адвоката, _________________________________________________________________
Справа №11-кп/824/539/2025 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_9
Категорія: ч. 2 ст. 121 КК України Доповідач ОСОБА_1
та прокурора, який заперечував проти задоволення заяви обвинуваченої, оскільки захисник виконує свої обов'язки належним чином, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що дана заява не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_8 захисника самостійно не залучала, а захисник ОСОБА_6 призначений Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Київській області.
Пунктом 3 частини 3 статті 42 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений має право, зокрема, на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв'язку з відсутністю коштів для оплати такої допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 КПК України, участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів.
За приписами ч. 1 ст. 54 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право відмовитися від захисника або замінити його. Водночас вимогами ч. 3 цієї статті передбачено, що відмова від захисника не приймається у випадку, якщо його участь є обов'язковою. У такому випадку, якщо підозрюваний, обвинувачений відмовляється від захисника і не залучає іншого захисника, захисник повинен бути залучений у порядку, передбаченому ст. 49 цього Кодексу, для здійснення захисту за призначенням.
Отже, на всіх стадіях кримінального провадження закон забезпечує особу, яка підозрюється, обвинувачується або засуджена у вчиненні кримінального правопорушення, можливістю мати захисника як обраного нею, так і призначеного їй. Забезпечена така особа й можливістю відмовитися від захисника або замінити його відповідно до вимог процесуального закону.
Право особи на заміну захисника, передбачене ст. 54 КПК України, є похідним від права вільного вибору захисника своїх прав, яке особа реалізує самостійно, укладаючи договір з обраним нею захисником. Це право не поширюється на зміст права на безоплатну правничу допомогу, де особа не обирає собі захисника, а отримує захист, гарантований державою та за державні кошти.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», безоплатна вторинна правнича допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.
Під час реалізації цієї державної гарантії особа позбавлена можливості вільно обирати собі захисника, оскільки на підставі ст. 49 КПК України захисник такій особі призначається за постановою слідчого/прокурора або ухвалою слідчого судді чи суду. Тому особа, що отримує безоплатну правничу допомогу, не може на власний розсуд вимагати від суду заміни захисника за призначенням з особистих мотивів за відсутності обґрунтованих підстав для цього.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, особа має право обрати собі адвоката в разі, якщо є можливість оплатити його послуги. Особа, якій надається безоплатна юридична допомога, не має права обирати захисника. У випадках, коли безоплатно призначений захисник явно не виконує своїх обов'язків, органи влади мають позитивне зобов'язання замінити його.
Матеріалами провадження підтверджено, що зі стадії досудового розслідування для захисту ОСОБА_7 було залучено захисника за призначенням - адвоката ОСОБА_6 , який надалі також брав участь у судовому провадженні. Під час судового розгляду в суді першої інстанції захист прав обвинуваченої ОСОБА_7 також здійснював адвокат ОСОБА_6 . При цьому обвинувачена від захисника не відмовлялася, не зазначала про невиконання ним обов'язків щодо забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів обвинуваченої, про ненадання їй належної правової допомоги чи про неузгодженість позицій. Тобто жодних зауважень чи нарікань з боку ОСОБА_7 щодо якості наданої правової допомоги і належного захисту її прав та інтересів не надходило.
До того ж заявлене клопотання обвинуваченої не містить обґрунтувань, у чому саме полягає неналежне виконання захисником своїх обов'язків.
Згідно матеріалів провадження, захисник ОСОБА_6 здійснював захист ОСОБА_7 упродовж усього кримінального провадження, брав участь у слідчих діях, знайомився з матеріалами справи, здійснював захист обвинуваченої під час судового провадження в суді першої інстанції, тобто брав активну участь у кримінальному провадженні, виступав у судових дебатах, обґрунтовуючи позицію захисту щодо пред'явленого обвинувачення, тим самим застосовував передбачені законом засоби для належного захисту прав та інтересів засудженої, жодних відомостей, які б свідчили, що такий захист якимось чином ставив під загрозу реалізацію права обвинуваченої на справедливий судовий розгляд, не здобуто.
При цьому, висловлені захисником ОСОБА_6 позиції узгоджувалися з позицією самої ОСОБА_7 , яка підтримував свого захисника в питаннях, щодо яких суд приймав рішення після заслуховування думки учасників судового провадження. Підтримав захисник і подану обвинуваченою апеляційну скаргу та просив переглянути вирок місцевого суду щодо обвинуваченої ОСОБА_7 .
Отже, процесуальна поведінка адвоката ОСОБА_6 безсумнівно надає підстави для висновку про те, що заява ОСОБА_7 про неналежне виконання ним своїх обов'язків захисника є надуманою. Тому відмова від захисника за призначенням, участь якого є обов'язковою, з вимогою залучити іншого захисника за рахунок держави ґрунтувалася лише на особистих мотивах обвинуваченої, не пов'язаних з неналежним забезпеченням її захисту, тому в цьому конкретному випадку не має підстав вважати порушеним її право на захист унаслідок неприйняття судом такої відмови від захисника.
Об'єктивних даних про неналежне виконання професійних обов'язків адвокатом ОСОБА_6 , зокрема під час судового розгляду в суді першої та апеляційної інстанцій, що могло призвести до істотного обмеження чи порушення прав обвинуваченої ОСОБА_7 , передбачених ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 59 Конституції України, ст. 20, частинами 3, 4 ст. 42 КПК України, не встановлено. А відповідно і немає підстав вважати, що було порушено право ОСОБА_7 на захист, справедливий судовий розгляд або існували перешкоди для реалізації нею інших передбачених законом прав.
Ефективність захисту не є тотожним досягненню за результатами судового розгляду бажаного для обвинуваченого результату, а полягає в наданні йому належних і достатніх можливостей з використанням власних процесуальних прав та кваліфікованої юридичної допомоги, яка в передбачених законом випадках є обов'язковою, захищатися від обвинувачення в передбачений законом спосіб. Подальша незгода обвинуваченого з позицією і тактикою захисту не свідчить про його неефективність.
Тому колегія суддів, не встановивши у матеріалах провадження обставин, які б указували на неналежне виконання адвокатом ОСОБА_6 обов'язків захисника, не вбачає підстав вважати про наявність порушення прав обвинуваченої.
Наведене вище узгоджується з позицією Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеною в постанові від 21 листопада 2024 року (справа №748/1972/19).
Отже, перевіркою матеріалів провадження не встановлено та ОСОБА_7 не наведено будь-яких підтверджених об'єктивних даних, які б свідчили про факт неналежного виконання захисником ОСОБА_6 професійних обов'язків адвоката, що могло б призвести до обмеження чи ускладнення реалізації прав обвинуваченої, до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою/скаргою на дії захисника ОСОБА_6 обвинувачена не зверталася.
Відсутні підстави і для відводу захисника ОСОБА_6 , передбачені ст. 78 КПК України.
А відтак, захисник ОСОБА_6 здійснює належний захист у даному провадженні, а заява обвинуваченої ОСОБА_7 про відвід та заміну захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 54, 78, 81 КПК України, колегія суддів
заяву обвинуваченої ОСОБА_7 про відвід та заміну захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
__________________ _____________________ ____________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3