справа № 357/7594/24
головуючий у суді І інстанції Цуранов А.Ю.
провадження № 22-ц/824/3987/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
01 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевська О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Любченко Наталії Юріївни на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила суд: стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову до суду та до досягнення дитиною повноліття.
Позов обґрунтовано тим, що сторони з 26 вересня 2009 року по 02 листопада 2018 року перебували у зареєстрованому шлюбі та мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач ухиляється від утримання дитини та добровільно не надає матеріальної допомоги на її утримання, а позивач не має матеріальної змоги забезпечити доньку усім необхідним, тому вимушена звернутись до суду. Позивач намагалась вирішити це питання у добровільному порядку, однак відповідач не бажає навіть вести розмову з цього приводу.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 щомісячно аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/5 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28 травня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позову відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення у межах суми платежу аліментів за один місяць.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що аліменти у розмірі 1/5 частини доходів відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, не порушить право дитини на гідний рівень життя, виходячи з фактичних обставин цієї справи. Доводи позовної заяви про несплату відповідачем коштів на утримання доньки є неправдивими та повністю спростовані під час розгляду справи в судовому засіданні.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Любченко Н.Ю. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2024 року в частині розміру стягнутих аліментів у розмірі 1/5 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28 травня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не мотивовано за якими критеріями визначено аліменти у розмірі 1/5 замість 1/4 частини.
На підтвердження своїх доводів про добровільну оплату грошових коштів на утримання доньки, реєстрація другого шлюбу та наявність у другої дружини двох дітей, лікування, брак коштів для забезпечення себе та сім'ї, відповідачем не надано належних доказів.
З виписки з карткового рахунку відповідача вбачаються витрати на онлайн-казіно.
Відповідач у визначений ухвалою суду строк не скористався процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України.
За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що зазначений спір є малозначний, ця справа є справою незначної складності, відноситься до категорії справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а тому справа розглядається судом апеляційної інстанції у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла таких висновків.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що з 26 вересня 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2018 року у справі № 357/8481/18.
Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Позивач разом з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , з 01 листопада 2018 року.
30 січня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрований шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .
ОСОБА_4 є матір'ю двох дітей: доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що вбачається зі свідоцтв про народження дітей.
Відповідно до витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини 1 статті 135 СК України батьком ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зазначено ОСОБА_7 відповідно до частини 1 статті 135 СК України.
Згідно з довідкою від 15 липня 2024 року, виданою виконавчим комітетом Узинської міської ради, ОСОБА_2 з дружиною ОСОБА_4 , дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно довідки до акта огляду МСЕК № 858866, дружині відповідача ОСОБА_4 встановлено третю групу інвалідності з 24 червня 2024 року на строк до 01 липня 2025 року. Останній встановлена індивідуальна програма реабілітації № 1386 у зв'язку з інвалідністю та згідно консультативного висновку спеціаліста від 17 липня 2024 року лікаря хірурга-онколога діагноз рак щитоподібної залози.
Відповідачем на підтвердження доводів про добровільну сплату коштів на утримання доньки надано копії квитанцій про переказ ним коштів на користь ОСОБА_1 , а також виписку АТ КБ «Приватбанк» про рух коштів позивача по рахунку в період з 01 січня 2019 року по 15 липня 2024 року.
Також судом встановлено та не заперечується сторонами, що відповідач ОСОБА_2 проходив та наразі проходить службу в ЗСУ, брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України та під час бойових дій отримав поранення.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з частиною 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За змістом частини 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789X11 (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження добровільної оплати грошових коштів на утримання доньки, реєстрація другого шлюбу та наявність у другої дружини двох дітей, лікування, брак коштів для забезпечення себе та сім'ї.
Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_2 надано копії фіскальних чеків та виписку по витратам по його банківській картці, з яких вбачається здійснення ним добровільної сплати аліментів, однак здійснення ним добровільної сплати аліментів на дитину ОСОБА_3 не обмежують право матері, з якою проживає дитина, звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів з батька дитини.
На спростування доводів апеляційної скарги про ненадання відповідачем доказів на підтвердження своїх доводів в матеріалах справи наявні докази на підтвердження реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , яка є особою з інвалідністю третьої групи, наявності у його дружини двох дітей.
За таких обставин, враховуючи спільний обов'язок батьків матеріально утримувати дитину до повноліття, встановивши, що неповнолітня донька ОСОБА_3 проживає разом із матір'ю, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на дитину у розмірі 1/5 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія апеляційного суду вважає, що рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2024 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 367, 369, 375, 381-384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Любченко Наталії Юріївни залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська