Апеляційне провадження Доповідач - Кафідова О.В.
№ 22-ц/824/5114/2025
м. Київ Справа № 752/4218/24
01 липня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Кафідової О.В.
суддів: Оніщука М.І.
Шебуєвої В.А.
розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 листопада 2024 року, постановлене під головуванням судді Кордюкової Ж.І. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості,-
23 лютого 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» (далі - ТОВ «УК «Венеція») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ТОВ «УК «Венеція» є суб'єктом господарювання у сфері надання житлово-комунальних послуг, здійснює дану діяльність на договірних засадах за предметом правовідносин, що виникають між виробниками, виконавцями і споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, а також формує і надає споживачам рахунки на оплату комунальних послуг, згідно затверджених уповноваженими органами тарифів, зокрема обслуговування та ремонт житлового будинку, а також утримання прибудинкової території.
09.11.2021 року ТОВ «Ліко - Житлосервіс» перейменовано на ТОВ «УК «Венеція».
Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 . Однак, в порушення Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, а також вимог Цивільного та Житлового кодексу України, відповідач не в повному обсязі сплачує квартплату та комунальні послуги, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з 01.10.2019 по 31.03.2023 в розмірі 16 965,92 грн.
У зв'язку з простроченням оплати житлово-комунальних послуг, відповідач повинен сплатити також 3% річних в розмірі 486,65 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1325,51 грн.
З огляду на вище викладене просив стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість за житлово-комунальні послуги, 3% річних, інфляційні втрати, а також судові витрати.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07 листопада 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01.10.2019 по 31.03.2023 у розмірі 16 965 (шістнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 92 коп.; 3% річних від простроченої суми за період з жовтня 2019 року по січень 2022 року у розмірі 486 (чотириста вісімдесят шість) грн. 65 коп., інфляційні втрати за період з жовтня 2019 року по січень 2022 року у розмірі 1 325 (одна тисяча триста двадцять п'ять) грн. 51 коп. та судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 04 грудня 2024 року відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням матеріального та процесуального права.
Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що в своїй позовній заяві позивач стверджує, що ОСОБА_1 нібито є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 158753684 від 06.03.2019 року.
Отже, в додатках до позовної заяви, в якості доказу та обґрунтованості своїх позовних вимог, ТОВ «УК «Венеція» надало Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.03.2019 року, тобто ТОВ «УК «Венеція» не надало актуальний витяг на дату подання позову, а саме станом на 16 лютого 2024 року.
Зазначає, що в оскаржуваному рішення судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , разом з тим, такі висновки суду першої інстанції не відповідають дійсності, оскільки з 10 липня 2019 року і по сьогоднішній день відповідач не є власником зазначеної квартири, в зв?язку з її продажем.
Вказує на те, що відповідно до Договору купівлі-продажу квартири від 10 липня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевковою О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1294, продавець ОСОБА_1 передав (продав), а покупець ( ОСОБА_2 ) прийняв у власність (купив) квартиру за номером АДРЕСА_1 .
Факт переходу права власності 10.07.2019 року на квартиру АДРЕСА_1 від громадянина ОСОБА_1 до громадянки ОСОБА_2 підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав від 02.12.2024 року.
Отже, з 10.07.2019 року попередній власник квартири - громадянин ОСОБА_1 втратив право користування об'єктом нерухомості, а до нового власника кватири - громадянки ОСОБА_2 перейшли всі права та обов'язки щодо утримання та сплати комунальних послуг, які надавалися їй в квартирі АДРЕСА_1 .
Крім того, зазначає, що у своїй позовній заяві позивач надає розрахунок заборгованості за житлово-комунальні послуги по квартирі за адресою: АДРЕСА_2 від 19.02.2024 р. № 12/10/1/485А за період з 01.10.2019 року по 31.03.2023 року, проте в зазначений період відповідач вже не був власником квартири.
Вказує, що після отримання копії позовної заяви відповідач подав до суду першої інстанції заяву, в якій він просив суд здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, яку суд залишив без задоволення, оскільки характер справи не вимагає проведення судового засідання, а її розгляд можливий за наявними в матеріалах справи доказами та поясненнями сторін. В той же час, відповідача ніяким чином не було повідомлено про те, що суд першої інстанції відмовив у проханні розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Київської міської ради від 17 квітня 2018 року №479/4543 видокремлено послугу з вивезення побутових відходів окремою комунальною послугою, у зв'язку з чим наказом № 36 від 29 листопада 2019 року ТОВ «Ліко-Житлосервіс» (нині - ТОВ «УК «Венеція») виокремлено послугу «Вивезення побутових, великогабаритних, рідких відходів» зі складової тарифу на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій й на підставі якого проведено відповідні нарахування. (а.с.16)
09 вересня 2018 року між ТОВ «Екотранс-Груп» (виконавець) та ТОВ «Ліко-Житлосервіс» (замовник) укладено Договір 005/18 про надання послуг з вивозу та знешкодження твердих побутових відходів, відповідно до якого Виконавець бере на себе виконання робіт по перевезенню та знешкодженню твердих побутових відходів, а Виконавець має сплатити за надані послуги 80 грн. за 1 куб.м. (а.с.10)
20 лютого 2019 року між ТОВ «Екотранс-Груп» (виконавець) та ТОВ «Ліко-Житлосервіс» (замовник) укладено Додаткову угоду № 1 до Договору 005/18 про надання послуг з вивозу та знешкодження твердих побутових відходів, відповідно до якого узгоджено тариф в розмірі 114 грн. за 1 куб.м. (а.с.12)
07 березня 2019 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 10/1/485a про надання комунальних послуг, відповідно до умов якого, відповідач зобов'язується надати комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_2 , а позивач зобов'язується своєчасно оплатити такі послуги на умовах, встановлених договором.
Відповідно до п.1.2 договору для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинку і споруд та прибудинкової території в порядку та на умовах, визначених цим договором виконавець зобов'язується за дорученням замовника протягом року визначеного в договорі, за плату надавати послуги.
Відповідно до п.2.2.1 замовник зобов'язаний оплачувати послуги в порядку та на умовах визначених цим договором.
Пунктом 2.4. виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасне надання послуг належної якості згідно із законодавством.
Пункт 3.1 передбачає, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється замовником не пізніше ніж до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Відповідно до п. 5.1 договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2019 року включно. У разі коли за місяць до закінчення дії цього договору однією з сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду, цей договір вважається щороку продовженим.
Пунктом 5.2 договір може бути розірваний достроково у разі: - переходу права власності (користування) на квартиру (житлове приміщення у гуртожитку) у житловому будинку (гуртожитку) до іншої особи, за умови, що на момент розірвання договору між сторонами немає неврегульованих спорів з приводу його виконання, а також будь-яких невиконаних сторонами зобов'язань.
А отже, між позивачем та відповідачем існують договірні відносини щодо надання житлових та комунальних послуг з управління та обслуговування будинку, прибудинкової території та території комплексу.
У подальшому, 29 листопада 2019 року Наказом ТОВ «Ліко-Житлосервіс» № 36 виокремлено послугу «Вивезення побутових, великогабаритних, рідких відходів» зі складової тарифу на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій. (а.с.13)
09.11.2021 ТОВ «Ліко - Житлосервіс» перейменовано на ТОВ «УК «Венеція».
01.01.2022 між ТОВ «Екотранс-Груп» (Виконавець) та ТОВ «УК «Венеція» (Замовник) укладено Додаткову угоду № 1 до Договору 005/18 про надання послуг з вивозу та знешкодження твердих побутових відходів, відповідно до якого узгоджено тариф в розмірі 149 грн. за 1 куб.м.
Наказом ТОВ «УК «Венеція» від 25.01.2022 № 1 внесено зміни в тарифи надання послуг з вивозу та знешкодження твердих відходів, відповідно до якого з 01.01.2022 застосовується тариф у розмірі 149 грн/м3 з розрахунку на 1 людину 2,15 м3/рік - норма твердих побутових відходів, 0,26 м3/рік - норма великогабаритних та ремонтних відходів. (а.с.14)
Наказом ТОВ «УК «Венеція» від 30.09.2022 № 26 внесено зміни в тарифи надання послуг з вивозу та знешкодження твердих відходів, відповідно до якого з 01.10.2022 застосовується тариф у розмірі 179 грн/м3 з розрахунку на 1 людину 2,15 м3/рік - норма твердих побутових відходів, 0,26 м3/рік - норма великогабаритних та ремонтних відходів. (а.с.15)
Як убачається із розрахунку заборгованості, складеного позивачем видно, що за період з жовтня 2019 року по січень 2022 року заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 16 965 грн. 92 коп., сума інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості, становить 1 325 грн. 51 коп., а 3 % річних - 486 грн. 65 коп (а.с. 9).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем ОСОБА_1 не було надано доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, у тому числі відповідач, відповідно до порядку, передбаченому ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», не відмовився від надання позивачем послуг. Водночас, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 свої обов'язки щодо оплати отриманих житлово-комунальних послуг виконував неналежним чином, що призвело до виникнення заборгованості.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, а з таким правом споживача прямо кореспондується і його обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону).
У відповідності до ст. 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежно ї якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг.
У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).
Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов'язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача.
Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач спожив надані ТОВ "Управляюча компанія "Венеція" послуги, однак у встановленому договором строк не оплатив їх, що призвело до утворення заборгованості за період з 01 жовтня 2019 року по 31 березня 2023 року на загальну суму - 16 965 грн. 92 коп., що підтверджується змістом долученого до справи розрахунку заборгованості (а.с. 8).
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача - ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість по оплаті вартості наданих житлових та комунальних послуг, оскільки, споживши надані позивачем послуги, у порушення вимог законодавства та положень підписаного між сторонами договору, відповідач не здійснив своєчасну оплату вказаних послуг.
За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондується право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Таким чином, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін, як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
З огляду на вищенаведене, позивач ТОВ "Управляюча компанія "Венеція" має право на відшкодування інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості.
У даній справі, яка переглядається апеляційним судом, між позивачем та відповідачем склалися договірні відносини шляхом укладення 07 березня 2019 року договору про надання послуг № 10/1/485а, за яким ТОВ «Ліко-житлосервіс» надавалися послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, а також вивезення побутових відходів, які він був зобов'язаний оплачувати, і цей правочин є чинним і не розірваним у встановленому порядку, а отже обов'язковим до виконання його сторонами.
Однак відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за договором, своєчасно та у повному обсязі не оплачував спожиті послуги, внаслідок чого станом на 31 березня 2023 року виникла заборгованість у розмірі 16 965 грн. 92 коп.
Щодо доводів апеляційної скарги відповідача щодо того, що відповідно до Договору купівлі-продажу квартири від 10 липня 2019 року ОСОБА_1 передав (продав), а покупець ( ОСОБА_2 ) прийняв у власність (купив) квартиру за номером АДРЕСА_1 , тобто на сьогоднішній день відповідач не є власником зазначеної квартири, в зв?язку з її продажем, суд апеляційної інстанції відхиляє виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 77 ЦПК Українивизначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).
Відповідач звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на підтвердження своїх доводів надав копію договору купівлі-продажу квартири за номером АДРЕСА_1 , з якого вбачається, що ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_2 прийняла у власність вказану квартиру.
Наданий до апеляційної скарги договір купівлі-продажу, колегія суддів не може прийняти в якості доказу у справі з огляду на вимоги ч.3 ст. 367 ЦПК України, якою передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
З матеріалів справи вбачається, що 29 квітня 2024 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заперечення на позовну заяву. Разом з тим, в наданих запереченнях відповідач не зазначив жодним чином, що вже не є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 та не надав копію договору купівлі-продажу.
Крім того, в апеляційній скарзі відповідач не зазначає причин, які перешкоджали йому надати зазначений доказ до першої інстанції.
Окрім того, як судом встановлено ТОВ «Ліко-житлосервіс» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг № 10/1/485а, відповідно до якого п.5.1 передбачає, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2019 року включно. У разі коли за місяць до закінчення дії цього договору однією з сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду, цей договір вважається щороку продовженим.
Пунктом 5.2 передбачено, що договір може бути розірваний достроково у разі: - переходу права власності (користування) на квартиру (житлове приміщення у гуртожитку) у житловому будинку (гуртожитку) до іншої особи, за умови, що на момент розірвання договору між сторонами немає неврегульованих спорів з приводу його виконання, а також будь-яких невиконаних сторонами зобов'язань.
Відповідно до вказаних вище пунктів відповідачем ОСОБА_1 ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів, що зазначений договір був розірваний достроково. Разом з тим, відповідачем не надано доказів того, що він звертався до позивача з відповідними заявами про розірвання зазначеного договору, у зв'язку з тим, що ним було укладено договір купівлі-продажу та він не є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Інші доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до його незгоди з висновками суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 07 листопада 2024 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги.
Питання щодо розподілу судових витрат пов'язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Судові витрати відповідача не підлягають відшкодуванню, оскільки суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 07 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Судді: