23 червня 2025 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 754/5119/24
номер провадження №22-ц/824/7277/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
учасники справи: представник заявника Гриценко Б.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 04 грудня 2024 року /суддя Сенюта В.О./
у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний нотаріус Прилипчук Адама Яковича, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, -
ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду міста Києва із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу з 2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 .
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 04 грудня 2024 року у позові відмовлено. /а.с. 102-108/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, задовольнивши вимоги заяви.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно враховано обставини справи, зокрема, проігноровано покази свідків ( ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ). Суд відхилив свідчення через родинні зв'язки, що суперечить постанові ВС від 03.07.2019 (справа №554/8023/15-ц), яка допускає покази родичів, якщо вони детальні. Свідки підтвердили спільне проживання з 2006 року в м. Києві та с. Воронівщина, ремонт будинку, купівлю меблів, спільні свята, що відповідає критеріям сім'ї. Суд помилково визнав заяву, де ОСОБА_5 вказав адресу в с. Воронівщина, неналежною, через реєстрацію в Житомирській області. Це суперечить ст. 2 Закону України «Про свободу пересування», яка не пов'язує проживання з реєстрацією. Заява підтверджує спільне проживання з ОСОБА_1 , але суд не дослідив її значення. Квитанції про погашення кредиту (2013-2018) також безпідставно відхилені, бо платником був ОСОБА_5 , не враховано можливість спільного бюджету в сімейних відносинах. Покази свідків підтверджують спільне фінансування автомобіля, водночас, суд не витребував банківські виписки. Суд помилково відхилив відзив ОСОБА_3 , яка не заперечувала проти заяви, через брак доказів спорідненості. Також суд проігнорував організацію поховання та розпорядження речами ОСОБА_5 , що є ознакою сімейних обов'язків.
Заінтересовані особи в судове засідання не з'явились, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 20.09.2023.
Згідно з довідками Попільнянської селищної ради, ОСОБА_5 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 04.01.2006, але з 2020 року там не проживав.
ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , з 06.05.2004.
Заявниця звернулася до нотаріуса Пилипчук А.Я. для прийняття спадщини після ОСОБА_5 , але отримала відмову через відсутність офіційного шлюбу.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вірно керувався ст. 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки; ст. 74 СК України про те, що майно, набуте за час спільного проживання без шлюбу, належить сторонам на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором; ст. 1216 ЦК України про те, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків від померлої особи до спадкоємців; ст. 1217 ЦК України про те, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом; ст. 1218 ЦК України про те, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини; а також постановами Верховного Суду від 14 лютого 2018 року (справа №129/2115/15-ц) про те, що для визнання права на спадщину необхідно довести належність до відповідної черги спадкоємців або наявність заповіту; від 08 грудня 2021 року (справа №531/295/19) про те, що суд при розгляді спадкових спорів має перевірити наявність доказів родинних зв'язків та факту прийняття спадщини у встановлений законом строк.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявниця не довела фактів спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету чи взаємних прав і обов'язків, необхідних для визнання сім'ї за ст. 3 СК України.
Колегія суддів вважає висновки суду обґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу в порядку окремого провадження. Згідно зі ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Стаття 74 СК України передбачає, що проживання однією сім'єю без шлюбу дає право на спільну сумісну власність, якщо між особами склалися усталені відносини, притаманні подружжю. Стаття 1264 ЦК України встановлює, що особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше 5 років до відкриття спадщини, є спадкоємцями четвертої черги.
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 (справа №644/6274/16-ц) зазначає, що для визнання сім'ї необхідні спільне проживання, ведення спільного господарства, спільний бюджет, купівля майна для спільного користування, взаємна допомога та домовленості про користування житлом. Постанова Верховного Суду від 14.02.2018 (справа №129/2115/15-ц) підкреслює, що покази свідків та світлини не є достатніми без доказів спільного господарства та бюджету.
Заявниця надала листи банків (2013-2015), заяву до АТ «Ощадбанк» (2017), квитанції про погашення кредиту (2013-2018), дві світлини, покази свідків ( ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ) та відзив ОСОБА_3 .
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав ці докази недостатніми, оскільки листи банків не охоплюють період з 2006 року, а заява до АТ «Ощадбанк» суперечить довідкам про реєстрацію ОСОБА_5 у с. Великі Лісівці. Квитанції вказують лише ОСОБА_5 як платника, без доказів внесення коштів ОСОБА_1 . Світлини не ідентифікують осіб чи період часу. Покази свідків, які є родичами заявниці, не підкріплені об'єктивними доказами (чеками, виписками, договорами), що відповідає практиці ВС (справа №531/295/19). Відзив ОСОБА_3 не підтверджений доказами її спорідненості з померлим. Організація поховання та розпорядження речами не є достатніми для встановлення тривалого спільного проживання однією сім'єю.
Доводи апеляційної скарги про неправильну оцінку доказів не спростовують висновків суду, оскільки заявниця не надала нових доказів чи аргументів, які б підтвердили спільне господарство чи бюджет. Відхилення показів свідків через родинні зв'язки є обґрунтованим, оскільки їхні свідчення не підкріплені іншими доказами (ст. 81 ЦПК).
Отже, суд першої інстанції належним чином мотивував відхилення кожного доказу, що відповідає ст. 89 ЦПК.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення, передбачених ст. 376 ЦПК, оскільки суд повно з'ясував обставини, правильно оцінив докази та застосував норми права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 04 грудня 2024 року - залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 04 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: