Справа № 759/4990/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4342/2025 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
12 червня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5
за участю:
захисника: ОСОБА_6 ,
прокурора: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ «ДОЛИНА ЛЕНД»на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 18 березня 2025 року у кримінальному провадженні № 12021111230000288 від 08.04.2021 в справі клопотанням прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту,
Прокурор відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту у кримінальному провадженні № 12021111230000288 від 08.04.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 189, ч. 4 ст. 190 і ст. 356 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначив, що в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_9 , залучивши до злочинної діяльності ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , використовуючи ТОВ «ДОЛИНА ЛЕНД», ТОВ «СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «СОНЯЧНА», ТОВ «СЕРВІСНА КОМПАНІЯ «ДОЛИНА», ТОВ «АГЕНСТВО БЕЗПЕКИ «ДОЛИНА», ТОВ «ІНСАМ МЕРЕЖІ» і ТОВ «БІЛ-ОБСТ», примушують власників житлових будинків, розташованих на території котеджного містечка з умовною назвою «Сонячна долина», за адресою: вул. Лісова, с. Романків, Обухівського району, Київської обл., до укладення фіктивних договорів про надання мешканцям послуг з водопостачання та водовідведення, газопостачання, електропостачання, послуг з охорони та обслуговування території шляхом введення в оману, шантажу, погроз, завдання шкоди майну потерпілих.
Вказані особи, усвідомлюючи відсутність введених в установленому законодавством порядку інженерних мереж та комунікацій, та фактично здійснюючи їх використання для забезпечення надання комунальних послуг, які у відповідності до закону не мають права надавати у зв'язку із відсутністю відповідних дозвільних документів, продовжують вчиняти протиправні діяння на території вищевказаного котеджного містечка.
Шахрайським шляхом заволодівають грошовими коштами, спричиняючи мешканцям котеджного містечка матеріальну шкоду, вчиняють блокування під'їзних доріг до будинків мешканців котеджного містечка, вчиняють пошкодження мереж, що ведуть до будинків, встановлюють засоби для обмеження дорожнього руху, примушують мешканців будинків до укладення незаконних договорів, створюючи умови для заволодіння грошовими коштами.
Дороги, тротуари, централізовані мережі та комунікації, до яких приєднані житлові будинки по АДРЕСА_1 , збудовано за кошти інвесторів - власників житлових будинків. У зв'язку із тим, що будівництво вказаних доріг, мереж та комунікацій здійснювалося за спільні кошти інвесторів - новозбудовані об'єкти інфраструктури, а саме дороги, місця загального користування, мережі та комунікації мали бути передані забудовником котеджного містечка ТОВ «САС АРХ БУД» на баланс органу місцевого самоврядування, або у власність органу місцевого самоуправління. Дороги та розташовані уздовж них об'єкти інфраструктури згідно містобудівної документації - Плану зонування території села Романків Обухівського району Київської області, затвердженого рішенням № 5.58.VII, 58-ї сесії сьомого скликання Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 23.05.2019 та розміщеного на офіційному сайті Підгірцівського старостинського округу, відносяться до Зони транспортної інфраструктури населеного пункту ТР-2 «Зони території вулиць, майданів (в межах червоних ліній).
У кримінальному провадженні визнано речовими доказами земельні ділянки загального користування, власниками яких є ТОВ «Долина Ленд» і ОСОБА_10 і які перебувають в управлінні ТОВ «СК «Сонячна» і ТОВ «СК «Долина», а саме земельні ділянки із кадастровими номерами:
3223186800:05:005:0116, 3223186800:05:003:0074, 3223186800:05:004:0067, 3223186800:05:004:0065, 3223186800:05:003:0141, 3223186800:05:005:0099, 3223186800:05:010:0066, 3223186800:05:004:0048, 3223186800:05:010:0060, 3223186800:05:005:0107, 3223186800:05:009:0116, 3223186800:05:004:0061, 3223186800:05:009:0098, 3223186800:05:009:0113, 3223186800:05:009:0115, 3223186800:05:004:0076, 3223186800:05:004:0074, 3223186801:02:015:0029, 3223186803:02:015:0036, 3223186800:05:010:0061 і 3223186800:05:004:0064, 3223180500:06:017:0060; 3223180500:06:017:0061; 3223180500:06:017:0063; 3223180500:06:017:0028; 3223180500:06:017:0025; 3223180500:06:017:0067; 3223180500:06:017:0031; 3223180500:06:017:0023; 3223180501:06:017:0030.
Земельні ділянки є речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки слугують знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а також зберегли в собі сліди його вчинення.
У провадженні визнано потерпілими власників приватних домоволодінь (мешканців) в «Котеджному містечку Сонячна Долина» та Обслуговуючий кооператив «Котеджне містечко Сонячна Долина».
19.10.2022 слідчим суддею Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_14 накладено арешт на ці земельні ділянки, з метою заборони їх відчуження, здійснення на них будівельних робіт та благоустрою, яку ухвалою Київського апеляційного суду26.12.2022 залишено без змін.
20.08.2023 отримано висновок судової експертизи з питань землеустрою, згідно із яким вищезазначені земельні ділянки є місцями загального користування (частинами доріг, тротуарів, скверу, містять мережі водопроводу і водовідведення, тощо), сформовані із порушеннями законодавства та використовуються не за цільовим призначенням зазначеним у правовстановлюючих документах.
20.10.2023 винесено постанову про призначення будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи, з метою встановлення точних даних об'єктів (інженерних) загального користування, розміщених на вказаних земельних ділянках, визначення їх призначення, ступеню функціональності тощо.
05.11.2024 судовим експертом ОСОБА_15 складено висновок експерта № 50 судової будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи згідно із яким на зазначених земельних ділянках із кадастровими номерами: які знаходяться на/у земельних ділянках із кадастровими номерами:
3223186800:05:005:0116, 3223186800:05:003:0074, 3223186800:05:004:0067, 3223186800:05:004:0065, 3223186800:05:003:0141, 3223186800:05:005:0099, 3223186800:05:010:0066, 3223186800:05:004:0048, 3223186800:05:010:0060, 3223186800:05:005:0107, 3223186800:05:009:0116, 3223186800:05:004:0061, 3223186800:05:009:0098, 3223186800:05:009:0113, 3223186800:05:009:0115, 3223186800:05:004:0076, 3223186800:05:004:0074, 3223186801:02:015:0029, 3223186803:02:015:0036, 3223186800:05:010:0061 і 3223186800:05:004:0064 і 3223180500:06:017:0063 є: мережа поливу газонів; мережа відведення дощових вод; мережа автомобільних доріг та тротуарів; мережа відеонагляду; благоустрій та укріплення штучних озер; пішохідний міст; мережа вуличного електроосвітлення; мережа водопостачання; огородження котеджного містечка; мережа господарсько-фекальної каналізації. Ці інженерні мережі (комунікації) та інженерні споруди є функціональними, справними та придатними до експлуатації на час проведення експертизи, відповідно до п. 5.3.1 ДСТУ-Н Б В. 1. 2-18:2016 «Настанова щодо обстеження будівель і споруд для визначення та оцінки їх технічного стану», об'єкт відносять до категорії технічного стану «1» - нормальний технічний стан, відсутні дефекти та пошкодження, які знижують несучу здатність та довговічність або перешкоджають нормальній експлуатації. Інженерні мережі (комунікації) та інженерні споруди складають єдиний комплекс мереж та споруд є неподільною річчю, кількість домоволодінь обслуговують на час проведення експертизи, складає 88 домоволодінь. Житлові будинки в складі домоволодінь, без використання інженерних мереж (комунікацій) та інженерних споруд, не відповідатимуть нормативним вимогам в галузі будівництва, зокрема вимогам п. 7.19 ДБН В.2.2-15:2019 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення» та п. 6.1.27 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій». Відсутня технічна можливість без втрати функціональних властивостей відокремити інженерні мережі (комунікації) та інженерні споруди від зазначених земельних ділянок.
13.11.2024 зазначені інженерні мережі (комунікації) та інженерні споруди (визначені у висновку № 50 судової будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи) визнано речовими доказами у цьому кримінальному провадженні.
У даному кримінальному провадженні завдано матеріальної шкоди в особливо великих розмірах великій кількості фізичних осіб, які мають обґрунтовані матеріальні претензії та мають можливість звернутися із цивільними позовами. Зазначений факт дає підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення особами, в діях яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, санкцією якої передбачено конфіскацію майна. Тобто є всі підстави для накладення арешту на майно. Вказані інженерні мережі (комунікації) та інженерні споруди визнано речовими доказами, які слід забезпечити відповідальним зберіганням. Незастосування накладення арешту на вищезазначене майно унеможливить відновлення порушених прав потерпілих та може призвести до втрати доказів. У звязку із чим прокурор звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 18 березня 2025 рокуклопотання прокурора задоволено.
Накладено арешт на майно, а саме: на інженерні мережі (комунікації) та інженерні споруди (мережу поливу газонів; мережу відведення дощових вод; мережу автомобільних доріг та тротуарів; мережу відеонагляду; благоустрій та укріплення штучних озер; пішохідний міст; мережу вуличного електроосвітлення; мережу водопостачання; огородження котеджного містечка; мережу господарсько-фекальної каналізації), які знаходяться на/у земельних ділянках із кадастровими номерами:
3223186800:05:005:0116, 3223186800:05:003:0074, 3223186800:05:004:0067, 3223186800:05:004:0065, 3223186800:05:003:0141, 3223186800:05:005:0099, 3223186800:05:010:0066, 3223186800:05:004:0048, 3223186800:05:010:0060, 3223186800:05:005:0107, 3223186800:05:009:0116, 3223186800:05:004:0061, 3223186800:05:009:0098, 3223186800:05:009:0113, 3223186800:05:009:0115, 3223186800:05:004:0076, 3223186800:05:004:0074, 3223186801:02:015:0029, 3223186803:02:015:0036, 3223186800:05:010:0061 і 3223186800:05:004:0064 і 3223180500:06:017:0063.
Заборонено Міністерству юстиції України, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, територіальним органам Міністерства юстиції України та їх структурним підрозділам, нотаріусам України, іншим суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або обтяжень, а також вносити зміни щодо державної реєстрації будь-яких прав та/або обтяжень стосовно вищевказаних об'єктів.
Заборонено будь-яким фізичним та юридичним особам вчиняти будь-які правочини, спрямовані на набуття права власності та/або користування та відчуження зазначених об'єктів.
Заборонено проведення будь-яких підготовчих, будівельних робіт, а також робіт, пов'язаних з порушенням об'єктів благоустрою із вищезазначеними об'єктами, окрім проведення поточного або аварійного ремонту чи робіт із підтримання працездатності вищевказаних об?єктів.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, ТОВ «ДОЛИНА ЛЕНД» 26 травня 2025 року, подало апеляційну скаргу. Просило скасувати ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 25 лютого 2025 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначило, що в ухвалі Солом'янського районного суду м. Києва від 25.02.2025, слідчий суддя дійшла помилкового висновку про наявність підстав для накладення арешту на майно підприємства.
Визнання предмету речовим доказом не має наслідком безумовне накладення арешту на майно.
Вважає, що ухвала суду першої інстанції не містить жодної мотивації яких підстав було накладено арешт.
Апелянта не було повідомлено про розгляд справи судом першої інстанції, хоча товариство є добросовісним набувачем інженерних мереж про що прокуророві було відомо.
Зазначило, що в кримінальному провадженні жодній особі не було повідомлено про підозру.
Вважає, що інженерні мережі не можуть бути визнані речовим доказом, а ризики відчуження відсутні так як за весь час здійснення досудового розслідування товариство не вчиняло спроб відчужити вказане майно.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, яка підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі та просила її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ «ДОЛИНА ЛЕНД», підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12021111230000288 від 08.04.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 189, ч. 4 ст. 190 та ст. 356 КК України.
Кримінальне провадження зареєстровано щодо самоправних дій щодо відключення електро та водо постачання, відключення інших комунальних послуг та вчинення інших самоправних дій у котеджному містечку «Сонячна долина».
Постановою слідчого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_16 від 12.10.2022 земельні ділянки загального користування, власниками яких є ТОВ «Долина Ленд» і ОСОБА_10 і які перебувають в управлінні ТОВ «СК «Сонячна» і ТОВ «СК «Долина» визнано речовими доказами.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_14 від 19.10.2022 накладено арешт на ці земельні ділянки, з метою заборони їх відчуження, здійснення на них будівельних робіт та благоустрою.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26.12.2022 вказану ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 19.10.2022 залишено без змін.
Відповідно до висновку експерта № 50 від 05.11.2024 на земельних ділянках із кадастровими номерами: які знаходяться на/у земельних ділянках із кадастровими номерами: 3223186800:05:005:0116, 3223186800:05:003:0074, 3223186800:05:004:0067, 3223186800:05:004:0065, 3223186800:05:003:0141, 3223186800:05:005:0099, 3223186800:05:010:0066, 3223186800:05:004:0048, 3223186800:05:010:0060, 3223186800:05:005:0107, 3223186800:05:009:0116, 3223186800:05:004:0061, 3223186800:05:009:0098, 3223186800:05:009:0113, 3223186800:05:009:0115, 3223186800:05:004:0076, 3223186800:05:004:0074, 3223186801:02:015:0029, 3223186803:02:015:0036, 3223186800:05:010:0061 і 3223186800:05:004:0064 і 3223180500:06:017:0063 інженерні мережі (комунікації) та інженерні споруди складають єдиний комплекс мереж та споруд є неподільною річчю, кількість домоволодінь обслуговують на час проведення експертизи, складає 88 домоволодінь. Житлові будинки в складі домоволодінь, без використання інженерних мереж (комунікацій) та інженерних споруд, не відповідатимуть нормативним вимогам в галузі будівництва, зокрема вимогам законодавства. Відсутня технічна можливість без втрати функціональних властивостей відокремити інженерні мережі (комунікації) та інженерні споруди від зазначених земельних ділянок.
Прокурор відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 просив накласти арешту на: інженерні мережі (комунікації) та інженерні споруди (визначені у висновку № 50 судової будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи).
Рішення слідчого судді колегія суддів вважає незаконним і необґрунтованим, зважаючи на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Вимог закону слідчий суддя не дотримався.
Згідно із частиною 1 статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, та пунктом 7 частини 2 статті 131 КПК України передбачений арешт майна як один із заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до частини 1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з частиною 2 статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 5 статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини 2 цієї статті), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно з частиною 10 статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до частини 11 статті 170 КПК заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно з частиною 2 статті 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до частини 4 статті 173 КПК у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом, та має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
З матеріалів судового провадження вбачається, що прокурором при зверненні до слідчого судді з клопотанням про арешт майна не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.
Не зважаючи на те, що органом досудового розслідування визнано речовими доказами інженерні мережі (комунікації) та інженерні споруди, прокурором у клопотанні не доведено таку мету накладення арешту на вказане майно, як збереження речових доказів.
Надані суду матеріали не містять даних, які б давали розумні підстави вважати, що інженерні мережі (комунікації) та інженерні споруди є об'єктом вчинення кримінально протиправних дій, як на це посилається прокурор у клопотанні, оскільки долучені до клопотання матеріали не є достатньою підставою для переконливого висновку про те, що будівництво мереж, яке здійснюється на ділянці її власником, вчиняється ним самовільно, всупереч установленому законом порядку і такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника, як про це зазначено у диспозиції ст. 356 КК України, за ознаками якої і здійснюється кримінальне провадження № 12021111230000288 від 08.04.2021, в рамках якого і звернувся прокурор до слідчого судді із клопотанням про арешт майна.
Колегії суддів вважає, що орган досудового розслідування у розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, в якості підстави для накладення арешту.
Звертаючись із клопотанням про накладення арешту на нерухоме майно, прокурор не перевірив, чи виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника такого майна потребам досудового розслідування, і чи не порушує при вказаних обставинах справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, рішення якого застосовуються на території України поряд з національним законодавством, для того, щоб втручання в право власності вважалось допустимим, воно повинну слугувати не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна дотримуватись розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатись між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи. Зазначене твердження міститься у Рішенні «АГОСІ» проти Сполученого Королівства» від 24.10.1986 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.
На переконання колегії суддів, арешт на інженерні мережі (комунікації) та інженерні споруди, не може бути накладений за обставин, викладених у клопотанні прокурора про арешт майна та з метою, яка передбачена п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, а тому слідчий суддя повинен був відмовив у його задоволенні.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Колегія суддів вважає, що наведені обставини свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді про арешт майна підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову в задоволенні клопотання прокурора, оскільки останнім в повній мірі доведено необхідність накладення арешту на вищевказане майно з метою.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 404, 405, 407, 412, 422 КПК України, суд,
Апеляційну скаргу ТОВ «ДОЛИНА ЛЕНД» задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 18 березня 2025 року скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ _____________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3