Справа № 560/10647/25
01 липня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Ковальчук О.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить
визнати неправомірною дії (бездіяльність) державного виконавця органу державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні №77913625.
вжити заходів щодо усунення порушень вимог чинного законодавства, а саме: скасувати постанови державного виконавця від 10.06.2025 року про відкладення виконавчих дій та постанову від 16.06.2025 року про зупинення виконавчого провадження, а також зобов'язати нараховувати пеню на суму штрафу згідно частини 7 статті 382-3 КАС України.
Ухвалою від 23.06.2025 Хмельницький окружний адміністративний суд позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху та надав строк для усунення недоліків шляхом формулювання позовних вимог з дотриманням статті 5 КАС України, подання доказів, на яких ґрунтуються позовні вимоги та доказів сплати судового збору або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
На виконання ухвали суду від 23.06.2025 позивач подав заяву, у якій стверджує, що у частині 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" не встановлено ставки судового збору за подання скарг на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №12-66гс18. Окрім того, Верховна Рада 31.10.2024 ухвалила законопроект 12128-1 про звільнення від судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення. Законопроект розроблений на виконання Рішення Конституційного Суду України від 13.05.2024 № 6-р(ІІ)/2024 щодо забезпечення принципу обов'язковості судового рішення. У своєму рішенні Конституційний суд зазначив, що частиною першою статті 3, статтею 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено випадки справляння судового збору та розміри його ставок. Унормувавши в Законі питання справляння судового збору, розміри його ставок, законодавець не відніс до об' єктів справляння судового збору (частина перша статті 3) скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення. Враховуючи, що за подання до суду першої інстанції скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця не встановлено справляння судового збору, Конституційний Суд України зазначив, що обов'язок сплати судового збору за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, визначений приписом статті 4 Закону, не можна вважати зрозумілим і справедливим елементом механізму контролю за виконанням судового рішення як невіддільного складника права на доступ до суду. Просить взяти до уваги, що ухвала про накладення штрафу на відповідача застосована судом саме з метою спонукання його до виконання рішення суду і винесена в межах однієї справи, рішення якої не виконує відповідач. Тому, розмежовувати виконання рішення суду і виконання накладення штрафу за не виконання цього рішення, якою до речі встановлено новий термін на виконання рішення суду окрім штрафу, не є правильним.
Вирішуючи подану заяву суд враховує таке.
Згідно з частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону №3674-VI за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 встановлений у розмірі 3028,0 грн.
У Рішенні від 13.05.2024 №6-р(ІІ)/2024 (справа про обов'язковість судового рішення) Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), частину другу статті 3, підпункт 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону №3674-VI зі змінами в тім, що вони уможливлюють справляння судового збору під час подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
У контексті зазначених висновків Конституційного Суду України суд враховує, що відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Водночас, позивач, подав до суду позовну заяву згідно зі статтею 287 КАС України, за змістом якої учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Таким чином, передбачені статтями 447 ЦПК України і 287 КАС України механізми судового контролю за виконанням судових рішень мають певні відмінності.
Зокрема, оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних/приватних виконавців в порядку статті 447 ЦПК України передбачає звернення зі скаргою в межах тієї ж справи, в якій було прийнято судове рішення, що знаходиться на виконанні в органі державної виконавчої служби чи приватного виконавця, водночас у порядку статті 287 КАС України - звернення до суду з новим позовом.
До того ж, Законом України від 31.10.2024 №4056-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судовий збір" у зв'язку з Рішенням Конституційного Суду України від 13.05.2024 №6-р(II)/2024 щодо забезпечення принципу обов'язковості судового рішення» частину другу статті 3 викладено в новій редакції, зокрема, доповнено пунктом 19, який передбачає, що судовий збір не справляється за подання апеляційної та касаційної скарг на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, або приватного виконавця під час виконання судового рішення.
Указані зміни до Закону №3674-VI набрали чинності 14.11.2024.
Натомість, за звернення до суду з позовом у порядку статті 287 КАС України судовий збір сплачується в загальному порядку в розмірах, визначених у статті 4 Закону №3674-VI.
Відтак, позивачу необхідно сплатити судовий збір за подання позовної заяви.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20.03.2025 по справі №160/4397/24.
Крім того, позивач не усунув недоліки позовної заяви в частині формулювання позовних вимог з дотриманням статті 5 КАС України та подання доказів, на яких ґрунтуються позовні вимоги та доказів сплати судового збору.
За змістом частини 2 статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом з ініціативи суду.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви, які можуть бути усунені шляхом формулювання позовних вимог з дотриманням статті 5 КАС України, подання доказів, на яких ґрунтуються позовні вимоги та доказів сплати судового збору або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Керуючись статтями 121, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви на 5 днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Головуючий суддя О.К. Ковальчук