Справа № 500/3173/25
01 липня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Тернопільського окружного адміністративного суду, через представника - адвоката Каліннікова М.О., надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач - 2), у якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №192650000536 від 05.05.2025 про відмову у переході ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 22.11.1993 по 20.11.2023 в органах податкової служби до стажу державної служби;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на інший вид пенсії пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу та здійснити нарахування (перерахунок) та виплату такої пенсії з 28.04.2025 з урахуванням довідок про складові заробітної плати від 25.04.2025 №235/5/19-00-10-31 та №234/5/19-00-10-31, виданих Головним управлінням ДПС у Тернопільській області.
В обґрунтування позову зазначено, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Тернопільській області та отримує пенсію по інвалідності 2 групи пов'язаної із аварією на ЧАЕС.
28.04.2025 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про перехід на інший вид пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №192650000536 від 05.05.2025 позивачці відмовлено в перерахунку пенсії. Рішення обґрунтовано тим, що у позивачки відсутній відповідний стаж державної служби, з огляду на те, що посада державного податкового інспектора не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу».
Позивачка не погоджується з цим рішенням, вважає його безпідставним та необґрунтованим. Зазначає, станом на 01.05.2016 мала стаж роботи на посадах державної служби не менш як 10 років, на час досягнення пенсійного віку працювала на посаді державної служби, має 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, а відтак є всі підстави для переведення її з пенсії призначеної відповідно до Закону №1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII. З огляду на вказане звернулась до суду з цим позовом.
Ухвалою суду 29.05.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 03.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановивши строк для подання відзиву на позов - п'ятнадцять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
11.06.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, зі змісту якого слідує, що відповідач 2 повністю заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що однією із вимог призначення пенсій згідно Закону України «Про державну службу» є наявність відповідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХП, основною умовою зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.
На переконання представника відповідача, періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби па посадах в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не скористалось правом на подання до суду відзиву на позовну заяву.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті, суд встановив наступні обставини.
Позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Тернопільській області та отримує пенсію по інвалідності 2 групи пов'язаної із аварією на ЧАЕС.
28.04.2025 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про перехід на інший вид пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
До заяви про перерахунок пенсії, серед іншого, позивачка додала довідки, видані Головним управлінням ДПС у Тернопільській області від 25.04.2025: №235/5/19-00-10-31 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2025 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за квітень 2024 року та №234/5/19-00-10-31 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби за березень 2025 року.
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
За результатами розгляду заяви Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення №192650000536 від 05.05.2025 «Про часткову відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ». Рішення обґрунтовано тим, що у позивачки відсутній відповідний стаж державної служби, з огляду на те, що посада державного податкового інспектора не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу».
Вважаючи вище вказане рішення протиправним, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України “Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.
01.05.2016 набув чинності Закон № 889-VIII, згідно з пунктом 2 розділу ХІ якого визнано такими, що втратили чинність: Закон України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно із пунктами 10-12 розділу ХІ Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За приписами частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином право на пенсію державного службовця за змістом частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ мали особи, які:
а) досягли певного віку;
б) мають передбачений законодавством страховий стаж;
в) станом на 01.05.2016 мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
За наведеного правового регулювання, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ, пунктами 10-12 розділу ХІ Прикінцевих положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18 та висловлена Верховним Судом в постановах від 15.12.2020 у справі № 560/2398/19, від 22.05.2024 у справі № 500/1404/23.
При цьому пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством, а саме відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283.
Вказане у сукупності свідчить про те, що набутий до 01.05.2016 стаж роботи на посадах державної служби зараховується до стажу державної служби, величина якого, окрім іншого (страхового стажу, віку особи) має вплив на наявність у особи права на пенсію, що призначається на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII.
Предметом спору у цій справі є оцінка обставин щодо: наявності підстав для зарахування роботи в органах державної податкової служби до стажу на посадах державної служби; наявності у позивачки достатнього стажу роботи на державній службі, необхідного для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 889-VIII; правомірності рішення відповідача щодо відмови позивачці у переведенні на пенсію за віком на підставі Закону № 889-VIII.
На підтвердження трудової діяльності позивача на державній службі, в органах державної податкової служби, присвоєння персональних та спеціальних звань, рангів державного службовця у трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_1 від 08.07.1986 (арк.справи 7 зворот - 14) містяться наступні записи про її роботу за спірні періоди:
22.11.1993 - прийнята на посаду старшого державного податкового інспектора відділу зборів і стягнень з фізичних осіб в Державну податкову інспекцію по Чортківському району;
01.10.1994 - присвоєно персональне звання інспектор податкової служби 19 рангу;
20.12.1994 - переведена на посаду головного державного податкового інспектора;
20.02.1995 - прийняла присягу державного службовця;
26.11.1996 - переведена на посаду головного державного податкового ревізора- інспектора відділу справляння податків з фізичних осіб у Державну податкову адміністрацію у Чортківському районі;
03.11.1997 - присвоєно персональне звання інспектора податкової служби 2 рангу;
17.02.1998 - Державна податкова адміністрація у Чортківському районі перейменована в Державну податкову інспекцію у Чортківському районі;
10.04.1998 - призначено на посаду державного податкового ревізора-інспектора відділу оподаткування фізичних осіб;
01.11.2001 - присвоєно персональне звання інспектор податкової служби 1 рангу;
20.08.2003 - призначено на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу оподаткування фізичних осіб;
01.08.2004 - призначено в порядку переводу на посаду старшого державного податкового інспектора сектору організаційно-розпорядчої роботи;
01.02.2005 - переведена посаду державного податкового інспектора відділу автоматизацій процесів оподаткування сектору обробки та ведення податкових документів платників податків;
01.09.2005 - призначена на посаду головного державного податкового інспектора відділу обліку та звітності;
31.03.2006 - звільнена в порядку переводу;
03.04.2006 - призначена в порядку переводу на посаду головного державного податкового інспектора відділу обліку та звітності сектору обробки та ведення податкових документів платників податків в ДПІ у Чортківському районі;
03.09.2006 - переведена на посаду завідувача сектору обробки та ведення податкових документів відділу обліку і звітності;
01.09.2006 - присвоєно персональне звання радник податкової служби 3 рангу;
01.08.2007 - переведена на посаду головного державного податкового інспектора відділу інформатизації процесів оподаткування у ДПІ у Чортківському районі Тернопільської області ДПС;
01.03.2012 - призначена в порядку переведення на посаду головного державного податкового інспектора із забезпечення доступу до публічної інформації та розгляду звернень громадян в Чортківське ОДПІ ГУ Міндоходів в Тернопільській області;
01.07.2013 - присвоєно 12 ранг державного службовця;
01.01.2014 - присвоєно спеціальне звання радник податкової та митної справи 3 рангу;
08.07.2014 - переведена на посаду завідувача сектору обслуговування платників податків Чортківської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області;
12.01.2015 - переведена на посаду головного державного інспектора відділу реєстрації платників та електронних сервісів у Чортківську ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області;
27.02.2015 - переведена на посаду головного державного інспектора координаційно-моніторингового відділу;
18.02.2016 - у зв'язку із реорганізацією переведена на посаду державного інспектора відділу моніторингу доходів та обліково-звітних систем;
02.11.2016 - у зв'язку із реорганізацією переведена на посаду головного державного інспектора відділу обслуговування платників;
01.11.2018 - звільнена з посади головного державного інспектора відділу обслуговування платників в порядку переведення в ГУ ДФС у Тернопільській області;
02.11.2018 - призначена в порядку переведення на посаду старшого державного ревізора-інспектора відділу податків і зборів з юридичних осіб Чортківського управління ГУ ДФС у Тернопільській області;
16.09.2019 - звільнена з роботи у порядку переведення;
02.11.2018 - призначена в порядку переведення на посаду старшого державного ревізора-інспектора відділу податків і зборів з юридичних осіб Чортківського управління;
16.09.2019 звільнена з роботи у порядку переведення;
17.09.2019 - призначена в порядку старшого державного інспектора Чортківської ДПІ;
17.09.2019 - присвоєно 6 ранг державного службовця;
24.09.2020 переведено на посаду старшого державного інспектора Чортківської ДПІ;
20.01.2021 - звільнена у порядку переведення;
21.01.2021 - призначена у порядку переведення на посаду старшого державного інспектора Чортківської ДПІ;
07.06.2023 - припинено державну службу та звільнено за згодою сторін;
08.06.2023 - призначена на посаду головного державного інспектора Чортківської ДПІ;
20.11.2023 - припинено державну службу та звільнено за згодою сторін.
Таким чином, позивачка у період з 22.11.1993 по 20.11.2023 (більше 20 років) працювала на різних посадах в органах державної податкової служби, посаду в цій службі обіймала і станом на 01.05.2016.
Стаття 25 Закону №3723-XII визначала класифікацію посад державних службовців, основними критеріями якої є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу (частина перша).
Частиною другою цієї ж статті установлено сім категорій посад державних службовців. Поряд з тим частиною третьою статті 25 Закон №3723-XII обумовлено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.
Крім того, частиною сімнадцятою статті 37 Закону №3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 затверджено Порядок обчислення стажу державної служби (діяв до набрання чинності Законом №889-VIII), яким визначено посади і ранги, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби (далі - Порядок №283).
Згідно з пунктом 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), серед іншого, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Пунктом 4 Порядку №283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Пунктом 5 Порядку № 283 визначено, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Порядок №283 втратив чинність 01.05.2016 у зв'язку із затвердженням постановою Кабінету Міністрів України 25.03.2016 №229 нового Порядку обчислення стажу державної служби (далі - Порядок №229).
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 №509-XII “Про державну податкову службу в Україні» (був чинний до 19.11.2012, далі - Закон №509-XII).
Згідно з положеннями статті 6 Закону №509-XII видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
Частиною п'ятою статті 15 Закону №509-XII установлено, що правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України “Про державну службу».
Частина четверта статті 15 Закону №509-XII передбачала, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності). Тобто цією нормою було встановлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону №3723-XII щодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Частинами сьомою, восьмою статті 15 Закону №509-XII передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Законом України від 05.07.2012 №5083-VI “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні», який набрав чинності 12.08.2012, доповнено Податковий кодекс України (далі - ПК України) розділами XVIII-1 та XVIII-2, у тому числі статтею 344. Так згідно з пунктом 344.1 статті 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Верховний Суд України у постанові від 22.10.2013 у справі №21-340а13 зазначив, що аналіз положень статті 37 Закону України «Про державну службу», Закону України “Про державну податкову службу в Україні» дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII. Надалі такий правовий висновок підтримано Верховним Судом у постановах від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а та від 18.03.2021 у справі №500/5183/17.
Отже, посадові особи органів державної податкової служби, які обіймали посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету та яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах повинен зараховуватись їм до стажу державної служби, який дає право на пенсію.
На спростування мотивації відповідачів, суд наводить висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 19.06.2018 у справі №465/7218/16-а та від 13.12.2018 у справі №539/1855/17, у яких зазначено, що доводи органу Пенсійного фонду про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв'язку з тим, що йому присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, а тому його посада не відноситься до категорії посад державної служби, є безпідставними та повністю спростовуються положеннями статті 344 ПК України та Порядку №283.
Крім того, Верховний Суд у постанові 22.05.2024 року у справі №500/1404/23 зазначив, що набутий до 01.05.2016 року стаж роботи на посадах державної служби зараховується до стажу державної служби, величина якого, окрім іншого (страхового стажу, віку особи) має вплив на наявність у особи права на пенсію, що призначається на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII. Однак після 01.05.2016 року у зв'язку із набранням чинності Законом №889-VІІІ кардинально змінено порядок пенсійного забезпечення державних службовців.
Аналізуючи норми права у цій частині, ВС дійшов висновку, що при призначенні пенсії на підставі п.10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII (відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ) після 01.05.2016 року необхідно враховувати три критерії: вік особи, страховий стаж та стаж державної служби. При цьому до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01.05.2016 року та обрахований у відповідності до положень Порядку №283. Водночас стаж, набутий після 01.05.2016 року на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до ст.90 Закону №889-VІІІ слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону №1058-IV.
За наведеного правового регулювання та враховуючи висновки Верховного Суду, суд приходить до переконання, що період роботи позивачки в податкових органах з 22.11.1993 по 01.05.2016 (включно) зараховується до стажу державної служби.
Суд, перевіряючи правомірність прийнятого рішення, встановив, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №192650000536 від 05.05.2025 містить єдину підставу відмови у переведенні на пенсію за віком за Законом №889-VIII відсутність необхідного стажу державної служби.
Натомість зміст оскаржуваного рішення свідчить, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області не досліджені інші умови, наявність яких необхідна для призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №192650000536 від 05.05.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про врахування відповідачем довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії, то суд зазначає, що у цій справі спір виник щодо права позивача на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у сукупності із пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, оскільки орган Пенсійного фонду України не визнав за нею цього права.
Верховний Суд у постанові від 12.09.2023 у справі №560/8328/22, у якій предметом спору були аналогічні правовідносини, зазначив, що вимоги позивача зобов'язати обрахувати пенсію за віком з урахуванням заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є передчасними, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб'єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.
Тож з урахуванням наведеного вимоги позову про визначення розміру пенсії з урахуванням довідок, виданих 25.04.2025 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, про складові заробітної плати для призначення пенсії задоволенню не підлягають (є передчасними).
Згідно приписів частин першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Зокрема, повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Відповідно до пункту 4 частини другої цієї норми, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коди ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на заявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норм) закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Суд вважає, що з урахуванням дискреційних повноважень відповідача, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та захисту шляхом: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №192650000536 від 05.05.2025 «Про часткову відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 » та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки від 28.04.2025 про переведення на пенсію за віком за Законом №889-VII, з урахуванням висновків суду по цій справі, зарахувавши до стажу державної служби періоди її роботи з 22.11.1993 по 01.05.2016 в органах державної податкової служби.
Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №192650000536 від 05.05.2025 «Про часткову відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.04.2025 про переведення на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», з урахуванням висновків суду, зарахувавши до стажу державної служби періоди її роботи з 22.11.1993 по 01.05.2016 в органах державної податкової служби.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 01 липня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769);
- Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885);
Головуючий суддя Мірінович У.А.