Справа № 500/2586/25
01 липня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду, через представника - адвоката Парфенчук Ю. А., надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області №192450001430 від 25.03.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи за записами трудової книжки від 17.08.1978 НОМЕР_1 , періоди роботи з 16.07.1987 по 10.06.1992 та з 23.06.1992 по 31.08.1992 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 18.03.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 18.03.2025 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
За результатами розгляду заяви, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області №192450001430 від 25.03.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, відповідач не врахував до страхового стажу позивача періоди роботи за записами трудової книжки від 17.08.1978 НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці дата народження заявника ІНФОРМАЦІЯ_1 не відповідає паспортним даним 23.07.1959; періоди роботи з 16.07.1987 по 10.06.1992 та з 23.06.1992 по 31.08.1992 за довідкою виданою ЗАТ «Кременецький тютюново-ферментаційний завод», оскільки відсутні дата та номер видачі довідки.
Позивач вважає відмову у призначенні пенсії протиправною, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 05.05.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 07.05.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у якій встановлено строк для подання відповідачу відзиву на позовну заяву.
26.05.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до суду надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого слідує, що відповідач повністю заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області прийнято рішення № 192450001430 про відмову в призначенні пенсії за віком. За наданими документами страховий стаж позивача склав 12 років 2 місяці 18 днів. До страхового стажу не зараховано: періоди роботи за записами трудової книжки від 17.08.1978 НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці дата народження заявника ІНФОРМАЦІЯ_1 не відповідає паспортним даним 23.07.1959; періоди роботи з 16.07.1987 по 10.06.1992 та з 23.06.1992 по 31.08.1992 за довідкою виданою ЗАТ «Кременецький тютюново-ферментаційний завод», оскільки відсутні дата та номер видачі довідки. Для зарахування періодів роботи, потрібно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами, на яких працював позивач, на підставі первинних документів за час виконання роботи.
16.06.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача просить позовні вимоги задовольнити та вказує, що невідповідність записів (дати народження) у трудовій книжці ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) із паспортними даними (дійсна дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ), не можуть бути підставою не врахування даних трудової книжки до страхового стажу позивача та бути підставою для відмови у призначенні пенсії по віку. Щодо неможливості зарахування трудового стажу за довідкою Кременецького тютюново-ферментаційного заводу з 16.07.1987 по 10.06.1992, 23.06.1992 по 31.08.1992, оскільки відсутні дата та номер довідки, представник позивача вказує, що така довідка відсутня у позивача, так як її оригінал передано спеціалістам Пенсійного фонду України, які приймали заяву у нього. Тому надати її суду у позивача не має можливості. Підприємство Кременецький тютюново-ферментаційного завод ліквідовано, його документація не зберігається в архіві Кременецької РВА, про що свідчить відповідь №03-02/10 від 01.05.2025 надана архівним відділом Кременецької військової адміністрації.
Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням строку перебування в основній щорічній відпустці головуючої судді у даній справі, в порядку черговості.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою від 18.03.2025 про призначення пенсії за віком. На дату звернення вік позивача становив 65 років.
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.
За результатами розгляду вказаної заяви рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №192450001430 від 25.03.2025 позивачу відмовлено в призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років.
При цьому, у рішенні вказано, що такий стаж позивача становить12 років 2 місяці 18 днів при необхідному від 15 до 22 років. До стажу роботи позивачу не зараховано періоди трудової діяльності: за записами трудової книжки від 17.08.1978 НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці дата народження заявника ІНФОРМАЦІЯ_1 не відповідає паспортним даним 23.07.1959; періоди роботи з 16.07.1987 по 10.06.1992 та з 23.06.1992 по 31.08.1992 за довідкою виданою ЗАТ «Кременецький тютюново-ферментаційний завод», оскільки відсутні дата та номер видачі довідки. Для зарахування періодів роботи, потрібно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами, на яких працював позивач, на підставі первинних документів за час виконання роботи.
Не погодившись із рішенням про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) є спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1058-ІV за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 26 Закону № 1058-ІV визначено умови призначення пенсії за віком.
Так, згідно частини третьої статті 26 Закону № 1058-ІV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.
Проаналізувавши наведені вище правові норми, суд дійшов висновку, що право на призначення пенсії за віком, у відповідності до частини третьої статті 26 Закону № 1058-ІV, починаючи з 01.01.2025 по 31.12.2025, мають особи, які досягли 65 років та за наявності страхового стажу від 15 до 20 років.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) (стаття 1 Закону).
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону № 1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу (абзац 2 частини першої статті 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.
Згідно з пунктами 1 та 2 вказаного Порядку, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Так, відповідно до положень статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17), оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.
Аналіз вищенаведених норм права дає змогу суду дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення стажу.
Відповідач при розгляді поданих позивачем документів вказував, що страховий стаж позивача становить 12 років 2 місяці 18 днів при необхідному від 15 до 22 років.
При цьому, в оскаржуваному рішення зокрема зазначено, до стажу роботи позивачу не зараховано періоди трудової діяльності: за записами трудової книжки від 17.08.1978 НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці дата народження заявника ІНФОРМАЦІЯ_1 не відповідає паспортним даним 23.07.1959.
Вирішуючи питання чи підлягає спірний період зарахуванню до страхового стажу позивача, суд враховує порядок ведення трудових книжок на момент заповнення трудової книжки позивача (1978), який був визначений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, від 20.06.1974 №162, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР (далі - Інструкція №162).
Відповідно до пункту 2.10 Інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я, по батькові (повністю без скорочення або заміни імені і по батькові ініціалами) і дату народження вказують на підставі паспорта чи свідоцтва про народження.
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка (пункт 2.11 Інструкція №162).
З дослідженого судом титульного аркуша трудової книжки позивача від 17.08.1978 НОМЕР_1 , судом встановлено, що на титульній сторінці прізвище ім'я та по батькові позивача вказано російською мовою « ОСОБА_1 », в графі дата народження вказано ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як слідує з паспорта позивача серії НОМЕР_2 виданого Кременецьким РС УДМС України в Тернопільській області, датою народження позивача є ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто на титульній сторінці трудової книжки помилково вказано місяць дати народження « 06» (червень) замість « 07» (липень).
Разом з тим титульна сторінка трудової книжки позивача підпис особи, уповноваженої на видачі трудових книжок та відбиток печатки підприємства, уповноваженою особою якого було заповнено трудову книжку.
Суд зауважує, що такий недолік як помилка у даті народження у трудовій книжці особи не може бути перешкодою у зарахуванні періодів трудової діяльності, вказаних у цій трудовій книжці. Відповідач надто формально підходить до питання зарахування страхового стажу та не враховує, що основною умовою для зарахування трудового стажу до 01.01.2004 є належне підтвердження трудових правовідносин записами трудової книжки або іншими документами, визначеними у Порядку №637.
Обов'язок щодо належного заповнення трудових книжок покладено на роботодавця, а не працівника. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення, неналежний порядок ведення та заповнення будь-якої документації з вини підприємства. Існуючий недолік не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист, зокрема призначення пенсії.
Також, така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, від 04.07.2023 у справі № 580/4012/19.
Крім цього, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Отже, зазначення на титульній сторінці трудової книжки місяця дати народження « 06» (червня) замість « 07» (липня), при дотриманні усіх вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу (прийняття на роботу, переведення, звільнення з роботи тощо), не є підставою для не зарахування спірних періодів до стажу його роботи.
Таким чином, судом встановлено, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірні періоди, які здійснено з урахуванням хронологічного порядку та правильної логічної послідовності є належними та допустимими доказами на підтвердження наявного у позивача трудового стажу. А тому не зарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України Київській області періодів трудової діяльності позивача за записами трудової книжки від 17.08.1978 НОМЕР_1 з формальних підстав є протиправним.
Крім того, в оскаржуваному рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області зазначено про незарахування до стажу роботи позивача періоду з 16.07.1987 по 10.06.1992 та з 23.06.1992 по 31.08.1992 за довідкою виданою ЗАТ «Кременецький тютюново-ферментаційний завод», оскільки відсутні дата та номер видачі довідки, та рекомендовано для зарахування вказаних періодів роботи надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами, на яких працював позивач, на підставі первинних документів за час виконання роботи.
В матеріалах справи відсутня вказана довідка Кременецького тютюново-ферментаційного заводу. Разом з тим, в позовній заяві представник позивача вказує, що оригінал вказаної довідки знаходиться у відповідача, тому у нього немає можливості надати її до суду.
Судом встановлено, що представником позивача - адвокатом Парфенчук Ю.А. подавася адвокатський запит до Архівного відділу Кременецької районної військової адміністрації Тернопільської області, у якому просила надати інформацію чи передавались на зберігання в архів документи Кременецького тютюново-ферментаційного заводу та надати копії наказів ЗАТ «Кременецького тютюново-ферментаційного заводу», зокрема, наказів щодо прийняття та звільнення ОСОБА_1 : № 88-к від 16.07.1987, № 63-к від 10.06.1992, № 69-к від 23.06.1992, № 91-к від 31.07.1992, № 108-к від 31.08.1992.
На вказаний запит Архівним відділом Кременецької районної військової адміністрації Тернопільської області надано відповідь №03-02/10 від 01.05.2025, зі змісту якої слідує, що підприємство Кременецький тютюново-ферментаційного завод ліквідовано, його документація не зберігається в архіві Кременецької РВА.
Як зазначалось судом вище, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Так, у трудовій книжці позивача від 17.08.1978 НОМЕР_1 містяться записи щодо спірного періоду позивача у Кременецькому тютюново-ферментаційному заводі:
- 16.07.1987 позивач прийнятий на роботу електриком 4 розряду згідно наказу № 88-к від 16.07.1987 (запис №7);
- 10.06.1992 позивач звільнений з роботи за власним бажанням згідно наказу № 63 від 10.06.1992 (запис №8);
- 23.06.1992 позивач прийнятий тимчасово вантажником комплексного цеху переробки тютюну і тари згідно наказу № 69 від 23.06.1992 (запис №9);
- 01.07.1992 продовжено строк дії трудового договору до 31.08.1992 згідно наказу 91-К від 31.07.1992 (запис №9);
- 31.08.1992 звільнений з Кременецького тютюново-ферментаційного заводу у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору згідно наказу № 108-к від 31.08.1992 (запис №11).
Таким чином, трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу у спірні періоди, тому на переконання суду, є достатнім підтвердженням права на зарахування періодів роботи позивача з 16.07.1987 по 10.06.1992 та з 23.06.1992 по 31.08.1992 у Кременецькому тютюново-ферментаційному заводі.
Суд зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Відтак, враховуючи вищенаведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності.
Однак, Головне управління Пенсійного фонду в Київській області таким правом не скористалося.
За наведених вище мотивів, суд дійшов висновку, що оскаржуване у справі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області №192450001430 від 25.03.2025 про відмову в призначенні пенсії позивачу є протиправним та підлягає скасуванню.
Пунктом 4.7 Порядку №22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Водночас, з оскаржуваного рішення не видно чи відповідач належним чином досліджував періоди роботи позивача відповідно до записів трудової книжки та не зазначено обставин щодо відсутності у трудовій книжці необхідних записів або про те, що в трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, обмежившись, при цьому, тільки твердженням невідповідності дати народження на титульній сторінці, що визнано судом неправомірним.
В свою чергу відсутність чітко визначених в оскаржуваному рішенні періодів, які не зараховані до страхового стажу згідно трудової книжки, та причин їх незарахування, унеможливлюють зобов'язання судом зарахувати такі періоди до страхового стажу.
Згідно приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частини другої статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Зокрема, повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Відповідно до пункту 4 частини другої цієї норми, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коди ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на заявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норм) закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З урахуванням дискреційних повноважень відповідача, належним способом захисту прав позивача у цій справі є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області №192450001430 від 25.03.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 18.03.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).
У свою чергу частиною восьмою статті 139 КАС України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у повному обсязі.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області №192450001430 від 25.03.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.03.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області сплачений судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 01 липня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: с. Чугалі, Кременецький р-н, Тернопільська обл., 47070, РНОКПП НОМЕР_3 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: вул. Варшавська, 3Б, с-ще Макарів, Бучанський р-н, Київська обл., 08001, код ЄДРПОУ 22933548).
Головуючий суддя Мірінович У.А.