30 червня 2025 року справа №320/7306/22
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області та Служби судової охорони про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області та Служби судової охорони, в якому просить суд з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог:
- визнати протиправною бездіяльність територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області щодо невиконання вимог постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168;
- визнати протиправною бездіяльність центрального органу управління Служби судової охорони щодо невиконання вимог постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168;
???- стягнути з територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області додаткову винагороду відповідно до Постанови № 168 від 28 лютого 2022 року на користь ОСОБА_1 в розмірі 290993,00 грн у межах суми стягнення існуючої заборгованості шляхом виплати її за один місяць відповідно до підпункту 2 пункту 1 та підпункту 1 пункту 2 статті 256 КАС України.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач з 24 лютого 2022 року протиправно не виплачує йому як співробітнику ТУ ССО у м. Києві та Київській області щомісячну додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168. На переконання позивача, бездіяльність відповідача щодо виплати йому вказаної винагороди порушує принцип дії нормативно-правового акта в часі та взяті на себе державою зобов'язання, які не можуть ставитися в залежність від наявності бюджетних асигнувань.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя ОСОБА_2 ) від 19 жовтня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 дану справу передано на повторний автоматичний розподіл справи між суддями.
08 листопада 2023 року протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями цю справу передано на розгляд судді Лиска І.Г.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду адміністративну справу №320/7306/22 прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
ТУ ССО у м. Києві та Київській області проти позову заперечує. На обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що для видання наказу про виплату співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, необхідна наявність у затвердженому кошторисі Служби та ТУ ССО у Закарпатській області відповідних коштів на її виплату за фондом оплати праці співробітникам. Оскільки бюджетні асигнування на виплату вказаної додаткової винагороди ТУ ССО у м. Києві та Київській області як розпоряднику бюджетних коштів нижчого рівня не виділені, то останнє позбавлене можливості й повноважень щодо здійснення таких виплат. Наведене, за доводами відповідача, свідчить про недопущення ним бездіяльності щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України №168.
Служба судової охорони також надала відзив, у якому підтримує вимоги й доводи відповідачів, посилаючись переважно на норми бюджетного законодавства. Зазначає, що керівництвом Служби проводиться робота з метою отримання з резервного фонду Держбюджету асигнувань, необхідних для реалізації постанови Кабінету Міністрів України №168, після надходження яких одразу будуть видані відповідні накази і додаткова винагорода у найкоротший строк буде виплачена співробітникам Служби.
У письмових поясненнях щодо позову ДСА стверджує, що як головний розпорядник бюджетних коштів ДСА України вжила всіх залежних від неї заходів щодо збільшення бюджетних асигнувань для Служби судової охорони, зокрема, звернулася до голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету та Прем'єр-міністра України, проте питання щодо виділення додаткових асигнувань або додаткових коштів з резервного фонду Державного бюджету України на виплату додаткової винагороди співробітникам Служби залишається поки не вирішеним. За наведених обставин ДСА України вважає, що жодними своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю не порушувала прав і законних інтересів позивача.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 , згідно з наказом керівника територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області, призначений на посаду контролера ІІ категорії 5 відділення 1 взводу охорони підрозділу охорони (Київська область) територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області, Позивачу присвоєно спеціальне звання - сержант Служби судової охорони.
По сьогоднішній день Позивач проходить службу в територіальному управлінні Служби судової охорони міста Києва та Київської області на посаді контролера ІІ категорії 5 відділення 1 взводу охорони 5 підрозділу охорони Служби судової охорони у місті Києві та Київської області, проте додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 Позивачем отримано не було.
Вважаючи таку бездіяльність відповідач протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Визначаючись щодо спірних позовних вимог, суд виходить з наступного.
06.04.2023 Верховний Суд прийняв рішення у зразковій адміністративній справі №260/3564/22 (адміністративне провадження №Пз/990/4/22, повний текст розміщено за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/110064913), у якому визначив ознаки типової справи, а саме:
позивачами у них є співробітники Служби судової охорони;
відповідачем у них є один і той самий суб'єкт владних повноважень - територіальний орган Служби судової охорони України (ТУ ССО у Закарпатській області);
спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що виникли внаслідок бездіяльності відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ №168;
позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати протиправною бездіяльність ТУ ССО у Закарпатській області щодо не нарахування та не виплати додаткової щомісячної винагороди у розмірі, встановленому постановою КМУ №168 та зобов'язати ТУ ССО у Закарпатській області нарахувати і виплатити таку винагороду, починаючи з 24 лютого 2022 року.
Верховний Суд вказав, що висновки у цій зразковій справі щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України №168 (у посутньому зв'язку з положеннями статей 4 і 58 Конституції України, статей 161, 165 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", нормами Порядку №384 і Порядку №396) належить застосовувати в адміністративних справах про виплату на користь співробітників Служби судової охорони додаткової винагороди у правовідносинах, що виникли з 24 лютого 2022 року.
Так, розглянувши зразкову справу №260/3564/22 Верховний Суд сформував такі висновки, зокрема:
"Згідно зі статтею 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з основних і додаткових його видів та виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. До додаткових видів грошового забезпечення Порядок №384 відносить, зокрема, винагороди.
Виходячи з цього, встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, яку держава взяла на себе обов'язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні.
У первинній редакції постанови Кабінету Міністрів України №168 розмір додаткової винагороди для співробітників Служби судової охорони, крім тих із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, був визначений у фіксованому розмірі - 30000 гривень щомісячно.
Зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 змін до постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди "до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць" замість "30000 гривень щомісячно" не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом "пропорційність" із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Правило щодо пропорційності розміру грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони до виконаної норми праці закріплено й у пункті 14 Порядку №384, згідно з яким при виплаті співробітникам грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення сум щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення та премії за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
З огляду на викладене Суд дійшов висновку, що вказані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права ОСОБА_1 на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000грн на місяць, передбаченому постановою №168 у первинній редакції, тому відхиляє доводи позивача щодо недопустимості застосування постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 для вирішення цього спору.
Відтак, виходячи з приписів частини третьої статті 7 КАС України, Суд не застосовує при визначенні розміру належної позивачу додаткової винагороди пункт 7 Порядку №396, на застосуванні якого наполягає ТУ ССО у Закарпатській області, оскільки за імперативною нормою частини другої статті 165 Закону №1402-VIII розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України, тоді як згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 "Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони" ДСА України уповноважена затверджувати виключно порядок його виплати.
Так само пунктом 21 постанови Кабінету Міністрів України №168 (у редакції постанови від 07.07.2022 №793), на виконання якого прийнятий Порядок №396, уповноважено керівників відповідних міністерств та державних органів, до яких, зокрема, належить ДСА України, визначити порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої цією постановою.
У зв'язку з цим визначення в пункті 7 Порядку №396 розмірів додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони за певними критеріями виходить за межі наданих ДСА України повноважень.
Крім того, Верховний Суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин Порядку №396 й у частині визначених ним порядку і умов виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, оскільки спірні правовідносини виникли до прийняття і набрання чинності цим Порядком. Водночас у спірний період однорідні правовідносини щодо порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони були врегульовані Порядком №384, що й підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
При цьому відмова ТУ ССО у Закарпатській області у виплаті позивачу додаткової винагороди як однієї зі складових його грошового забезпечення з підстави відсутності відповідних бюджетних асигнувань, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року право особи мирно володіти своїм майном, оскільки доки відповідні правові норми, що передбачають певні виплати, є чинними, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах (справа "Кечко проти України", заява №63134/00, рішення від 08 листопада 2005 року).
З огляду на викладене позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності ТУ ССО у Закарпатській області щодо не нарахування і не виплати йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, та зобов'язання ТУ ССО у Закарпатській області нарахувати і виплатити позивачу вказану додаткову винагороду в розмірі 30000грн на місяць (за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця), починаючи з 24 лютого 2022 року.".
Велика Палата Верховного Суду постановою від 21.09.2023 залишила без змін рішення від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22, (повний текст постанови за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/114021133) погодившись при цьому із правильністю висновків Верховного Суду щодо встановлення як критеріїв, за якими справу віднесено до типових справ, так і з висновками щодо обрання та застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, в тому числі способом поновлення порушеного права позивача.
При розгляді даної судової справи суд враховує, що вона за суб'єктним складом, підставами та предметом позову відповідає тим ознакам типової справи, які визначено Верховним Судом у рішенні від 06.04.2023 №260/3564/22 за результатами розгляду зразкової справи.
Відтак, виконуючи приписи частини третьої статті 291 КАС України, - висновки Верховного Суду щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України №168 у їх зв'язку з положеннями статей 4 і 58 Конституції України, статей 161, 165 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", нормами Порядку №384 і Порядку №396, котрі належить застосовувати в адміністративних справах про виплату на користь співробітників Служби судової охорони додаткової винагороди у правовідносинах, що виникли з 24 лютого 2022 року, враховані судом при вирішенні даної судової справи (в тому числі при обрані способу захисту порушеного права позивача).
За наведених обставин належним та ефективним способом відновлення порушених прав позивача є визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області щодо не нарахування і не виплати ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" та зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу, починаючи з 24 лютого 2022 року, додаткову винагороду, передбачену Постановою №168.
Щодо періоду, по який має бути здійснено нарахування та виплату коштів, суд враховує таке.
Постановою від 20 січня 2023 року №43 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168" , яка набрала чинності 21 січня 2023 року, Кабінет Міністрів України вніс зміни до Постанови № 168 в частині переліку осіб, які на період дії воєнного стану мають право на додаткову винагороду в розмірі до 30000 гривень. Зокрема, з переліку, зазначеному у першому реченні абзацу першого Постанови № 168 виключені співробітники Служби судової охорони.
Таким чином, з 21 січня 2023 року співробітники Служби судової охорони втратили право на отримання додаткової винагороди у розмірі 30000 грн., передбаченої Постановою № 168.
Тому нарахування та виплату додаткової винагороди відповідача слід зобов'язати здійснити по 20 січня 2023 року включно.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання стягнути з відповідача додаткову винагороду в розмірі 290993 грн 00 коп, суд зазначає таке.
При вирішенні спору суд обирає спосіб захисту, застосований Верховним Судом у зразковій справі № 260/3564/22. Тому позовні вимоги щодо зобов'язання стягнути кошти, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, належить задовольнити шляхом зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди.
Також не підлягає задоволенню вимога щодо стягнення з відповідача додаткової винагороди в розмірі 324 711 грн., оскільки визначення конкретної суми, яка підлягає перерахуванню позивачу після сплати необхідних податків та зборів, належить до компетенції відповідача (роботодавця). Позивачем же обраховано таку суму без урахування обов'язкових платежів до бюджету.
У позовній заяві позивач правильно визначив, що спірні правовідносини щодо виплати грошового забезпечення у належному розмірі виникли між ним і ТУ ССО у м. Києві та Київській області, яке в силу вимог пункту 10 Порядку №384 виплачує позивачу грошове забезпечення за місцем проходження ним служби.
Отже, ТУ ССО у м. Києві та Київській області є належним відповідачем за пред'явленим ОСОБА_1 позовом, оскільки саме цей суб'єкт владних повноважень допустив протиправну бездіяльність у спірних правовідносинах щодо виплати позивачу додаткової винагороди.
Водночас Служба судової охорони, яка була залучена другим відповідачем у справі не має відповідати за цим позовом, адже між позивачем і ЦОУ ССО безпосередньо не виникло жодних правовідносин, у яких би цей суб'єкт владних повноважень порушив права позивача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Також позивачем заявлено прохання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, про що суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами.
Позивач не навів аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і не надав доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача в частині встановлення відповідачу строку для подання до суду звіту про виконання рішення суду. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2020 року по справі №804/5361/16 та від 26 березня 2020 року по справі №823/175/17.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4024,73 грн.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 012,36 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області. Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області щодо невиконання вимог постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168.
Зобов'язати територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 відповідно до Постанови № 168 від 28 лютого 2022 року з 24.02.2022 по 21.01.2023.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2 012 (дві тисячі дванадцять) грн 36 коп, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.