30 червня 2025 року м.Київ №320/17493/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними дій,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у м. Києві щодо списання безнадійного податкового боргу ОСОБА_1 по податку на доходи фізичних осіб (код 11010500) у сумі 275 486,30 грн, в тому числі основний платіж - 164 676,24 грн, штрафні санкції - 41 849,06 грн, пеня - 68 961,00 грн, нарахована на суму заниженого податкового зобов?язання за період з 01.08.2017 по 04.10.2020, що виник 01.03.2019; по військовому збору (код платежу 11011001) у сумі 22 900,53 грн, в тому числі основний платіж - 13 723,02 грн, штрафні (фінансові санкції) - 3 430,76 грн. (три тисячі чотириста тридцять гривень 76 копійок), пеня - 5 746,75 грн, нарахована на суму заниженого податкового зобов?язання за період з 01.08.2017 по 04.10.2020, що виник 01.03.2019;
- зобов?язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу ОСОБА_1 по податку на доходи фізичних осіб (код 11010500) у сумі 275 486,30 грн, в тому числі основний платіж - 164 676,24 грн, штрафні санкції - 41 849,06 грн, пеня - 68 961,00 грн, нарахована на суму заниженого податкового зобов?язання за період з 01.08.2017 по 04.10.2020, що виник 01.03.2019; по військовому збору (код платежу 11011001) у сумі 22 900,53 грн, в тому числі основний платіж - 13 723,02 грн, штрафні (фінансові санкції) - 3 430,76 грн, пеня - 5 746,75 грн, нарахована на суму заниженого податкового зобов?язання за період з 01.08.2017 по 04.10.2020, що виник 01.03.2019.
В обґрунтування позову зазначає, що за даними електронного сервісу «Електронний кабінет платника» у підрозділі «стан розрахунків з бюджетом» у нього наявна недоїмка: за податком на доходи фізичних осіб у розмірі 275 486,30 грн. та військового збору у розмірі 22 900,53 грн. Вказані грошові зобов'язання визначені контролюючим органом на підставі податкових повідомлень-рішень від 01.03.2019: № 0014714202, № 0014744202, № 0014724202, № 0014734202. Позивач вважає, що з моменту узгодження несплачених грошових зобов'язань за вказаними повідомленнями минув строк давності, передбачений пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що становить 1095 днів, а тому вони підлягають списанню як безнадійний податковий борг. Позивач наголошує, що списання безнадійного податкового боргу, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу, з урахуванням чого просить суд позовні вимоги задовольнити. Стверджує, що згідно із абзацом дев'ятим пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України на період з 18.03.2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 ПК України. Законом України від 15.03.2022року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» дія пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України зупинена на період дії воєнного, надзвичайного стану. Отже, у контролюючого органу відсутні підстави для списання податкового боргу у розмірі. Враховуючи викладене, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 22.04.2025 відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
Контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку та складено акт від 28.01.2019 № 115/26-15-42-02-30/2728202033 на підставі, якого винесено податкові повідомлення-рішення від 01.03.2019: № 0014714202, № 0014744202, № 0014724202, №014734202.
Вищезазначені податкові повідомлення-рішення оскаржувались ОСОБА_1 в судовому порядку.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.05.2020 у справі № 640/10917/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2020 та постановою Касаційного адміністративного суду від 23.09.2021, - у задоволенні позову відмовлено.
З вищенаведеного вбачається, що податковий борг набув статусу узгодженості 21.09.2020 (дата винесення постанови Шостим апеляційним адміністративним судом).
З метою погашення податкового боргу згідно до ст. 59 Податкового кодексу, ГУ ДПС у м. Києві сформовано податкову вимогу від 11.11.2020 № 28361-13 та направлено на адресу позивача.
Вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо неприйняття рішення про списання безнадійного податкового боргу, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
У відповідності до пункту15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з підпунктом14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Позивач вважає, що оскільки відповідач не звертався до суду з вимогою про стягнення податкового боргу, тобто не вчиняв дії, які свідчили б про вжиття контролюючим органом в межах 1095-денного строку позовної давності з моменту узгодження суми вказаного грошового зобов'язання заходів щодо стягнення такого боргу, відповідно заборгованість в сумі 275 486,30 грн повинна визначатися як безнадійний податковий борг.
Суд враховує, що згідно з підпунктом19-1.1.24 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, зокрема здійснюють відстрочення, розстрочення та реструктуризацію грошових зобов'язань та/або податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, а також списання безнадійного податкового боргу.
Контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством (підпункт20.1.29. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту101.5 статті 101 Податкового кодексу України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до приписів пункту101.1 статті 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
Під терміном "безнадійний" розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (підпункт101.2.3. пункту 101.2. статті 101 Податкового кодексу України).
Механізм списання безнадійного податкового боргу визначено У пункті 101.5 статті 101 ПК України передбачено, що контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Міністерство фінансів України наказом 28.07.2022 № 220, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.08.2022 № 908/38244, затвердило Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків (далі також - Порядок № 220, у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 5 пункту 2 розділу II Порядку № 220 безнадійним податковим боргом є податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 глави 9 розділу II Кодексу, - станом на дату прийняття рішення керівником (його заступником або уповноваженою особою) територіального органу ДПС.
Згідно з пунктами 1, 5, 6 розділу IIІ Порядку № 220 у випадках, передбачених підпунктами 1-5, 7, 8 пункту 2 розділу II цього Порядку, за результатами розгляду документів, необхідних для підтвердження безнадійності податкового боргу, керівник (його заступник або уповноважена особа) територіального органу ДПС за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком до цього Порядку.
Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для територіального органу ДПС. Неотриманий платником податків примірник рішення зберігається у територіальному органі ДПС.
Структурний підрозділ територіального органу ДПС, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем кварталу.
Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІКС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.
Таким чином, зі змісту вищенаведених норм Порядку № 220 слідує, що списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно.
При цьому, пунктом102.4 статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
За змістом пункту 6 розділу III Порядку №220 структурний підрозділ територіального органу ДПС, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем кварталу.
Аналізуючи наведені положення законодавства, суд доходить висновку про те, що податковий борг, який протягом 1095 календарних днів з дня його виникнення не був стягнутий податковим органом, визнається безнадійним та підлягає списанню на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) територіального органу ДПС за результатами розгляду документів, необхідних для підтвердження безнадійності податкового боргу. Звернення платника податків із письмовою заявою про списання безнадійного податкового боргу є обов'язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (пункт 2 розділу III Порядку №220). В усіх інших випадках розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.
Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.09.2018 у справі №813/4430/16, від 09.07.2019 у справі №0240/2269/18-а, від 09.03.2021 у справі №300/2353/19 та інших.
Таким чином, в разі спливу 1095-денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню.
З матеріалів справи установлено, що податковий борг, який обліковується за позивачем в інтегрованій картці по податку на доходи фізичних осіб на суму 275 486,30 грн., з них пеня на суму 68 961,00 грн та військового збору на суму 22 900,53 грн., з них пеня на суму 5 746,75 грн. виник на підставі податкових повідомлень- рішень від 01.03.2019: № 0014714202, №0014744202, № 0014724202, № 0014734202.
Вказані грошові зобов'язання виникли у 2019 році і є узгодженими з 21.09.2020 (дата винесення постанови Шостим апеляційним адміністративним судом).
Відтак, 1095-нний строк давності, визначений статтею 102 Податкового кодексу, сплинув у 2023 році.
В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт звернення податкового органу до суду з відповідними вимогами про стягнення з позивача податкового боргу на суму 298386,83 грн.
Як зазначає відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву, підставою для відмови у списанні безнадійного податкового боргу є зупинення застосування строків давності, передбачених статтею 102 Податкового кодексу, у зв'язку із введення в Україні карантину та воєнного стану.
Дійсно, абзацом десятим пункту 52-2 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановлено, що на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Вказана норма була викладена в такій редакції згідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 13.05.2020 №591-IX (далі - Закон № 591).
Водночас, суд дійшов висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин абзацу десятого пункту 52-2 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України з огляду на наступне.
Суд звертає увагу на те, що положеннями статті 102 Податкового кодексу України встановлено різні строки давності в податкових відносинах та порядок їх застосування, зокрема: строки визначення контролюючим органом грошового зобов'язання платника податків в різних випадках; строк подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування; строк застосування штрафних санкцій; тощо.
Як вбачається з назви Закону №591-IX метою його законодавчого регулювання є підтримка платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Як вказано в розділі 2 до проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення короновірусної хвороби (COVID-19)», якому після прийняття Верховною Радою України було присвоєно номер №591-IX: «Метою вказаного законопроекту є необхідність продовжити дію податкових пільг та спрощень адміністративних процедур на період здійснення обмежувальних карантинних заходів встановлених Кабінетом Міністрів України. Законопроект направлений на захист як малого так і великого бізнесу від негативних наслідків, у зв'язку з невикористанням економічного потенціалу».
Розділ 1 Пояснювальної записки до вказаного законопроекту містить такі обґрунтування необхідності його прийняття: «…у зв'язку із продовженням дії обмежувальних карантинних заходів виникла необхідність у продовженні строків дії окремих пільг та послаблень адміністрування для платників податків… вбачається за необхідне, продовжити строки дії пільг та адміністративних спрощень на період, який буде прямо прив'язаний до закінчення карантину».
Зважаючи на наведене, є очевидними висновки, що зупинення перебігу строку стягнення податкових органом визначеного платнику податків грошового зобов'язання суперечить меті законодавчого регулювання Закону №591-IX, оскільки встановлення вказаного строку саме по собі спрямоване на захист прав та інтересів платників податків, і, відповідно, його скасування погіршує становище платників щодо захисту їх прав від неналежного урядування контролюючого органу, тоді як Закон №591-IX спрямований на встановлення додаткових пільг для платників податків.
Відтак, застосування до приписів абзацу десятого пункту 52-2 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України до спеціального строку, що обмежує право контролюючого органу на стягнення узгодженого податкового зобов'язання та штрафних санкцій, що нараховуються у випадку невчасної сплати цього зобов'язання, суперечать основним засадами законодавчого регулювання відповідних правовідносин.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Відповідач посилається на карантинні обмеження як на причину відмови у списанні безнадійного податкового боргу позивача. Однак не вказує яким саме чином неможливість вчинення такої дії була пов'язана з обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
В контексті наведеного слід зазначити, що діяльність ГУ ДПС у м. Києві під час дії карантинних заходів припинена не була, а тому відповідач не був позбавлений процесуальної можливості звертатися до суду із відповідними заявами, клопотаннями у визначеному законом порядку.
Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що останній звертався до суду з відповідними вимогами про стягнення з позивача податкового боргу. Тому посилання ГУ ДПС у м. Києві на зупинення строків, визначених статтею 102 ПК України, суд вважає необґрунтованим.
Щодо зупинення строків давності, передбачених ст. 102 Податкового кодексу України під час дії в Україні воєнного стану, суд зазначає наступне.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX від 15.03.2022 статтю 102 ПК України доповнено пунктом 102.9 наступного змісту: « 102.9. На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».
Суд звертає увагу, що вказана норма Закону №2120-IX від 15.03.2022 не містить визначення, що зупинено перебіг строку, передбачено саме п. 102.4 ст. 102 ПК України.
Окрім того, Законом України №2719-IX від 03.11.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу», який набрав чинності 25.11.2022, підпункт 69.9 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України викладено в новій редакції:
Для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім:
дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 та 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків;
строків проведення камеральних перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення за результатами камеральної перевірки, прийняття рішення за результатом її розгляду, нарахування пені;
строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування фінансових санкцій за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки та прийняття рішення за результатами їх розгляду, адміністративного арешту майна за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки;
строків здійснення заходів з погашення податкового боргу платників податків - суб'єктів господарювання, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки, передбачені статтями 59-60, 87-101 цього Кодексу, та/або визначення грошових зобов'язань згідно із статтею 116 цього Кодексу.
Таким чином, вказаним законом контролюючому органу було відновлено строки щодо заходів з погашення податкового боргу платників податків.
Верховний Суд у рішенні від 06.02.2018 по справі К/9901/99/17 зазначив, що в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.
Згідно із п. 101.4 ст. 104 ПК України органи стягнення відкликають розрахункові документи, якими передбачено стягнення пені, штрафних санкцій та безнадійного податкового боргу, списаних відповідно до цього Кодексу.
Ураховуючи викладені вище положення Податкового кодексу України, податковий борг позивача із датою виникнення понад 1095 днів, який станом на момент звернення до суду становив 298386,83 грн, підлягав визнанню безнадійним, що не було враховано відповідачем.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем вказаного обов'язку не виконано.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у списанні безнадійного податкового боргу в сумі 298386,83 грн свідчить про бездіяльність, яка не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах, тому першу позовну вимогу слід задовольнити шляхом визнання такої бездіяльності протиправною.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення про списання податкового боргу на загальну суму 298386,83 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Позиція Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 245 КАС України в частині можливості зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, висловлена у постановах від 04.09.2021 у справі № 320/5007/20, від 14.09.2021 у справі №320/5007/20, від 23.12.2021 у справі № 480/4737/19 та від 13.10.2022 у справі №380/13558/21.
Також суд враховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 806/965/17 та від 27.09.2021 у справі № 380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Зважаючи на те, що підставами для відмови в списанні безнадійного податкового боргу були обставини, які не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання ГУ ДПС у м. Києві прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу ОСОБА_1 на загальну суму 298386,83 грн.
Решта доводів висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1230 грн, сплаченого згідно квитанції від 09.04.2025.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у м. Києві щодо списання безнадійного податкового боргу ОСОБА_1 по податку на доходи фізичних осіб (код 11010500) у сумі 275 486,30 грн, в тому числі основний платіж - 164 676,24 грн, штрафні санкції - 41 849,06 грн, пеня - 68 961,00 грн, нарахована на суму заниженого податкового зобов'язання за період з 01.08.2017 по 04.10.2020, що виник 01.03.2019; по військовому збору (код платежу 11011001) у сумі 22 900,53 грн, в тому числі основний платіж - 13 723,02 грн, штрафні (фінансові санкції) - 3 430,76 грн. (три тисячі чотириста тридцять гривень 76 копійок), пеня - 5 746,75 грн, нарахована на суму заниженого податкового зобов'язання за період з 01.08.2017 по 04.10.2020, що виник 01.03.2019.
Зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу ОСОБА_1 по податку на доходи фізичних осіб (код 11010500) у сумі 275 486,30 грн, в тому числі основний платіж - 164 676,24 грн, штрафні санкції - 41 849,06 грн, пеня - 68 961,00 грн, нарахована на суму заниженого податкового зобов'язання за період з 01.08.2017 по 04.10.2020, що виник 01.03.2019; по військовому збору (код платежу 11011001) у сумі 22 900,53 грн, в тому числі основний платіж - 13 723,02 грн, штрафні (фінансові санкції) - 3 430,76 грн, пеня - 5 746,75 грн, нарахована на суму заниженого податкового зобов'язання за період з 01.08.2017 по 04.10.2020, що виник 01.03.2019.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1230 (одна тисяча двісті тридцять) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ - 44116011, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.