30 червня 2025 року №320/668/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії при Президентові України з питань громадянства про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Комісії при Президентові України з питань громадянства (далі - відповідач) з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Комісії при Президентові України з питань громадянства, яка полягає у невнесенні Президенту України пропозиції щодо задоволення заяви ОСОБА_1 про вихід з громадянства України від 6 квітня 2023 року;
- зобов'язати Комісію при Президентові України з питань громадянства внести Президенту України пропозицію щодо задоволення заяви ОСОБА_1 про вихід з громадянства України від 6 квітня 2023 року.
Адміністративний позов пред'явлено до відповідача - Комісії при Президентові України з питань громадянства як самостійного суб'єкта владних повноважень в розумінні Закону України «Про громадянство України» та з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, зроблених в постанові від 17 жовтня 2024 року у справі №990/212/24.
Ухвалою суду від 14.01.2025 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, як така, що постійно проживає за кордоном, звернулась 6 квітня 2023 року до Посольства України в Королівстві Бельгія із заявою про вихід з громадянства України. Вважаючи, що її заява про вихід з громадянства України мала б бути розглянута протягом загального річного строку розгляду заяв і подань про припинення громадянства України, але в цей строк Президентом України рішення за її заявою прийнято не було, тому позивач оскаржила бездіяльність Президента України до Верховного Суду як суду першої інстанції у справі №990/212/24. Проте, рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2024 року, у визнанні бездіяльності Президента України протиправною було відмовлено з тих підстав, що встановлений Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215 (в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року №588/2006) (далі - Порядок №215) вищевказаний річний строк поширюється виключно на Комісію при Президентові України з питань громадянства, а не на всі органи, що приймають рішення в процедурі припинення громадянства. Водночас Комісія при Президентові України з питань громадянства отримала матеріали позивача лише 5 грудня 2023 року. Оскільки річний строк розгляду заяви позивача Комісією при Президентові України з питань громадянства вже закінчився, а жодного рішення відповідачем прийнято не було, тому позивач 18 грудня 2024 року звернулась до адміністративного суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 14.01.2025 про відкриття провадження у справі було запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Вказану ухвалу разом із копією позовної заяви відповідачем отримано 04.02.2025.
Надалі, від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що відповідно до Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 №215, матеріали позивача щодо припинення громадянства України попередньо опрацьовані, а тому, після прийняття відповідного рішення позивача буде поінформовано в установленому порядку.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Як вбачається зі змісту копії паспорта громадянина України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України. В паспорті позивача відсутня інформація про наявність у неї зареєстрованого місця проживання на території України.
Водночас відповідними відмітками в її паспорті громадянина України для виїзду за кордон підтверджується, що позивач прийнята на консульський облік у Посольстві України в Бельгії постійно з 23 червня 2021 року, та має постійне місце проживання у Великому Герцогстві Люксембург.
Відповідно до частини першої статті 25 Конституції України громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство.
Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом (стаття 4 Конституції України).
Згідно із частиною першою статті 18 Закону України «Про громадянство України» громадянин України, який відповідно до чинного законодавства України є таким, що постійно проживає за кордоном, може вийти з громадянства України за його клопотанням.
Таким чином, позивач є особою, яка має право звернутись із клопотанням про вихід з громадянства України.
Судом встановлено, що позивач 6 квітня 2023 року звернулась до Посольства України в Королівстві Бельгія із заявою про вихід з громадянства України, що підтверджується листом Посольства України в Королівстві Бельгія від 12.06.2023.
Листом Міністерства закордонних справ України від 14.12.2023 було повідомлено, що матеріали справи позивача щодо її виходу з громадянства України після здійснення перевірок та процедур, визначених Порядком №215, 30 жовтня 2023 року були надіслані Міністерством закордонних справ України до Комісії при Президентові України з питань громадянства для подальшого розгляду.
Зі змісту листа Департаменту з питань звернень громадян Офісу Президента України від 27.11.2024 вбачається, що матеріали позивача стосовно припинення її громадянства України (від 05.12.2023) перебувають на попередньому опрацюванні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 23 Закону України «Про громадянство України» Комісія при Президентові України з питань громадянства розглядає заяви про прийняття до громадянства України, вихід з громадянства України та подання про втрату громадянства України і вносить пропозиції Президенту України щодо задоволення цих заяв та подань.
Пунктом 112 Порядку №215 встановлено, що загальний строк розгляду заяв і подань про припинення громадянства України не повинен перевищувати одного року з дня їх надходження.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2024 року в адміністративній справі №990/212/24 за позовом ОСОБА_1 щодо оскарження бездіяльності Президента України, зроблено висновок, що пункт 112 Порядку №215 визначає загальний строк розгляду заяв і подань про прийняття до громадянства України або припинення громадянства України саме Комісією при Президентові України з питань громадянства.
Отже, з урахуванням положень пункту 112 Порядку №215 та вказаного висновку Великої Палати Верховного Суду, річний строк розгляду відповідачем заяви позивача про її вихід з громадянства України розпочався з 5 грудня 2023 року.
Станом на момент звернення позивача до адміністративного суду з цим позовом, 18 грудня 2024 року, встановлений Порядком №215 річний строк закінчився. Суду не було надано докази про те, що відповідач розглянув заяву позивача про припинення громадянства України в зазначений строк. Доказів прийняття відповідачем рішення про внесення Президенту України пропозиції щодо задоволення або відмови в задоволенні заяви позивача суду не надано.
Отже, починаючи з 6 грудня 2024 року, тобто після закінчення встановленого річного строку, відповідач допускає протиправну бездіяльність, оскільки не вносить Президенту України пропозиції щодо задоволення або відмови в задоволенні заяви позивача про її вихід з громадянства України, чим порушує права позивача.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягає у невнесенні Президенту України пропозиції за заявою позивача щодо її виходу з громадянства України, та зобов'язання відповідача прийняти за результатами розгляду вказаної заяви відповідне рішення є обґрунтованими.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Зі змісту положень частини чотирнадцятої статті 18 Закону України «Про громадянство України» випливає, що вихід із громадянства України не допускається, якщо особі, яка клопоче про вихід з громадянства України, в Україні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення або стосовно якої в Україні є обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили і підлягає виконанню.
Проте, із наданих позивачем письмових доказів такої перешкоди не вбачається. Відповідачем таких доказів суду не надано.
Відповідно до пункту 110 Порядку №215 попереднє опрацювання та підготовку матеріалів з питань громадянства України на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства здійснює відповідний структурний підрозділ Офісу Президента України. Якщо під час попереднього опрацювання та розгляду матеріалів з питань громадянства України буде встановлено, що подані заявником документи про прийняття до громадянства України чи про вихід із громадянства України або подання, затверджені Державною міграційною службою України чи Міністерством закордонних справ України, про втрату громадянства України та додані до них необхідні документи, або документи про припинення громадянства України за підставами, передбаченими міжнародними договорами України, не оформлені відповідно до вимог законодавства України та міжнародних договорів України з питань громадянства, такі заяви, подання та документи повертаються відповідним структурним підрозділом Офісу Президента України відповідно до Державної міграційної служби України чи Міністерства закордонних справ України для доопрацювання та усунення недоліків.
Водночас в наданих позивачем суду листах Посольства України в Королівстві Бельгія, Міністерства закордонних справ, Офісу Президента України відсутня інформація про те, що її заява та інші матеріали про вихід з громадянства України містять недоліки чи зауваження або оформлені неналежним чином. Навпаки, зі змісту листа Посольства України в Королівстві Бельгія від 12.06.2023 вбачається, що документи позивача пройшли перевірку і Посольство направило до МЗС України висновок про можливість задоволення клопотання позивача про вихід з громадянства України. В свою чергу, в листі Міністерства закордонних справ України від 14.12.2023 зазначено, що матеріали справи позивача після здійснення перевірок та процедур були надіслані до Комісії при Президентові України з питань громадянства.
Як вбачається зі змісту судових рішень у справі №990/212/24, під час розгляду вказаної справи відповідач у відзиві на позов не оспорював право позивача на вихід з громадянства України та не посилався на наявність обставин, які б унеможливлювали припинення її громадянства або вказували б на недоліки поданих нею документів чи про їхню невідповідність законодавству України.
За змістом пункту 111 Порядку №215, Комісія при Президентові України з питань громадянства може повернути матеріали до Державної міграційної служби України чи Міністерства закордонних справ України лише у випадку прийняття рішення про відсутність підстав для задоволення Президентом України заяви про вихід із громадянства України (абзац шостий пункту 111). В іншому випадку передбачено виключно прийняття Комісією при Президентові України з питань громадянства рішення про внесення пропозиції Президентові України щодо задоволення заяви про вихід з громадянства України (абзац п'ятий пункту 111).
Отже, повноваженнями відповідача не передбачено його право діяти на власний розсуд при розгляді заяв про вихід з громадянства України.
Водночас судом не було встановлено, а відповідачем не було доведено, що в конкретному випадку відсутні підстави для задоволення Президентом України заяви позивача про її вихід із громадянства України, що б унеможливлювало прийняття відповідачем рішення про внесення пропозицій Президентові України щодо задоволення заяви позивача про її вихід з громадянства України. Адже із наявних в матеріалах справи письмових доказів вбачається, що позивачем виконано всі умови, визначені Порядком №215, необхідні для її виходу з громадянства України.
За таких обставин, з метою ефективного захисту прав позивача, суд знаходить необхідним зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, тобто зобов'язати його прийняти рішення про внесення Президенту України пропозиції щодо задоволення заяви позивача про вихід з громадянства України, як це передбачено абзацом п'ятим пункту 111 Порядку №215. Без прийняття відповідачем такого рішення, Президент України позбавлений можливості прийняти рішення про припинення позивачем громадянства України шляхом видання указу.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідач не довів суду правомірність своєї бездіяльності при розгляді заяви позивача про її вихід з громадянства України і законність неприйняття ним у встановлений строк відповідного рішення.
За викладених вище обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
З огляду на задоволення позову та враховуючи приписи статті 139 КАС України, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача судового збору, сплаченого нею за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, 262, 293 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Комісії при Президентові України з питань громадянства, яка полягає у неприйнятті рішення про внесення Президенту України пропозиції щодо задоволення заяви ОСОБА_1 про вихід з громадянства України від 06 квітня 2023 року.
3. Зобов'язати Комісію при Президентові України з питань громадянства прийняти рішення про внесення Президенту України пропозиції щодо задоволення заяви ОСОБА_1 про вихід з громадянства України від 06 квітня 2023 року.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Комісії при Президентові України з питань громадянства на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.