29 травня 2025 року справа №320/11526/21
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київської області у нездійсненні перерахунку ОСОБА_1 , пенсії, як прокурорському пенсіонеру, (за Законом України «Про прокуратуру» (у ред. 1991 року № 1789-ХII) у розмірі 90 % від середньої заробітної плати, визначеної у довідці Київської обласної прокуратури № 21ф-62 від 23 лютого 2021 року, без обмеження граничним розміром згідно заяв від 12 березня 2021 року та від 31 травня 2021 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення від 23 липня 2021 року щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 , пенсії за уніфікованою заявою до Головного управління Пенсійного фонду України Київської області від 16 липня 2021 року, яке підписано службовими особами Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 , перерахунок пенсії з 1 січня 2021 року за довідкою Київської обласної прокуратури № 21ф-62 від 23 лютого 2021 року у розмірі 90 % від середньої заробітної плати (97 216 грн.) без обмеження граничним розміром.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 пенсію за вислугу років призначено на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ у редакції Закону України від 12.07.2001 № 2663-ІІІ довічно у розмірі 90% від суми середньої місячної заробітної плати і без обмеження її максимального (граничного) розміру.
Прокуратурою Київської області видана довідка від 23 лютого 2021 року №21ф-62 про середню заробітну плату у відповідності до положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» №1687-VII.
Позивач звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про перерахунок пенсії на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ у редакції Закону України від 12.07.2001 № 2663-ІІІ, долучивши оновлену довідку про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії. За результатами розгляду заяви позивачу надано Рішення від 11.08.2021, яким відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії. Позивач вважаючи протиправними дії Відповідача звернувся з позовом до суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя ОСОБА_2 ) від 27.09.2021 залишено позовну заяву без руху.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя ОСОБА_2 ) від 04.11.2021 відкрито провадження в адміністративній справі №320/11526/21 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 з посади судді Київського окружного адміністративного суду, дану справу передано на повторний автоматизований розподіл справи між суддями.
Протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями цю справу передано на розгляд судді Лиска І.Г.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду дану справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Окрім того, вказав, що чинним законодавством не передбачено обчислення пенсії прокурорам в розмірі 90 відсотків від заробітної плати без обмеження максимальним розміром.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головного управління Пенсійного фонду в Київській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з 2002 року.
Позивач звернувся із заявами від 12 березня 2021 року та від 31 травня 2021 року щодо перерахунку пенсії, долучивши до свого звернення довідку про заробітну плату від 23 лютого 2021 року №21ф-62, що видана прокуратурою Київської області.
За принципом екстериторіальності заяву Позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області.
За результатами розгляду заяви позивачу надано Рішення від 11.08.2021, яким відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії, підставою відмови є факт того, що враховуючи обмеження, встановлені ст. 86 Закону №1697-VII в результаті проведення перерахунку пенсія Позивача суттєво зменшиться.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За правилами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
14 жовтня 2014 року Верховною Радою України ухвалено Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (надалі Закон № 1697-VII), який набув чинності 15.07.2015.
Питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури регламентовані статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII.
Відповідно до частини 2 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Згідно частини 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Окрім того, обмеження максимального розміру пенсії було введені в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VІ (далі - Закон № 3668-VІ).
За положеннями статті 2 Закону № 3668-VI, який набрав чинності 1 жовтня 2011 року, (в редакції, чинній на час здійснення перерахунку пенсії позивача) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.12.2021 у справі № 580/5962/20 відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №589/3997/16-а у подібних правовідносинах та сформував правовий висновок, відповідно до якого пункт 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом № 3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ, а з 14.10.2014 - абзацом шостим частини п'ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII.
Таким чином, відповідно до діючого Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII позивач має право на виплату пенсії на рівні заробітної плати працівника на відповідній посаді в прокуратурі (частина 20 статті 86), в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати (частини 2 статті 86), але не більше десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність (частина 15 статті 86).
Так, відповідно до частини 3 статті 81 Закону № 1697-VII посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Згідно пунктом 1 частини 4 вказаної статті посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: прокурора обласної прокуратури - 1,2.
Реалізація права позивача на перерахунок пенсії забезпечена саме рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно вказаного рішення Конституційного Суду України частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
"20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Отже, зі змісту частини 20 статті 86 Закону № 1697-VII випливає, що підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури є підставою для перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури, на умовах, що існували на момент виникнення такого права.
Водночас, позивач наполягає, що набуте ним право на отримання пенсії у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати згідно зі статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ не може бути звужене, а обмеження пенсії максимальним розміром на нього не розповсюджуються, оскільки перерахунок пенсії пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної пенсії, а тому при визначенні розміру перерахованої пенсії не можна застосовувати законодавство, яке прийняте після призначення пенсії, крім випадків покращення становища особи, якій здійснюють такий перерахунок.
В даному аспекті суд вказує на таке.
На час призначення позивачу пенсії (2002 рік) особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначалися статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII, згідно, зокрема, частина 1, якої прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
В подальшому, з 15.07.2015 набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII.
Відповідно до частини 2 статті 86 Закону № 1697-VII пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Суд звертає увагу на висновки сформовані в рішенні Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі № 6-р/2020, а саме, що заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом.
За таких умов, позивач має право отримувати пенсійні виплати, обраховані із суми заробітної плати прокурорів, встановленої чинним Законом № 1697-VII.
Реалізуючи своє право на перерахунок пенсії на підставі норм чинного Закону № 1697-VII, та отримавши належну довідку, складену відповідно до приписів вказаного Закону, позивач помилково вважає можливим застосування статті 50-1 Закону № 1789-XII, оскільки вона втратила свою чинність.
При цьому, суд також звертає увагу, що до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом № 1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, оскільки застережень щодо застосування норми, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, Закон № 1697-VII не містить та не встановлює окремого порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням норми Закону № 1789-XII, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках та яка діяла на момент призначення пенсії, тобто одночасного застосування норм, які передбачені різними законами.
Такий правовий висновок узгоджується з покладеним в основу Закону № 1697-VII принципом єдності системи прокуратури України, що забезпечується, зокрема єдиним статусом прокурорів, який передбачає однакове матеріальне та соціально-побутове забезпечення, зокрема пенсійне забезпечення прокурорів.
Враховуючи наведене, до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом №1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини 2 статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а отже доводи позивача (апелянта), що рішення про призначення пенсії у розмірі 90% є чинним, а випадки зміни такого рішення законодавством не передбачено, з урахуванням вищевикладеного є безпідставними.
Крім того, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.12.2021 у справі № 580/5962/20 сформувала правовий висновок, відповідно до якого до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом № 1697-VІІ, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема, частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
За таких обставин, суд зазначає, що ретроспективне застосування при обчисленні пенсійної виплати позивачу положень статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, яка на дату такого перерахунку втратила чинність, неодмінно призведе до ситуації непрямої дискримінації інших пенсіонерів з числа прокурорів та суперечитиме принципу дії закону у часі.
Отже, застосування при обчисленні пенсії позивача з 01.01.2021 положень статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які втратили чинність, щодо визначення розміру пенсійної виплати виходячи з 90% місячного заробітку не відповідатиме конституційному принципу рівності перед законом та суперечитиме приписам статті 24 Конституції України.
Розмір відсотків, який враховується під час перерахунку пенсії має бути співмірним із тим, який застосовується під час призначення пенсії працівникам прокуратури. Встановлення різних підходів до порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку пенсії після набуття чинності Законом № 1697-VII порушує справедливий баланс між інтересами працівників прокуратури, яким пенсія призначається відповідно до цього Закону та тими, яким вона була призначена відповідно до Закону № 1789-XII, ставить у нерівне становище працівників прокуратури, які отримали право на пенсію відповідно до Закону № 1697-VII.
Враховуючи наведене, суд вказує також на те, що до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло у позивача після набранням чинності Законом № 1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення його пенсії.
Внаслідок чого, позовні вимоги ОСОБА_1 у частині здійснення перерахунку пенсії у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Окрім того, щодо питання застосування при перерахунку пенсії, призначеної працівнику прокуратури, обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, суд зазначає таке.
За змістом статті 2 Закону № 3668-VI (який набрав чинності 01.10.2011) максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України Про прокуратуру, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Цим Законом було внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, положення частини п'ятнадцятої якої викладено в аналогічній редакції.
При цьому абзацом першим пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Абзацом другим цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом.
Отже, положення пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв'язку із застосуванням Закону № 3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме: надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.
Як було зазначено вище, Закон № 1789-ХІІ втратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв'язку з набранням чинності Законом № 1697-VII, за правилами абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Враховуючи наведене, з моменту набрання чинності Законом № 1697-VII питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною п'ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 21.12.2021 у справі № 580/5962/20.
При цьому, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду при розгляді справи № 580/5962/20 у постанові від 21.12.2021 відступив від висновку, викладеного, у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 589/3997/16-а у подібних правовідносинах та сформував правовий висновок, відповідно до якого пункт 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом № 3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ, а з 14.10.2014 - абзацом шостим частини п'ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII (пункт 45 Постанови у справі № 580/5962/20).
З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Отже, враховуючи відповідно до приписів частини 5 статті 242 КАС України правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.12.2021 у справі № 580/5962/20, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 у частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром також є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Також, з матеріалів справи встановлено, що пенсію Позивача обчислено відповідно до постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18.05.2016 по справі № 686/10222/16-а в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Київської області від 15.02.2016 № 18ф-53 без обмеження граничним максимальним розміром та на дату звернення із заявою про перерахунок пенсії її розмір складає 33098,14 грн.
Відповідно до частини 2 статті 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Абзацом 6 частини 15 статті 86 Закону № 1697-VII визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, при здійсненні перерахунку пенсії Позивача за довідкою прокуратури Київської області від 23.02.2021 № 21ф-62 буде застосовано норми ст. 86 Закону № 1697-VII та при заробітній платі 97216,00 грн розмір пенсії складе 58329,60 грн (97216,00 грн Ч 60%).
Проте, враховуючи обмеження, встановлені статтею 86 Закону № 1697-VI, максимальний розмір пенсії, до виплати становитиме 17690,00 грн (1769,00 грн х 10, де 1769,00 грн - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2021 року, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік")
Зважаючи на викладене, за результатами розгляду заяви Позивача 23.07.2021 Відповідачем прийнято рішення № 932400158793 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії, оскільки такий перерахунок є недоцільним, а в результаті його проведення розмір пенсії Позивача суттєво зменшиться.
Релевантними до спірних відносин є зазначені вище висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.12.2021 у справі № 580/5962/20, яких продовжує дотримуватися Верховний Суд, зокрема, у постановах від 28.02.2024 у справі № 240/20830/21, від 12.03.2024 у справі № 420/20965/21, від 14.05.2024 у справі № 440/5835/21.
Тобто, зазначені висновки Верховного Суду були актуальними як на момент звернення позивача з заявою від 17.06.2024, так і на момент розгляду даної справи.
Окрім того, аналізуючи питання правомірності встановлення таких обмежень, необхідно зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо можливості встановлення обмежень розміру соціальних виплат.
Так, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
Окрім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, ЄСПЛ, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат, підкреслюючи водночас необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників внаслідок такого втручання держави. Така практика свідчить про достатньо широке "поле" для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення.
Наведене свідчить про те, що ЄСПЛ визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи і з'ясовує: чи було законним таке втручання, чи переслідувало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується.
За аналогічних обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа Valkov and Others v Bulgaria (заява № 2033/04); справа Khoniakina v Georgia (заява № 17767/08)).
Хоча виплати соціального страхування є "майном" у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак обмеження максимальним розміром пенсій працівникам прокуратури не може вважатися порушенням їх права володіння цим майном, оскільки такі здійснені державою шляхом введення нових законодавчих положень з метою регулювання політики соціального забезпечення. Встановлені обмеження не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав.
Водночас, розмір пенсії працівників прокуратури, з урахуванням встановлених обмежень максимальною сумою, залишається вищим середньомісячного розміру пенсії в Україні.
Тобто, встановлення максимального розміру пенсії для працівників прокуратури не поставило їх у невигідне становище, оскільки їх право на соціальне забезпечення було за ними збережене, вони не були позбавлені своїх засобів для існування і не були піддані ризикові недостатності таких засобів для життя. Тому встановлення максимального розміру пенсії не можна вважати таким, що поклало на працівників прокуратури надмірний чи непропорційний тягар, чи порушило їх право на мирне володіння своїм майном.
При цьому, таке обмеження не є дискримінаційним, оскільки стосується не лише працівників прокуратури, а й інших категорій пенсіонерів, зокрема поширюється на пенсії, призначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення».
За викладених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів відповідача викладених у Рішенні від 11.08.2021, яким відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії.
Доводи позивача, якими він обґрунтує свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірності своїх дій.
На підставі викладеного, враховуючи висновки Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду щодо застосування норм права, викладені у постанові від 21.12.2021 у справі № 580/5962/20, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, розподіл судових витрат на користь позивача не здійснюється; відповідач про наявність витрат не заявив.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-
У задоволенні позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.