Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 липня 2025 року Справа№200/1724/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача щодо прийняття додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 , позивач, звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 з вимогами (з урахуванням уточнень):
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не видання наказу, та не нарахування і не виплати щомісячного грошового забезпечення ОСОБА_1 матері військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 відповідно до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України №884 від 30 березня 2016 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх», постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» з урахуванням одноразових додаткових видів грошового забезпечення, та індексації грошового забезпечення, починаючи з 08 листопада 2024 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 видати наказ, згідно якого нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матері щомісячне грошове забезпечення військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 відповідно до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України №884 від 30 березня 2016 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх», постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), з урахуванням одноразових додаткових видів грошового забезпечення, та індексації грошового забезпечення, починаючи з 08 листопада 2024 року, і здійснювати виплати на картрахунок НОМЕР_2 .
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у справі №200/1724/25 адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неприйняття рішення відповідно до вимог Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884, за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 24 грудня 2024 року та доданих до неї документів щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення зниклого безвісті сина - військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 грудня 2024 року та доданих до неї документів щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення зниклого безвісті сина - військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та прийняти відповідне рішення з урахуванням вимог Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
З 02 червня 2025 року по 20 червня 2025 року головуючий суддя у справі перебувала у відпустці.
06 червня 2025 року до суду надійшла заява позивача щодо прийняття додаткового рішення у справі №200/1724/25 про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, понесених позивачем, у зв'язку з розглядом даної справи в сумі 2460,00 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року прийнято до розгляду означену заяву.
Вирішуючи заяву щодо прийняття додаткового рішення по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини третьої статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відтак, оскільки рішення у цій справі ухвалено в порядку письмового провадження, судом виклик сторін не здійснювався, а розгляд питання про ухвалення додаткового рішення проведено за наявними матеріалами.
Статтею 132 КАС України, встановлено вичерпний перелік видів судових витрат.
Так, згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з частиною першою статті 138 КАС України розмір витрат, пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац 1 частини першої статті 139 КАС України).
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Так, у заяві щодо прийняття додаткового рішення у справі №200/1724/25 позивачем серед іншого наведено приблизний розрахунок витрат:
«Направлення до суду позовної заяви поштою-100,00 грн., направлення позовної відповідачу - 80,00 грн., виготовлення копії - 510,00 грн., направлення до суду клопотання про витребування доказів, судові витрати та відповіді на відзив - 60,00 грн., направлення клопотання про витребування доказів відповідачу разом з клопотанням про судові витрати та відзив- 60,00 грн., отримання листів від відповідача в рамках справи 4 листа - 55,00 грн., 55,00грн., 55,00 грн., 45,00 грн., направлення листів на ТЦК приблизно 10 - по 50,00 грн. за кожен, документи на суд з описом тричі - по 100,00 грн. за кожен (300,00 грн.), направленні листів через Міністерство оборони до військової частини- 2 рази по 80,00 грн., виготовлення копії примірників документів для суду та відповідача - 120,00 грн., 170,00 грн., 190,00 грн.(копія 1 аркуша з однієї сторони - 5 грн.).».
Водночас, позивач у вказаній заяві зазначив, що судові витрати пов'язані з розглядом справи складають не менш ніж 2460,00 грн., які підтверджено направленими раніше в матеріали справи квитанціями в оригіналі.
Тобто, позивачем повторно не визначено конкретної та остаточної суми витрат, яку він вважає за потрібне стягнути з відповідача на свою користь, та не обґрунтовано фактичність та неминучість, визначеного ним приблизного розміру судових витрат, пов'язаних з розглядом цієї справи.
Відтак, судом встановлено, що на підтвердження судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом цієї справи, в матеріалах справи, зокрема, містяться:
- фіскальний чек АТ «Укрпошта» №24 від 20 листопада 2024 року на суму 72,00 грн. за направлення рекомендованого листа ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- фіскальний чек АТ «Укрпошта» №49 від 23 грудня 2024 року на суму 54,00 грн. за направлення рекомендованого листа ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- фіскальний чек АТ «Укрпошта» №115 від 06 січня 2025 року на суму 40,00 грн. за направлення рекомендованого листа Міністру оборони України;
- фіскальний чек АТ «Укрпошта» №64 від 08 січня 2025 року на суму 40,00 грн. за направлення рекомендованого листа ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- фіскальний чек АТ «Укрпошта» №65 від 08 січня 2025 року на суму 40,00 грн. за направлення рекомендованого листа ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- фіскальний чек АТ «Укрпошта» №31 від 10 лютого 2025 року на суму 40,00 грн. за направлення рекомендованого листа Військовій частині НОМЕР_1 ;
- фіскальний чек АТ «Укрпошта» №56 від 24 лютого 2025 року на суму 40,00 грн. за направлення рекомендованого листа ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- квитанція серії 03 ААВ №1337250 від 03 березня 2025 року на суму 510,00 грн. за надання послуг «ксерокопія»;
- фіскальний чек АТ «Укрпошта» №218 від 05 березня 2025 року на суму 80,00 грн. за направлення рекомендованого листа Донецькому окружному адміністративному суду;
- фіскальний чек АТ «Укрпошта» №71 від 14 березня 2025 року на суму 60,00 грн. за направлення рекомендованого листа «МІНІСЬТРУ МІНІСТЕРСТВ»;
- квитанція серії 03 ААВ №1337250 від 19 березня 2025 року на суму 125,00 грн. за надання послуг «ксерокопія»;
- фіскальний чек АТ «Укрпошта» №278 від 19 березня 2025 року на суму 60,00 грн. за направлення рекомендованого листа Донецькому окружному адміністративному суду;
- фіскальний чек АТ «Укрпошта» №75 від 28 березня 2025 року на суму 40,00 грн. за направлення рекомендованого листа ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- фіскальний чек АТ «Укрпошта» №56 від 28 березня 2025 року на суму 90,00 грн., опис вкладення до листа на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 , накладна №7303406192677 від 28 березня 2025 року;
- квитанція серії 03 ААВ №1337250 від 21 квітня 2025 року на суму 180,00 грн. за надання послуг «ксерокопія»;
- фіскальний чек АТ «Укрпошта» №97 від 21 квітня 2025 року на суму 100,00 грн., накладна №7303406190364 від 21 квітня 2025 щодо направлення листа з оголошеною цінністю Військовій частині НОМЕР_1 ;
- фіскальний чек АТ «Укрпошта» №101 від 21 квітня 2025 року на суму 100,00 грн., накладна №7303406190348 від 21 квітня 2025 щодо направлення листа з оголошеною цінністю Донецькому окружному адміністративному суду;
- фіскальний чек АТ «Укрпошта» №4 від 24 квітня 2025 року на суму 45,00 грн. за «За пересилання»;
- квитанція серії 03 ААВ №1337250 від 25 квітня 2025 року на суму 135,00 грн. за надання послуг «ксерокопія»;
- фіскальний чек АТ «Укрпошта» №60 від 25 квітня 2025 року на суму 40,00 грн. за «Нове сторіччя українського радіо М Марка 2024»;
- фіскальний чек АТ «Укрпошта» №61 від 25 квітня 2025 року на суму 0,00 грн. за направлення рекомендованого листа Військовій частині НОМЕР_1 ;
- фіскальний чек АТ «Укрпошта» №62 від 25 квітня 2025 року на суму 60,00 грн. за «Орден Героїв Небесної сотні L Марка 2021»;
- фіскальний чек АТ «Укрпошта» №64 від 25 квітня 2025 року на суму 0,00 грн. за направлення рекомендованого листа Донецькому окружному адміністративному суду;
- фіскальний чек АТ «Укрпошта» №126 від 08 травня 2025 року на суму 100,00 грн. за «За пересилання», накладна №7303406185310 від 08 травня 2025 року щодо направлення листа з оголошеною цінністю Військовій частині НОМЕР_1 ;
- фіскальний чек АТ «Укрпошта» №53 від 02 червня 2025 року на суму 40,00 грн. за направлення рекомендованого листа Військовій частині НОМЕР_1 .
Водночас, суд звертає увагу позивача, що рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення взагалі не є доказом, який може слугувати підтвердженням судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом цієї справи, оскільки останнє не містить в собі жодних сум.
Разом із цим, суд зазначає, відповідно до статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Суд констатує, що в розглядаємій заяві, позивачем не обґрунтовано, з якою метою та яке відношення до предмета спору у справі №200/1724/25 мало направлення позивачем поштової кореспонденції на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 , Міністру оборони України та «МІНІСЬТРУ МІНІСТЕРСТВ», тому у суду відсутні підстави для віднесення таких до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Також, суд зауважує, що надані позивачем квитанції щодо сплати за послугу «ксерокопія» від 03 березня 2025 року, від 19 березня 2025 року, від 21 квітня 2025 року, від 25 квітня 2025 року мають однакову серію та номер «серії 03 ААВ №1337250», що викликає протиріччя, тому такі квитанції не приймаються судом до уваги та не можуть вважатись належними доказами на підтвердження, понесених позивачем судових витрат, пов'язаних з розглядом цієї справи.
За таких обставин, зважаючи на те, що позивачем не доведено, що всі наведені у заяві витрати, було понесено ним саме у зв'язку з розглядом справи №200/1724/25, суд приходить висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми понесених витрат на користь позивача виключно за оплату послуг поштового зв'язку щодо направлення кореспонденції на адресу суду та відповідача, на загальну суму 790,00 грн. (40,00 + 80,00 + 125,00 + 60,00 + 100,00 + 100,00 + 45,00 + 40,00 + 60,00 + 100,00 + 40,00).
Враховуючи вищезазначене, суд висновує про наявність підстав для винесення додаткового рішення у справі, з метою вирішення питання про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Керуючись статтями 132, 138, 139, 241-246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Заяву ОСОБА_1 щодо прийняття додаткового рішення у справі №200/1724/25 - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_3 ) судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у розмірі 790 (сімсот дев'яносто) грн. 00 коп.
Додаткове рішення складено у повному обсязі та підписано 01 липня 2025 року.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».
У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.С. Молочна