Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 червня 2025 року Справа№640/11645/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІАС СЕЙЛ» про накладення арешту,
встановив:
В провадженні Донецького окружного адміністративного суду (також далі - суд), перебуває позов Головного управління ДПС у м. Києві (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІАС СЕЙЛ» (далі - відповідач), у якому позивач просить суд:
- накласти арешт на кошти та інші цінності ТОВ «АЛІАС СЕЙЛ» (код ЄДРПОУ 41849885), що знаходяться в банку на суму податкового боргу у розмірі - 5 091 800,68 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач має податковий бог у розмірі 564 839,29 грн, який виник в результаті узгодженої суми грошового зобов'язання, а саме пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 564 839,29 грн. Вказана заборгованість виникла на підставі податкового повідомлення - рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 серпня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІАС СЕЙЛ» про накладення арешту, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, на виконання вимог Закону України від 16 липня 2024 року №3863-IX, дана справа передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.
11 березня 2025 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями Донецького окружного адміністративного суду, за результатами якого адміністративна справа №640/11645/22 передана на розгляд судді ОСОБА_1 .
Розпорядженням керівника апарату суду від 15 травня 2025 року №142 «Щодо повторного автоматичного розподілу справи», у зв'язку з звільненням судді ОСОБА_1 з посади, зобов'язано відповідно до підпункту 2.3.44 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11 листопада 2024 року №39 зі змінами та доповненнями, керуючись частиною дев'ятою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України здійснити повторний автоматизований розподіл справи №640/11645/22.
15 травня 2025 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями Донецького окружного адміністративного суду, за результатами якого адміністративна справа №640/11645/22 передана на розгляд судді Молочній І. С.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу №640/11645/22 за позовом Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІАС СЕЙЛ» про накладення арешту.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛІАС СЕЙЛ», код ЄДРПОУ 41849885, місцезнаходження юридичної адреси: м. Київ, вул. Мечникова, 2, та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві, як платник податків.
З інформації про податковий борг вбачається, що за відповідачем, станом на 08.01.2019 рахується податковий борг на загальну суму 5 091 800,68 грн.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, зокрема, згідно Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, відсутня інформація стосовно обтяжень рухомого майна відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІАС СЕЙЛ», код ЄДРПОУ 41849885.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 15.09.2021 №274944436 у Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІАС СЕЙЛ», відсутнє таке майно.
За даними бази ІС Податковий блок контролюючим органом встановлено, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІАС СЕЙЛ» відкрито розрахункові рахунки в установах банків.
У зв'язку з наявністю заборгованості та відсутністю добровільної сплати відповідачем податкової заборгованості позивач звернувся з позовом до суду про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податку, що знаходяться в банківських установах.
Дослідивши адміністративний позов та письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з п. 16.1.4 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Пунктом 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Частиною 4 статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючим органам надано право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Згідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Згідно із пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).
Водночас, Податковим кодексом України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу, а саме на підставі пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України.
Наведена законодавча норма (пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України) встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження.
Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема від 24.04.2020 року у справі №802/2067/15-а, від 30.04.2020 року у справі №813/3003/14, від 14.05.2020 року у справі №820/5660/16.
Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини.
Норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.
Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі №813/4345/16.
Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов'язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 року по справі № 826/8691/16 та від 24.04.2020 року по справі №802/2067/15-а.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна будь - яке право власності та інші речові права, іпотеки та обтяження на відповідача не зареєстровано.
Отже, у платника податків відсутнє майно, за рахунок якого може бути погашений податковий борг, що є підставою для накладання арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться на рахунках у банках.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, станом на час звернення до суду, у Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІАС СЕЙЛ» наявний податковий борг.
Позивач просить накласти арешт на кошти та інші цінності ТОВ «АЛІАС СЕЙЛ» що знаходяться в банку на суму податкового боргу у розмірі - 5 091 800,68 грн.
Позивач надав суду докази відсутності у відповідача нерухомого та рухомого майна.
Водночас, позивачем не надано суду доказів наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІАС СЕЙЛ» рахунків у банківських установах.
Загальне формулювання «накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку» не можуть бути задоволені, з огляду на викладені вище норми.
На підставі викладеного, суд доходить висновку про відсутність передбачених пп.20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України підстав для застосування арешту на кошти та інші цінності платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІАС СЕЙЛ».
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, (місцезнаходження: вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ ВП 44116011) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІАС СЕЙЛ» (місцезнаходження: вул. Мечникова, буд. 2, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 41849885) про накладення арешту - залишити без задоволення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 30 червня 2025 року.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».
У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.С. Молочна