Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 червня 2025 року Справа№200/2746/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Череповського Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
16.04.2025 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Відповідач), в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24.02.2025 №204050010671 про відмову у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу періоди навчання з 01.09.1982 по 29.06.1983, з 23.04.1985 по 12.06.1988, з 27.08.1988 по 14.06.1989 в Донецькому політехнічному інституті, а також період роботи з 02.06.1994 по 20.05.1995 року на посаді виконроба ділянки, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.02.2025 року про призначення пенсії відповідно до ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Позивач 17.02.2025 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV. Рішенням відповідача від 24.02.2025 №204050010671 відмовлено позивачу у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. В рішенні встановлено, що вік заявника 60 років, страховий стаж за наданими документами 30 років 07 місяців 09 днів. У відмові зазначено, що до страхового стажу не зараховано згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 17.08.1988 період роботи з 02.06.1994 по 20.05.1995, оскільки відсутня назва підприємства при прийомі на роботу. Також відповідачем до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1982 року по 14.06.1989 року за дипломом від 14.06.1989 року серії НОМЕР_3 . З діями Відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком Позивач не згоден, вважає відмову протиправною та такою, що порушує його гарантоване Конституцією та Законами України право на отримання пенсії, що стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні без повідомлення сторін).
Відповідачем до суду надано відзив на адміністративний позов, в якому зокрема зазначено, що Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.91 № 1788-ХІІ (далі Закон № 1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи до 01.01.2004, є трудова книжка. Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідній записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
В свою чергу, порядок ведення трудових книжок законодавчо визначений. Так, постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 № 162 було затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях (далі - Інструкція № 162), яка діяла в період заповнення трудової книжки позивача.
На даний час порядок ведення трудових книжок визначається наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж ОСОБА_1 становить 30 років 07 місяців 09 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
До страхового стажу не зараховано:
- період роботи з 02.06.1994 по 20.05.1995 згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 17.08.1988, оскільки відсутня назва підприємства при прийомі на роботу. Уточнююча довідка за вищезазначений період роботи не надавалась;
- період навчання з 01.09.1982 по 14.06.1989 згідно із дипломом від 14.06.1989 серії НОМЕР_3 , оскільки період навчання перетинається з періодом військової служби та періодами роботи. Уточнююча довідка не надавалась. За наведених обставин, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову від 24.02.2025 № 204050010671 ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Представником позивача було надано відповідь на відзив, в якій представник заперечував проти доводів викладених відповідачем у відзиві, підтримав позицію викладену у позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України, згідно паспорта серії НОМЕР_4 .
Згідно диплому НОМЕР_3 , Позивач в 1982 році вступив до Донецького політехнічного інституту і в 1989 році закінчив повний курс названого інституту за спеціальністю «Автомобільні шляхи». Рішенням державної екзаменаційної комісії від 14.06.1989 року Позивачу присвоєно кваліфікацію інженера-будівельника.
Відповідно до військового квитка НОМЕР_5 , Позивач в період з 30.06.1983 по 22.04.1985 проходив строкову військову службу в лавах радянської армії.
Відповідно до записів в трудовій книжці серії НОМЕР_2 , Позивач в спірний період працював:
13.06.1988 року прийнятий монтажником з монтажу сталевих конструкцій на період виробничої практики;
26.08.1988 року звільнений у зв'язку із закінченням виробничої практики.
02.06.1994 року прийнятий прорабом ділянки (нак. №6 від 01.06.1994р.);
20.05.1995 року звільнений за власним бажанням (нак. №11 від 20.05.1995р.). На запису про звільнення наявна печатка на якій наявний напис «кооператив Комунальник».
Належність трудової книжки позивачу відповідачем не заперечується.
17.02.2025 року позивач звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком.
Заява позивача про призначення пенсії була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, за результатом якої прийнято рішення № 204050010671 від 24.02.2025 року про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу.
З рішення вбачається, що вік заявника 60 років. Необхідний страховий стаж згідно статті 26 Закону № 1058 становить від 32 років. Страховий стаж особи становить 30 років 07 місяців 09 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 17.08.1988, період роботи з 02.06.1994 по 20.05.1995, оскільки відсутня назва підприємства при прийомі на роботу. Заявник працює. Головним управління Пенсійного фону України в Донецькій області вирішено відмовити в призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону №1058, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Відповідно до форми РС-право до страхового стажу Позивача не зараховано періоди з 01.09.1982 по 29.06.1983, з 23.04.1985 по 12.06.1988, з 27.08.1988 по 14.06.1989, з 02.06.1994 по 20.05.1995.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 3 Конституції України, Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 1 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 16 Закону №1058-IV, застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: […] з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; […].
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: […] з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; […].
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: […] з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років; […].
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За період до 01.01.2004 обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі ст. 56-63 Закону №1788-XII.
Згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_2 , Позивач в спірні періоди працював:
02.06.1994 року прийнятий прорабом ділянки (нак. №6 від 01.06.1994р.);
20.05.1995 року звільнений за власним бажанням (нак. №11 від 20.05.1995р.). На запису про звільнення наявна печатка на якій наявний напис «кооператив Комунальник».
На виконання ст. 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердив Порядок № 637.
Згідно п. 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637).
В п. 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Суд враховує, що відповідно до п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затверджену Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
За приписами п.4.1 ч.1 Інструкції №58 записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Враховуючи положення п.2.3 Інструкції № 58, записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону
Згідно з п.2.6 Інструкції №58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Згідно з абз. 2 п. 6.1 Інструкції № 58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Згідно з пунктом 1.5 Інструкції № 58 питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 Про трудові книжки працівників, цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки утому числі трудової книжки колгоспника може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Отже, посилання відповідача, як підставу відмови у задоволені позову, на порушення вимог законодавства в частині заповнення трудової книжки, не відповідає положенням законодавства та не може бути підставою для відмови у зарахуванні спірних періодів.
Суд наголошує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Вказані відповідачем обставини, не можу бути підставою для виключення спірного періоду роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства (установи) не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а, від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22, 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19.
Отже, посилання відповідача, як підставу відмови у задоволені позову, на порушення вимог законодавства в частині заповнення трудової книжки, не відповідає положенням законодавства та не може бути підставою для відмови у зарахуванні спірних періодів. Будь яких доказів щодо неналежності трудової книжки позивачеві або відомостей зазначених в ній відповідачем не надано.
У даному адміністративному спорі Відповідач піддав сумніву достовірність записів про роботу з 02.06.1994 по 20.05.1995, оскільки відсутня назва підприємства при прийомі на роботу, проте належність трудової книжки серії НОМЕР_2 Позивачу не заперечується Відповідачем, та наявність такого недоліку жодним чином не спростовує наявних в трудовій книжці записів про трудову діяльність Позивача.
Виявлені Відповідачем недоліки жодним чином не спростовують наявних в трудовій книжці записів про трудову діяльність Позивача, які не містять очевидних недоліків.
Тобто, трудова книжка позивача містить всі належні записи про роботу, що дають право на зарахування всього спірного періоду роботи з 02.06.1994 по 20.05.1995.
Щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1982 по 29.06.1983, з 23.04.1985 по 12.06.1988, з 27.08.1988 по 14.06.1989, суд зазначає наступне.
Пунктами «д» частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Законом України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" № 103/98-ВР від 10 лютого 1998 року, з наступними змінами і доповненнями, а саме ч. 1 ст. 38 "Гарантії соціального захисту здобувача освіти та випускника закладу професійної (професійно-технічної) освіти", обумовлено: час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
За положенням п.8 Порядку №637, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Згідно п. 23 Порядку №637, документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
За п.27 Порядку №637, у тих випадках, коли в поданому документі про стаж указано лише роки без зазначення точних дат, за дату береться 1 липня відповідного року, а якщо не зазначено число місяця, то ним вважається 15 число відповідного місяця.
В трудовій книжці НОМЕР_2 , відсутній запис про час навчання на денному відділенні Донецького політехнічного інституту.
Проте, матеріали справи містять диплом НОМЕР_3 , виданий 14 червня 1985 року, за яким Позивач в 1982 році вступив до Донецького політехнічного інституту і в 1985 році закінчив повний курс вказаного інституту за спеціальністю за спеціальністю «Автомобільні шляхи». Рішенням державної екзаменаційної комісії від 14.06.1989 року Позивачу присвоєно кваліфікацію інженера-будівельника.
Адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.
Аналогічна правова позиція міститься у п. 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18).
Як вбачається з відзиву відповідача, підставою для відмови у зарахуванні спірного періоду навчання є те, що період навчання перетинається з військовою службою.
При цьому, рішення відповідача не містить його незгоду з тим, що позивач навчався за формою навчання відмінної від денної.
Щодо відсутності інформації про дату початку навчання та закінчення, колегія суддів зазначає, що у даному випадку відповідач повинен був виходити з приписів положення п. 23 Порядку № 637, або враховувати період початку учбового періоду у вищих навчальних закладах, який є 01 вересня відповідного року.
Відтак початок навчання слід рахувати з 01.09.1982 року, а кінець навчання 14.06.1989 року (дата видачі диплому НОМЕР_3 ).
Відповідно до військового квитка НОМЕР_5 , Позивач в період з 30.06.1983 по 22.04.1985 проходив строкову військову службу в лавах радянської армії.
Відповідно до записів в трудовій книжці серії НОМЕР_2 , Позивач в спірний період працював:
13.06.1988 року прийнятий монтажником з монтажу сталевих конструкцій на період виробничої практики;
26.08.1988 року звільнений у зв'язку із закінченням виробничої практики.
Вказані періоди не є спірними та зараховані до страхового стажу Позивача.
Також, за положенням ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно п. 1.8 Порядку № 22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі.
За п. 3.3 Порядку, орган, що призначає пенсію, надає: роз'яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.
Тобто, відповідач, до прийняття рішення про відмову, мав можливість повідомити позивача про необхідність подання додаткових документів та витребувати у позивача додаткові докази що підтверджують відповідний стаж та витребувати необхідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб для оформлення пенсії, однак суду не надано інформації щодо витребування таких доказів, чим, на думку суду, відповідач порушив права позивача на належне підтвердження стажу для отримання пенсії.
У порушення приписів чинного законодавства, відповідач фактично поклав на особу тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у наданих позивачем документах.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17, від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22, від 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19.
Отже, враховуючи зазначене, наявні підстави для зарахування до страхового стажу спірного періоду з 01.09.1982 по 29.06.1983, з 23.04.1985 по 12.06.1988, з 27.08.1988 по 14.06.1989.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши дії відповідача на відповідність приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що вони вчинені без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та без дотримання принципу пропорційності, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Протилежне відповідачем не доведено.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем було надано квитанцію № 1471555334 від 21.03.2025 про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн.
Таким чином, судовий збір у розмірі 968,96 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24.02.2025 №204050010671 про відмову у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.02.2025 року про призначення пенсії відповідно до ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зарахувати до страхового стажу періоди навчання з 01.09.1982 по 29.06.1983, з 23.04.1985 по 12.06.1988, з 27.08.1988 по 14.06.1989 в Донецькому політехнічному інституті, а також період роботи з 02.06.1994 по 20.05.1995 року на посаді виконроба ділянки.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Є.В. Череповський