Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 червня 2025 року Справа№200/2554/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Череповського Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
09.04.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зупинення нарахування та виплати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії з 01.04.2024р.;
зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області поновити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , нарахування та виплату пенсії з 01.04.2024 року, з проведенням її індексації за 2024р. та 2025р., та виплатити заборгованість з пенсії.
Позов мотивований тим, що позивач перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З 01.04.2024 відповідач призупинив виплату пенсії у зв'язку з відсутністю фізичної ідентифікації особи Позивача як ВПО. Вказані дії відповідача позивач вважає протиправними, оскільки це є порушенням конституційного права на пенсійне забезпечення.
Ухвалою суду від 14.04.2025 позов залишено без руху, позивачу надано 5-денний строк для подачі до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині вказаних позовних вимог та належних доказів поважності причин його пропуску.
На виконання ухвали суду, представником позивача було надано клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 21.04.2025 року відкрито спрощене провадження у справі (без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання). Визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду із позовом та поновити пропущений строк звернення до суду.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник відповідача зокрема зазначив, що виплата пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Постановою № 637 передбачено, що кожні шість місяців проходити фізичну ідентифікацію в АТ «Ощадбанк» було визначено для осіб, які до 24.02.2022 набули статусу внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.2022 № 162 “Про особливості виплати та доставки пенсій, грошових допомог на період воєнного стану» особам, які проживають на територіях активних бойових дій, територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, щодо яких не визначено дату завершення бойових дій або тимчасової окупації, і виплату пенсій яким було припинено в період з 01 серпня 2022 року відповідно до пункту 4 частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058), виплата пенсії може бути відновлення за поданими з використанням відділеного кваліфікованого електронного підпису “Дія.Підпис» (“Дія ID»), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, заявами про виплату пенсії на поточні рахунки в уповноважених банках або за заявами про поновлення виплати пенсії, що надійшли через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, у разі встановлення органами Пенсійного фонду України особи пенсіонера у режимі відеоконференцзв'язку із дотриманням законодавства у сфері електронних довірчих послуг, під час якого пред'являються документи, що посвідчують особу. Порядок та умови встановлення особи пенсіонера шляхом відеоконференцзв'язку органами Пенсійного фонду України затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Міністерством соціальної політики та Міністерством цифрової трансформації.
В період з 01.04.2024 із заявами щодо проходження фізичної ідентифікації або поновлення виплати пенсії до органів Пенсійного фонду України ОСОБА_1 не зверталась, підстави для нарахування виплати пенсії з 01.04.2024 - відсутні.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 .
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області, як отримувач пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_3 та протоколом про перерахунок пенсії від 28.02.2024 року.
Згідно довідки від 28.07.2015 року № 1423023714 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України, району проведення антитерористичної операції чи населеного пункту, розташованого на лінії зіткнення, Позивач є внутрішньо переміщеною особою та перебуває за адресою: АДРЕСА_2 .
13.02.2025 року представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом, в якому просив надати обґрунтування причин не нарахування та не сплати Клієнту пенсії; повідомити місяць та рік, з якого припинено нарахування пенсії Клієнту; надати копію рішення ГУ ПФУ в Донецькій області про припинення нарахування пенсії Клієнту; повідомити суму щомісячної пенсії Клієнта на момент припинення виплат.
Листом від 17.02.2025 року вих. № 0500-0202-8/13644 було повідомлено, що позивач, перебуває на обліку в Головному управлінні (з дислокацією в м. Дружківка) та отримує пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Має статус внутрішньо переміщеної особи до 24.02.2022. За даними електронної пенсійної справи виплату пенсії призупинено автоматизованим способом з 01.04.2024 у зв'язку із непроходженням фізичної ідентифікації. Розмір пенсії станом на 01.04.2024 склав 9456,35 грн. Для поновлення пенсії необхідно пройти фізичну ідентифікацію в зручний для позивача спосіб зазначений постановою №637.
28.02.2025 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою, в якій просив поновити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , нарахування та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01 квітня 2024р. з проведенням індексації пенсії за 2025р.
Листом від 28.03.2025 року вих. № 7172-5245/К-02/8-0500/25 було повідомлено, що Позивач перебуває на обліку у Відповідача, як одержувач пенсії призначеної за нормами Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За матеріалами електронної пенсійної справи має статус внутрішньо переміщеної особи. Виплата пенсії призупинена з 01.04.2024 року у зв'язку з тим, що Позивач ней пройшла вчасно фізичну ідентифікацію.
Питання перерахунку пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» буде вирішено після поновлення її виплати.
Для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 має змогу, відповідно до пункту 1.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (зі змінами) (далі - Порядок 22-1) надати заяву про подовження виплати пенсії (додаток 1) до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України особисто.
Таким чином, спірним питанням даної справи є правомірність не виплати відповідачем пенсії позивачу з 01.04.2024 з підстав, непроходження нею фізичної ідентифікації.
Правова позиція суду обґрунтована таким.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», відповідно до преамбули якого цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ст. 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною 3 ст. 4 вказаного Закону визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Згідно зі ст. 5 вказаного Закону виключно цим Законом, визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону №1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Право позивача на отримання пенсії, що відповідачем не заперечується, крім того судом встановлено, що позивач не має статусу внутрішньо переміщеної особи.
Підстави для припинення виплати пенсії визначені ст. 49 вказаного Закону, згідно з якою виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Отже, припинення виплати пенсії можливе лише на підставі відповідного рішення, що прийнято органом Пенсійного фонду або судом, і лише з підстав визначених ст. 49 Закону №1058-IV, перелік яких є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав виключно у випадках, передбачених законом.
Разом з цим, з матеріалів справи судом встановлено, що рішення про припинення нарахування та виплати пенсії позивачу з 01.04.2024 відповідачем не приймалося, що не відповідає вимогам наведеного вище законодавства.
Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підстави для припинення (призупинення) виплати пенсії не встановлені.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» органи, що здійснюють державні виплати, мають такі повноваження як приймати рішення щодо припинення або продовження державних виплат реципієнтам за результатами опрацювання рекомендацій, наданих органом, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат.
Частиною 3 ст. 16 зазначеного Закону визначено, що за результатами опрацювання наданих рекомендацій орган, що здійснює державні виплати, приймає рішення щодо: 1) призначення (перерахунку) державної виплати; 2) припинення нарахування та/або здійснення державної виплати; 3) поновлення нарахування та/або здійснення державної виплати; 4) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.
Прийняття рішення про припинення державних виплат, а також про перегляд розміру або строку їх призначення приймається органом, що здійснює державні виплати, відповідно до законодавства, що регламентує здійснення державних виплат.
Проте, Законом України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» підстави для припинення (призупинення) виплати пенсії також не встановлені.
В судовому порядку виплата пенсії позивачу не припинялася.
Органом Пенсійного фонду рішення про припинення виплати пенсії з встановлених законом підстав не приймалося.
Посилання відповідача на підзаконні нормативно-правові акти, як на підставу припинення виплати пенсії є неприйнятним, оскільки суперечать ст. 49 Закону №1058-IV.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що орган Пенсійного фонду безпідставно не виплачує позивачу пенсію.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідачем не наведено доказів, що позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, навпаки матеріалами справи підтверджено відсутність такого статусу.
Суд наголошує увагу відповідача, що наявність такого статусу також не повинна створювати, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні пенсійних виплат, які призначені у зв'язку з трудовою діяльністю, і потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, які не передбачені законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікації особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення, тощо.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 8, ч.2 ст. 19 Конституції України).
Верховний Суд України 06.10.2015 ухвалив постанову у справі №608/1189/14-а, де зазначив, що держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право (право на отримання пенсії) незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.07.2004 в справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за ст.1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, встановив, що право на отримання пенсії як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Припиненням виплати пенсії позивачу відбулося не у спосіб, що передбачений законом, і з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що припинення виплати пенсії позивачу з 01.04.2024 було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV.
Аналогічні правові висновки викладені у рішенні Верховного Суду від 03.05.2018 за результатами розгляду зразкової справи № 805/402/18, правові висновки якого суд має враховувати при прийнятті рішення (ч.3 ст.291 КАС України).
Враховуючи, що відповідачем не доведена правомірність своїх дій у спірних правовідносинах, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу, починаючи з 01.04.2024. Відтак, з метою поновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача поновити нарахування та виплату позивачу пенсії з дня припинення її виплати та виплатити заборгованість з пенсії.
Щодо позовних вимог в частині проведенням індексації за 2024р. та 2025р., у суду відсутні підстави вважати, що відновлення виплати пенсії позивачу буде проведено без урахування індексації пенсії за 2024-2025 роки, отже позовні вимоги в цій частині є заявленими на майбутнє та задоволенню не підлягають.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову відповідачем не надані, отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Положеннями частини 3 статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Проте відповідно до частини 8 статті 139 КАС України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Позивачем було надано квитанцію № 0.0.4296508667.1 від 09.04.2025 року про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн.
Таким чином, суд приходить висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача 1 судовий збір в розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст.9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо зупинення нарахування та виплати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії з 01.04.2024р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ 13486010) поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), нарахування та виплату пенсії з 01.04.2024 року та виплатити заборгованість з пенсії.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 968,96 грн.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.В. Череповський