Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 червня 2025 року Справа№200/2391/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 через представника Кокарєву Є.О. звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення від 05.03.2025 № 104650018798 про відмову у призначенні пенсії;
визнати протиправним та скасувати рішення від 19.07.2024 № 104650018798 про відмову у призначенні пенсії;
зобов'язати зарахувати до страхового стажу періоди роботи в колгоспі з 20.09.1993 по 17.01.1995, з 14.03.1995 по 01.06.1999, період навчання з 01.09.1989 по 26.06.1992;
зобов'язати призначити пенсію за віком відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Списком № 1 з 11.07.2024.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідачі протиправно прийняли рішення про відмову у призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, не зарахувавши певні періоди трудової діяльності. Позивач наполягає, що має право на призначення пенсії та надав усі підтверджуючі трудову діяльність та пільговий характер роботи документи необхідні для призначення пенсії, в зв'язку з чим звернувся до суду.
Ухвалою від 08 квітня 2025 року поновлено строк звернення до суду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у наданому відзиві на позовну заяву просило відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що спірне рішення є обґрунтованим та прийняте відповідно до норм чинного законодавства. У призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відмовлено відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з не досягненням віку. До страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі з 20.09.1993 по 17.01.1995, з 14.03.1995 по 01.06.1999 в зв'язку з відсутністю інформації про виконання встановленого мінімуму трудової участі у колгоспному виробництві та період навчання з 01.09.1989 по 26.06.1992, оскільки відсутній реєстраційний номер у дипломі.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у відзиві на позовну заяву підтвердило викладені позивачем обставини справи. Надало пояснення щодо розгляду заяви позивача про призначення пенсії від 11.07.2024, згідно з яким встановлено не досягнення позивачем віку для призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи в колгоспі з 20.09.1993 по 17.01.1995, з 14.03.1995 по 01.06.1999 в зв'язку з відсутністю інформації про виконання встановленого мінімуму трудової участі у колгоспному виробництві. Отже, діючи в межах наданих повноважень відповідач прийняв обґрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії, в зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. До основних засад судочинства відноситься, зокрема, розумний строк розгляду справи судом. Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. За визначенням пункту 11 частини першої статті 4 КАС України розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Відповідно до наведених норм, враховуючи здійснення судочинства в умовах збройної агресії проти України, справа розглянута впродовж розумного строку, необхідного для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 10.07.2024 № 3223-7002069495 фактичним місцем проживання позивача є: АДРЕСА_2 .
Позивач є учасником бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 17.10.2024.
03 липня 2024 року позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Заяву позивача опрацьовано за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яким 19.07.2024 прийнято рішення № 104650018798 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.
Оскарженим рішенням встановлено:
вік позивача - 50 років 02 місяці 01 день,
страховий стаж роботи - 33 роки 08 місяців 09 днів,
пільговий стаж складає 09 років 04 місяці 23 дні.
До страхового стажу не зараховані періоди роботи в колгоспі з 20.09.1993 по 17.01.1995, з 14.03.1995 по 01.06.1999 в зв'язку з відсутністю інформації про виконання встановленого мінімуму трудової участі у колгоспному виробництві.
Пільговий стаж визначено за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
25 лютого 2025 року позивач повторно звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Заяву позивача опрацьовано за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яким 05.03.2025 прийнято рішення № 104650018798 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з не досягненням пенсійного віку.
Вказаним рішенням встановлено:
вік позивач - 50 років 09 місяців,
страховий стаж роботи - страховий стаж 26 років 04 дні,
пільговий стаж складає 09 років 04 місяці 23 дні.
До страхового стажу не зараховані періоди роботи в колгоспі з 20.09.1993 по 17.01.1995, з 14.03.1995 по 01.06.1999 в зв'язку з відсутністю інформації про виконання встановленого мінімуму трудової участі у колгоспному виробництві та період навчання з 01.09.1989 року по 26.06.1992, оскільки відсутній реєстраційний номер у дипломі.
Згідно з дипломом № НОМЕР_3 від 26.06.1992 позивач з 01.09.1989 по 26.06.1992 навчався в СПТУ № 155 в м. Амвросіївка Донецької області та пройшов повний курс за спеціальністю тракторист-машиніст, слюсар-ремонтник. Диплом містить підписи посадових осіб та печатку.
Згідно із записами трудової книжки НОМЕР_4 від 30.09.1993 позивач з 20.09.1993 по 17.01.1995 та з 14.03.1995 по 01.06.1999 прийнятий в члени колгоспу «ЗНАМЯ» трактористом (записи №№ 1-4).
Трудова книжка на аркуші № 18-19 містить відомості про виконання позивачем річного мінімуму трудової участі в суспільному господарстві за наступні роки: 1993 рік, 1995-1999 роки.
Згідно із записами трудових книжок НОМЕР_5 від 01.01.2001, б/н від 24.05.2017 позивач працював (записи №№ 6-50):
з 18.09.2006 по 19.12.2008 у ВАТ «Артемівський завод по обробці кольорових металів» ливарником на відцентрових машинах, учнем плавильника ливарного виробництва, плавильником ливарного відділення;
з 12.01.2009 по 13.06.2016 у ВАТ «Артемівський завод по обробці кольорових металів» плавильником інструментально-механічного цеху, підручним сталевару електропечі ливарного виробництва, сталеваром;
з 14.06.2016 по 15.11.2016 ТОВ «Завод кольорових металів» сталеваром електропечі ливарного виробництва;
з 18.09.2018 по 28.12.2021 ТОВ «Завод кольорових металів» плавильником плавильного цеху.
Записи також містять посилання на характер праці позивача за Списком № 1 з 14.02.2007 по 19.02.2007, 23.05.2007 по 19.12.2008, з 12.01.2009 по 13.06.2016, з 18.09.2018 по 28.12.2021.
Записи містять підписи посадових осіб, посилання на номера та дати наказів, відтиски печатки підприємств, дефектів записи не мають.
На підставі наданих доказів позивач вважає рішення відповідачів протиправними та просить задовольнити позовні вимоги.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-ХІІ) та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058- IV).
Відповідно до положень статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог нього Закону за даними, що містяться в системі, персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року №1-р/2020 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до пунктів 1.7, 1.8 якого, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Розділом 2 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 також визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно з пунктами 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, в тих випадках, коли у трудовій книжці немає відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах чи за вислугою років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період робот; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка; атестація робочого місця.
Зазначену довідку видає підприємство, установа чи організація, де працювала особа. Якщо підприємство в стадії ліквідації, то уточнюючу довідку надає ліквідатор або його правонаступник на підставі первинних документів за час виконання робіт.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).
Порядок № 383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року (пункту 3 Порядку № 383).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 383, під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Вимогами пункту 7 Порядку № 383 передбачено, що у разі неритмічної роботи підприємства чи організації підрахунок пільгового стажу здійснюється в такому порядку: загальна кількість днів, протягом яких працівник повний робочий день був зайнятий на роботах із шкідливими умовами праці, ділиться на 25,4 - при шестиденному робочому тижні і на 21,2 - при п'ятиденному робочому тижні.
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Отже, суд констатує, що трудова книжка є основним документом для підтвердження трудової діяльності, уточнююча довідка може бути основним доказом підтвердження стажу коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці.
Згідно з записами трудових книжок ОСОБА_1 позивач в межах спірних правовідносин працював:
з 18.09.2006 по 19.12.2008 у ВАТ «Артемівський завод по обробці кольорових металів» ливарником на відцентрових машинах, учнем плавильника ливарного виробництва, плавильником ливарного відділення;
з 12.01.2009 по 13.06.2016 у ВАТ «Артемівський завод по обробці кольорових металів» плавильником інструментально-механічного цеху, підручним сталевару електропечі ливарного виробництва, сталеваром;
з 14.06.2016 по 15.11.2016 ТОВ «Завод кольорових металів» сталеваром електропечі ливарного виробництва;
з 18.09.2018 по 28.12.2021 ТОВ «Завод кольорових металів» плавильником плавильного цеху.
Згідно з Постановами КМУ від 16.01.2003 № 36 та від 24 червня 2016 року № 461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», зазначені роботи віднесені до Списку № 1 Розділ ХІ, підрозділ «Ливарне виробництво».
При цьому, трудові книжки містять посилання на пільговий характер роботи за Списком № 1. Суд також враховує посилання позивача на знаходженні підприємств в місті Бахмут (Артемівськ), що унеможливлює отримання позивачем уточнюючих довідок.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку стажу форми РС-право, пільговий стаж зарахований частково.
В той же час, відповідачі зазначають, що зарахували позивачу пільговий стаж за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, проте суду не надали витяги з електронної пенсійної справи позивача, які містять посилання на «Відомості по спеціальному стажу».
Також, відповідачами не зазначено будь-яких підстав для не зарахування певних періодів пільгового стажу при зарахуванні інших періодів роботи на посадах, що передбачені Списком № 1. Тому суд констатує, що відповідач не скористався повноваженнями, наданими йому положеннями частини 3 статті 44 Закону № 1058-IV щодо витребування відповідних документів від підприємств-роботодавців позивача.
Отже, записи трудової книжки про періоди роботи з 18.09.2006 по 19.12.2008, з 12.01.2009 по 13.06.2016, з 14.06.2016 по 15.11.2016, з 18.09.2018 по 28.12.2021, в повній мірі підтверджують шкідливі умови праці та характер робіт позивача, тому ці періоди підлягають зарахуванню до пільгового стажу роботи позивача за Списком № 1.
Стосовно зарахування до загального страхового стажу періодів роботи в колгоспі з 20.09.1993 по 17.01.1995, з 14.03.1995 по 01.06.1999 та періоду навчання з 01.09.1989 по 26.06.1992, суд зазначає, що відповідно до підпункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29 липня 1993 року (далі - Інструкція № 58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно з пунктом 2.14 Інструкції № 58, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов'язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
У той же час, здійснення записів у трудовій книжці роботодавцем покладено на роботодавця, а не на працівника, отже, відповідальність за можливе невчинення такого запису не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.
Суд також зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми «Основного положення про порядок выдачи и ведения трудовых книжек колхозников» (мовою оригіналу), затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310 (далі - Основні положення) та підлягають застосуванню на підставі постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12 вересня 1991 року N 1545-XII, як такі, що не суперечать Конституції та законам України.
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних положень).
Згідно з пунктом 6 Основних положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог пункту 13 Основних положень відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідності до статуту та правилами трудового розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тобто, самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису (або печатки підприємства), не передбачено.
З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Вказана позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.
Також, суд звертає увагу, що згідно з трудовою книжкою позивач виконував встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві.
З наведених підстав також підлягає зарахуванню до страхового стажу період навчання, який окрім того, врахований одним з відповідачів.
Відповідно до пункту «д» частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Диплом позивача дипломом № НОМЕР_3 від 26.06.1992, містить підпис відповідальної особи та відповідну печатку. Отже період навчання позивача з 01.09.1989 по 26.06.1992 в СПТУ № 155 в м. Амвросіївка Донецької області також підтверджено відповідними документами та підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Підсумовуючи викладене, судом встановлено, що під час розгляду заяв позивача відповідачі неналежно розглянули надані документи при призначені пенсії, та безпідставно не прийняли до уваги записи трудової книжки, що обумовлює скасування оскаржених рішень.
Стосовно способу захисту права суд враховує зміст статті 58 Закону № 1058-IV, якою визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Проте дискреційні повноваження відповідача допускають прийняття на свій розсуд рішень лише у разі можливості вибору у межах, встановлених законом. У справі, що розглядається, орган Пенсійного фонду прийняв рішення, яке не відповідає закону та порушує права позивача, що обумовлює скасування прийнятих відповідачами рішень.
Згідно з частинами 3 та 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням наведеного, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 19.07.2024 № 104650018798 та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.03.2025 № 104650018798.
Стосовно вимог про зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах, в цій частині позовні вимоги також підлягають задоволенню, виходячи з дати первісного звернення позивача за призначенням пенсії, яке розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, шляхом зобов'язання повторно розглянути заяву позивача від 11.07.2024 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду про зарахування до страхового стажу періоди роботи в колгоспі з 20.09.1993 по 17.01.1995, з 14.03.1995 по 01.06.1999, період навчання з 01.09.1989 по 26.06.1992 та зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 18.09.2006 по 19.12.2008, з 12.01.2009 по 13.06.2016, з 14.06.2016 по 15.11.2016, з 18.09.2018 по 28.12.2021.
За приписами статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Тому сплачений позивачем судовий збір 1211,20 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів в рівних частках.
На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (ЄДРПОУ 21390940) від 19.07.2024 № 104650018798 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ).
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) від 05.03.2025 № 104650018798 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (ЄДРПОУ 21390940) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) від 11.07.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду про зарахування до страхового стажу періоди роботи в колгоспі з 20.09.1993 по 17.01.1995, з 14.03.1995 по 01.06.1999, період навчання з 01.09.1989 по 26.06.1992 та зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 18.09.2006 по 19.12.2008, з 12.01.2009 по 13.06.2016, з 14.06.2016 по 15.11.2016, з 18.09.2018 по 28.12.2021.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення виготовлений та підписаний в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Г.А. Чекменьов