30 червня 2025 року Справа № 160/12155/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
28 квітня 2025 року ОСОБА_1 в особі представника Кадук Вікторії Вікторівни, через систему "Електронний Суд" звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлені листом № 0400-010307-8/71546 від 10.04.2025 року, щодо відмови у обчисленні з 31.01.2025 ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022, 2023, 2024 роки та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області з 31.01.2025 обчислити ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022, 2023, 2024 роки, та виплатити її з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що є пенсіонером за вислугу років відповідно до пунктів “е» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» з дати звернення, а саме з 30.10.2010 року. з 31.01.2025 року переведено на пенсію за віком відповідно до Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 04.04.2025 року представник позивача звернуся до відповідача із заявою у якій просила перерахувати пенсію, як особі, яку переведено з пенсії за вислугу років по Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком по Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2022-2024 роки, а не з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 рр.. Проте, відповідач листом від 10.04.2025 року у зазначеному у заяві перерахунку відмовив.
Ухвалою суду від 30.04.2025 відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
16.05.2025 відповідачем надано відзив на позовну заяву в якому останній заперечував проти задоволення позову та зазначив, що з 31.01.2025 позивача було переведено на пенсію за віком відповідно до Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Отже, враховуючи той факт, що позивач, починаючи з 2010 року став учасником правовідносин у сфері пенсійного страхування шляхом отримання пенсії за вислугу років, яка є різновидом пенсії за віком в розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підстав для здійснення первинного призначення пенсії у 2025 році за нормами ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відсутні.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , з 30.10.2010 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області та їй було призначено пенсію за вислугу років відповідно до пунктів “е» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» та з 31.01.2025 року її переведено на пенсію за віком відповідно до Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
04.04.2025 року представник позивача звернуся до відповідача із заявою у якій просила перерахувати пенсію, як особі, яку переведено з пенсії за вислугу років по Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком по Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2022-2024 роки, а не з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 рр.
Листом «Про розгляд запиту» від 10.04.2025 № 0400-010307-8/71546 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області повідомлено представника позивача про те, що - "... ОСОБА_1 перебуває на обліку з 30.10.2010 та отримувала пенсію за вислугу років, призначену відповідно до пункту “е» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення'', розмір якої обчислений відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
Згідно особистої заяви від 31.01.2025, заявницю з 31.01.2025 переведено па пенсію за віком відповідно до Закону № 1058. Таким чином, розмір пенсії заявниці, при переведенні на пенсію за віком, було обчислено із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки, збільшеної на коефіцієнти підвищення 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796 (7994,47 гри).
З огляду на зазначене, для проведення ОСОБА_1 розрахунку пенсії із застосовуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2022-2024 роки (3 5057,09 гри), при переведенні її на пенсію за віком, немає підстав.".
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті першої Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
У ч. 1 ст. 9 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Спірні правовідносини виникли з приводу правильності застосування відповідачем показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні під час визначення розміру пенсії позивача.
За приписами ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV встановлено ,що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Згідно з п. 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії..
Частиною 3 ст. 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З наведених законодавчих приписів випливає, що ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV встановлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший.
Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
Однак у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
Суд звертає увагу, що 30.10.2010 року позивачці було призначено пенсію за вислугу відповідно до пунктів “е» і “ж» ст. 55 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII), який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.
Для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернулась вперше 31.01.2025 року.
Приписами ст. 52 Закон № 1788-XII передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.
Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-XII, у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років, передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Статтею 7 Закону № 1788-XII установлено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
З наведеного висновується, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV.
Отже, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення.
Таким чином, при вирішенні питання про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підлягає застосуванню середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, згідно частини другої статті 40 цього Закону, а саме: за 2022 - 2024 роки.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17, якщо особа отримувала пенсію за іншим Законом, звертається за призначенням пенсії згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», показник середньої заробітної плати має враховуватись за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Також аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18 вересня 2018 року у справі №336/4385/17, від 25 вересня 2018 року у справі № 686/10709/17, від 18 грудня 2018 року у справі № 520/12961/16-а, від 12 червня 2020 року у справі № 400/293/20.
Отже, з метою захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлені листом № 0400-010307-8/71546 від 10.04.2025 року, щодо відмови у обчисленні з 31.01.2025 ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022, 2023, 2024 роки та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області з 31.01.2025 обчислити ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022, 2023, 2024 роки, та виплатити її з урахуванням раніше виплачених сум.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в загальному розмірі 968,96 грн., що документально підтверджується квитанцією від 25.04.2025 року.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 968,96 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094; ІК в ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлені листом № 0400-010307-8/71546 від 10.04.2025 року, щодо відмови у обчисленні з 31.01.2025 ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022, 2023, 2024 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області з 31.01.2025 обчислити ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022, 2023, 2024 роки, та виплатити її з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, 49094; ІК в ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_1 ) понесені позивачем витрати з оплати судового збору в сумі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 30 червня 2025 року.
Суддя Е.О. Юрков