про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
в частині позовних вимог
м. Вінниця
30 червня 2025 р. Справа № 120/8851/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Яремчук Костянтин Олександрович, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування акту, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 20 березня 2023 року в результаті вогневого зіткнення з противником на вогневій позиції "Гольф" НОМЕР_2 мотопіхотного батальйону НОМЕР_3 омбр в м. Бахмут Донецької області він отримав бойове поранення при здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації проти України
В подальшому, після проходження довготривалого лікування у зв'язку з отриманими травмами ОСОБА_1 видано довідку по обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 207 від 14 квітня 2023 року.
На думку позивача, у згадуваній вище довідці обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) не відповідають медичній документації, у зв'язку із чим 31 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся із рапортом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив провести службове розслідування та видати оновлену довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).
10 квітня 2024 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 154 (з адміністративно-господарської діяльності) призначено службове розслідування щодо з'ясування обставин травми ОСОБА_1 .
Як зазначає позивач далі, 24 квітня 2025 року він звернувся до військової частини НОМЕР_1 із рапортом, у якому просив надати належним чином засвідчений акт службового розслідування, яке було проведено на підставі згадуваного вище наказу.
31 травня 2025 року військова частина НОМЕР_1 скерувала на адресу ОСОБА_1 лист вих. № 1611/2000, до якого долучено акт службового розслідування від 27 квітня 2024 року.
Вважаючи акт службового розслідування від 27 квітня 2024 року протиправним, ОСОБА_1 оскаржив його в судовому порядку.
Пунктом 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Ознайомившись із позовною заявою та долученими до неї документами, доходжу висновку, що позовна заява в частині позовних вимог щодо оскарження акту службового розслідування не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, зважаючи на таке.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому визначення публічно-правового спору наведено у пункті 2 частини 1 статті 4 КАС України, відповідно до якої під таким розуміється спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; такою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Під суб'єктом владних повноважень у пункті 7 частини 1 статті 4 КАС України розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим. Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер), що є визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції.
Для з'ясування характеру спору слід враховувати, що протилежним за своїм змістом є приватноправовий спір, однією з ознак якого є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника такого спору. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Окремо слід звернути увагу на приписи частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, якою передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Так, Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року та ряду інших вказав, що словосполучення "суд, встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з "... поняттями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це, не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.
Відтак суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, зі змісту позовної заяви слідує, що предметом оскарження у ній визначено акт службового розслідування від 27 квітня 2024 року.
Однак, на переконання суду, складений акт службового розслідування від 27 квітня 2024 року, на скасуванні якого наполягає позивач, сам по собі не спричиняє виникнення будь-яких прав та обов'язків у осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору, а тому не можуть бути предметом спору в суді.
Такий документ не є правовим актом індивідуальної дії та відповідно не тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків у позивача.
За таких обставин акт службового розслідування від 27 квітня 2024 року не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні процесуального закону, що може бути оскаржений в судовому порядку.
Відтак відсутність спору виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
При цьому в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 803/3/18 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
З огляду на викладене позовна вимога щодо скасування акту службового розслідування не підлягає розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягає судовому розгляду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Підсумовуючи вищевикладене суд доходить висновку, що поданий позов в частині скасування акту службового розслідування не належить розглядати як в порядку адміністративного судочинства, так і в порядку будь-якого іншого судочинства.
Керуючись статтями 2, 4, 19, 170, 171, 248 КАС України,
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 в частині позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування акту службового розслідування від 27 квітня 2024 року.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття.
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович