Справа № 513/948/24
Провадження № 2/513/166/25
Саратський районний суд Одеської області
01 липня 2025 року Саратський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - В.С.Миргород
при секретарі судового засідання Аркуші І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» в особі представника позивача Романенка Михайла Едуардовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд, -
12 серпня 2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» в особі представника Романенка М.Е. звернулось до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 14 червня 2021 року №631866 з ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» (далі ТОВ «Слон Кредит») та ОСОБА_1 14 червня 2021 року уклала договір про надання споживчого кредиту №631866 та отримала кредитування у розмірі 15 000,00 грн. 28 серпня 2023 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено Договір факторингу № 2808-23, відповідно до умов якого ТОВ «Слон Кредит» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором №631866, укладеним із ОСОБА_1 . Банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк. Заборгованість за кредитом становить 21 368,72 грн, з яких: 11 983,96 грн - заборгованість за тілом кредиту; 9 384,76 грн - заборгованість за відсотками; 0,00 грн - заборгованість за комісійними винагородами; 0,00 грн - заборгованість за пенею, яку позивач просить стягнути з відповідача та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн і витрати на правничу допомогу у сумі 6 000,00 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 серпня 2024 року справу передано у провадження судді Миргород В.С.
Ухвалою суду від 19 серпня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; відповідачу роз'яснено право на подання відзиву на позовну заяву; справу призначено до судового розгляду.
29 травня 2025 року від представника відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі за відмови від позову, у зв'язку з відсутністю предмета спору, та повернення сплаченого судового збору відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України (вх. №3443/25-Вх 29.05.2025 р.).
Позивач будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судового засідання, через електронний кабінет у підсистему «Електронний суд», до суду не з'явивсь. Представником ТОВ «Діджи Фінанс» Буряченко А.В. подано заяву про розгляд справи без участі представника позивача (Вх. № 3003/25-Вх від 12.05.2025 р.).
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином та своєчасно, направленням судової повістки рекомендованим листом з повідомленням за адресою: АДРЕСА_1 , та направленням SMS повідомлення на її номер телефону. Про причини неявки суд не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи не подала.
У відповідності до ч.3 ст.211, ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належних чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року. В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши заяву про закриття провадження справі, матеріали цивільної справи в розрізі вирішення даного питання, суд приходить до наступних висновків.
Так, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Таким чином, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Поряд з цим за змістом п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред'явлення позову.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема, у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив свої існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема, шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Аналогічний висновок викладений і у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 456/647/18.
Разом з тим, відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Згідно з ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Так, представником позивача 29 травня 2025 року направлено до суду заяву про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору. Тому суд розцінює дану заяву позивача як відмову позивача від позову і приймає її.
Ураховуючи вищевикладене, принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд робить висновок про те, що наявна підстава для закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову.
Щодо вимоги представника позивача про повернення сплаченого судового збору у розмірі 2422-40 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме квитанції про сплату № 7749-1288-8933-1942 від 12 серпня 2024 року, позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви до суду у розмірі 2 422,40 грн.
Оскільки представник позивача просив закрити провадження у справі, у зв'язку з відмовою від позову до початку розгляду справи по суті, і така відмова визнана судом, то на підставі ч. 3 ст. 142 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422.40 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 133, 137, 142, 206, 247, 255, 256, 258-260, 352-355 ЦПК України, суд,-
Закрити провадження у цивільній справі №513/948/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у зв'язку з відмовою позивача від позову.
Роз'яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі у зв"язку з відмовою позивача від позову, повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Заяву позивача про повернення судового збору залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дів грн 40 к).
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали виготовлено 01 липня 2025 року.
Суддя В. С. Миргород