Справа № 513/469/25
Провадження № 1-кп/513/97/25
Саратський районний суд Одеської області
01 липня 2025 року Саратський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участі прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025167240000003 від 05 січня 2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Глибоке Татарбунарського району Одеської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 та ч. 4 ст. 358 КК України,
Відповідно до обвинувального акту, який надійшов на розгляд до Саратського районного суду Одеської області ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що Постановою Кабінету Міністрів України від 02 квітня 1994 року № 217, затверджено «Положення про порядок видачі посвідчень тракториста - машиніста» (далі - Постанова КМУ), яким передбачено, що керування машинами допускаються особи, які мають посвідчення тракториста-машиніста (надалі - посвідчення) на право керування машинами відповідних категорій та видається особі, яка пройшла медичний огляд у порядку, установленому МОЗ, а також здобула професійну (професійно-технічну) освіту відповідно до освітньої програми за професіями, що передбачають отримання навичок керування машинами тих категорій, які заявлені на отримання посвідчення, та склала теоретичний і практичний іспити екзаменаційній комісії територіального органу Держпродспоживслужби.
Згідно п. 4 вказаної Постанови КМУ трактори відноситься до машин, керування якими здійснюється за наявності посвідчення категорії «А1», «А2».
Згідно п. 2.1 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2001 року № 1306 передбачено обов'язок водіїв механічних транспортних засобів до яких відноситься також трактори мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Тобто, у відповідності до примітки до ст. 358 КК України посвідчення тракториста-машиніста, є офіційним документом, тобто документом, що містить зафіксовану на матеріальному носії інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, яким законом надано право у зв'язку з їх про професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містить передбачені законом реквізити.
В червні 2020 року, більш точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого мешкання по АДРЕСА_1 , діючи з прямим умислом, спрямованим на пособництво у підробленні офіційного документа, який видається установою, що має право видавати такі документи, з мотивів безпідставного отримання права керування механічними транспортними засобами, всупереч порядку отримання посвідчення тракториста-машиніста встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 02 квітня 1994 року № 217, з мотивів протиправного набуття прав керування механічними транспортними засобами з використанням можливостей мережі «Google» посприяв невстановленій досудовим розслідуванням особі, яка здійснювала протиправну діяльність щодо виготовлення підроблених офіційних документів у виготовленні підробленого офіційного документу.
За зазначених обставин ОСОБА_4 , надаючи засоби вчинення кримінального правопорушення іншому співучаснику, надав невстановленій досудовим розслідуванням особі фотокопію свого паспорта та електронну копію своєї фотографії для виготовлення підробленого посвідчення тракториста-машиніста вказаних категорій, усвідомлюючи що це не відповідає дійсності, також здійснив оплату за виготовлення зазначеного підробленого документу, при цьому усвідомлював, що зазначена невстановлена особа не має право видавати такий документ.
Надалі, при невстановлених обставинах (у невстановлений під час дізнання час та місці), невстановленою особою, невстановленим способом, на підставі отриманих анкетних даних та електронної копії фотографії ОСОБА_4 , виготовлено підроблений офіційний документ, а саме посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_1 , нібито видане 27 серпня 2020 року Головним управлінням Держспоживслужби в Київській області на ім'я ОСОБА_4 , яке в дійсності йому не надавалось та яке нібито надавало йому право керування машинами категорії «А1», «А2», «В1», «В2», «ВЗ», «D1», «D2», «С», «Е1», «Е2», «F1», «F2», «G1», «G2», «Н».
Після цього, приблизно через два місяці (точної дати та часу під час дізнання встановити не вдалося можливим) ОСОБА_4 , діючи з тим же умислом та мотивом, перебуваючи у м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області, отримав від вказаної невстановленої особи, яка на виконання домовленостей, відправила через поштове відправлення ТОВ «Нова пошта» зазначене підроблене посвідчення тракториста-машиніста, що нібито надавало право керування механічним транспортним засобом - трактором, з метою його використання ОСОБА_4 .
Тобто ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України за ознаками: пособництво в підробленні офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його іншою особою.
Окрім цього, 05 січня 2025 року приблизно о 10 годині 46 хвилин ОСОБА_4 під час керування транспортним засобом - трактором марки «Білорусь 82.1» з реєстраційним номером НОМЕР_2 , керування якого, згідно постанови КМУ від 02 квітня 1994 року №217, потребує наявності посвідчення тракториста-машиніста категорії «А1», «А2», був зупинений працівниками поліції у складі екіпажу «Скиба З» сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області на+125 км ділянки автодороги «Одеса-Рені» на в'їзді до с. Михайлівка Білгород-Дністровського району Одеської області.
Далі, ОСОБА_4 , діючи з умислом спрямованим на використання завідомо підробленого документу, з мотивів підтвердження нібито наявності у нього права на керування вказаним трактором, достовірно знаючи, що він не отримував посвідчення тракториста-машиніста, пред'явив вказаним працівникам поліції завідомо підроблений офіційний документ-посвідчення тракториста-машиніста на власне ім'я ОСОБА_4 , серії ІТ298339, нібито видане 27 серпня 2020 року Головним управлінням Держспоживслужби в Київській області, яке надавало йому право на керування транспортними засобами категоріями «А1», «А2», «В1», «В2», «ВЗ», «D1», «D2», «С», «Е1», «Е2», «F1», «F2», «G1», «G2», «Н», яке в дійсності йому не видавалось.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України за ознаками: використання завідомо підробленого документа.
За сукупністю ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
В судовому засіданні 01.07.2025 року обвинуваченим ОСОБА_4 зазначено, що свою вину у пред'явленому обвинуваченні за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України визнає повністю та просить про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України за епізодом обвинувачення за ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України з тих підстав, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачуються належать до кримінальних проступків, з часу вчинення ним протиправних дій минуло три роки, протягом яких він не вчинив інших кримінальних правопорушень, не ухилялись від слідства та суду, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності не зупинявся та не переривався, а тому просив звільнити його, як обвинуваченого у даному кримінальному провадженні, від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності за ч.5 ст.27, ч.1 ст.358, ст.49 КК України. Зазначив, що не заперечує щодо звільнення його від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України, наслідки звільнення від кримінальної відповідальності йому відомі. Також просив кримінальне провадження за даним епізодом, закрити.
Прокурор вважає, що клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 за епізодом обвинувачення за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України слід задовольнити, кримінальне провадження за даним епізодом слід закрити в зв'язку із закінченням строків давності, оскільки з дня вчинення ним кримінального правопорушення минуло більше трьох років, а строк притягнення його до кримінальної відповідальності не зупинявся та не переривався.
Після оголошення вищевказаного клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд, відповідно до ч. 3 ст. 285 КПК України, роз'яснив обвинуваченому суть пред'явленого обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності (ст. 49 КК України) з нереабілітуючих підстав і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. Також судом в судовому засіданні роз'яснено, що у разі, якщо обвинувачений щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, то судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
Суд, роз'яснивши обвинуваченому ОСОБА_4 суть пред'явленого йому обвинувачення, наслідки закриття провадження з нереабілітуючих підстав та право заперечувати проти закриття провадження, поза об'єктивним сумнівом переконався в істинності та добровільності його позиції щодо поданого клопотання, а також щодо надання ним згоди на звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.
Пункт 1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачає, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Частиною 4 ст. 286 КПК України передбачено, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Статтею 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до пп. 1, 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, минули певні строки, зокрема: два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Також, згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23.12.2005 року, особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.
Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2019 року по справі № 350/1218/16-к зазначив, що відповідно до положень ст. 49 КК України визначено матеріально-правові підстави та умови для звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. Так, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили: минули зазначені у законі строки (ці строки диференційовані залежно від тяжкості вчиненого злочину); протягом цих строків особа не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України, санкція якої (на день вчинення) передбачає покарання у виді штрафу до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років., що відповідно до вимог ст. 12 КК України є кримінальним проступком.
Відповідно до обвинувального акту, кримінальне правопорушення за ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 вчинено у червні 2020 року. Таким чином, з дня вчинення кримінального правопорушення минуло більше трьох років. Від явки до органів слідства, прокуратури та суду ОСОБА_4 не ухилявся та не переховувався, а строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, передбачені ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України, не зупинялися та не переривалися, а також обвинувачений в межах цього строку не притягався до кримінальної відповідальності.
Тобто, вищенаведені обставини свідчать, що строк притягнення ОСОБА_4 за ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України закінчився.
Також слід зазначити, що у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року по справі № 462/7282/14-к зазначено, що визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов'язкової умови такого звільнення, кримінальним процесуальним законом не передбачено. Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Виходячи з цих положень закону визнання винуватості є правом, а не обов'язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже, невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує такого звільнення, з визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину. Аналогічний висновок викладений і у Постановах ВС від 12.11.2019 року по справі № 566/554/16-к, від 26.03.2020 року по справі № 730/67/16-к.
Крім того, у Постанові ВС від 11.11.2020 року по справі № 455/229/17 зазначено, що дотримання умов, передбачених ст. 49 КК України, є безумовною й обов'язковою для суду підставою щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності, навіть у разі невизнання вини останньою.
Таким чином, відсутні підстави, які б перешкоджали звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України, а провадження у справі у цій частині, закрити.
Долю речових доказів по даному провадженню слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Запобіжний захід не обирався.
Цивільний позов не заявлявся.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 49 КК України, керуючись статтями 284-286, 288, 370 - 372 КПК України, суд, -
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Обвинуваченого ОСОБА_4 звільнити від кримінальної відповідальності за ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12025167240000003 від 05 січня 2025 року за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.358 КК України - провадженням закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Продовжити розгляд кримінального провадження № 12025167240000003 від 05 січня 2025 року за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.4 ст.358 КК України в межах якого вирішити долю речових доказів та судових витрат.
На ухвалу може бути подано апеляцію до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд протягом семи днів з часу її проголошення.
Копію даної ухвали вручити після її проголошення учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1