Справа № 358/898/25 Провадження № 3/358/426/25
01 липня 2025 року м. Богуслав
Суддя Богуславського районного суду Київської області Романенко К.С., розглянувши матеріали, які надійшли від управління патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі батальйон № 2 Управління ПП у Київської області ДПП НП України про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, пенсіонера, місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане 06.08.2015, паспорт № НОМЕР_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ,
за ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
23.05.2025 року о 14 год 07 хв в с. Медвин по вул. Першотравнева, 64 Білоцерківського району Київської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, електричним скутером «Forte Leo», без номерного знаку, в стані алкогольного сп'яніння Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу «Drager Alkotest 6820». Результат тесту - 2,27 % проміле. Від проходження огляду в медичному закладі відмовився, чим вчинив повторно, протягом року правопорушення і своїми неправомірними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.2 ст.130 КУпАП.
Особа, щодо якої складеного протокол про адміністративне правопорушення - ОСОБА_1 в судове засідання, призначене на 01.07.2025 о 09.45 не з'явився, хоч належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Суд вжив усіх необхідних заходів щодо повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про час і місце судового розгляду, однак він не з'явився та доказів про поважність причин своєї неявки до суду не надав.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалого судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст. 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.
В ст. 129 Конституції України закріплено конституційний припис, згідно якого, розгляд справ в судах відбувається відкрито, що, в свою чергу, гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, своєчасно дізнатись як про результати судового розгляду, так й отримати копію судового рішення з метою оскаржити постанову суду у встановлений законом строк.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Відповідно до принципу диспозитивності, на якій неодноразово наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішення, особи, які беруть участь у справі, мають можливість вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд.
Вказаний принцип надає кожному учаснику процесу можливість самостійно розпоряджатися наданими йому законом процесуальними правами, в тому числі і правом брати участь в судових засіданнях.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже, особа має цікавитись ходом справи та результатами окремих судових засідань, використовувати засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Аналіз наведених норм дає суду підстави дійти висновку, що наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не може автоматично вважатись порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд розцінює як спосіб уникнути відповідальності. Крім цього ОСОБА_1 достеменно знав про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд його судом, що підтверджується підписом останнього в протоколі про адміністративне правопорушення, тому суд вважає можливим розгляд справи проводити у відсутність ОСОБА_1 , який не повідомив про причину неявки та не подав будь - яких заяв.
Відповідно до статті 129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи у відповідності до положень ст.252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у тому числі з урахуванням щодо часу, місця, способу настання обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, та безпосередньо її ролі в їх настанні, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Згідно п. 1.3. «Правил дорожнього руху», затверджених постановою КМ України від 10.10.2001 року № 1306 (далі - по тексту Правила) учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до вимог пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Правилами дорожнього руху регламентовано, що водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин, та передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного сп'яніння, під впливом наркотичних чи токсичних речовин, у хворобливому стані, у стані стомлення або під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу. Водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9 а Правил дорожнього руху України за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується наявними у справі доказами, а саме - даними, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 339434 від 23.05.2025;
- у постанові про накладення адміністративного стягнення серії ЕПР1 № 339434;
- у довідки щодо кваліфікації адміністративного правопорушення;
- роздруківкою тесту на алкоголь газоаналізатора Drager «Alcotest 6820» від 23.05.2025, згідно якого результат тестування ОСОБА_1 становить 2,27 % проміле, що перевищує допустиму норму;
- копією постанови серії ЕНА № 4800281 від 23.05.2025 про накладення адміністративного стягнення в сумі 3400,00 грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі стосовно ОСОБА_1 , який порушив вимоги п.2.1а ПДР, за що відповідальність передбачена ч.2 ст.126 КУпАП;
- у направленні на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до Таращанської БМЛ від 23.05.2025, в якому зазначено, що у ОСОБА_1 виявлені наступні ознаки сп'яніння: виражене тремтіння пальців рук, запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, а також про відмову водія від проходження огляду;
- у акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому зазначені виявлені у ОСОБА_1 ознаки сп'яніння: виражене тремтіння пальців рук, запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці.;
- у постанові Богуславського районного суду Київської області від 15.04.2025, якою ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік за вчинення 28.02.2025 адміністративного правопорушення;
- у рапорті поліцейського взводу №1 роти №2 батальйону №2 ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП Миколюк Д. від 23.05.2025 про обставини правопорушення;
- у відеозаписах з нагрудної камери поліцейського 476439, 476435 від 23.05.2025, на яких зафіксовано проходження ОСОБА_1 алкотесту на спеціальному технічному засобі «Drager».
При відтворенні відеозапису встановлено, що електричний скутер, яким керував ОСОБА_1 , був зупинений працівниками поліції у зв'язку із порушенням правил дорожнього руху, про що інспектор повідомив ОСОБА_1 . Під час спілкування з ОСОБА_1 у нього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим запропоновано пройти огляд на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Drager. Водій ОСОБА_1 погоджується пройти освідування на місці. З дотриманням всіх вимог працівник поліції проводить дослідження, у тому числі показує упаковану трубку, проводить забір повітря, роз'яснює як проводити дослідження. ОСОБА_1 проходить тест, який виявляється позитивним - 2,27 %, з результатом тесту погоджується, але відмовляється від підпису та просить його відпустити. Працівники поліції складають відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.130 КУпАП, зачитують його зміст, від отримання копії протоколу правопорушник відмовляється.
Матеріали справи не містять даних щодо оскарження ОСОБА_1 або його представником дій працівників поліції під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме повторне протягом року вчинення будь якого з порушень, передбачених частиною першою ст. 130 КУпАП.
Відеозаписи є одними із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. На відео, що міститься в матеріалах справи, зафіксована подія правопорушення. Цей відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На переконання суду, надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Досліджені та перевірені судом обставини, поза розумним сумнівом, свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме, повторе протягом року керування транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Згідно абз. 1, 4 п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14, що відповідальність за ст. 130 КпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюється шляхом огляду правопорушника. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли він почав рухатись (згідно з Постановою Верховного Суду № 18 від 19.12.2008 року).
Відповідно до ст. 10 КпАП України, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. The United Kingdom») [GC] no. 15809/02 і 25624/02 ECHR 29.06.2007 постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд, у відповідності до положень ст.251 та ст.252 КУпАП вважає, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 2 ст. 130 КУпАП, оскільки він вдруге протягом року вчинив порушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме - керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 ПДР України.
Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно ст. 17 КУпАП України, у справі не встановлено. Строки притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.
Відповідно до ст.23 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Враховуючи характер правопорушення, ступінь вини ОСОБА_1 , яка повністю доведена у судовому засіданні, особу правопорушника, його майновий стан, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605,60 грн, який підлягає стягненню з правопорушника на користь держави.
Керуючись ст.ст. 130 ч. 2, 268, 283, 284 КУпАП, суддя,
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки без оплатного вилучення транспортного засобу (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО): 899998, Рахунок отримувача: UА 488999980313030149000010001, Код класифікації доходів бюджету: 21081300).
Стягнути з ОСОБА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок (Стягувач: Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5, м.Київ, 01601, Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106).
Відповідно до ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена порушником, його представником чи захисником, потерпілим або його представником, протягом десяти днів з дня винесення постанови, шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці.
Відсутність у постанові в справі про адміністративні правопорушення, як виконавчому документі, у розумінні Закону України «Про виконавче провадження», відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані, згідно постанови Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження №61-331св18), у розрізі ст. 18 указаного Закону, не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання (відмови у відкритті виконавчого провадження).
Головуючий: суддя К. С. Романенко