Номер провадження: 11-кп/813/1819/25
Справа № 522/730/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
27.05.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 12.05.2025 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Овідіополь Одеської обл., громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, займаючого посаду міського голови Білгород-Дністровської міськради Одеської обл., зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у кримінальному провадженні №12024160000000020 від 13.01.2024 року, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27 ч. 4 ст. 189 КК України, -
установив
Зміст оскарженого судового рішення
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12.05.2025 року відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27 ч. 4 ст. 189 КК України, було задоволено клопотання прокурора та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», терміном на 60 днів до 11.07.2025 року без визначення розміру застави та відсторонено ОСОБА_6 , від посади міського голови Білгород-Дністровської міської ради Одеської області строком на 60 /шістдесят/ днів.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, та, в подальшому, доповнення до неї, в яких просила скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ризики, заявлені прокурором не існують; доказів винуватості обвинуваченого матеріали справи не містять; судом не обґрунтована неможливість обрання відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу; ухвала суду першої інстанції не містить даних про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, даних щодо його стану здоров'я та характеризуючих особу обвинуваченого.
Згідно ч.4 ст.422-1 КПК розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
З огляду на вказані положення КПК України, апеляційний розгляд справи проведений за відсутності обвинуваченого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , а також прокурора, від яких клопотань про проведення судового розгляду за їх участі не надходило.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Частина перша ст.404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ч.1 ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Положеннями ст.422-1 КПК передбаченого порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Апеляційним судом встановлено, що на розгляді в Приморському районному суді м. Одеси знаходиться кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12024160000000020 від 13.01.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.4 ст.189 КК України.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з приписами ст. 177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з положеннями ч.1 ст.183 КПК, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст.176 цього Кодексу.
Абзацом 2 ч.3 ст.407 КПК передбачено, що постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому Главою 18 розділу II цього Кодексу.
Положеннями ст.23 КПК передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом першої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку ст.ст. 89, 94 КПК докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст.331 КПК.
Таким чином, апеляційний суд позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення по суті, оскільки, окрім як, дослідивши обвинувальний акт, оскаржену ухвалу суду першої інстанції та копію журналу судового засідання щодо продовження застосування запобіжного заходу, не має законних на те підстав для дослідження будь-яких інших доказів.
Окрім того, відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом, а тому питання обґрунтованості підозри на даній стадії не є предметом розгляду апеляційного суду, в тому числі з огляду на те, що ОСОБА_6 вже пред'явлене обвинувачення, яке є твердженням про вчинення особою інкримінованого злочину, а не обґрунтованим припущенням, що особи, про які йдеться, могли вчинити правопорушення, що мало місце коли останній перебував у процесуальному статусі підозрюваного.
За таких обставин апеляційний суд не переглядає обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_6 за ч.3 ст. 27 ч. 4 ст. 189 КК України.
Оскарженою ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17.03.2025 року обвинуваченому продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про існування ризиків, передбачених п.п.1, 3 та 5 ч.1 ст.177 КПК.
Так, на теперішній час у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024160000000020 від 13.01.2024 року, судом першої інстанції не вчинені всі необхідні дії, що передбачені процедурою судового розгляду для повного, об'єктивного та всебічного дослідження всіх обставин справи, оскільки судовий розгляд у кримінальному провадженні знаходиться на стадії судового розгляду.
Разом з тим, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого за ч.3 ст. 27 ч. 4 ст. 189 КК України, за який передбаченого покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Беручи до уваги тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, продовжує існувати ризик того, що він може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Апеляційний суд зазначає, що в розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Аналізуючи характер та обставини злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , апеляційний суд вважає, що у випадку застосування до обвинуваченого запобіжного заходу не пов'язаного з позбавлення волі, останній матиме можливість незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні, з метою схилити їх до зміни своїх первинних показань, що в свою чергу буде перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а також повному, всебічному та об'єктивному дослідженню всіх обставин справи.
Щодо ризику незаконно впливати на свідків, апеляційний суд виходить з того, що:
- по-перше, показання свідків є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні;
- по-друге, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України).
Отже, апеляційний суд звертає увагу, що згідно з ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, а показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Таким чином, беручи до уваги той факт, що судовий розгляд кримінального провадження знаходиться на стадії судового розгляду, свідки, які підлягають безпосередньому допиту судом ще не допитані, в даному випадку продовжує існувати ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливого незаконного впливу обвинувачених на свідків, шляхом їх залякування з метою зміни, викривлення або відмови від наданих ними показань.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ої інстанції стосовно продовження існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК, а саме, що перебуваючи на свободі, обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення. Водночас, незважаючи на врахування принципу презумпції невинуватості, вказаний ризик не можна виключати з огляду на те, що відносно ОСОБА_6 на стадії судового розгляду перебуває обвинувальний акт в іншому суді.
Апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченому кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що на цьому етапі судового розгляду лише запобіжний захід у виді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та зможе запобігти існуючим ризикам.
Стосовно посилання захисника про те, що судом не обґрунтована неможливість обрання відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів зазначає про наступне.
Так, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді, який керуючись положеннями пункту 1 ч. 4 ст. 183 КК України при застосуванні до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не визначив розмір застави, оскільки інкримінований йому злочин був вчинений із застосуванням насильства до потерпілої.
На переконання апеляційного суду у даному випадку застава, навіть у виключному розмірі не зможе забезпечити належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та не буде достатнім стримуючим фактором для ОСОБА_6 , щоб запобігти виникненню у нього бажання переховуватись від суду, або незаконно впливати на потерпілу та свідків або вчинити інше кримінальне правопорушення, з урахуванням наявності вказаних ризиків, які не зменшились.
Твердження захисника про те, що суд, порушивши вимоги КПК України, не надав оцінки всім обставинам справи, особі обвинуваченого та не розглянув можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, апеляційний суд не враховує, адже, продовживши строк тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , суд 1-ої інстанції не знайшов підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскількивраховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання винуватим, а також надані прокурором матеріали, апеляційний суд вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість запобігання ризику шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Одночасно колегія суддів звертає увагу, що апеляційний суд перевіряє законність постановлення оскаржуваної ухвали на момент її постановлення, а доцільність необхідності подальшого тримання обвинуваченого під вартою буде перевірена через нетривалий час, під час якого також будуть перевірені факти щодо існування або зменшення заявлених у клопотанні прокурора ризиків.
Таким чином, апеляційним судом не встановлено обставин, які могли би бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду.
Водночас, апеляційний суд звертає увагу захисника на те, що ухвала суду щодо відсторонення ОСОБА_6 від посади міського голови Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, постановлена під час судового розгляду апеляційному оскарженню не підлягає, отже в цій частині апеляційна скарга не розглядається.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи суду, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 197, 199, 376, 404, 405, 406, 407, 419, 422-1, 532 КПК, апеляційний суд, -
ухвалив
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 12.05.2025 року про продовження відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12024160000000020 від 13.01.2024 року, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27 ч. 4 ст. 189 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4