Справа № 127/41885/24
Провадження № 22-ц/801/1106/2025
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф.
Доповідач:Ковальчук О. В.
30 червня 2025 рокуСправа № 127/41885/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчука О. В.,
суддів: Шемети Т. М., Панасюка О. С.,
розглянувши без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 31 березня 2025 року у м. Вінниці суддею цього суду Романюк Л.Ф., дата складання повного тексту судового рішення відповідає даті його ухвалення,
У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТОВ «Бізнес Позика») звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 28.01.2024 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 488068-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».
28.01.2024 року ТОВ «Бізнес позика» направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 488068-КС-001 про надання кредиту.
28.01.2024 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 488068-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес позика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено (відправлено).
Відповідно до п. 1 договору кредиту ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 8 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит.
ТОВ «Бізнес позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 8 000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою про видачу коштів (платіжним дорученням).
Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, у ОСОБА_1 станом на 18.12.2024 року утворилась заборгованість за договором № 488068-КС-001 в розмірі 24 600, 94 грн, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 8 000 грн, суми прострочених платежів по відсотках - 16 600, 94 грн.
За таких обставин, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 488068-КС-001 від 28.01.2024 року в розмірі 24 600,94 грн та судовий збір.
31.03.2025 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області вказаний вище позов задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика суму заборгованості за кредитним договором № 488068-КС-001 від 28.01.2024 року в розмірі 24 600, 94 грн, а також 2 422, 40 грн. судового збору.
Не погодившись із ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази належного вручення йому судових документів згідно з вимогами статей 128, 130 ЦПК України. Рекомендований лист з повідомленням про вручення йому фактично не надходив.
Крім того, скаржник посилається на недоведеність факту належного укладення електронного договору. Також вказує на те, що матеріали справи не містять доказів того, що йому було надано повну та достовірну інформацію про реальну річну процентну ставку та загальну вартість кредиту до укладення договору.
З поміж іншого, апелянт зауважує, що суд першої інстанції не дослідив питання обґрунтованості нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 16 600, 94 грн при сумі основного боргу 8 000 грн, що свідчить про явну невідповідність розміру відсотків основній сумі боргу.
Між тим, звертає увагу суду на те, що стягнення з нього зазначеної у оскаржуваному рішенні суми може призвести до критичного ускладнення матеріального становища його сім'ї та негативно вплинути на можливість забезпечення належним доглядом та лікуванням його дитини з інвалідністю.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з огляду на таке.
Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.
Судом встановлено, що 28.01.2024 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір №488068-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» (а.с.19-23).
28.01.2024 року ТОВ «Бізнес позика» направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір №488068-КС-001 про надання кредиту (а.с. 24-28).
28.01.2024 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 488068-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою (а.с. 29-33).
Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес позика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено (відправлено).
Відповідно до п.1 договору кредиту ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 8 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит.
ТОВ «Бізнес позика» надало позичальнику грошові кошти в розмірі 8 000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою про видачу коштів (а.с. 36).
Згідно із випискою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за договором № б/н за період 28.01.2024 року - 19.05.2024 року по рахунку № НОМЕР_2 28.01.2024 року ОСОБА_2 здійснено зарахування на картку в сумі 8 000 грн (а.с. 79).
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 18.12.2024 року в ОСОБА_2 утворилась заборгованість за договором № 488068-КС-001 в розмірі 24 600,9 4 грн, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 8 000 грн, суми прострочених платежів по відсотках - 16 600, 94 грн (а.с.12-15).
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вважав вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості в загальній сумі 24 600,94 грн за кредитним договором такими, що базуються на законі, оскільки позичальник не виконував умови договору та має заборгованість, тому повинен відповідати за порушення взятих на себе зобов'язань.
Відтак, оцінюючи усі докази, що є у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно із ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому, як визначено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
В силу частин 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Згідно із положеннями ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
За змістом ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач отримав кредитні кошти, однак вчасно їх не повернув, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення відповідної заборгованості.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на недоведеність факту належного укладення електронного договору. Також вказує на те, що матеріали справи не містять доказів того, що йому було надано повну та достовірну інформацію про реальну річну процентну ставку та загальну вартість кредиту до укладення договору.
Однак, наведені доводи скаржника колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи, договір про надання кредиту № 488068-КС-001 від 28.01.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису.
Зі змісту договору встановлено, що ОСОБА_1 при його оформленні зазначив свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, електрону адресу, адресу місця реєстрації (проживання), номер телефону, номер банківської картки, на яку необхідно перерахувати кошти.
ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого позикодавець надіслав останній за допомогою засобів зв'язку одноразовий ідентифікатор, який заявник використав для підтвердження підписання договору позики.
Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 для укладення такого договору на відповідних умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Отже підписанням договору про надання кредиту № 488068-КС-001 від 28.01.2024 року ОСОБА_1 підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Без вчинення вказаних вище дій, зокрема надання особистих даних для оформлення кредитного договору, у тому числі номеру телефону та / або та електронної пошти для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений.
Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не дослідив питання обґрунтованості нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 16 600, 94 грн при сумі основного боргу 8 000 грн, що свідчить про явну невідповідність розміру відсотків основній сумі боргу, апеляційний суд вважає безпідставними з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, укладаючи кредитний договір сторони погодили, що загальна сума отриманого кредиту становить 8 000 грн, які були перераховані на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 .
Водночас, у пункті 2.4 договору визначено, що стандартна процентна ставка за кредитом в день - 2,00000000 %, фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом в день - 1,15957313 %, фіксована.
Відповідно до пункту 3.2 договору протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом нараховується за ставкою, вказаною у пункті 2.4 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, у залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний у пункті 3.2.3 та додатку № 1 до договору, і розраховується в порядку, описаному нижче.
Згідно з пунктом 3.2.1 договору у разі, якщо погашення кредиту здійснюється згідно з погодженим сторонами графіком платежів, що наведений в п. 3.2.3 та додатку № 1 до договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов'язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в пункті 2.4. договору.
Сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно з погодженим графіком платежів, що наведений в пункті 3.2.3 та додатку № 1 до договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), внаслідок чого виникає прострочка за кредитом, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в пункті 2.4 договору. При цьому нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в пункті 3.2.3 та додатку № 1 до договору, та до закінчення терміну дії договору (пункт 3.2.2 договору).
Відповідно до пункту 3.2.3 договору сторони домовилися встановити графік платежів для погашення заборгованості позичальника.
Проценти за користування кредитом у розмірі 16 600, 94 грн нараховані позивачем у відповідності до умов договору та включають в себе нараховані за зниженою (пільговою) процентною ставкою 1,15957313 % та нараховані за стандартною процентною ставкою 2, 00000000 %.
Отже нарахування процентів за користування кредитом є правомірним, яке підтверджується умовами кредитного договору та доказами кредитної заборгованості.
Крім того твердження скаржника про те, що у матеріалах справи відсутні докази належного вручення йому судових документів згідно з вимогами статей 128, 130 ЦПК України, спростовуються самими матеріалами справи, з яких вбачається, що відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому виклав свої заперечення щодо позовних вимог, відтак йому було відомо про наявність щодо нього відповідного судового провадження.
Наведене повністю спростовує твердження скаржника про те, що він не був повідомлений про розгляд справи, та свідчить про те, що відповідач мав можливість реалізувати свої процесуальні права, що він і зробив.
Також варто зауважити, що ОСОБА_1 , беручи кредитні кошти, усвідомлював ризик настання для нього негативних наслідків у разі несвоєчасного погашення боргу, а тому посилання на те, що стягнення з нього заборгованості за кредитом може призвести до критичного ускладнення матеріального становища його сім'ї, не може бути підставою для відмови у позові, враховуючи також і те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу спору, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, правильно застосував норми процесуального права, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, у зв'язку із чим підстави для його скасування, з посилань, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції необхідно віднести за рахунок особи, яка подала апеляційну скаргу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31 березня 2025 року - без змін.
Понесені скаржником, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, судові витрати залишити за ним.
Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ковальчук
Судді: Т. М. Шемета
О. С. Панасюк