Справа № 127/7688/25
Провадження № 33/801/617/2025
Категорія: 289
Головуючий у суді 1-ї інстанції Жмудь О. О.
Доповідач: Панасюк О. С.
30 червня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді Панасюка О. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн 00 к. за те, що він, перебуваючи на посаді молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)», який згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, в порушення вимог частини першої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий 2023 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на цю постанову, у якій, посилаючись на неправильне застосування суддею суду першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, недоведеність обставин, які суддя вважав встановленими, просив постанову судді Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2025 року скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять належних та беззаперечних доказів його вини. Сам протокол про адміністративне правопорушення, за відсутності інших об'єктивних доказів на підтвердження факту вчинення правопорушення, не може бути доказом винуватості. Зазначав, що він не був обізнаний зі змінами в законодавстві щодо термінів подання декларацій в умовах воєнного стану. Причиною цього стало відсутність повідомлення про такі зміни з боку роботодавця та неможливість доступу до інтернету на робочому місці через специфіку роботи. Вказував, що в його діях відсутній умисел, а отже, немає об'єктивної та суб'єктивної сторони правопорушення, що є підставою для закриття провадження.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до частини сьомої статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією № 245 від 04 березня 2025 року ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)», який згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, в порушення вимог частини першої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий 2023 рік.
Адміністративна відповідальність за частиною першою статті 172-6 КУпАП настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Адміністративне правопорушення, передбачене статтею 172-6 КУпАП, є правопорушенням, пов'язаним з корупцією.
Відповідно до частини першою статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в» - «ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Згідно з пунктом 15 частини першої статті 11 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) надає рекомендаційні роз'яснення, методичну та консультаційну допомогу, зокрема щодо застосування положень Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів.
На виконання зазначеного повноваження, а також згідно з пунктом 3 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», НАЗК підготовлено роз'яснення від 13 листопада 2023 року № 4.
Зокрема НАЗК надало роз'яснення щодо щорічної декларації, її подання та охопленого періоду.
Щорічна декларація подається відповідно до частини першої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» в період з 00 год 00 хв. 01 січня до 00 год 00 хв. 01 квітня року, що настає за звітним. Ця декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), який передує року подання декларації.
Крім того згідно з пунктом 1-1 цього роз'яснення з 01 січня до 31 березня 2024 року включно суб'єкти декларування (крім тих, які мають право на відтермінування) повинні подати щорічні декларації за 2023 звітний період.
Відповідно до витягу з наказу № 213/ОС-17 від 01 грудня 2017 року Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» ОСОБА_1 призначено на посаду молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)» з 04 грудня 2017 року.
Тобто у ОСОБА_1 , який згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб'єктом декларування та зобов'язаний подавати декларації відповідно до цього Закону, виник обов'язок подати декларацію за 2023 рік до 31 березня 2024 року.
Як видно з матеріалів справи декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік ОСОБА_1 подав 15 січня 2025 року о 10 год 31 хв.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП, є обґрунтованим, вмотивованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, яким суд надав правильну оцінку.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про необізнаність зі змінами в законодавстві щодо термінів подання декларацій в умовах воєнного стану та відсутність доступу до інформації, тому що ОСОБА_1 був ознайомлений з вимоги щодо фінансового контролю. Більше того суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_1 неодноразово подавав електронні декларації у попередні роки (за 2017, 2018, 2020, 2021, 2022 та 2023 роки), що свідчить про його обізнаність із порядком декларування. Таким чином твердження про неможливість доступу до інформації та відсутність повідомлення роботодавцем не можуть бути визнані поважними причинами для несвоєчасного подання декларації.
Також апеляційний суд звертає увагу на те, що ознакою об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП, є несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин. Тобто за наявності останніх відповідальність за цією статтею виключається.
Під поважними причинами необхідно розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв'язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту НАЗК, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою.
Відомості про обставини, які об'єктивно могли завадити ОСОБА_1 в поданні декларації у встановлений законом строк у матеріалах справи відсутні та в апеляційній скарзі не наведені.
Посилання ОСОБА_1 на відсутність умислу щодо несвоєчасного подання декларації апеляційний суд до уваги не бере, тому що адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 172-6 КУпАП, є правопорушенням з формальним складом, для встановлення наявності якого в діях особи настання суспільно-небезпечних наслідків не вимагається, i суб'єктивна сторона якого може виявлятися як в умисній, так i в необережній формі вини.
Таким чином доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування чи зміни рішення суду.
Суд першої інстанції відповідно до статей 245, 280 КУпАП повно й всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Викладені у постанові судді висновки відповідають фактичним обставинам справи.
Стягнення на ОСОБА_1 накладене в межах строків, встановлених статтею 38 КУпАП, і відповідає вимогам статті 33 КУпАП.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись статтею 294 КУпАП апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: О. С. Панасюк