Справа № 149/836/25
Провадження № 33/801/653/2025
Категорія: 149
Головуючий у суді 1-ї інстанції Робак М. В.
Доповідач: Панасюк О. С.
30 червня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді Панасюка О. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Костюка С. М. на постанову судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29 травня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Постановою судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн 00 к. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу за те, що 15 березня 2025 року о 03 год 07 хв. на автодорозі Р-31 40 км він керував транспортним засобом «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1 , без посвідчення водія відповідної категорії, чим повторно протягом року вчинив правопорушення, передбачене частиною другою статті 126 КУпАП.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Костюк С. М. подав апеляційну скаргу на цю постанову, у якій, посилаючись на неправильне застосування суддею суду першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, недоведеність обставин, які суддя вважав встановленими, просив скасувати постанову судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29 травня 2025 року, а провадження у справі закрити на підставі пункту першого статті 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було дотримано вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП щодо повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи. Зазначав, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення було порушено право на захист неповнолітнього ОСОБА_1 , тому що не було забезпечено участі законного представника чи захисника. Матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Відеозапис, долучений до матеріалів справи, не містить даних ані щодо керування, ані щодо зупинки транспортного засобу поліцейськими. Єдиним «доказом» керування, на який посилався суд першої інстанції, є нібито незаперечення факту керування з боку ОСОБА_1 та пасажирів, що суперечить судовій практиці Верховного Суду і принципу презумпції невинуватості. Суд першої інстанції не обґрунтував неможливість застосування до ОСОБА_1 заходів впливу, передбачених статтею 24-1 КУпАП, хоча ОСОБА_1 є неповнолітнім (17 років). При обранні адміністративного стягнення суд належним чином не врахував характер правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також те, що ОСОБА_1 є учнем школи, не працює і не має самостійного заробітку та не завдав матеріальної шкоди. Застосоване стягнення у вигляді значного штрафу та позбавлення права керування транспортним засобом є явно несправедливим через його суворість, враховуючи вік ОСОБА_1 та обставини справи.
Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до частини другої статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Оскаржувана постанова суду постановлена Хмільницьким міськрайонним судом Вінницької області 29 травня 2025 року, тобто, з урахуванням вихідних днів, останнім днем для подання апеляційної скарги був понеділок, 09 червня 2025 року. Апеляційну скаргу захисник ОСОБА_1 - адвокат Костюк С. М. подав через систему «Електронний суд» 07 червня 2025 року, тобто у межах встановленого законом строку.
Таким чином клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження необхідно залишити без розгляду.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до частини сьомої статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Адміністративна відповідальність за частиною п'ятою статті 126 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, зокрема за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, або керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, або керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Відповідно до пункту 2.1а Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 126 КУпАП, є обґрунтованим, вмотивованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, яким суд надав правильну оцінку.
Такими доказами є відомості, зафіксовані:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 271839 від 15 березня 2025 року, згідно з яким 15 березня 2025 року о 03 год 07 хв. на автодорозі Р-31 40 км ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1 , без посвідчення водія відповідної категорії, чим повторно протягом року вчинив правопорушення передбачене частиною другою статті 126 КУпАП;
- у витязі з адмінпрактики, відповідно до якого ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 грн 00 к;
- на відеозаписі з бодікамери поліцейського, згідно з яким ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля; під час спілкування з працівниками поліції як сам ОСОБА_1 , так і пасажири не заперечували факт керування транспортним засобом особою, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Суд першої інстанції відповідно до статей 245, 280 КУпАП повно й всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Викладені у постанові судді висновки відповідають фактичним обставинам справи, натомість доводи апеляційної скарги про недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та невідповідність призначеного стягнення особі неповнолітнього ОСОБА_1 є взаємовиключними.
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів зупинки транспортного засобу та факту керування ним ОСОБА_1 , апеляційний суд до уваги не бере та розцінює, як форму правомірного захисту з метою уникнення від адміністративної відповідальності, оскільки очевидно, що працівник поліції розпочав запис на нагрудну камеру поліцейського після того, як було здійснено зупинку автомобіля, під керуванням ОСОБА_1 , відповідно після виходу поліцейського зі службового автомобіля.
Крім того, як видно з відеозапису, будь-яких заперечень щодо керування автомобілем ОСОБА_1 не висловлював, а навпаки підтвердив цей факт.
Щодо доводів апеляційної скарги адвоката Костюка С. М. про порушення права на захист неповнолітнього ОСОБА_1 під час складання протоколу, то вони є безпідставними, тому що КУпАП, на відміну від Кримінального процесуального кодексу України, не містить імперативної вимоги про обов'язкову участь законного представника чи захисника при складанні протоколу про адміністративне правопорушення щодо неповнолітньої особи. Посилання на аналогію закону у цьому випадку є недоречним, оскільки КУпАП є самостійною галуззю права зі своїми процесуальними нормами.
Право законних представників представляти інтереси неповнолітньої особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплене у статті 270 КУпАП, але їхня присутність не є обов'язковою на етапі складання протоколу.
Як зазначалось, згідно зі статтею 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є доказом у справі про адміністративне правопорушення, який оцінюється органом чи посадовою особою, яка здійснює розгляд справи, за загальними правилами оцінки доказів (щодо їх допустимості, належності, достовірності та достатності).
Відсутність законного представника чи захисника при складанні протоколу не може свідчити про недопустимість протоколу як доказу.
Крім того ОСОБА_1 реалізував своє право на захист, тому що його інтереси в суді першої інстанції та при апеляційному оскарженні представляв адвокат Костюк С. М.
Щодо правомірності застосування стягнення до неповнолітнього, то апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 13 КУпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-2, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах.
Тобто у випадках вчинення особою правопорушення, за яке адміністративна відповідальність настає на загальних підставах, суд має право, але не зобов'язаний застосовувати вищезазначені заходи.
Суд першої інстанції при накладенні стягнення врахував характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, повторність адміністративного правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , що свідчить про ігнорування ним вимог законодавства та Правил дорожнього руху, а також суспільну небезпеку такого діяння, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у застосуванні до нього заходів впливу, передбачених статтею 24-1 КУпАП, незважаючи на його неповнолітній вік, та правомірно призначив стягнення згідно з санкцією частини п'ятої статті 126 КУпАП.
Інші доводи, на які посилається заявник, також не дають підстав для скасування судового рішення та не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 126 КУпАП.
Таким чином доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування чи зміни рішення суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись статтею 294 КУпАП апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Костюка С. М. залишити без задоволення, а постанову судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 29 травня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: О. С. Панасюк