Справа № 686/18583/25
Провадження № 1-кс/686/6603/25
01 липня 2025 року м. Хмельницький
Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому клопотання старшого слідчого в ОВС першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Хмельницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_4 , погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, одруженого, з середньою спеціальною освітою, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, уродженця с. Божиківці Деражнянського району, Хмельницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого,
у кримінальному провадженні №62025240010001045,
встановив:
01.07.2025 старший слідчий в ОВС першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Хмельницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_4 звернувся до суду із клопотанням, погодженим із прокурором Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (без визначення розміру застави) відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.263 КК України, строком на шістдесят днів, посилаючись на те, що існують передбачені ст.177 КПК України ризики: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, схову або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Слідчий та прокурор у судовому засіданні підтримали подане клопотання та просили його задовольнити.
Підозрюваний та його захисник просили обрати більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту, вважаючи, що заявлені стороною обвинувачення ризики є недоведеними.
Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання та надані матеріали кримінального провадження, приходжу до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з наступних підстав.
30.06.2025 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №62025240010001045 зареєстровано кримінальне правопорушення з правовою кваліфікацією - ч.1 ст. 263 КК України.
30 червня 2025 року о 12 години 10 хвилин ОСОБА_5 було затримано на підставі ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
01 липня 2025 року ОСОБА_5 письмово повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, а саме про те, що «о/с солдата ОСОБА_5 , призначено на посаду гранатометника 2-го взводу оперативного призначення 2-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4-го батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 .
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.02.2025 № 64 солдата ОСОБА_5 , зараховано на всі види забезпечення з 28.02.2025.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» та ст.ст. 1, 20 Закону України «Про Національну гвардію України» ОСОБА_5 є працівником правоохоронного органу, під час виконання покладених на нього службових обов'язків є представником влади і перебуває під захистом держави. Законні вимоги та розпорядження під час виконання ним службових обов'язків є обов'язковими до виконання фізичними та юридичними особами.
Відтак, солдат ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем Національної гвардії України, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, бути дисциплінованим, поводитись з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Окрім цього, солдат ОСОБА_5 , мав поводити себе пристойно і дотримуватись вимог ст. 68 Конституції України, згідно яких кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей, та ст. 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно яких військовослужбовці постійно повинні бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про оборону», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією проти України в Україні введений воєнний стан, правовий режим якого триває по даний час.
Рішення про демобілізацію із внесенням його на затвердження Верховною радою України приймає Президент України. Відповідних рішень Президентом України не приймалось, відтак в Україні з 24 лютого 2022 року діє воєнний стан, тому солдат ОСОБА_5 вчинив інкриміноване кримінальне правопорушення в умовах воєнного стану.
Окрім цього, солдат ОСОБА_5 , маючи досвід поводження із вогнепальною зброєю і бойовими припасами та знаючи вимоги законодавства України про те, що вогнепальна зброя та бойові припаси відносяться до речей, які вилучені із цивільного обороту і не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, діючи з прямим умислом, спрямованим на незаконне поводження із вогнепальною зброєю та бойовими припасами, протиправно, умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, порушив вимоги п. 1 «Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України», затвердженого постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.02.1992 № 2471-ХІІ, п. 9 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №576, а також положення Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ від 21.08.1998 №622, внаслідок чого вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, всупереч вищенаведеним нормам законодавства України, ОСОБА_5 , у невстановлений слідством час та за невстановлених обставин, але не пізніше 23 години 10 хвилин, 29.06.2025, діючи умисно, всупереч вимог ст.68 Конституції України, п.2 «Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України», затвердженого постановою ВР України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 №2471-ХІІ, п.п.9, 11, 15 «Положення про дозвільну систему», затвердженого Постановою КМУ від 12.10.1992 №576 з наступними змінами, п.15.1 «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 №662, незаконно, за відсутності передбаченого законом дозволу, у невстановленої слідством особи, придбав вибуховий пристрій невстановленого типу, до складу якого входили: важіль від ручної гранати із маркуванням «10», чека з кільцем та уражаючі елементи у формі циліндрів, які ймовірно характерні складовими частинами ручної гранати «GHO-1», після чого умисно, незаконно зберігав їх у невстановленому досудовим розслідуванням місці та будучи у стані алкогольного сп'яніння, умисно, незаконно носив та зберігав при собі, за адресою: АДРЕСА_2 , до 04 години 00 хвилин 30.06.2025, а саме до моменту спрацювання вибухових елементів пристрою, внаслідок чого відбувся вибух у кімнаті АДРЕСА_3 , внаслідок чого ОСОБА_5 та його дружина ОСОБА_7 отримали тілесні ушкодження, характерні для мінно-вибухової травми».
Дана підозра є обґрунтована, адже зокрема підтверджується: протоколом огляду місця події від 30.06.2025; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 30.06.2025; рапортом від 30.06.2025; актом перевірки об'єкта на наявність вибухових матеріалів від 30.06.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 30.06.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 30.06.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 30.06.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 30.06.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 30.06.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 30.06.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 30.06.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 30.06.2025; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Частиною 1 ст.183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).
З наданих матеріалів убачається, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. А отже, навіть попри наявність стійких соціальних зв'язків та постійного місця проживання, з метою уникнення кримінальної відповідальності останній може переховуватись від органів досудового розслідування.
Слідство знаходиться на початковій стадії, усі свідки не встановлені та не допитані, а тому у випадку перебування на волі, підозрюваний може вживати заходів з метою незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, яким можуть бути відомі обставини кримінального провадження, зокрема у частині, яка стосується джерела надходження вибухового пристрою, а можливо й інших. Отже даний ризик є цілком реальним та суттєвим при вирішенні означеного клопотання.
Ризик знищення, схову або спотворення будь-якої із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином не знайшов сово підтвердження, оскільки нічим не обґрунтований.
За таких обставин приходжу до висновку про наявність визначених ст. 177 КПК України ризиків: переховування від органів досудового розслідування та/або суду та незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Указані ризики є суттєвими та вагомими.
Аналізуючи особу підозрюваного, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, одружений, раніше не судимий, є військовослужбовцем, перебуває на посаді гранатометника 2-го взводу оперативного призначення 2-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4-го батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 , утримує двох малолітніх дітей.
Однак, обставини наявності постійного місця проживання та стійких соціальних зв'язків не є достатніми для відмови у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою або обрання більш м'якого запобіжного заходу, з урахуванням вагомості встановлених у кримінальному провадженні ризиків.
На думку слідчого судді у справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Застосування найсуворішого запобіжного заходу в даному випадку сприятиме досягненню завдань кримінального провадження в частині захисту суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, проведення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду та відповідає обставинам розслідуваного кримінального правопорушення.
Враховуючи наведені ризики, усі, визначені ст. 178 КПК України обставини в їх сукупності, приходжу до висновку, що відносно підозрюваного ОСОБА_5 слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою, адже лише такий найсуворіший запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Більш м'які запобіжні заходи забезпечити виконання цієї функції не зможуть.
Дослідивши матеріали клопотання, вважаю за можливе визначити заставу як альтернативу запобіжному заходу у виді тримання під вартою, оскільки попри травмування ОСОБА_5 та його дружини внаслідок вибуху елементів пристрою, який ним зберігався, інкримінований злочин не є таким, що вчинений із умисним застосуванням насильства.
Визначаючи на підставі ч.3 ст.183 КПК України розмір застави, враховуючи майновий та сімейний стан ОСОБА_5 , дані про його особу, а саме відсутність судимості та визнання ним своєї вини у інкримінованому злочині, озвучений у судовому засіданні намір співпрацювати із органами досудового розслідування та ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, вважаю, що застава в розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151 400, 00 грн., буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків,передбачених КПК України.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 гривень.
В разі внесення застави в розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151 400,00 грн. підозрюваний ОСОБА_5 буде зобов'язаний: повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; не відлучатись з населеного пункту, в якому проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду; утриматись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання відповідному органу свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за межі України, у випадку наявності .
Строк тримання під вартою слід визначити в межах строку досудового розслідування та в межах строку визначеного ст.197 КПК України, а саме по 27 серпня 2025 року включно.
Керуючись ст.ст.177, 178, 181, 194, 196 КПК України,
постановив:
Клопотання задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк по 27 серпня 2025 року включно.
Визначити заставу в розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151 400,00 грн., в разі внесення якої, покласти на підозрюваного ОСОБА_5 зобов'язання прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою, а також на нього слід покласти наступні обов'язки:
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або служби;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утриматись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання відповідному органу свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за межі України, у випадку наявності.
У разі невиконання даних обов'язків, застава звертається в дохід держави.
Ухвала діє до 27 серпня 2025 року включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя