Справа № 174/1032/23
п/с 2/174/5/2025
20 червня 2025 року м. Вільногірськ
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Ілюшик І.А.,
за участю: секретаря - Троцько О.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_3 ,
представника відповідача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Вільногірськ, Дніпропетровської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини з батьком та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, третя особа: виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області як орган опіки та піклування,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_5 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини разом з батьком, третя особа: виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області як орган опіки та піклування.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він з 31.08.2013 року перебував з відповідачем в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 26.10.2023 року шлюб з відповідачем було розірвано. Відповідач останні сім років періодично виїздила для роботи за кордон, до різних країн Європейського Союзу, з періодичністю перебування - два тижня вдома, вісім місяців за кордоном. При цьому вона фактично самоусунулась від виконання своїх батьківських обов'язків щодо участі у вихованні їхнього сина, увесь цей час він проживав разом з ним, перебував на його вихованні та утриманні. На початку вересня 2023 року відповідач, в черговий раз повернувшись з-за кордону повідомила його, що їм необхідно розірвати шлюб, оскільки у неї мається інший чоловік, з яким вона має намір спільно проживати.
Відповідач проживає окремо, не відвідує сина, не цікавиться умовами його проживання, виховання, станом здоров'я. Сам син не бажає проживати з відповідачем, висловлює намір та бажання проживати разом з позивачем.
Позивач має постійне місце роботи, працює у філії «ВГМК» АТ «ОГХК», отримує стабільний дохід у вигляді заробітної плати, у розмірі приблизно 10000 грн., веде спосіб життя, що відповідає загальноприйнятим у суспільстві нормам поведінки та моралі, не вживає алкогольних напоїв. Тому просить суд позовні вимоги задовольнити, визначити місце проживання дитини разом з ним за адресою АДРЕСА_1 та стягнути аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмір 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше п'ятидесяти відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно.
Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 27.10.2023 року відкрито загальне позовне провадження у вказаній справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Вільногірського міського суд Дніпропетровської області від 27.11.2023 року закрито підготовче провадження по цивільній справі та справа призначена до судового розгляду.
Ухвалою від 31.01.2024 року поновлено строк подання клопотання про витребування доказів, клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено.
Ухвалою від 16.02.2024 року клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження задовольнити.
Ухвалою від 11.04.2024 року у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_3 про об'єднання в одне провадження цивільних справ відмовлено.
Ухвалою від 11.04.2024 року закрито підготовче провадження та справа призначена до розгляду.
Ухвалою від 07.06.2024 року клопотання представника позивача ОСОБА_2 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.
Ухвалою від 05.07.2024 року у задоволенні клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття та про передачу справи за територіальною підсудністю відмовлено.
Ухвалою від 04.10.2024 року поновлено відповідачу у справі строк для звернення до суду із клопотанням, клопотання про витребування доказів задоволено частково.
Ухвалою від 17.01.2024 року у задоволенні клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття відмовлено.
Ухвалою від 21.02.2025 року у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової психологічної експертизи дитячо-батьківських відносин відмовлено.
Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала, зазначивши у відзиві, що вона належним чином виконувала батьківські обов'язки, з позовом не згодна. З 31.08.2013 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з позивачем, який рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 26.10.2023 року розірвано. У шлюбі у них народився син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після народження сина, позивач взагалі не здійснював матеріальне утримання їхньої сім'ї у зв'язку з чим її мати ОСОБА_7 та вітчим ОСОБА_8 надавали їй кошти для придбання продуктів харчування, одягу та інших необхідних гігієнічних засобів для їхнього з сином існування.
На протязі всього їхнього часу перебування у шлюбі, позивач постійно її ображав, матеріальним становищем сім'ї взагалі не цікавився і не утримував, кошти, які він заробляв використовував тільки на себе, у вихованні сина участі не приймав та у зв'язку з тим, що вони фактично мають різні характери і погляди на сімейне життя з березня 2020 року фактично припинили шлюбні відносини, так як, вона працювала за кордоном, а він мешкав у м. Вільногірську. Позивач взагалі не приймав участі в утриманні та вихованні їхнього сина. Інколи відвідував його тільки у вихідні дні. У вересні 2023 року вона повернулася із-за кордону в Україну. З середини листопада 2023 року відповідач перешкоджає їй зустрічатися і спілкуватися з сином у зв'язку з чим, заблокував її номер телефону в телефоні у сина і вона не тільки не мала змоги побачитися з сином, а також порозмовляти і по телефону.
Дані дії позивача здійснює з метою того, щоб образити її, як матір в очах сина, повідомивши неправду, що вона сином не цікавиться, а тому він повинен проживати з ним, що взагалі не відповідає дійсності.
Вважає за необхідне зазначити, що визначення місця проживання сина разом з позивачем, йому потрібно для уникнення від мобілізації, так як він 26.12.2022 року мав бажання незаконно перетнути державний кордон України в Румунію, поза пунктами пропуску через державний кордон України, але був затриманий та притягнутий до адміністративної відповідальності, також не згодна з аліментами у розмірі 1/3 частині тому просить у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, з'ясувавши думку дитини, допитавши свідків, дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.
Судом встановлено, що сторони у справі є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 25.02.2014 (т. 1 а.с. 12).
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб сторони перебували у шлюбі (т. 1 а.с. 11).
Відповідно до копії витягів з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 13, 14).
Відповідно до психолого-педагогічної характеристики наданої учню ОСОБА_6 він навчається у Вільногірському ліцеї № 3 Вільногірської міської ради Дніпропетровської області у 4 класі (т. 1 а.с. 15).
Відповідно до копії характеристики з місця роботи позивача він характеризується позитивно (т.1 а.с.16).
Відповідно до копії акту № 1063 від 25.10.2023, складеного депутатом Вільногірської міської ради Бобошко О.С. вбачається, що в присутності свідків було проведено обстеження за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що дійсно проживає ОСОБА_6 з батьком ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 17).
Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 26.10.2023 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано (т. 1 а.с. 52-54).
З копії витягу з ЄДРСР постанови Виноградівського районного суду Закарпатської області від 20.02.2023 року та копії пропозиції на добровільне виконання постанови суду від 06.03.2023 року за вих. № 299/653/23, свідчить про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності (т. 1 а.с. 55-57).
Як вбачається з рішення виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 13.12.2023 року № 496/0/7-23 Про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 , визнано доцільним визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 66).
Згідно копії довідки про доходи ОСОБА_1 за період з 4.2023 по 9.2023 становить 79118,02 грн. (т. 1 а.с. 98).
Згідно акту № 76 від 08.11.2023 року обстеження умов проживання житла родини ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 стан житла задовільний (т. 1 а.с. 101).
Згідно листа КУ ЦНСП ВМР від 20.11.2023 № 01-16/328-28 щодо визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_6 встановлено, що батько ОСОБА_1 приділяє багато часу проведення дозвілля разом з дитиною, надає можливості для гри та взаємодії з іншими дітьми. (т. 1 а.с. 102).
Згідно акту оцінки потреби сім'ї/особи та висновку оцінки потреби сім'ї на момент відвідування у помешканні дотримані санітарно-гігієнічні норми, для хлопчика є окреме ліжко та своя кімната, облаштоване місце для гри, навчальних занять, помешкання безпечне для дитини (т. 1 а.с. 103- 109).
Згідно копії листа від 14.11.2023 року № 1275 КП «Вільногірської МЦ ПМСД» повідомляє, що дитина ОСОБА_6 звертався на прийом до сімейного лікаря, декларація укладена з сімейним лікарем (т. 1 а.с. 111).
Згідно копії листа від 09.11.2023 року № 347/10/23 ССД Вільногірської міської ради Дніпропетровької області щодо проведення умов проживання ОСОБА_6 та надано відповідь листа УССД адміністрації Соборного району Дніпропетровької міської ради та акт остеження умов проживання акту оцінки потреби сім'ї/особи та висновку оцінки потреби сім'ї матір'ю створені належні умови для виховання та розвитку малолітнього ОСОБА_6 . На момент відвідування родини малолітній ОСОБА_9 перебував у матері та має гарні стосунки з останньою. Також, ОСОБА_5 не заперечувала проти визначення місця проживання малолітнього сина з батьком (т. 1 а.с. 112-124).
Згідно копії довідок № 51, № 53, №142 від 12.03.2024 та № 205 від 21.04.23 ОСОБА_1 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (т. 1 а.с. 156-159).
Характеристика за місцем проживання ОСОБА_5 та копія заяви ОСОБА_5 від 23.05.2024 до ВП № 4 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області (т. 1 а.с. 206, 207).
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_10 23.07.2024 року та прізвище « ОСОБА_11 » змінила на прізвище чоловіка - « ОСОБА_12 » (т. 2 а.с. 6).
Оскільки відповідні зміни відбулися під час розгляду справи в суді, тому суд вказує у рішенні саме ОСОБА_3 .
Копія товарного чеку на велосипед сама по собі не підтверджує те хто саме його придбав (т. 2 а.с. 7).
Відповідно до копії довідки про заробітну плату ОСОБА_5 за період з 01.06.2022 по 15.11.2022 отримувала заробітну плату, яка складає 5250,00 злотих, що підтверджує те, що відповідач в минулому мала дохід (т. 2 а.с. 10).
Також, зі змісту листа ВП № 4 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області від 21.06.2024 року № 44.4-6098, вбачається, що в ході проведеної перевірки в діях ОСОБА_1 ознак неналежного виконання батьківських обов'язків та порушень норм Закону України «Про охорону дитинства» не встановлено (т. 2 а.с. 11, 12).
Відповідно до копії довідки № 111 від 12.03.2024 року ОСОБА_5 навчаєтся на денній формі в КЗ «Дніпровський базовий фаховий медичний коледж» з 01.09.2023 по 30.06.2026 (т. 2 а.с. 13).
Відповідно до листа АТ КБ «ПриватБанк» наявні відомостей про перерахування ОСОБА_5 коштів ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 39).
До матеріалів справи долучено копію закордонного паспорта ОСОБА_13 процесі судового розгляду позивачем визнано, що дитина виїжджала закордон і перебувала там разом із матір'ю до отримання нового паспорту (т. 2 а.с. 122- 131).
В судовому засіданні досліджені відомості щодо успішності ОСОБА_6 , однак на думку суду вказані відомості не можуть свідчити про неналежне виконання батьківських обов'язків позивачем або відповідачем (т. 2 а.с. 136,158-163).
Щодо придбання планшету, то з чеку не вбачається хто його придбав та для яких потреб (т. 2 а.с. 137).
Виписка по рахунку підтверджує те, що у ОСОБА_6 наявний рахунок у АТ «А-Банк» за період з 29.11.2024 по 23.05.2025 року ( т. 2 а.с.138-141).
Згідно виписки по картці ОСОБА_14 вона має певні грошові кошти на рахунку (т. 2 а.с.164).
Судом дослідженні скріншоти відіо та ауді записи.
Судом допитані свідкі за клопотанням позивача.
ОСОБА_15 пояснила, що ОСОБА_16 та ОСОБА_17 знає тривалий час, дитина завжди була з татом. ОСОБА_17 була на заробітках закордоном, що свідку відомо зі слів ОСОБА_16 , свідок бачила її кілька разів на рік в місті Вільногірську разом з ОСОБА_16 та дитиною. В гості вона приходила по АДРЕСА_2 , там проживає його дівчина, вони там можуть залишатись із сином, а також за адресою АДРЕСА_1 . Дитина бувала у Дарини в м. Дніпро.
ОСОБА_18 пояснив, що знає ОСОБА_16 близько 14 років, з дитиною він майже увесь час сам, мати у вихованні участі не приймала, забезпечував його повністю ОСОБА_16 . Зі слів ОСОБА_17 вона працювала закордоном. До ОСОБА_16 і ОСОБА_19 свідок приходив в гості за адресою АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 .
ОСОБА_20 пояснив, що ОСОБА_17 і ОСОБА_16 давно не живуть разом, дитина мешкала разом з батьком, з ОСОБА_17 він особисто не знайомий, а з ОСОБА_16 близько спілкується останні три-чотири роки. Їх трьох разом свідок жодного разу не бачив, а ОСОБА_16 з дитиною бачив часто. Свідок вважає, що дитину забезпечує ОСОБА_16 .
Судом допитані свідки за клопотанням відповідача.
ОСОБА_7 пояснила, що є матірью ОСОБА_3 і вона хоче повернути онука. Під час шлюбу ОСОБА_21 ображав, бив, проживали вони у батьків ОСОБА_17 . Він забирав ОСОБА_19 і маніпулював ним. Свідок не вважає, що він забезпечував родину, комунальні послуги не сплачував. Коли ОСОБА_17 виїхала закордон, то ОСОБА_9 залишився у батьків відповідача і мешкав з ними. Коли матері відповідача потрібно було виїхати на заробітки, то онук почав жити з батьком з травня 2023 року. Коли онук проживав з батьками відповідача, то позивач грошей не надавав, надавала ОСОБА_17 . Зараз ОСОБА_9 ходить на додаткові заняття, які оплачує ОСОБА_17 . У 2016 році ОСОБА_17 виїхала закордон, поверталась ненадовго, приблизно на два тижні, більше двох-трьох місяців знаходилась закордоном. ОСОБА_16 не дає спілкуватись з матір'ю, бабусею. Можливо він не хоче йти в армію, тому звернувся з позовом до суду.
В іншому судовому засіданні за клопотанням сторони відповідача свідок була допитана повторно.
Свідок ОСОБА_7 пояснила, що ОСОБА_22 не бажає йти в армію, він хотів виїхати нелегально і просив у свідка гроші, потім він поїхав, його затримали і йому допомагала ОСОБА_17 . Коли дитина проживала з батьками ОСОБА_17 , то навчалась добре, а коли він почав проживати із батьком, то припинив додаткові заняття. Про проблеми з навчанням повідомляла вчитель ОСОБА_19 . ОСОБА_9 проживав із батьками відповідача, а коли її мати виїхала закордон на роботу тоді влітку 2023 дитина переїхала до батька.
Свідок ОСОБА_10 пояснив, що є чоловіком ОСОБА_3 2020 року і до 2023 року ОСОБА_9 проживав із бабусею та дідусем (батьками ОСОБА_17 ). ОСОБА_17 з 2020 року по 2023 рік працювала закордоном. Коли вона перебувала у шлюбі із ОСОБА_16 той її бив, погрожував. ОСОБА_1 та його батьки не дозволяють бачитись ОСОБА_19 з матір'ю, батьки позивача забирають його силою. Коли ОСОБА_9 знаходиться вдома з батьком, а мати йому телефонує, то він або не бере слухавку або йде розмовляти в під'їзд. Вчителя скаржаться, що батько не приділяє уваги навчанню сина. Свідку це відомо зі слів ОСОБА_17 або її матері він також бачив табель дитини. У нього дуже впала успішність. За додаткові заняття, збори у школу, оплату обідів відповідає ОСОБА_17 . Додаткові заняття сина ОСОБА_16 не контролює. ОСОБА_9 казав, що він боїться батька, коли вони хочуть зустрітися, то свідок пише ОСОБА_16 , а ОСОБА_23 .
Свідок ОСОБА_24 пояснила, що коли сторони перебували у шлюбі, то ОСОБА_21 ображав, бив, що по ній було видно, вона показувала синці, вживав алкоголь та влаштовував сварки, влаштовував вдома погром, побив посуд. ОСОБА_17 поїхала закордон де заробляла гроші, щоб забезпечувати родину, раз на три місяці поверталася і привозила гроші. Свідку також відомо, що ОСОБА_17 перераховувала кошти ОСОБА_16 , щоб він утримував дитину.
Батько перешкоджає бачитись матері із дитиною, налаштовує її проти родичів з боку матері, свідок бачила відео коли батько не давав дитину. Свідок є двоюрідною сестрою відповідача, а ОСОБА_9 з нею у місті не вітається, вона сама по його поведінці зрозуміла, що батько його налаштовує. Коли ОСОБА_9 проживав з бабусею, то навчався добре.
Свідок ОСОБА_25 повідомила, що винаймала житло у Польщі разом із ОСОБА_3 . Син проживав із мамою ОСОБА_17 , вона часто приїжджала на п'ять-сім днів. Свідок бачила її конфлікти із ОСОБА_16 , як він погрожував. ОСОБА_16 їй дзвонив, щоб вона відмовилась від дитини, щоб він міг виїхати закордон, не давав бачитись з ОСОБА_19 . Вона пересилала йому кошти і свідок ходила разом із нею коли ОСОБА_3 надсилала грошові кошти ОСОБА_1 та своїй матері. Пів року коли почалася війна ОСОБА_9 проживав з матір'ю в Польщі, а потім повернувся коли настав час йти до школи. З другим чоловіком ОСОБА_17 познайомилась під час перебування у Польщі, але разом вони не жили.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 3 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.
Частиною першою ст. 161 ЦК України визначено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини (ч. 2 ст. 160 СК України).
Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору, зокрема, щодо її місця проживання (ч. 2 ст. 171 СК України).
Згідно ч.ч. 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства»).
Згідно ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
У постанові Верховного Суду від 30.03.2021 року у справі 542/1428/18 зроблено висновок про те, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження №61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 у справі №402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зроблено висновок, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону № 1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв'язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов'язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей».
Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 13.12.2023 року № 496/0/7-23 Про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 , визнано доцільним визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному рішенні встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає з батьком, ОСОБА_1 за однією адресою. Також із змісту самого рішення органу опіки та піклування вбачається, що під час співбесіди спеціалістів Служби у справах дітей Вільногірської міської ради Дніпропетровської області з малолітнім ОСОБА_6 з'ясовоно що хлопчик на даний час мешкає з батьком, з яким у нього склалися близькі, довірчі стосунки, тому і в подальшому хоче проживати з батьком.
Надаючи оцінку рішенню виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області щодо доцільності визначення проживання дитини разом з батьком, суд ввжає, що висновок є обґрунтованим і мотивованим, що свідчить про відсутність підстав для його відхилення в цілому.
В судовому засіданні, з'ясувавши думку ОСОБА_6 , який виявив бажання проживати разом з батьком, судом не встановлено будь-якого тиску на дитину, як на це посилалась відповідач та представник відповідача, інших обставин, які б давали суду підстави не приймати до уваги висловлену дитиною думку про обрання нею свого місця проживання разом з батьком не встановлено. Малолітній пояснив, що тато не забороняв спілкуватись із матір'ю, номер мами не блокує. Коли він хворів за ним доглядав тато, мама проживає в м. Дніпро. Закордон з мамою їздив коли війна розпочалась, а також на відпочинок з мамою та татом. Мама купувала телефон, але він його нещодавно розбив. Живе з татом, дідусем та бабусею.
Як встановлено судом при дослідженні доказів у справі, фактично спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, з яким, відповідно до позову, дитина проживає, але мати дитини вимагає зміни її місця проживання.
Отже, в процесі судового розгляду встановлено, що на день звернення із позовом до суду та на час розгляду справи по суті у позивача і відповідача виник та існував реальний спір щодо місця проживання дитини.
Суд встановив, що між сторонами існує особистий конфлікт, який негативно впливає на їх спільну дитину. Вказане підтверджується також наданими відповідачем аудіо- та відеоматеріалами, які безпосередньо досліджені в судовому засіданні.
Дитина очевидно має прихильність до обох батьків, однак встановлюючи місце проживання малолітнього ОСОБА_6 разом з батьком, судом приймаються до уваги такі необхідні елементи, які мають враховуватись при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини. Зокрема, висловлене нею мотивоване бажання проживати разом з батьком, яке забезпечує його перебування у звичайному та зрозумілому соціальному середовищі.
Суд виходить із широкого тлумачення змісту «якнайкращих інтересів дитини» (постанова ВС від 04.08.21 року, справа № 654/4307/19 провадження № 61-19210св20) і зазначає, що при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню наступні базові елементи: погляди дитини, індивідуальність дитини, збереження сімейного оточення і підтримання відносин, піклування, захист і безпека дитини, вразливе положення, право дитини на здоров'я, право дитини на освіту.
Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, насамперед, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Отже, суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України»).
Верховний Судом викладені висновки про те, що вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема: обстеження умов проживання; характеристики психоемоційного стану дитини; поведінки батьків стосовно дитини; висновку органу опіки та піклування (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17, провадження № 61-9074св20).
Суд зазначає, що позивач ОСОБА_1 характеризується позитивно за місцем роботи, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має дохід та має постійне місце проживання у м. Вільногірську разом з дитиною, яка у цьому ж місця навчається на час розгляду справи та проживає з народження, жодних обставин, які б вказували, що хтось із батьків в силу суб'єктивних чи об'єктивних причин не здатен виконувати покладені на них законом обов'язки щодо виховання, утримання та розвитку спільної дитини, судом не встановлено.
Судом встановлено відсутність беззаперечних доказів вчинення домашнього насильства та наявність ризиків вчинення домашнього насильства позивачем відносно спільної дитини сторін або відповідача. Крім того, самі по собі звернення відповідача до органів поліції не свідчать про неналежне виконання батьком своїх батьківських обов'язків відносно ОСОБА_26 , враховуючи спір між батьками з приводу місця проживання малолітньої дитини. Покази свідків відповідача щодо вказаних обставин суд оцінює критично, оскільки вони є голослівними та нічим не підтвердженими.
Розглянувши позов в межах позовних вимог, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення місця проживання малолітнього сина сторін з батьком з огляду на те, що мати, хоча й належним чином займається вихованням та утриманням дитини, однак, проживання дитини разом з батьком, яка фактично проживає з ним вже тривалий час у м. Вільногірську, буде відповідати саме інтересам дитини, яка потребує догляду та турботи у звичному для неї середовищі й позитивно сприятиме її розвитку, як психологічному так і фізичному. Крім того, суд зауважує, що мати дитини ОСОБА_3 не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, прояв турботи відносно дитини та участь у вихованні сина і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини - ОСОБА_1 щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням.
В даному випадку суд встановлює лише місце проживання дитини з одним із батьків з яким дитина і так проживає тривалий час, проте не визначає, чи має батько статус того, хто самостійно виховує дитину.
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою (Постанова Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 607/1091/16-ц).
Верховний Суд зауважував, що усталеним є підхід при вирішенні спорів про визначення місця проживання дитини, що суд вирішує з ким із батьків буде проживати дитина. Якщо спір також існує щодо визначення конкретної адреси проживання дитини, то суд вирішує спір і в цій частині.
Згідно акту оцінки потреби сім'ї/особи та висновку оцінки потреби сім'ї від 08.11.2023 р. № 76 на момент відвідування у помешканні дотримані санітарно-гігієнічні норми для хлопчика є окреме ліжко та своя кімната облаштоване місце для гри, навчальних занять, помешкання безпечне для дитини. З того часу обстеження умов проживання не проводилось, будь-яких клопотань з цього приводу суду не заявлялось, хоча сторони не були позбавлені цієї можливості. Тому суд вирішує справу за наявними матеріалами в межах позовних вимог.
Проаналізувавши підстави позову щодо визначення місця проживання дитини разом з батьком за конкретною адресою, судом встановлено, що позивачем при зверненні з позовом до суду взагалі не обгрунтовано необхідність зазначення конкретної адреси і зазначення такої адреси у рішенні виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 13.12.2023 року № 496/0/7-23 в даному випадку не береться до уваги оскільки суд не може змінювати підстави позову, крім того, суд вважає, що в найкращих інтересах дитини, враховуючи, що на теперішній час у зв'язку з воєнним вторгненням російської федерації на території України ведуться бойові дії, вважає за необхідне визначити місце проживання малолітньої дитини разом з батьком без зазначення конкретної адреси. Тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Щодо вимоги про стягнення аліментів, то позов в цій частині також підлягає частковому задоволенню.
Положеннями ст. 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.
В силу дії ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За приписами ч. 2 ст. 182 цього кодексу, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Статтею 182 СК України, встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Враховуючи, що обов'язок утримувати дитини є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, стан здоров'я та інтереси дитини при визначенні розміру аліментів, а також те що згідно матеріалів справи ОСОБА_3 має певні заощадження і хоча не має доходу, як це зазначає її представник, однак є працездатною особою, інших дітей, непрацездатних батьків на утриманні не має. З огляду на це суд вважає, що з ОСОБА_3 на користь позивача належить стягнути аліменти на утримання сина ОСОБА_6 в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову, до досягнення дитиною повноліття. Вказаний розмір аліментів є цілком достатнім для належного забезпечення та гармонійного розвитку дитини. Тому у задоволенні позову в частині вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини в більшому розмірі слід відмовити.
Згідно ст. 191 СК України, аліменти на дітей присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в справі про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Щодо розподілу судових витрт.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, сплачений судовий збір, в сумі 1073,60 грн., підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Позивач відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, тому з відповідача на підставі ст. 141 ЦПК України пілягає стягненню судовий збір за вимогу про стягнення аліментів на користь держави у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 76-80, 141, 258, 259, 263-265, 430 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини разом з батьком та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, третя особа: виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області як орган опіки та піклування - задовольнити частково.
Визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 .
Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 26.10.2023 року та до досягнення дитиною повноліття.
У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 судовий збір у розмірі 1073 гривень 60 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1073 гривень 60 копійок.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст виготовлено 30.06.2025 року.
Суддя І.А.Ілюшик