ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
01.07.2025Справа № 910/8001/25
Суддя Господарського суду міста Києва Турчин С.О., розглянувши матеріали
позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІЛАЙН"
про стягнення 496800,00 грн
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІЛАЙН" про стягнення 496800,00 грн штрафу за поставку неякісного товару.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 101/ВОЗ-2025 від 03.04.2025 в частині порушення вимог щодо якості товару, у зв'язку з чим позивачем нарахований штраф в заявленому до стягнення розмірі.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що матеріали позовної заяви підлягають передачі за підсудністю до Господарського суду Полтавської області з огляду на таке.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно із ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Як вбачається з відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 01.07.2025 місцезнаходженням відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІЛАЙН" (ідентифікаційний код: 45221291) є: 38310, Полтавська обл., Миргородський р-н, смт Гоголеве(з), вул. Гоголя, буд. 68/1.
Обґрунтовуючи подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва, позивач посилається на п. 6.2 договору № 101/ВОЗ-2025 від 03.04.2025 та положення ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, а саме, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Суд відхиляє вказані доводи позивача, з огляду на таке.
Приписами ст. 29 ГПК України передбачено підсудність справ за вибором позивача.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Отже, правила цієї статті застосовуються до зобов'язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.
При цьому, за загальним правилом, місце виконання зобов'язання є договірною умовою та узгоджується сторонами у договорі, та у даному випадку сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буде зручне для сторін. Місце виконання договору, у випадку його визначення сторонами у договорі, є однією з умов договору, що зумовлює обов'язок виконання договору саме у погодженому сторонами місці.
Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач вказує, що місцем виконанням зобов'язання за договором № 101/ВОЗ-2025 від 03.04.2025 є: АДРЕСА_1 (згідно з п. 6.2 договору).
Однак, відповідно до п. 6.2. договору № 101/ВОЗ-2025 від 03.04.2025, електронну копію якого долучено до позовної заяви, передача (приймання-здача) товару здійснюється в пунктах відвантаження військових частин Національної гвардії України (товароодержувачі), розташованих у Київській області.
Водночас з наданої суду заявки на поставку вбачається, що сторонами погоджено про поставку товарів в таких населених пунктах: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 532 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.
Згідно з ч. 1 ст. 197 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.
В силу приписів п. 3 ч. 1 ст. 532 ЦК України, якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться, за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання.
Абзацом 4 ч. 2 ст. 197 ГК України передбачено, що у разі, якщо місце виконання зобов'язання не визначено, зобов'язання повинно бути виконано, за іншими зобов'язаннями - за місцезнаходженням (місцем проживання) зобов'язаної сторони, якщо інше не передбачено законом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони в договорі № 101/ВОЗ-2025 від 03.04.2025 не визначили конкретне місце виконання даного договору тільки в місті Києві, а визначали місце поставки в пунктах відвантаження військових частин Національної гвардії України, розташованих у Київській області.
Отже, з огляду на зміст договору, а також порядок його виконання сторонами, суд дійшов висновку, що відсутні особливості, за якими даний договір може виконуватися/бути виконаний в певному місці (в місті Києві в даному випадку), сторонами в договорі чітко не встановлено місце виконання договору в місті Києві, а згідно з узгодженими домовленостями та фактично здійсненими поставками місце виконання заявки було не лише за адресою у м. Києві.
За таких обставин, суд вважає, що неможливо встановити єдиним місцем виконання договору саме місто Київ, що виключає можливість застосування до нього положень ч. 5 ст. 29 ГПК України та зумовлює застосування положень щодо загальної підсудності справ.
При цьому, місце поставки у даному випадку є місцем виконання зобов'язань постачальника за договором. Однак, предметом позову у даній справі не є зобов'язання відповідача виконати умови договору в натурі (поставити товар належної якості), а стягнення штрафу, що можливе фактично лише шляхом перерахування у безготівковій формі грошових коштів з одного банківського ранку на інший банківський рахунок.
Також зі змісту договору не вбачається інших особливостей, зокрема в частині місця притягнення відповідача до відповідальності (стягнення штрафних санкцій).
Таким чином, спірні правовідносини не мають особливостей щодо сплати штрафних санкцій у чітко визначеному місці, а умови укладеного між сторонами договору поставки визначають лише місце виконання такого договору в частині поставки товару, що не є предметом позову у даній справі.
Аналогічна позиція підтримана Північним апеляційним господарським судом у постановах від 29.03.2023 у справі № 910/14740/22, від 27.03.2023 у справі № 910/13058/22, від 15.02.2023 у справі №910/12540/22.
За таких обставин, оскільки сторони в договорі № 101/ВОЗ-2025 від 03.04.2025 не визначили місце його виконання, а також те, що даний договір не є таким, що може виконуватись лише в певному місці, враховуючи, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІЛАЙН" є смт Гоголеве (Полтавська обл.), а позов заявлено про стягнення штрафу за неналежне виконання зобов'язання, суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі матеріалів позовної заяви з додатками за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Полтавської області.
Згідно із частиною 3 статті 31 Господарського процесуального кодексу України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Керуючись ст.ст. 27, 31, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІЛАЙН" про стягнення 496800,00 грн штрафу з доданими до неї матеріалами передати до Господарського суду Полтавської області (36014, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Кісельова Володимира Капітана, буд. 1).
Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.О. Турчин