ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.06.2025Справа № 910/4973/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ"
про стягнення 3 798,22 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (далі - відповідач) про стягнення страхового відшкодування у розмірі 17 194,36 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №047/078/005269 від 24.07.2023 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки SKODA OCTAVIA А7, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у зв'язку з чим позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4973/25. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач 14.05.2025 подав до суду відзив, в якому проти позову заперечував, зазначивши, що в повному обсязі виконав своє зобов'язання перед Позивачем щодо виплати страхового відшкодування. Вважаючи, що залишок страхового відшкодування у розмірі 3798,22 грн. не підлягає відшкодуванню, звернувши увагу на те, що відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Відповідно до Акту огляду від 30.04.2024р., наданого Позивачем разом з пакетом документів, транспортний засіб Skoda Octavia А7, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 мав пошкодження, які не відносяться до даної страхової події, вважаючи, що даний транспортний засіб підлягав відновлювальному ремонту.
Позивач, 15.05.2025 подав до суду відповідь на відзив, додаткові пояснення у справі та заяву про зменшення розміру позовних вимог. З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» суму виплаченого страхового відшкодування у порядку суброгації у розмірі 3798,22 грн. та понесені судові витрати.
Розглянувши подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
Пунктом 2. ч. 2. ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Судом встановлено, що позивачем дотримано вимоги статті 46 Господарського процесуального кодексу України, а тому така заява підлягає прийняттю судом до розгляду.
Отже, оскільки зменшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, суд дійшов до висновку про прийняття її до розгляду, а тому новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір, є стягнення 3798,22 грн.
Відповідач 15.05.2025 в системі «Електронний суд» сформував заперечення на відповідь на відзив, в яких просив суд у задоволенні позовних вимог ПрАТ «УПСК» до ПАТ «СК «УСГ» відмовити в повному обсязі за безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог. Вважаючи, що вимога про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн. є завищеною та відповідно не підлягає стягненню з відповідача.
16.05.2025 до суду від відповідача надійшли письмові заперечення.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва
Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" (страховик) та ТОВ «ІНТЕР АВТО АЛЬЯНС» (страхувальник) 24.07.2023 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №047/078/005269 (далі - договір), за умовами якого позивач прийняв під страховий захист автомобіль марки SKODA OCTAVIA А7, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
29.04.2024 р. по проспекту Берестейському, 12 у м. Києві трапилась ДТП за участю транспортного засобу Skoda Octavia, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу Ford Fusion, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , в результаті чого транспортні засоби зазнали механічних ушкоджень.
Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Означена дорожньо-транспортна пригода була оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколом).
Суд визнає європротокол як належний та допустимий доказ у справі, виходячи з наступного.
З набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» № 3045-VI від 17.02.2011 року, яким внесено зміни та доповнення до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що дозволило учасникам дорожнього руху при скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за наявності встановлених пунктом 33.2 статті 33 наведеного Закону обставин спільно складати повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду («європротокол») без інформування відповідного підрозділу МВС України про її настання.
Так, відповідно до пункту 33.2 статті 33 зазначеного вище Закону України, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.
На виконання Закону України № 3045-VI від 17.02.2011, Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 року № 274/2011 Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Інструкція).
Відповідно до вказаної вище Інструкції, у європротоколі зазначаються, зокрема, фактична дата, час та місце настання ДТП, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше.
За умовами статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'я та/або майну потерпілого.
Судом встановлено, що наявне в матеріалах справи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 29.04.2024 року є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб Skoda Octavia, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та Ford Fusion, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, визначені обставини дорожньо-транспортної пригоди для пояснення цієї схеми.
Згідно з відомостями європротоколу від 29.04.2024 та відповідної схеми, ДТП відбулася з вини водія автомобіля Ford Fusion, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва 03.06.2024 у справі №761/18226/24 ОСОБА_2 , визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 850,00 грн.
Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Зокрема, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
За змістом Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до ремонтної калькуляції №027763/24 від 06.05.2024 р., складеної за допомогою системи AUDATEX, вартість відновлювального ремонту автомобіля SKODA OCTAVIA А7, р.н. НОМЕР_1 склала 120 047,33 грн. з ПДВ та 100 039,44 грн. без ПДВ.
На підставі страхового акту КАСКО №047/214/027763/24/1 від 08.05.2024 вартість відновлювального ремонту автомобіля марки SKODA OCTAVIA А7, д.н. реєстраційний номер НОМЕР_1 визначена позивачем у розмірі 100 039,44 грн.
Позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором, перерахував на рахунок ТОВ «Інтер Авто Альянс» грошові кошти в розмірі в розмірі 100 039,44 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 162226352 від 08.05.2024.
Надалі Страхувальником за погодженням з ПрАТ «УПСК» було здійснено ремонт пошкодженого автомобіля.
Відповідно до акту надання послуг №100 від 27.06.2024 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу SKODA OCTAVIA А7, реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 120 047,33 гривень.
Згідно Акту надання послуг №100 від 27.06.2024 року сума у загальному розмірі 120047,33 грн. складається з 65 222,33 грн. - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту та 54 825,00 грн. - вартість робіт та послуг.
Як свідчать матеріали справи, страхувальник перерахував на рахунок ФОП Колісника В.І. грошові кошти в розмірі в розмірі 120 047,33 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 452 від 14.04.2024, копія якої знаходиться в матеріалах справи.
Відповідно до умов Договору страхування у разі, якщо виплата страхового відшкодування здійснюється не на рахунок СТО, із неї утримується ПДВ, який доплачується після надання актів виконаних робіт.
На підставі страхового акту КАСКО 047/214/028241/24/1 від 05.07.2024 вартість відновлювального ремонту автомобіля марки SKODA OCTAVIA А7, д.н. реєстраційний номер НОМЕР_1 визначена позивачем у розмірі 20 007,89 грн.
Позивач, перерахував ТОВ «Інтер Авто Альянс» грошові кошти в розмірі 20 007,89 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 162226911 від 05.07.2024 на суму 20007,89 грн., копія якої знаходиться в матеріалах справи.
27.05.2024 Позивач надіслав відповідачу заяву вих. №1717/03 про сплату страхового відшкодування.
19.06.2024 р. листом за вих. ДКЦВ-32056/1 відповідач надав відповідь, повідомивши, що ПАТ «СК «УСГ» розрахувало коефіцієнт фізичного зносу та склало власний розрахунок суми страхового відшкодування від 27.06.2024 року і страховий акт № ДКЦВ-32056 від 27.06.2024 року щодо виплати Позивачу страхового відшкодування у розмірі 66 980,69 грн. Зазначивши, що відповідно до Акту огляду від 30.04.2024р., наданого Позивачем разом з пакетом документів, транспортний засіб Skoda Octavia А7, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 мав пошкодження, які не відносяться до даної страхової події, а отже даний транспортний засіб підлягав відновлювальному ремонту.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики).
Відповідно до Методики збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановленні вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов'язковим.
Згідно вимог пункту 8.2 Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:
Сврз = С р + С м + С с х (1- Е з), де:
С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.;
С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.;
С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;
Е з - коефіцієнт фізичного зносу.
Згідно п. 7.38 Методики значення фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
Відповідно до п. 7.39 Методики, винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.
З наявних у матеріалах справи документів, зокрема, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, вбачається, що рік випуску пошкодженого автомобіля Skoda Octavia А7, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 - 2019, а отже на момент ДТП строк його експлуатації перевищував строк, встановлений у пункті 7.38 Методики.
Згідно Акту надання послуг №100 від 27 червня 2024 року сума 120 047,33 грн. складається з вартості нових складників - 65 222,33 грн., що підлягають заміні під час ремонту та 54 825,00 грн.- вартість робіт та послуг.
З урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, який був розрахований ПАТ «СК «УСГ», сума страхового відшкодування, яке відповідач повинен сплатити ПрАТ «УПСК» становить 84 175,05 грн. (65 222,33 грн. (Сс відповідно до Акту виконаних робіт ФОП Колісника В.І.) х (-0,55) + 54825,00 грн. (вартість робіт та матеріалів (Ср + См)).
Як свідчать матеріали справи, 27.06.2024 відповідач сплатив частину страхового відшкодування у розмірі 66 980,69 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №72790 від 27.06.2024. Залишок несплаченої суми страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу - 0,55 (55%) на момент звернення позивача до суду з позовом складав 17 194,36 грн.
09.05.2025 р. відповідач сплатив страхове відшкодування у розмірі 13 396,14 грн., що підтверджується копією платіжною інструкції №68446 від 09.05.2025 р. Залишок несплаченої суми страхового відшкодування становить 3 798,22 грн., у зв'язку з чим позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог.
Посилання відповідача на те, що Акт надання послуг №100 від 27 червня 2024 р. не може бути доказом розміру матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу SKODA OCTAVIA А7, д.н. реєстраційний номер НОМЕР_1 , судом відхилено, оскільки у даній категорії справ відшкодуванню підлягають фактичні витрати, необхідні для проведення ремонту транспортного засобу.
Натомість акт огляду транспортного засобу, на який посилається відповідач, лише фіксує візуально встановлені пошкодження транспортного засобу та не містить переліку та розрахунку вартості ремонтних робіт.
У цьому контексті Верховний Суд у постановах від 25.07.2018 у справі №922/4013/17, від 20.03.2018 у справі № 911/482/17, від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18 виснував, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно зі статтями 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування".
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Отже, з огляду на положення ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", підставою для набуття позивачем права вимоги щодо виплати страхового відшкодування (в порядку заміни кредитора в зобов'язанні) є факт фактичної виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.
Таким чином, до ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" перейшло в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Згідно п.п. 1.1, 1.4 ст.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до полісу №ЕР215471760 цивільно-правова відповідальність транспортного засобу Ford Fusion, д.н. НОМЕР_2 застрахована відповідачем. Сума франшизи передбачена полісом складає нуль грн, ліміт за шкоду майну - 160 000, 00 грн.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначений полісом №ЕР215471760 розмір ліміту відповідальності (160 000, 00 грн) та франшизи (нуль грн), суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 3 798,22 грн. підлягає задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статтей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Позивачем також заявлено про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.07.2024 року між Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" (клієнт) та Адвокатським об'єднанням «ЕНТРОПІЯ ПРАВА» (Адвокатське об'єднання) було укладено договір № 1/07-2024 про надання правової (правничої) допомоги, за умовами якого Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов'язання в якості правової (правничої) допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси Клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим Договором та за домовленістю Сторін.
Як свідчать матеріали справи, Адвокатським об'єднанням та Позивачем 10.04.2025 підписано акт про надання правової (правничої) допомоги № 230 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 1/07-2024 від 15.07.2024 р., за яким вартість послуг склала 5 000, 00 грн.
Позивач, 10.04.2025 оплатив вартість юридичних послуг відповідно до договору №1/07-2024 від 15.07.2024, що підтверджується платіжною інструкцією №162229401 від 10.04.2025.
Судом встановлено, що Овчаренко Р.В. є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується інформацією з Єдиного реєстру адвокатів України, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №1345 від 02.04.2002.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №911/471/19).
Сума адвокатських витрат в розмірі 5 000 грн, на переконання суду є співмірною із визначеними частиною 4 статті 126 ГПК України критеріями.
Зважаючи на наведене, витрати на професійну правничу допомогу відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.
Щодо розподілу судового збору, суд зауважує наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».
У п. 5 ч. 1 ст. 7 цього Закону прямо встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у т.ч. в апеляційній та касаційній інстанціях
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як однієї з основних засад судочинства. Отже, будь-яке рішення господарського суду має прийматись з дотриманням цих принципів, які закріплені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб'єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх правового статусу та майнового стану. У матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися так, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту: за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
У даній справі, суд вирішив спір лише у частині вимог про стягнення 3798,22 грн., тому відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу судовий збір лише за розгляд позовних вимог в цій частині, тобто, в сумі 668,88 грн.
Натомість витрати на сплату судового збору в сумі 2359,12 грн. відповідач не зобов'язаний відшкодовувати позивачу, оскільки в цій частині судовий збір підлягає поверненню з Державного бюджету України після звернення позивача до суду з відповідною заявою.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у розмірі 668,88 грн.
Керуючись статтями 74, 76, 126, 129, 231, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (03038, місто Київ, вулиця Івана Федорова, будинок 32, літера А, код ЄДРПОУ 30859524) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 40, код ЄДРПОУ 20602681) 3 798 (три тисячі сімсот дев'яносто вісім) грн. 22 коп. - страхового відшкодування, 668 (шістсот шістдесят вісім) грн. 88 коп. - витрат по сплаті судового збору та 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 30.06.2025.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА