ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.06.2025Справа № 910/3676/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРМА ПЛЮС»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство «Комерційний Банк «Глобус»
про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню та стягнення 350 927,35 грн,
Представники сторін:
від позивача: Пустовіт Ю.С.,
від відповідача: Журавель О.В.,
від третьої особи: не з'явились,
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРМА ПЛЮС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про визнання банківської гарантії № 30481 від 22.12.2022, виданої Акціонерним товариством «Комерційний Банк «Глобус» Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» такою, що не підлягає виконанню; стягнення коштів у розмірі 350 927,35 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем в повному обсязі виконано свої зобов'язання за укладеним із відповідачем договором № 4600006954 від 26.12.2022, у зв'язку з чим у відповідача були відсутні підстави для отримання суми банківської гарантії у розмірі 350 927,35 грн. Відтак, позивач вважає, що банківська гарантія від 22.12.2022 № 30481 має бути визнана такою, що не підлягає виконанню, а отримані за нею відповідачем кошти мають бути повернуті позивачу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРМА ПЛЮС» залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
07.04.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3676/25, підготовче засідання призначено на 12.05.2025. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство «Комерційний Банк «Глобус» (ідентифікаційний код 35591059). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - строк для подання відповіді на відзив, а третій особі - строк для подання пояснень по суті позовних вимог.
02.05.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
08.05.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
12.05.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
В підготовче засідання 12.05.2025 з'явилися представники сторін, представник третьої особи не з'явився, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлений належним чином, будь-яких заяв/клопотань, а також письмових пояснень від третьої особи до суду не надходило.
В підготовчому засіданні 12.05.2025 судом було оголошено перерву до 02.06.2025.
В підготовче засідання 02.06.2025 з'явилися представники сторін, представник третьої особи не з'явився, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлений належним чином.
Враховуючи, що судом здійснено всі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність у присутніх представників сторін будь-яких заяв/клопотань, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, а тому, постановив ухвалу без оформлення окремого документа, яка занесена до протоколу судового засідання від 02.06.2025, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 25.06.2025.
12.06.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про участь уповноважених представників позивача у призначеному на 25.06.2025 судовому засіданні у справі № 910/3676/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2025 вищевказану заяву представника позивача задоволено.
В судове засідання 25.06.2025 з'явилися представники сторін. Представник третьої особи не з'явився, однак 25.06.2025 останньою подано до суду клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Оскільки неявка представника третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд уважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за його відсутності.
В порядку ч. 1 ст. 233, ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 25.06.2025 після закінчення судового розгляду справи ухвалено рішення по суті позовних вимог та проголошено його скорочений текст (вступну та резолютивну частини).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
26.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «НОРМА ПЛЮС» (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортних систем України» (замовник) укладено Договір № 4600006954 (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого підрядник за завданням замовника, відповідно до умов цього Договору, зобов'язується на свій ризик надати Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Купіль) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які, з урахуванням частини 1 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (зі змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, надалі - роботи), а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені Технічними, якісними та кількісними характеристиками (Додаток № 1), Договірною ціною (Додаток № 2) та Графіком виконання робіт (Додаток № 3), які є невід'ємною частиною Договору.
Згідно з п. 3.1 Договору загальна вартість виконуваних робіт за цим Договором, що є ціною Договору згідно із договірною ціною (Додаток № 2) становить 7 018 547,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 1 169 757,83 грн.
Пунктом 4.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 05.01.2024) сторони погодили, що підрядник зобов'язується виконати роботи протягом 491 календарного дня з дати укладання цього Договору з обов'язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (Додаток № 3), що додається до цього Договору та є невід'ємною його частиною.
Датою закінчення виконаних підрядником робіт вважається дата їх прийняття замовником в порядку, передбаченому розділом 5 Договору. Виконання робіт може бути закінчено підрядником достроково за умови письмової згоди замовника (п. 4.3 Договору).
Пунктом 4.4. Договору визначено місце виконання робіт (надалі - Об'єкт), яким є: ГРС Купіль, 31226, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Купіль.
Згідно з п. 5.1 Договору передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.
Пунктом 7.3.1 Договору визначено, що підрядник зобов'язаний виконати якісно та у встановлені графіком виконання робіт (Додаток № 3) строки роботи відповідно до технічних, якісних та кількісних характеристик (Додаток № 1), ДБН та іншої нормативної документації.
Відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі по предмету закупівлі «Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Купіль)» згідно оголошення № UA-2022-11-17-010373-а, оприлюдненого на веб-порталі Уповноваженого органу 17.11.2022, підрядник зобов'язується надати замовнику не пізніше дати укладення цього Договору в забезпечення виконання Договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (надалі - Гарантія) на суму 350 927,35 грн, що становить 5% відсотків ціни цього Договору (п. 10.9.1 Договору).
У п. 10.9.5 Договору узгоджено, що у разі невиконання (неналежного виконання) підрядником свої зобов'язань за цим Договором замовник має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього Договору та чинним законодавством України, на умовах визначених гарантією.
Забезпечення виконання Договору повертається у випадках, передбачених ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» за умови настання граничної дати оплати (остаточному розрахунку) згідно з умовами Договору, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня настання таких обставин. Повернення забезпечення Договору здійснюється шляхом направлення відповідного листа (повідомлення) підряднику або банку-гаранту, у разі надання підрядником забезпечення виконання Договору у вигляді оригіналу банківської гарантії у паперовій формі. Повернення забезпечення виконання Договору, наданого у вигляді електронної банківської гарантії, здійснюється шляхом направлення відповідного SWIFT-повідомлення через банк бенефіціара на адресу банка-гаранта. Моментом належного виконання зобов'язання замовника щодо повернення оригіналу гарантії є дата зазначена на відповідному супровідному листі (повідомленні) замовника (п. 10.9.6. Договору).
Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє 521 календарний день. В частині гарантійних зобов'язань Договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п. 11.1 Договору в редакції додаткової угоди від 05.01.2024 № 2).
Пунктом 11.2 Договору визначено, що закінчення терміну дії цього Договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, взятих на себе за цим Договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.
Додатком № 3 до Договору (Додаток № 1 до Додаткової угоди № 2 від 05.01.2024) сторони погодили графік виконання робіт, яким визначили наступні граничні терміни виконання робіт:
1. Обстеження, розробка, подання на експертизи, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації - 120 календарних днів з дати підписання договору;
2. Виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи, електромонтажні роботи - 491 календарний день;
3. Пусконалагоджувальні роботи - 491 календарний день.
22.12.2022 між Акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» (надалі - банк-гарант, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НОРМА ПЛЮС» (принципал) укладено Договір про надання гарантії № 30481/ЮГ-22 (гарантія виконання) (надалі - Договір гарантії), відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 2.1 та 2.2 якого, даний Договір регулює правовідносини сторін щодо надання банком-гарантом гарантії виконання договору з метою забезпечення виконання принципалом умов Договору, що укладається за результатами процедури закупівлі «Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Купіль)», згідно оголошення про заплановану закупівлю UA-2022-11-17-010373-а, що проводилася ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (далі - основне зобов'язання).
Гарантійним випадком є невиконання/неналежне виконання принципалом перед бенефіціаром основного зобов'язання, саме: невиконання або неналежного виконання принципалом умов Договору, що укладається за результатами процедури закупівлі «Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Купіль), відповідно до основного зобов'язання (п. 1.2. Договору гарантії).
Сума і валюта гарантії: 350 927,35 грн (надалі - гарантійна сума) (п. 2.1. Договору гарантії).
На виконання умов Договору, Акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» видано Банківську гарантію № 30481 від 22.12.2022 (надалі - Гарантія), на суму 350 927,35 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» як бенефіціара. До вказаної Гарантії внесено відповідні зміни 12.12.2023.
За цією Гарантією гарант безумовно зобов'язується протягом п'яти банківських днів після одержання паперового оригіналу першої письмової вимоги бенефіціара, оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка бенефіціара (якщо передбачена) та/або електронного SWIFT-повідомлення через банк бенефіціара на SWIFT банка-гаранта, сплатити бенефіціару повну суму банківської гарантії, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв'язку з невиконанням/неналежним виконанням принципалом зобов'язань за договором. Ця гарантія набирає чинності з дати видачі та діє включно до 30.06.2024.
Повернення принципалу цієї Гарантії відбувається шляхом надіслання бенефіціаром на поштову адресу та/або SWIFT-адресу та/або електронну адресу Гаранта (з дотриманням вимог законодавства щодо КЕП) та/або поштову адресу принципала повідомлення про ануляцію цієї гарантії.
14.06.2024 третьою особою отримано SWIFT-повідомлення про сплату грошової суми за Гарантією в розмірі 350 927,35 грн, яка була виконана Банком згідно платіжної інструкції від 17.06.2024.
Позивач зазначає, що станом на дату звернення до суду з цією позовною заявою роботи по Договору були виконані хоч із запізненням, однак в повному обсязі, а відтак відповідач відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» та пп. 10.9.6. п. 10 Договору зобов'язаний був повернути забезпечення виконання Договору (банківську гарантію) шляхом надіслання на поштову адресу та/або SWIFT-адресу та/або електронну адресу банка-гаранта та/або поштову адресу принципала повідомлення про ануляцію банківської гарантії, однак відповідач вказаного зобов'язання не виконав. При цьому, позивач акцентував увагу на тому, що підставою для неповернення забезпечення є саме невиконання позивачем умов Договору, а не неналежне його виконання. Відтак, позивач вказує про наявність підстав для повернення відповідачем отриманої ним гарантійної суми у розмірі 350 927,35 грн позивачу, тоді як банківська гарантія має бути визнана такою, що не підлягає виконанню, з огляду на належне виконання позивачем робіт в повному обсязі та прийняття їх відповідачем.
Відповідач заперечував щодо задоволення позову, зазначаючи, що у зв'язку з не завершенням позивачем у встановлені строки робіт, відповідач підставно звернувся до Банка-гаранта із вимогою про сплату гарантійної суми, яка була сплачена Банком в повному обсязі. При цьому, відповідач зауважив, що вимога позивача про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню є неналежним способом захисту, оскільки станом на час пред'явлення даного позову гарантійний платіж перераховано на користь бенефіціара, а доказів звернення банка-гаранта до позивача з регресними вимогами не надано. Також відповідач зазначив про відсутність в матеріалах справи доказів сплати позивачем на користь Банка-гаранта коштів банківської гарантії, а тому стягнення цих коштів з відповідача на користь позивача може спричинити безпідставне отримання позивачем відповідних сум.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі наступних правочинів:
- договору № 4600006954 від 26.12.2022, укладеного між позивачем та відповідачем, який за правовою природою є договором будівельного підряду;
- банківської гарантії № 30481 від 22.12.2022, виданої третьою особою та наданої позивачем в забезпечення виконання договору № 4600006954 від 26.12.2022.
Предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога позивача про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню, а також стягнення з відповідача отриманих за банківською гарантією коштів.
Згідно з частинами 1, 2, 4 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
В частинах 1, 2 ст. 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
У розумінні наведеної норми основним предметом договору будівельного підряду є результат будівельних робіт - завершений будівництвом об'єкт або закінчені будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації на замовлення замовника, а не процес виконання робіт чи діяльність підрядника на створення об'єкта та його здачу. Додатковим предметом будівельного підряду можуть бути нерозривно пов'язані із місцезнаходженням об'єкта проектні та пошукові роботи щодо розробки за завданням замовника проектної або іншої технічної документації та/або виконання пошукових робіт (аналогічна правова позиція викладена у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 07.12.2018 зі справи № 910/22058/17, від 24.01.2020 зі справи № 910/3362/18).
За умовами Договору позивач повинен був надати відповідачу послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Купіль) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації.
Статтею 846 ЦК України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Як зазначалось, у п. 4.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 05.01.2024) сторонами було погоджено виконання всіх робіт за цим договором протягом 491 календарного дня з дати укладання Договору з обов'язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (Додаток № 3), що є невід'ємною його частиною.
Отже, враховуючи дату укладення договору - 26.12.2022, всі роботи по договору мали бути виконані у строк до 30.04.2024 (включно).
У п. 11.1 договору в редакції додаткової угоди від 05.01.2024 № 2 зазначено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє 521 календарний день. В частині гарантійних зобов'язань Договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
Таким чином, дія Договору закінчилась 30.05.2024.
Матеріалами справи підтверджується, що всі роботи за Договором були завершені позивачем в жовтні 2024 року. В Акті перевірки від 06.11.2024 сторонами зафіксовано відсутність будь-яких зауважень до виконаних позивачем робіт. Водночас, у вказаному акті зазначено, що строки виконання робіт (надання послуг), зазначених у акті № 1 за жовтень 2024, не відповідають термінам, передбаченим умовами договору, з чим погодився представник підрядника, про що свідчить підпис останнього на вказаному акті.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Так, позивачем не заперечується факт порушення ним строків виконання робіт за Договором, однак, останній зазначає, що на таке порушення строків мали вплив надзвичайні та невідворотні обставини, які не могли бути враховані сторонами під час укладення Договору (масовані обстріли, мобілізація та неможливість зупинки об'єкту для здійснення необхідних робіт під час опалювального сезону).
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (ч. 1 ст. 617 ЦК України).
Згідно положень ст. 218 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч .2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).
При цьому, ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).
Таким чином, форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, а між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Поряд з цим, згідно висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 25.01.2022 у справі №905/3886/21 форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих що собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для нього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
У п. 8.1 Договору сторони погодили, що жодна із сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідно до п. 8.2 Договору сторони протягом 10 (десяти) календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажору) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажору) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово - промислової палати України.
Згідно з п. 8.3 Договору неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов'язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або не надання сертифікату Торгово - промислової палати України, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язання.
З поданих в матеріали справи доказів суд встановив, що позивач звертався до відповідача, зокрема, із листом від 22.08.2023 № 463 щодо настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), у якому повідомляв, що починаючи з 14.08.2023 для нього настали форс-мажорні обставини, які унеможливлюють своєчасне виконання взятих на себе зобов'язань, зокрема, за договором № 4600005954 від 26.12.2022.
В подальшому позивач листом від 30.11.2023 № 679 надав відповідачу сертифікат Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати № 3200-23-4610, просив врахувати наведені у ньому обставини та підписати додаткову угоду про продовження терміну виконання зобов'язань на строк, відповідний дії форс-мажорних обставин.
Вказаним сертифікатом Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати було засвідчено для ТОВ «НОРМА ПЛЮС» форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо обов'язку із надання послуг з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Купіль) за договором № 4600006954 від 26.12.2022, такі як: військова агресія РФ проти України, що стало підставою для введення воєнного стану, продовження дії правового режиму воєнного стану, як наслідок: загальна військова мобілізація, військові дії, введення комендантської години, постійні масовані ракетні та артилерійські обстріли, повітряні тривоги, в зв'язку з цим унеможливлення виконання роботи тривалий час, що стало перешкодою для здійснення виробничих процесів, сповільнення здійснення господарської діяльності, зрив термінів постачання сировини і обладнання. Визначено початком дії форс-мажорних обставин - 14.08.2023, які тривають станом на 30.11.2023.
Відповідачем не було прийнято вказаного сертифікату Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати № 3200-23-4610, та, як вбачається із наявного в матеріалах справи листування між сторонами, заявлено вимоги до позивача щодо стягнення штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 29.06.2023 у справі № 922/999/22, наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов'язань.
Суд враховує, що договір між сторонами був укладений 26.12.2022, тобто після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України та вже під час дії воєнного стану, у зв'язку з чим сторонам, під час укладення відповідного правочину, було достеменно відомо про існування військової агресії проти України, воєнного стану на території України, постійних ворожих атак (обстрілів), а також частих сигналів повітряної тривоги, тобто саме тих обставин, які позивач зазначає як обставини непереборної сили. При цьому, суд критично ставиться до доводів позивача про те, що саме з 14.08.2023 для нього виникли форс-мажорні обставини, пов'язані із воєнним станом в Україні, враховуючи, що такі обставини існували станом на день укладення Договору, що є загальновідомим фактом. Довготривалі повітряні тривоги та загальна мобілізація, на які вказує позивач, також відбувались і до укладення Договору, а тому останній мав враховувати цей фактор, укладаючи Договір. Разом з тим, суд зауважує, що передбачене Договором місце виконання робіт не було включене до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
Так, позивач, вчиняючи правочин за результатами проведення закупівель, шляхом вільного волевиявлення зобов'язався виконати роботи у встановлений у договорі строк та прийняв настання відповідних несприятливих для нього наслідків, що передбачені цим договором у разі порушення зобов'язання, що узгоджується з приписами ст. 42, 44 ГК України, за змістом яких підприємницька діяльність здійснюється суб'єктом господарювання на власний ризик.
При цьому, судом розглянуто доводи позивача про те, що на порушення строків виконання робіт вплинула також неможливість зупинки об'єкта в опалювальний сезон для проведення необхідних робіт, однак, як встановлено із матеріалів справи (протокол Виробничої наради щодо визначення необхідності уточнення фактичних видів та обсягів робіт при виконання умов договору № 4600006954 від 26.12.2022 від 10.11.2023), вказана обставина стала підставою для укладення між сторонами додаткової угоди № 2 від 05.01.2024, якою було збільшено позивачу строки виконання робіт за Договором.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Сукупністю доказів у справі підтверджується факт порушення позивачем умов Договору і виконання передбачених ним робіт із порушенням встановлених строків.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, у тому числі, гарантією.
Правовий інститут забезпечення виконання зобов'язання врегульований главою 49 ЦК України, яка передбачає спеціальні міри, що стимулюють боржника до належного виконання зобов'язання та забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За змістом ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.
Гарантія є одностороннім правочином, змістом якого є обов'язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією. У відносинах за гарантією беруть участь три суб'єкти - гарант, бенефіціар (кредитор за основним зобов'язанням) та принципал (боржник за основним зобов'язанням). Гарантія призначена перш за все для того, щоб бенефіціар як кредитор за основним зобов'язанням міг безперешкодно задовольнити свої вимоги за рахунок гаранта, якщо боржник (принципал) належним чином не виконає зобов'язання.
У ст. 562 ЦК України зафіксований принцип незалежності гарантії, згідно з яким зобов'язання гаранта перед кредитором не залежать від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Оскільки змістом гарантії є обов'язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму, вона відноситься не до майнових (забезпечуються шляхом одержання, утримання майна), а особистих забезпечень виконання зобов'язань, відповідно до яких кредитор покладається на ділову репутацію, порядність гаранта, від якого має отримати задоволення у разі порушення зобов'язання боржником. Гарантія не є мірою цивільно-правової відповідальності, настання якої можливе лише за наявності вини боржника (неустойка, завдаток), а тому при реалізації гарантії вина боржника не має значення, достатньо лише факт порушення останнім (боржником) забезпеченого зобов'язання. Грошове зобов'язання, що виникає за договором гарантії, є зобов'язанням між гарантом та бенефіціаром, а не між бенефіціаром і принципалом.
Такий обов'язок, про що зазначено вище, настає у випадку порушення боржником зобов'язання, і однією з підстав припинення цього обов'язку є сплата гарантом кредиторові (бенефіціару) суми, на яку видана гарантія (ст. 568 ЦК України).
Як було раніше встановлено, на виконання умов укладеного між сторонами Договору, Акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус», як гарантом, було видано банківську гарантію № 30481 від 22.12.2022 (зі змінами № 1 від 12.12.2023) на суму 350 927,35 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», як бенефіціара. Цією гарантією гарант зобов'язався безумовно протягом п'яти банківських днів після одержання паперового оригіналу першої письмової вимоги бенефіціара, оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка бенефіціара (якщо передбачена) та/або електронного SWIFT-повідомлення через банк бенефіціара на SWIFT Банка-гаранта, сплатити бенефіціару повну суму банківської гарантії, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв'язку з невиконанням/неналежним виконанням принципалом зобов'язань за договором.
Відповідно до ст. 200 ГК України гарантія (банківська гарантія) є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження банком, іншою фінансовою установою задоволення вимог управненої сторони в розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає зазначене у ньому певне зобов'язання або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Отже, із врахуванням приписів ст.ст. 560, 563, 565 ЦК України обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №910/16898/19, від 07.12.2021 у справі №910/2831/20, від 21.12.2021 у справі №910/17772/20).
За змістом ст. 568 ЦК України зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі: 1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію; 2) закінчення строку дії гарантії; 3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до Банка-гаранта із письмовою вимогою за банківською гарантією № 30481 від 22.12.2022 (вих. № ТОВВИХ-24-8916 від 14.06.2024) про здійснення виплати гарантійної суми у розмірі 350 927,35 грн, у зв'язку з порушенням позивачем п. 4.1. Договору (прострочення термінів виконання робіт).
Судом встановлено, що вказана вище вимога відповідала всім умовам Банківської гарантії, що також підтверджується відсутністю вказівки гаранта про залишення таких вимог без задоволення.
Відповідно до платіжної інструкції від 17.06.2024 третьою особою здійснено виплату на користь відповідача коштів по банківській гарантії № 30481 від 22.12.2022 в сумі 350 927,35 грн.
Враховуючи те, що обов'язок гаранта є безумовним, останній не повинен здійснювати аналіз відносин, які склались між бенефіціаром (відповідачем) та принципалом (позивачем), та встановлювати, з чиєї вини відбулось порушення останнім забезпечуваного зобов'язання.
Враховуючи наведене, а також те, що спірною банківською гарантією Банк-гарант надав бенефіціару безумовну гарантію та прийняв на себе безвідкличне і безумовне зобов'язання сплатити бенефіціару суму в розмірі 350 927,35 грн без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, банк як гарант не повинен здійснювати аналіз відносин, які склались між бенефіціаром (відповідачем) та принципалом (позивачем), та встановлювати, з чиєї вини відбулось порушення останнім забезпечуваного зобов'язання.
Таким чином, обов'язок гаранта сплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення принципалом зобов'язання, забезпеченого гарантією та направлення бенефіціаром гаранту письмової вимоги (разом із зазначеними в гарантії документами, якщо вони передбачені умовами гарантії).
Отже, враховуючи наведені норми чинного законодавства, грошові кошти в сумі 350 927,35 грн отримані відповідачем за наявності належної правової підстави.
Посилання позивача на приписи п. 2 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» та пп. 10.9.6. п. 10 Договору, відповідно до яких відповідач зобов'язаний був повернути забезпечення Договору після повного виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором, суд відхиляє, оскільки у зв'язку із настанням гарантійного випадку - факту неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором (порушення термінів виконання робіт), відповідач, як бенефіціар банківської гарантії, підставно скористався своїм правом на звернення банківської гарантії до виконання.
Як умовами Договору, так і умовами Банківської гарантії передбачено право відповідача, як замовника за Договором та бенефіціаром за Гарантією, на отримання гарантійної суми як у разі невиконання підрядником (позивачем) своїх договірних зобов'язань, так і у разі їх неналежного виконання. При цьому, Договором не передбачено умов, за яких неналежне виконання зобов'язання не визнається порушенням зобов'язання.
У розумінні ст. 610 ЦК України, яка надає визначення порушення зобов'язання, останнє може бути двох видів. По-перше, це невиконання зобов'язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов'язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов'язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов'язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов'язання. У разі невідповідності виконання зобов'язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов'язання. Вказана правова позиція закріплена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.04.2019 у справі № 910/2693/18.
Як вже зазначалось, письмова вимога відповідача про сплату гарантійної суми письмову вимогу була скерована до Банка-гаранта у зв'язку з порушенням строків виконання робіт за Договором, тобто, неналежним його виконанням.
Водночас, вказана вимога була направлена та задоволена третьою особою ще до виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором у повному обсязі.
Як визначено у пп. 10.9.6. п. 10 Договору, повернення забезпечення Договору здійснюється шляхом направлення відповідного листа (повідомлення) підряднику або банку-гаранту, у разі надання підрядником забезпечення виконання Договору у вигляді оригіналу банківської гарантії у паперовій формі. Повернення забезпечення виконання Договору, наданого у вигляді електронної банківської гарантії, здійснюється шляхом направлення відповідного SWIFT-повідомлення через банк бенефіціара на адресу банка-гаранта. Моментом належного виконання зобов'язання замовника щодо повернення оригіналу гарантії є дата зазначена на відповідному супровідному листі (повідомленні) замовника.
Зі змісту наведеної умови Договору вбачається, що у даних правовідносинах передбачається повернення саме банківської гарантії, як документа, а не гарантійної суми. Водночас, ані умовами Договору, ані положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» не передбачено трансформації забезпечення зобов'язання в боргове зобов'язання замовника публічної закупівлі для цілей виконання ч. 2 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі».
Отже, у зв'язку з фактичним виконанням банківської гарантії, суд не вбачає наявності підстав для її повернення позивачу.
Водночас, позивачем не було надано доказів сплати на користь Банка-гаранта в порядку надання грошового забезпечення по Банківській гарантії, суми коштів у розмірі 350 927,35 грн, у зв'язку з чим доводи позивача про безпідставне утримання коштів позивача у розмірі гарантійної суми, суд вважає необґрунтованими.
З урахуванням наведених вище обставин у їх сукупності, позовні вимоги про стягнення з відповідача коштів в сумі 350 927,35 грн задоволенню не підлягають.
Крім того, не підлягає задоволенню також вимога про визнання банківської гарантії № 30481 від 22.12.2022, виданої Акціонерним товариством «Комерційний Банк «Глобус» відповідачу такою, що не підлягає виконанню, оскільки вказана Гарантія у зв'язку з її виконанням є такою, що припинена в силу ст. 568 ЦК України. Водночас, позовна вимога про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню може бути належним способом захисту порушеного права лише до моменту здійснення оплати платежу за банківською гарантією.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Судовий збір, відповідно до положень ст. 129 ГПК України, покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання та підписання повного рішення: 01.07.2025.
Суддя Т. Ю. Трофименко