ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.07.2025Справа № 910/6535/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/6535/24
За позовом Акціонерного товариства "Кредобанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Варнет груп"
про стягнення 73936,66 грн
Без виклику (повідомлення) представників учасників справи
Акціонерне товариство «Кредобанк» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Варнет груп" (далі - відповідач) про стягнення 73936,66 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення взятих на себе зобов'язань за договором про фінансовий лізинг №7915.L.09.2503 від 14.03.2017 відповідач не сплатив вартість об'єкта лізингу у розмірі 54040,16 грн та не відшкодував витрати, пов'язані із вилученням та поверненням об'єкта лізингу у розмірі 19896,50 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/6535/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.06.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 7.
З наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 була отримана відповідачем - 11.06.2024.
У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Втім, відповідач, у визначений судом строк, не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.
Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -
14.03.2017 року між Акціонерним товариством "Кредобанк" (далі - лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Варнет груп" (далі - лізингоодержувач) укладено договір №7915.L.09.2503 про фінансовий лізинг (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій (додаток № 2) та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк за встановлену плату (лізингові платежі) у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а лізингоодержувач зобов'язується сплачувати встановлену плату (лізингові платежі), а також інші платежі, передбачені цим договором та додатковими угодами.
Сторони дійшли згоди про те, що взаємні права, обов'язки та інші умови фінансового лізингу визначаються у додатку № 1 - Загальних умовах фінансового лізингу, які є невід'ємною частиною цього договору. Ці Загальні умови фінансового лізингу (надалі разом із договором про фінансовий лізинг, усіма додатками до нього спільно іменуються як «договір»), а також Графік лізингових платежів як додаток до договору (додаток №3 до цього договору), що є невід'ємною його частиною, та іншими додатками, що є невід'ємними його частинами, являють собою угоду між сторонами щодо придбання об'єкта лізингу ПАТ «Кредобанк» та його передання лізингоодержувачу згідно з положеннями Закону України «Про фінансовий лізинг», а також іншими чинними положеннями українського законодавства.
Відповідно до умов п. 2.1 договору, об'єкт лізингу - автомобіль марки Fiat, модель Fiorino, рік випуску 2016.
Умови лізингу: вартість об'єкта лізингу: 288900 грн; авансовий платіж: 88718,50 грн; строк лізингу: 84 місяці; обсяг фінансування: 200181,50 грн; лізинговий платіж: розмір та кількість лізингових платежів визначається Графіком лізингових платежів.
За умовами п. 3.1, 3.2 договору, лізингоодержувач на власний розсуд здійснив вибір дилера-продавця, у якого ПАТ «Кредобанк» придбав/зобов'язується придбати об'єкт лізингу, а саме: визначив продавця - ТОВ "Ева-Моторз". Зобов'язання лізингодавця по придбанню об'єкта лізингу виникають після сплати лізингоодержувачем авансового платежу, вказаного в п. 2.1 цього договору.
Пунктом 4.1 договору визначено, що лізингоодержувач щомісяця повинен здійснювати на користь ПАТ "Кредобанк" лізингові платежі відповідно до графіку лізингових платежів, що являє собою невід'ємну частину цього договору, та інших положень договору. Кожний лізинговий платіж включає: частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкту лізингу), проценти і винагорода ПАТ «Кредобанк» за отримання та використання лізингоодержувачем об'єкта лізингу, комісії.
Лізингоодержувач погоджується, що лізингодавець у разі дострокового припинення цього договору, а також в інших випадках, передбачених цим договором та/або законодавством України має право вилучити об'єкт лізингу негайно. В цьому випадку лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу лізингодавцю негайно або у визначений лізингодавцем термін в тому стані в якому він був отриманий у користування, з урахуванням нормального зносу. Лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу у місці визначеному лізингодавцем.
Відповідно до п. 6.2 договору витрати по вилученню/поверненню об'єкту лізингу несе лізингоодержувач.
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (пункт 7.1 договору).
За умовами п. 4.1, 4.2 Додатку № 1 до договору ПАТ "Кредобанк" зберігатиме за собою право власності на об'єкт лізингу, в той час як лізингоодержувач матиме право на експлуатацію об'єкта лізингу впродовж усього строку дії договору (окрім випадків, коли ПАТ "Кредобанк" матиме право розірвати цей договір/відмовитися від договору та вимагати повернення об'єкта лізингу, як зазначено в цьому договорі).
Після завершення строку дії цього договору та здійснення останнього лізингового платежу, інших платежів за цим договором і виконання всіх зобов'язань лізингоодержувачем, право власності на об'єкт лізингу перейде до лізингоодержувача. З цією метою сторони укладуть договір купівлі-продажу, підпишуть додатковий договір до цього договору, підпишуть Акт переходу права власності або оформлять таке придбання в інший спосіб, визначений АТ "Кредобанк".
Згідно з п. 12.8 Додатку № 1 до договору негайно після розірвання/відмови від договору ПАТ "Кредобанк" має право скористатися всіма отриманими гарантіями для одержання повної суми всіх непогашених лізингових платежів та інших платежів, незалежно від дати їхнього здійснення.
Відповідно до п. 12.9 Додатку № 1 до договору у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання договору відповідно до пункту 12 Загальних умов фінансового лізингу (Додаток №1), відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2. Загальних умов фінансового лізингу (Додаток №1), а також якщо ПАТ "Кредобанк" вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень договору, лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження ПАТ "Кредобанк", якщо інша адреса не вказана ПАТ "Кредобанк", впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту ПАТ "Кредобанк".
В такий же строк (впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту ПАТ "Кредобанк") Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити АТ "Кредобанк" різницю (в разі її наявності) між лізинговими платежами (іншими платежами), що залишилися несплаченими відповідно до Графіка лізингових платежів, інших умов договору у зв'язку з достроковим закінченням строку лізингу/розірванням договору за період після такого закінчення, та вартістю об'єкта лізингу (тобто вартістю, за якою здійснюється оприбуткування на балансі лізингодавця об'єкта лізингу згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або ринковою вартістю об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства). Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою ПАТ "Кредобанк" та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов договору та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання лізингоодержувачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання договору.
У пункті 12.10 Додатку № 1 до договору сторони узгодили, що у будь-якому випадку дострокового закінчення строку лізингу/розірвання договору, ПАТ "Кредобанк" прямо зберігає за собою право вимагати додаткових компенсацій, особливо щодо таких фактичних витрат, як страхові франшизи, витрати на збут (передпродажна підготовка, оцінка об'єкта лізингу, доставка об'єкта лізингу з метою подальшого продажу, передачі у користування тощо), штрафи, витрати на правову допомогу.
У специфікації (додаток № 2 до договору) сторони узгодили об'єкт лізингу та його купівельну ціну, а саме: автомобіль марки Fiat, модель Fiorino, рік випуску 2016, загальною вартістю: 288900 грн з ПДВ.
У додатку № 3 договору погоджений Графік лізингових платежів, а саме: 01.04.2017 авансовий платіж - 88718,50 грн, 01.05.2017 платіж № 1 - 15175,56 грн, з 01.06.2017 по 01.02.2024 платежі № 2-82 - 6393 грн та 01.03.2024 платіж № 83 - 6445,93 грн, а всього 628172,99 грн, в тому числі: сума, що відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу - 288900 грн, проценти - 133865,09 грн, комісії - 205407,90 грн.
На виконання умов укладеного договору, лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 15/03-17 від 15.03.2017 купив об'єкт лізингу та за Актом приймання-передачі об'єкта лізингу від 03.04.2017 передав його лізингоодержувачу.
Згідно з Висновком про вартість об'єкта лізингу, який замовив позивач з метою визначення ринкової вартості об'єкта оцінки для постановки на баланс, ринкова вартість станом на 01.09.2023 колісного транспортного засобу Fiat, модель Fiorino, який є об'єктом лізингу, становить 52500 грн.
При цьому, позивач зазначає, що в результаті проведених перемовин з лізингоодержувачем об'єкт лізингу було вилучено та повернуто АТ "Кредобанк", втім за лізингоодержувачем залишилась заборгованість по сплаті вартості об'єкта лізингу в сумі 54040,16 грн, яка визначена у відповідності до п. 12.9 Додатку № 1 до договору, як різниця між лізинговими платежами (іншими платежами), що залишилися несплаченими відповідно до Графіка лізингових платежів, інших умов договору у зв'язку з достроковим закінченням строку лізингу/розірванням договору за період після такого закінчення, та вартістю об'єкта лізингу (тобто вартістю, за якою здійснюється оприбуткування на балансі лізингодавця об'єкта лізингу згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або ринковою вартістю об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства), а також 19896,50 грн - витрати лізингодавця, пов'язані із вилученням та поверненням об'єкта лізингу відповідно до п. 12.10 Додатку № 1 до договору.
Матеріали справи свідчать, що відповідач частково сплатив лізингові платежі згідно Графіку, здійснивши останній платіж 18.01.2023 в сумі 6393 грн за грудень 2022 року, що підтверджується випискою по рахунку, у свою чергу, позивач, реалізуючи своє право, відмовився від договору та здійснив повернення об'єкта лізингу з користування відповідача.
З метою досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачу повідомлення-вимогу № 85-2504/24 від 25.04.2024, у якій вимагав сплатити заборгованість за договором в сумі 73936,66 грн, в тому числі 54040,16 грн - неповернута частина від обсягу фінансування (сума невідшкодованої вартості об'єкта лізингу), 19896,50 грн - відшкодування витрат відповідно до п. 12.10 Додатку № 1 до договору, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Згідно з положеннями статті 806 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначені у Законі України "Про фінансовий лізинг" (у редакції, чинній на момент укладення договору).
У статті 1 зазначеного Закону передбачено, що фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до частини другої статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний, зокрема: своєчасно сплачувати лізингові платежі; в разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу (стаття 16 Закону України "Про фінансовий лізинг").
Водночас, згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право, зокрема, відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.
Статтею 7 зазначеного Закону також передбачено право лізингодавця відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Аналогічні за суттю та змістом норми містяться і в новому Законі України "Про фінансовий лізинг" від 4 лютого 2021 року № 1201-IX.
Відповідно до положень частин другої, четвертої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються; сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Верховний Суд у постанові від 15.01.2021 у справі № 904/2357/20 зазначив, що договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
Лізингові платежі, сплачені позивачем як частина відшкодування вартості предметів лізингу, за своєю суттю є оплата предмета купівлі-продажу (попередня оплата), який в подальшому лізингодавець зобов'язувався передати лізингоодержувачу у власність. У зв'язку з розірванням договорів та вилученням предметів лізингу на користь лізингодавця, такий обов'язок у відповідача відсутній.
Отже, наслідком розірвання договору є відсутність у лізингодавця обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати. Тобто належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.
На правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Оскільки в силу особливостей регулювання правовідносин лізингу договором та законом право власності на передане в лізинг майно залишається за лізингодавцем, то наслідком припинення договору лізингу внаслідок відмови лізингодавця є відсутність у нього обов'язку надати предмет лізингу в майбутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно, відсутність права вимагати оплати вартості предмета лізингу.
Ураховуючи структуру та призначення лізингових платежів, ці платежі не є рівнозначними платі за користування, на відміну від орендної плати, позаяк містять в собі таку складову, як відшкодування частини вартості предмета лізингу, і з моменту розірвання договору лізингу зобов'язання лізингодавця щодо передачі об'єкта лізингу у власність лізингоодержувача є припиненим, відповідно в лізингоодержувача припинилось зобов'язання щодо відшкодування вартості цього об'єкта.
У даному випадку, судом встановлено, що відповідач припинив виконувати зобов'язання за договором, останній лізинговий платіж був здійснений 18.01.2023 як платіж за грудень 2022 року, у зв'язку з чим об'єкт лізингу був вилучений у відповідача і повернутий позивачу, тобто має місце розірвання договору у зв'язку з відмовою від нього лізингодавцем, що визнається самим позивачем.
З огляду на викладене, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача несплаченого ним у складі лізингових платежів платежу по відшкодуванню частини вартості об'єкта лізингу в розмірі 54040,16 грн, яка розрахована у відповідності до п. 12.9 додатку № 1 до договору, у зв'язку з розірванням договору, оскільки після розірвання договору лізингу, лізингодавець втрачає право на отримання плати, яка відшкодовує вартість об'єкта лізингу, як покупну ціну майна, переданого у лізинг так як в разі розірвання договору лізингу припиняється не лише обов'язок лізингодавця з передачі об'єкта лізингу у власність лізингоодержувача, а й обов'язок лізингоодержувача із відшкодування вартості такого об'єкту, що свідчить про відсутність підстав для отримання лізингодавцем таких коштів.
При цьому, судом враховано, що оскільки, в даному випадку, об'єкт лізингу повернутий власнику - позивачу та документальне підтвердження його пошкодження не подано, тому викупна вартість об'єкта лізингу не є збитками (упущеною вигодою) в розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 225 Господарського кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 07.05.2024 у справі№910/6430/23.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в цій частині такими, що суперечать вимогам законодавства, у зв'язку з чим у їх задоволенні належить відмовити.
Разом з цим, за результатом розгляду справи, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 19896,50 грн витрат лізингодавця, пов'язаних із вилученням та поверненням об'єкта лізингу відповідно до п. 12.10 Додатку № 1 до договору, у зв'язку з їх недоведеністю.
Так, пунктом 6.1 договору визначено, що лізингоодержувач погоджується, що лізингодавець у разі дострокового припинення цього договору має право вилучити об'єкт лізингу негайно.
Відповідно до п. 6.2 договору витрати по вилученню/поверненню об'єкту лізину несе лізингоодержувач.
У пункті 12.10 Додатку № 1 до договору сторони узгодили, що у будь-якому випадку дострокового закінчення строку лізингу/розірвання договору, ПАТ "Кредобанк" прямо зберігає за собою право вимагати додаткових компенсацій, особливо щодо таких фактичних витрат, як страхові франшизи, витрати на збут (передпродажна підготовка, оцінка об'єкта лізингу, доставка об'єкта лізингу з метою подальшого продажу, передачі у користування тощо), штрафи, витрати на правову допомогу.
Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач у відповідності до п. 12.10 Додатку № 1 до договору зобов'язаний відшкодувати витрати в сумі 19896,50 грн, які були понесені в процесі вилучення та повернення об'єкта лізингу, втім жодних доказів на підтвердження вказаних витрат позивачем суду не надано, як і не визначено, які саме дії позивач здійснив як лізингоодержувач та відповідно у зв'язку з цим поніс витрати при вилученні у відповідача об'єкта лізингу, як то передбачено у п. 12.10 додатку № 1 до договору (страхові франшизи, витрати на збут (передпродажна підготовка, оцінка об'єкта лізингу, доставка об'єкта лізингу з метою подальшого продажу, передачі у користування тощо), штрафи, витрати на правову допомогу тощо).
За приписами частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частина 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).
Положеннями ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
В свою чергу, однією з засад судочинства, регламентованих статтею 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Позаяк, позивач належних і допустимих доказів у відповідності до вищезазначених вимог чинного законодавства, на підтвердження фактичного понесення в процесі вилучення та повернення об'єкта лізингу від відповідача витрат в сумі 19896,50 грн суду не надав, як і не зазначив підстав неможливості надання таких доказів позивачем під час подання позову і розгляду справи.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні приписів статті 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача у зв'язку з відмовою в позові в повному обсязі.
Керуючись статями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Кредобанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Варнет груп» про стягнення 73936,66 грн відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 01.07.2025.
СуддяТ.В. Васильченко