Справа № 909/485/25
26.06.2025 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Безрука Н. К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Тисменицької міської ради
(вул. Галицька, буд. 17, м. Тисмениця, Івано-Франківська область, 77400)
до відповідача: Благодійного фонду "Оселя надії"
(вул. Монастирська, буд. 6, м. Тисмениця, Івано-Франківська область, 77400)
про стягнення заборгованості у розмірі 43 071, 53 гривень, з яких: 33 277, 19 гривень - безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за землю за період з 03.05.2024 по 31.12.2024, 6 808, 21 гривень - безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за землю за період з 01.01.2025 по 28.02.2025, 2 523, 90 гривень - інфляційні втрати та 462, 23 гривень - 3 % річних,
за участі:
від позивача: Устінського Андрія Вікторовича,
від відповідача: представник у судове засідання не з'явився,
1. Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань технічними засобами.
2. Рішення у цій справі ухвалено за результатами оцінки поданих доказів.
3. За результатами розгляду справи суд бере до уваги таке.
І. СУТЬ СПОРУ
4. У квітні 2025 року до Господарського суду Івано-Франківської області звернулася Тисменицька міська рада із позовною заявою до Благодійного фонду "Оселя надії" про стягнення заборгованості у розмірі 43 071, 53 гривень, з яких: 33 277, 19 гривень - безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за землю за період з 03.05.2024 по 31.12.2024, 6 808, 21 гривень - безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за землю за період з 01.01.2025 по 28.02.2025, 2 523, 90 гривень - інфляційні втрати та 462, 23 гривень - 3 % річних.
ІІ. ВИРІШЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПИТАНЬ ПІД ЧАС РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
5. Ухвалою від 22.04.2025 суд залишив позовну заяву без руху та встановив позивачу строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви.
6. 29.04.2025 за вх. № 7110/25 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача Тисменицької міської ради Устінського А. В. надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
7. 01.05.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначив на 03.06.2025; зобов'язав сторони подати заяви по суті спору, зокрема: відповідачу встановив 15 - ти денний строк з моменту вручення ухвали суду для подачі відзиву на позов.
8. 03.06.2025 суд відклав розгляд справи по суті на 26.06.2025.
9. В судові засідання представник відповідача жодного разу не з'явився.
10. Про дату, час та місце судових засідань у справі відповідач належним чином повідомлявся відповідними ухвалами суду.
11. Ухвала суду від 01.05.2025 направлена на адресу відповідача, яка вказана у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом за № 0601142036685. Згідно з інформації зазначеної в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення означена ухвала вручена відповідачу 09.05.2025
12. Ухвала суду від 03.06.2025 направлена на адресу відповідача, яка вказана у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом за № 0601156310755, який, згідно з трекінгом з офіційного сайту АТ "Укрпошта" вручено відповідачу за довіреністю 14.06.2025.
13. За правилами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
14. Станом на 26.06.2025 відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, свої пояснення стосовно позову до суду не подав.
15. Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
16. Водночас, як визначено в частині 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
17. Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
18. Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (Рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"); організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (Рішення Суду у справі "Шульга проти України" № 16652/04, від 02.12.2010).
19. Враховуючи положення статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ СТОРІН
20. Позиція позивача. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач - Благодійний фонд "Оселя надії" набувши право власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення за адресою: Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, м. Тисмениця, вулиця Монастирська, будинок 6, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 2625810100:01:016:0810 комунальної форми власності з 03.05.2024 (дата формування земельної ділянки) по 28.02.2025, належним чином не оформив та не зареєстрував речові права на цю земельну ділянку. Відповідно, протягом цього часу не вносив плату за користування землею в розмірі, встановленому законодавством, внаслідок чого, вважає, що відповідач без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї земельної ділянки - Тисменицької міської ради зберіг у себе кошти у вигляді орендної плати за період 03.05.2024 по 28.02.2025 в розмірі 40 085, 40 гривень, які позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку.
21. Позиція відповідача. Відзив на позов не подав, проти позову не заперечив.
IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
22. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна Благодійний фонд "Оселя надії" з 19.10.2017 є власником семи нежитлових приміщень літера "А" загальною площею 1 677, 3 кв. м., літера "Б" загальною площею 46, 1 кв. м., літера "В" загальною площею 16, 1 кв. м., літера "Г" загальною площею 20, 4 кв. м., літери "Д" і "Е" загальною площею 102, 0 кв. м., літера "З" загальною площею 59, 9 кв. м., за адресою: Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, м. Тисмениця, вул. Монастирська, буд. 6.
23. Підставою реєстрації права власності стали: висновок ТОВ "Прикарпатське бюро інвентаризації земель та нерухомості" щодо технічної можливості поділу від 19.07.2017; довідка Тисменицької міської ради про присвоєння поштової адреси № 1509 від 02.08.2017; свідоцтво про право власності № 15879888 від 09.01.2014 видане державним реєстратором Федориним М. М.
24. Вказані нежитлові приміщення розташовані на земельній ділянці площею 0, 4144 га, кадастровий номер 2625810100:01:016:0810, за адресою: Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, м. Тисмениця, вул. Монастирська, буд. 6.
25. Згідно витягу із Державного земельного кадастру № НВ-1800272422024 цільове призначення земельної ділянки - 11.2. Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
26. Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав (довідка № 379961574 від 24.05.2024) означена земельна ділянка належить Тисменицькій міській раді, форма власності комунальна, площа 0, 4144 га. Право власності на вказану земельну ділянку за територіальною громадою м. Тисмениця зареєстроване на підставі рішення Тисменицької міської ради № 01/01-155 від 17.05.2024.
27. Відповідно до інформації Івано-Франківського управління ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 17.03.2025 № 3654/09-19-04-01-05 Благодійний фонд "Оселя надії" за земельну ділянку площею 0, 4144 га кадастровий номер 2625810100:01:016:0810 декларування та сплату земельного податку і орендної плати за 2024 рік та січень, лютий 2025 року не проводило.
28. Відтак, Благодійний фонд "Оселя надії", набувши право власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (кадастровий номер 2625810100:01:016:0810) комунальної форми власності з 03.05.2024 по 28.02.2025, належним чином не оформило та не зареєструвало речові права на цю земельну ділянку, як це передбачено статтями 125,126 Земельного кодексу України та Законом України "Про оренду землі". Відповідно, протягом цього періоду не вносило плату за користування землею у розмірі, встановленому законодавством, внаслідок чого без достатньої правової підстави зберегло в себе грошові кошти у обсязі орендної плати.
29. Позивачем, відповідно до Витягів із технічної документації про нормативної грошової оцінки земельних ділянок № 2456 від 30.05.2024 та № НВ-9947839272025 від 20.02.2025, наданими Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області, здійснено розрахунок суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території Тисменицької міської територіальної громади в період з 03.05.2024 по 28.02.2025, згідно з якого визначено, що означена сума становить 40 085, 40 гривень (розрахунок суми додано позивачем до позовної заяви).
30. З метою досудового врегулювання спору, 25.03.2025 за вих. № 186 позивач звернувся до відповідача з претензією про добровільну сплату суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності на території Тисменицької міської територіальної громади в період з 03.05.2024 по 28.02.2025 в розмірі 40 085, 40 гривень. Претензія направлялася позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом (опис вкладення у цінний лист та накладна Укрпошти від 26.03.2025).
31. Проте, надіслана позивачем претензія залишена без відповіді та задоволення.
32. У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості в розмірі 40 085, 40 гривень, позивач нарахував відповідачу на означену суму боргу інфляційні збитки у розмірі 2 523, 90 гривень, а також 3 % річних у сумі 462, 23 гривень, та звернувся з цим позовом до суду.
V. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
33. Статтею 14 Конституції України врегульовано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
34. Згідно із пунктом "б" статті 80 Земельного кодексу України, суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
35. Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
36. За приписами пункту 11 статті 120 Земельного Кодексу України, якщо об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об'єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об'єкта нерухомого майна зобов'язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об'єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.
37. Статтею 206 Земельного Кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
38. За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
39. Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
40. Отже, чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
41. Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного Кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
42. При цьому згідно з пунктом "д" частини 1 статті 156 Земельного Кодексу України, власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
43. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 Цивільного кодексу України). Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).
44. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
45. За змістом вказаних положень Цивільного кодексу України та Земельного Кодексу України, відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.
46. Натомість, предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
47. Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
48. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
49. За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України, для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
50. Судом встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці комунальної форми власності.
51. До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
52. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18 та постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.
53. Згідно із частинами 1 - 5, 9 статті 79-1 Земельного Кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
54. Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
55. Про необхідність застосування статті 79-1 Земельного Кодексу України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. У випадку відсутності сформованості спірної земельної ділянки, як об'єкту цивільних прав вказане свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
56. Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру № НВ-1800272422024 від 03.05.2024 земельна ділянка площею 0, 4144 га, кадастровий номер 2625810100:01:016:0810, яка знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, м. Тисмениця, вул. Монастирська, буд. 6, цільове призначення земельної ділянки - 11.02. Для розміщення та експлуатації основних та підсобних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, сформована як об'єкт цивільних прав - 03.05.2024.
57. Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).
58. Так, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 дійшла висновку, що обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.
59. Таким чином, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку.
60. Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
61. Так, згідно з даними зазначеними у витязі із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки станом на 30.05.2024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2625810100:01:016:0810 становила 1 006 432, 20 гривень.
62. Згідно з даними зазначеними у витязі із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки станом на 20.02.2025, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2625810100:01:016:0810 становила 816 984, 62 гривень.
63. Рішенням Тисменицької міської ради № 01/01-219 від 14.12.2023 "Про встановлення ставок орендної плати за використання земельних ділянок комунальної власності Тисменицької міської територіальної громади" встановлено ставки річної орендної плати, зокрема, для земель промисловості з видом цільового призначення 11.01-11.08 "Земельні ділянки промисловості" - 5 % річних.
64. Розрахунок суми безпідставно збережених коштів перевірено судом та встановлено його відповідність вимогам законодавства. Отже, розмір безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної форми власності площею 0, 4144 га, кадастровий номер 2625810100:01:016:0810, яка знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, м. Тисмениця, вул. Монастирська, буд. 6, за період з 03.05.2024 по 28.02.205 становить 40 085, 40 гривень (33 277, 19 гривень за період з 03.05.2024 по 31.12.2024 та 6 808, 21 гривень за період з 01.01.2025 по 28.02.2025).
65. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
66. Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови).
67. Також, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
68. Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних у сумі 462, 23 гривень за період з 01.07.2024 по 28.02.205 та інфляційні втрати у сумі 2 523, 90 гривень за період з липня місяця 2024 року по лютий місяць 2025 року.
69. Велика Палата Верховного суду в постанові від 10.04.2018 по справі № 910/10156/17 зазначала, що у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
70. Перевіривши надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат, суд встановив, що заявлені до стягнення суми 3 % річних в розмірі 462, 23 гривень та інфляційних втрат в розмірі 2 523, 90 гривень - є арифметично вірними та такими що підлягають до задоволення.
71. За приписами частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
72. Згідно із частинами 1, 3, 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
73. Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію приписів статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
74. У відповідності до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
75. При цьому суд виходить з того, що у справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Висновок суду.
76. Таким чином, здійснюючи системний аналіз положень чинного законодавства України, а також, як вбачається з встановлених судом фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Судові витрати.
77. Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи задоволення позову, судовий збір в розмірі 2 422, 40 гривень покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73, 86, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Тисменицької міської ради до Благодійного фонду "Оселя надії" про стягнення заборгованості у розмірі 43 071, 53 гривень, з яких: 33 277, 19 гривень - безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за землю за період з 03.05.2024 по 31.12.2024, 6 808, 21 гривень - безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за землю за період з 01.01.2025 по 28.02.2025, 2 523, 90 гривень - інфляційні втрати та 462, 23 гривень - 3 % річних - задовольнити.
2. Стягнути з Благодійного фонду "Оселя надії" (вул. Монастирська, буд. 6, м. Тисмениця, Івано-Франківська область, 77400; ідентифікаційний код: 38982719) на користь Тисменицької міської ради (вул. Галицька, буд. 17, м. Тисмениця, Івано-Франківська область, 77400; ідентифікаційний код: 04356165) - 43 071, 53 гривень (сорок три тисячі сімдесят одну гривню п'ятдесят три копійки) заборгованості, з яких: 33 277, 19 гривень - безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за землю за період з 03.05.2024 по 31.12.2024, 6 808, 21 гривень - безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за землю за період з 01.01.2025 по 28.02.2025, 2 523, 90 гривень - інфляційні втрати та 462, 23 гривень - 3 % річних, а також 2 422, 40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
6. Повний текст рішення складено - 30.06.2025.
Суддя В. В. Михайлишин