Постанова від 30.06.2025 по справі 908/2313/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2025 року м.Дніпро Справа № 908/2313/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.

суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “МАГ ЕНЕРГІЯ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.10.2024 у справі №908/2313/24 (суддя Педорич С.І.)

за позовом: Концерну “Міські теплові мережі» (вул. Героїв полку “Азов», буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; ідентифікаційний код юридичної особи 32121458)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “МАГ ЕНЕРГІЯ» (вул. Дудикіна, буд. 19-А, кв. 66, м. Запоріжжя, 69065; ідентифікаційний код юридичної особи 38229166)

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

30.08.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну “Міські теплові мережі» (скорочене найменування - Концерн “МТМ») до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “МАГ ЕНЕРГІЯ» (скорочене найменування - ТОВ “МАГ ЕНЕРГІЯ») про стягнення заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги постачання теплової енергії №72210901 від 01.11.2021 за період з 01.11.2021-31.05.2024 в розмірі 71360,42 грн та судові витрати в розмірі 2422,40 грн судового збору.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.10.2024р. у справі № 908/2313/24 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “МАГ ЕНЕРГІЯ» (вул. Дудикіна, буд. 19-А, кв. 66, м. Запоріжжя, 69065; ідентифікаційний код юридичної особи 38229166) на користь Концерну “Міські теплові мережі» (вул. Героїв полку “Азов», буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; ідентифікаційний код юридичної особи 32121458) суму вартості спожитої теплової енергії за договором №72210901 від 01.11.2021 за період з 01.11.2021 до 31.05.2024 в розмірі 71 360,42 грн (сімдесят одну тисячу триста шістдесят гривень 42 коп.).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “МАГ ЕНЕРГІЯ» (вул. Дудикіна, буд. 19-А, кв. 66, м. Запоріжжя, 69065; ідентифікаційний код юридичної особи 38229166) на користь Концерну “Міські теплові мережі» (вул. Героїв полку “Азов», буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; ідентифікаційний код юридичної особи 32121458) суму 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що Позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії Відповідачу за період з 01.11.2021 - 31.05.2024 на загальну суму 71360,42 грн.

Відповідач за період 01.11.2021 - 31.05.2024 не виконав свої обов'язки по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії згідно умов Договору, у зв'язку з чим у Відповідача виникла грошова заборгованість у розмірі 71360,42грн. Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку в якому знаходиться приміщення Боржника підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону відповідно до яких Позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі (відповідні рішення містяться на офіційному сайті ЗМР), знаходженням нежитлового приміщення Відповідача у багатоквартирному житловому будинку.

У рахунках на оплату спожитої послуги та на сайті Концерну “МТМ», у відповідності до вимог законодавства, міститься інформація щодо встановленого приладу комерційного обліку (за яким відбуваються нарахування на будинок/будівлю), опалювальної площі будинку/будівлі. Крім того у рахунках міститься інформація щодо спожитої будинком теплової енергії. Вказана інформація також міститься у детальному розрахунку, що доданий до заяви.

За висновком суду першої інстанції, в своїй сукупності наведені дані дозволяють встановити кількість спожитої теплової енергії приміщенням.

Невиконанням своїх грошових зобов'язань Споживач порушив вищевказані вимоги законодавства й умови діючого Договору.

Судом першої інстанції також встановлено, що рахунки надавалися в електронній формі за допомогою доступу до електронних систем обліку теплової енергії. Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з постачання теплової енергії станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу за період 01.11.2021 - 31.05.2024 в розмірі 71360,42 грн. за поставлену теплову енергію підлягає задоволенню судом.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з зазначеним рішенням, через систему “ Електронний суд», Товариство з обмеженою відповідальністю “МАГ ЕНЕРГІЯ» звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить Рішення Господарського суду Запорізької області від 30.10.2024 року по справі № 908/2313/24 скасувати, винести нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Рішення суду скаржник вважає незаконним та необґрунтованим, через порушення судом норм процесуального та матеріального права, нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Скаржник посилається на існування іншого чинного договору між сторонами - №202051 від 24.04.2017, цей договір був укладений із протоколом розбіжностей і є узгодженим сторонами. Суд у рішенні від 19.01.2022 у справі №908/1876/21 встановив, що цей договір є дійсним, і інші договори не укладалися. Скаржник вказує, що договір №72210901 від 01.11.2021 не може вважатися укладеним, оскільки вже існував діючий договір.

Відсутність належних доказів поставки/споживання теплової енергії, а саме позивач не довів факту споживання теплової енергії відповідачем, ані обсягу, ані вартості. Акти приймання-передачі теплової енергії не підписані відповідачем, містять різні розрахунки та посилаються на нечинний договір. Скаржник подає альтернативні розрахунки теплового навантаження, погоджені сторонами, які суттєво нижчі, ніж у позивача.

Позивач умисно не повідомив про чинний договір №202051 у позові, поданому 11.07.2024, і вказав новий договір, який, на думку скаржника, не був укладений. Скаржник зазначає відсутність доказів припинення або розірвання договору №202051.

Суд першої інстанції не врахував преюдиційні обставини, встановлені у справі №908/1876/21. Чинність договору №202051 підтверджена попереднім судовим рішенням, яке набрало законної сили й не може бути переглянуте повторно у цій частині.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Від позивача надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких він зазначає, що у матеріалах справи міститься підтвердження усіх обставин, що одним із видів комунальних послуг, є послуга з постачання теплової енергії, яка включає в себе право вибору договірних відносин, - виділення зі статті 14 Закону договір про обслуговування внутрішньо будинкових систем, як фундаментальної моделі організації договірних відносин - є з боку Відповідача хибним та некоректним трактуванням законодавства.

Враховуючи викладене договір №72210901 є укладеним з 01.11.2021 року через відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30- денного строку з моменту опублікування(02.10.2021 року).

Нежитлове приміщення Відповідача є невід'ємною частиною житлового будинку. Об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказане приміщення не підпадає під термін неопалювальне приміщення.

Фактичне отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку та користування послугами житловим будинком в цілому та у тому числі нежитловим приміщенням Відповідача підтверджено рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону, відповідно до яких Позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон; також фактичне користування послугою з постачання теплової енергії відображено згідно наданих Позивачем актами ГОТЕ, в яких зафіксовано контрольне зняття показань комерційного обліку теплової енергії перед початком опалювального сезону та контрольні зняття показань в кінці опалювального сезону за період з листопада 2021 року по травень 2024 року.

Приміщення Відповідача приєднане до внутрішньо будинкової системи житлового будинку, з цього виходить, що порядок обліку та оплати послуг визначається Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 22.11.2018 року, №315 про затвердження «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» (Далі - Методика № 315): розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Прилад комерційного обліку теплової енергії в будинку за адресою вул. Яценко, буд. 1 встановлені чотири прилади комерційного обліку теплової енергії: SHARKY 775 заводський № 55342445, SHARKY 775 заводський № 63980747, Sonometer 2000 заводський № 933904, SHARKY 775 заводський № 55425733, про що зазначено в рахунках за надані послуги з постачання теплової енергії, відповідно обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузла комерційного обліку.

Нежитлове приміщення Відповідача не оснащене розподільним приладом обліку теплової енергії.

Враховуючи відсутність документів на підтвердження відключення від мережі опалення - вказане приміщення є опалювальним.

На виконання пункту 5 Договору Позивач надавав послугу з постачання теплової енергії Відповідачу в нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Яценка, буд. 1.

Позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії Відповідачу за період: 01 листопада 2021 р. по 31 травня 2024 р. на загальну суму 71 360,42 грн., що підтверджується також розрахунком суми грошової заборгованості, інформацією щодо нарахувань як по будинку в цілому так і по приміщенню Відповідача, та які додаються до цієї позовної заяви.

Позивачем були сформовані та надані Відповідачу рахунки на оплату спожитої послуги.

Тобто, Відповідач не виконав свої обов'язки згідно Договору по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії, у зв'язку з чим за Відповідачем виникла грошова заборгованість у розмірі 71 360,42 грн..

Відповідач у відповіді на письмові пояснення зазначає, що зважаючи на встановлені судом обставини по справі № 908/1876/21, які суд у цій справі повинен був врахувати, так і у даному випадку не можна вважати доведеним факт поставки відповідачу теплової енергії в обсягах, визначених позивачем у наданих до суду рахунках та актах, бо ці обсяги постачання теплової енергії не погоджено відповідачем, розрахунки відповідача щодо максимального теплового навантаження позивач не визнає та не застосовує, хоча сам позивач їх погодив 02.12.2016 року про що зазначено у рішенні суду по справі №908/1876/21 та на самому розрахунку теплового навантаження, після чого жодних змін у системі теплопостачання по об'єкту не відбулося, тому відповідач вважає їх вірними та такими, котрі треба застосовувати при визначені фактичного обсягу наданих послуг (фактичного обсягу поставки/споживання теплової енергії), при цьому інші розрахунки до суду не надано, так як і відсутні будь-які докази на підтвердження розрахунків позивача, тому якщо навіть приймати до уваги те, що між сторонами укладено публічний договір, то це не звільняє позивача від доведення обсягів фактично наданої послуги.

Факт отримання послуги відповідач визнає і визнавав, спірним є лише фактичний її обсяг, а суд на цю обставину взагалі уваги не звернув.

Дійсно, як зазначив суд у оскаржуваному рішення, пунктом 4 Типового індивідуального договору №72210901 встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги, але поза увагою суду залишилося те, що відповідачем не була вчинена жодна з перерахованих дій, а значить цей договір не є укладеним, окрім того, спір між сторонами станом на 19.01.2022 року підтверджує відсутність факту укладення публічного договору та підтверджує факт наявності договору №202051 купівлі-продажу теплової енергії від 24.04.2017 року, який підписано сторонами з протоколом розбіжностей і є узгодженим.

Висновки суду є надуманими і спростовуються наявними у справі матеріалами.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Кощеєв І.М., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2024 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №908/2313/24. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/2313/24.

06.12.2024 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “МАГ ЕНЕРГІЯ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.10.2024 у справі №908/2313/24. Ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Матеріали справи свідчать, що Відповідач - ТОВ “МАГ ЕНЕРГІЯ», є користувачем нежитлового приміщення цокольного поверху (Літ. А-5) площею 86,74 кв. м по вул. Яценка, 1 на підставі договору оренди нежитлового приміщення №210/1 від 03.07.2015, укладеного із Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (орендодавець) та міським комунальним підприємством “ОСНОВАНІЄ» (балансоутримувач).

Відповідно до додаткової угоди від 15.09.2021 до договору оренди від 03.07.2015 №210/1 нежитлового приміщення по вулиці Яценка термін дії договору оренди від 03.07.2015 №210/1 не житлового приміщення по вулиці Яценка, 1 продовжено на 5 років до 14.09.2026, включно.

Пунктом 5.13 договору оренди нежитлового приміщення №210/1 від 03.07.2015 до обов'язків орендаря віднесено укладення відповідних договорів з постачальниками комунальних послуг.

Позивач - Концерн “МТМ» є суб'єктом природної монополії відповідно до положень Закону України “Про природні монополії» та за приписами статті 19 Закону України “Про теплопостачання» як монополіст не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Концерн “МТМ» діє на підставі Статуту. Основною метою діяльності Концерну “МТМ» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ та організацій, її збут та інше.

02.10.2021 на виконання вимог Закону України “Про житлово-комунальні послуги», концерн “Міські теплові мережі» (позивач у справі, скорочене найменування - концерн “МТМ») розмістив на офіційному вебсайті індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (за посиланням в мережі Інтернет http://teploseti.zp.ua, вкладка “Споживачам»).

Відповідне повідомлення про розміщення 02.10.2021 на сайті Концерну “МТМ» публічних договорів опубліковано також на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування - Запорізької міської ради (https://zp.gov.ua/uk, вкладка Новини, Всі новини, Місто, у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням: https://zp.gov.ua/uk/articles/item/10370/ukladannya-publichnih-dogovoriv-z-koncernom-miski-teplovi-merezhi-).

Вказані договори є публічними договорами приєднання і вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаних договорів будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.

Згідно з пунктом 4 Договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

У пункті 5 Договору зазначено, що виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Відповідно до пункту 11 Договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315.

Згідно з п. 31 Договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу визначається на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця http://teploseti.zp.ua.

Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць (п. 32 Договору).

Пунктом 34 Договору визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідачеві сформовані та виставлені на оплату рахунки за надані послуги за договором №72210901 за спірний період 01.11.2021-31.05.2024 на загальну суму 71 360,42 грн (а.с. 28-43).

Відповідач отриману теплову енергію на суму 71 360,42 грн не оплатив, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 71 360,42 грн.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Згідно з положеннями ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 2 ст. 275 ГК України, відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст. 275 ГК України, відпуск енергії (електричної енергії, пару, гарячої і перегрітої води) без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до приписів ст.ст. 3, 4 Закону України "Про теплопостачання" від 02.05.2005 №2633-IV, відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об'єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.

Укладання договору на постачання теплової енергії передбачено ст. ст. 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" та є обов'язковим для сторін на підставі закону.

За змістом ст. 25 вказаного Закону, теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами, водночас своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є основними обов'язками споживача теплової енергії (ст. 24 Закону).

Положеннями ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що:

споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

теплова енергія - це товарна продукція, яка виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

теплова мережа - це сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Отже, обов'язковою ознакою споживача теплової енергії, а саме споживачем теплової енергії може бути особа (ОСББ, житлово-комунальні організації, виконавці послуг), теплоспоживче обладнання якої (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування тощо) через тепловий ввід приєднане або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі.

У офіційному виданні Голос України № 231 від 09.12.2017 був опублікований Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (далі Закон).

Відповідно до п. 1 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 10.12.2017), та вводиться в дію з 01.05.2019, крім окремих його положень, які вводяться в дію пізніше.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VІІІ, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

У ст. 1 Закону № 2189-VІІІ визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 19 зазначеного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

За приписами ч. 1 та 2 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3)виконавці комунальних послуг.

Виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст. 1, ч. 2 ст. 6 Закону).

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 Закону).

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 7, ч. 2 ст. 8 Закону, індивідуальний споживач зобов'язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Виконавець комунальної послуги зобов'язаний, зокрема: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Згідно з ч. ч. 2, 3, 7 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" встановлені права та обов'язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов'язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч. 3, 6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання", споживач або суб'єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо; споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Так, 01.05.2021 набрав чинності Закон України від 03.12.2020 № 1060-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг". Згідно з цим Законом внесено низку змін до Законів України що регулюють житлово-комунальні відносини, в тому числі і до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", зокрема до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

У ч. 1 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції Закону № 1060-IX від 03.12.2020) встановлено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:

1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;

2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;

3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).

В межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

Згідно із ч. 7 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог ч. 5 ст. 13 цього Закону.

За приписами ч.5 ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Відповідно до абз. 2 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VIII (в редакції від 01.05.2021), договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.

Постановами Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 та № 1023 від 08.09.2021 внесено зміни до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових форм договорів, відповідно до яких згідно із Законом України "Про житлово-комунальні послуги" договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності зазначених постанов.

Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМУ №1022 від 08.09.2021), ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до п. 13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст.ст. 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що»… Рішення суду вважаю незаконним та необґрунтованим, через порушення судом норм процесуального та матеріального права, нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Позов не визнавався у повному обсязі з наступних підстав, відзив надано до суду своєчасно, повідомлено суд про наявність між тими ж сторонами іншого судового спору, а саме, концерн "Міські теплові мережі" вже звертався до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Маг Енергія" 41654,84 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2015 року по березень 2017 року, мотивуючи свої позовні вимоги наявністю між сторонами договору

Рішення Господарського суду Запорізької області від 19.01.2022 року по справі № 908/1876/21 в позові відмовлено.

Статтею 75 ГПК передбачено, що ….

Зазначеним рішенням встановлено факти та обставини від повторного доведення яких відповідач по цій справі звільнений на підставі п.п.4,5 ст. 75 ГПК:

« Концерн «Міські теплові мережі» неодноразово звертався до відповідача з листами щодо необхідності укладення договору та надсилав проект договору № 202051 купівлі- продажу в гарячій воді, однак, на час подання позовної заяви(01.07.2021 року) договір не укладений. Враховуючи відсутність договору облік кількості відпущеної теплової енергії здійснювався по особовому рахунку № НОМЕР_1 . Незважаючи на відсутність укладеного сторонами договору Концерн у період з жовтня 2015 року по березень 2017 року відпустив ТОВ "Маг Енергія" теплову енергію до приміщення цокольного поверху, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Яценко, буд. 1. Факт постачання теплової енергії підтверджується рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів у спірний період. За твердженням позивача, відповідачу відпущено теплову енергію за період: з жовтня 2015 року по березень 2017 року на загальну суму 42304,01 грн., з яких відповідачем сплачено 649,17 грн., сума боргу перед Концерном складає 41654,84 грн. Неодноразові звернення позивача з претензіями щодо погашення заборгованості залишені відповідачем без задоволення. Посилаючись на приписи ст.ст. 11, 15, 16, 258, 509, 525, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 193, 222 ГК України, Закон України "Про теплопостачання", Закон України "Про житлово- комунальні послуги", Правила користування тепловою енергією, позивач просив позов задовольнити.

...суд відзначає, що доказів направлення/отримання відповідачем договору №202051 купівлі-продажу теплової енергії від 01.08.2016, який долучений позивачем, суду не надано. Підтвердженим є факт направлення відповідачу примірників договору № 202051 купівлі-продажу теплової енергії від 24.04.2017, який підписано сторонами з протоколом розбіжностей і є узгодженим.

Згідно своїх господарських зобов 'язань позивач здійснює постачання теплової енергії в будівлю (об'єкт) за адресою: вул. Яценко, буд. 1 в м. Запоріжжі.

Нежитлове приміщення цокольного поверху (літ. А-5), що знаходиться в будинку №1 по вул. Яценко в м. Запоріжжі площею 86,74 кв. м. передано в оренду ТОВ «Маг Енергія» згідно договору № 210/1 оренди нежитлового приміщення від 03.07.2015.

За твердженням позивача, позивач звертався до відповідача з пропозицією укладення договору № 202051 купівлі-продажу теплової енергії у гарячій воді відповідно до вимог закону та направляв для підписання примірники договору, проте договір на постачання теплової енергії сторонами у справі не укладений.

З метою недопущення порушення прав інших мешканців житлового будинку в частині отримання належних послуг з централізованого опалення, позивач здійснював відпуск теплової енергії з початку опалювальних сезонів у період з жовтня 2015 року по березень 2017 року відповідно до рішень про початок та закінчення опалювальних сезонів у місті Запоріжжя.

За твердженням позивача, відповідачу відпущено теплову енергію за період: з жовтня 2015 року по березень 2017 року на загальну суму 42304,01 грн., що підтверджується рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії за спірний період, надісланими на адресу відповідача. Відповідачем вартість спожитої у спірний період теплової енергії сплачено в сумі 649,17 грн., заборгованість складає 41654,84 грн. У зв'язку відсутністю договору купівлі-продажу теплової енергії у спірний період позивач облік кількості відпущеної теплової енергії здійснював по особовому рахунку № НОМЕР_1 .

Спір у даній справі виник з підстав того, що в період з жовтня 2015 року по березень 2017 року теплова енергія використовувалася відповідачем без укладення договору та не оплачена останнім. До позовної заяви позивачем долучений акт обстеження системи теплоспоживання від 08.09.2015 та Розрахунок теплового потоку на спірне приміщення, датований 28.07.2016.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, заслухавши представників сторін, суд визнав позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України "Про теплопостачання", "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198 (надалі - Правила № 1198) та "Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність пов 'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

- теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;

- місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Згідно зі ст. 4 названого Закону проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об'єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.

Пунктами 4, 6 ст. 19 Закону передбачено, що …

Статтею 25 Закону встановлено обов'язок споживача по своєчасному укладенню договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Частиною 2 ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що

Відповідно до п. 4 Правил №1198 користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією.

З аналізу положень зазначених вище Правил, зокрема, пункту 44, вбачається, що термін «споживач» застосовується в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції чинній до 11.06.2017) споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктика 1 , 5 ч. 3 ст. 20 цього

Закону обов'язок споживача укласти договір на надання житлово- комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі №904/7377/17.

В той же час, для стягнення заборгованості за поставлену позивачем та фактично спожиту відповідачем теплову енергію, доказуванню підлягає факт поставки/споживання такої теплової енергії, обсяг спожитої теплової енергії та її вартість.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України …

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України …

Аналогічні приписи містить ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України ….

Відповідно до ч. 1 ст. 275, ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України …

У відповідності до п. 23 Правил користування тепловою енергією розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Як зазначалося вище, у зв'язку з тим, що договір купівлі-продажу теплової енергії у спірний період між сторонами відсутній, позивач облік кількості відпущеної теплової енергії здійснював по особовому рахунку № НОМЕР_1 . А значить станом на 19.01.2022 року(день ухваленні рішення суду по справі № 908/1876/21) інші договори, окрім договору № 202051 купівлі-продажу теплової енергії від 24.04.2017 року не укладалися і не може бути визнанним факт укладання Типового індивідуального договору №72210901 від 01.11.2021 року.

Частиною 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України …

Позивачем обставини споживання відповідачем теплової енергії на суму 42304,01 грн. не доведені, належні та допустимі докази в обґрунтування цих обставин не представлені. Жодних пояснень відносно розрахунків обсягів споживання відповідачем теплової енергії позивачем не надано.

До позовної заяви позивачем долучено Розрахунок теплового потоку на об'єкт: ТОВ «Мак Енергія», вул. Яценко, 1, згідно з яким тепловий потік на орендоване відповідачем приміщення складає 10216 ккал/год. Також позивачем до матеріалів справи надано акт обстеження системи теплопостачання від 08.09.2015, однак за поясненнями відповідача, позивач здійснив обстеження системи теплопостачання та склав два акти від 08.09.2015 з абсолютно різними даними, які відповідачем не підписані.

В матеріалах справи наявна схема межі поділу теплової мережі (додаток 2 до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, надання послуги централізованого постачання гарячої води від 24.04.2017 №202051), яка підписана сторонами. Отже, вказана Схема є єдиним доказом, який підтверджує фактичний стан теплових мереж в приміщеннях, що орендовані відповідачем.

Позивачем наданий Розрахунок теплового потоку на опалення, датований 28.07.2016, згідно якого приєднане максимальне теплове навантаження на опалення становить 10216 Гкал/год. При цьому, позивач заборгованість нараховує за період з жовтня 2015 року, тобто, раніше ніж датований цей Розрахунок.

Суд звертає увагу, що відповідачем до матеріалів справи надані два інших розрахунки теплового навантаження на опалення по фактичному теплоспоживанню, складені інженером-проектувальником Журавлем Ю.М. (кваліфікаційний сертифікат №004942), які узгоджені позивачем: 1) з максимальним тепловим навантаженням на опалення по фактичному теплоспоживанню 4082 Гкал/год.; з максимальним тепловим навантаженням на опалення по фактичному теплоспоживанню 4519 Гкал/год. Згідно умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, надання послуги централізованого постачання гарячої води від 24.04.2017 № 202051, максимальне теплове навантаження на опалення по фактичному теплоспоживанню становить 4519 Гкал/год.

Також суд відзначає, що доказів направлення/отримання відповідачем договору №202051 купівлі-продажу теплової енергії від 01.08.2016, який долучений позивачем, суду не надано. Підтвердженим є факт направлення відповідачу примірників договору № 202051 купівлі-продажу теплової енергії від 24.04.2017, який підписано сторонами з протоколом розбіжностей і є узгодженим.

Суд приймає до уваги заперечення відповідача відносно зарахування 649,17 грн. в рахунок заборгованості за період жовтень 2015 року. З наданої відповідачем копії платіжного доручення № 1461 від 05.11.2020 на суму 6401,43 грн. (арк. справи 166), за яким частково зараховано заборгованість за спірний період, призначення платежу: «оплата за опалення за грудень 2019 року - квітень 2020 року згідно договору № 202051 від 24.04.2017». Отже, підстави для віднесення цієї суми (частини) в рахунок заборгованості, яка виникла до укладення договору відсутні.

В наданих позивачем актах приймання-передачі теплової енергії за спірний період також міститься посилання (на зворотній стороні), що споживач від підпису відмовився і на підставі п. 6.7.2 договору акти є узгодженими, але у період складання цих актів договірні відносини між сторонами відсутні, тому застосування п. 6.7.2 договору є безпідставним.

Крім того, з наведених актах приймання-передачі теплової енергії за спірний період вбачається, що в них вказане різне теплове навантаження та різні вихідні данні, на підставі яких здійснено розрахунок вартості теплової енергії. При цьому, зважаючи на наявність двох різних актів обстеження від 08.09.2015, незрозуміло з яких даних обстеження та з якого теплового навантаження позивач виходив при розрахунку заявленої до стягнення суми спожитої відповідачем теплової енергії.

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, визначено, що у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Зважаючи на встановлені судом обставини, в даному випадку не можна вважати доведеним факт поставки відповідачу теплової енергії в обсягах, визначених позивачем у спірних актах.»

Окрім того, відповідності до Закону України "Про природні монополії" нав Язування послуг забороняється.

Враховуючи вищенаведене, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за отриману теплову енергію в сумі 41654,84 грн. заявлена позивачем необґрунтовано і задоволенню не підлягає. В даному випадку, за наведених у позовній заяві та доповненнях до неї підстав, позовні вимоги позивача не є обґрунтованими. Позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт надання відповідачу послуг теплопостачання у визначеному позивачем розмірі, тому в задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити.»

20.06.2024 року, очевидно з метою підготовки позовної позивач склав акт обстеження теплоспоживання та ГВП у орендованому приміщенні, але з його змістом не погодився, так як у ньому зазначено неіснуючий договір, між сторонами виникли правовідносини на підставі іншого договору, посилання на який відсутні, окрім того, акт не містить жодних вихідних даних, на підставі яких було б можливо провести розрахунок теплового навантаження чи вартості наданої послуги

У отриманій по цій справі позовні заяві від 11.07.2024 року про стягнення заборгованості у розмірі 71360 грн 42 коп. позивач зазначає період стягнення з 01.11.2021 року по 31.05.2024 року та зазначає, що правовідносини виникли між сторонами на підставі індивідуального договору про надання послуги з постачання тепловї енергії № 72210901 від 01.11.2021 року, тобто, позивач навмисно ввів суд в оману та не повідомляє про те, що між сторонами укладено інший договір, від 24.04.2017 № 202051, максимальне теплове навантаження на опалення по фактичному теплоспоживанню становить 4519 Гкал/год, тоді як у кожному з наданих до суду рахунків зазначено інше теплове навантаження та інша підстава для нарахування, яка не існує.

Доказів розірвання чи припинення умов договору від 24.04.2017 № 202051 між сторонами до позовної заяви не надано, тому враховуючи викладене, підстав для задоволення позову немає.

Між тим, суд у оскаржуваному рішенні зазначив, що «З урахуванням системного аналізу вище наведених норм чинного законодавства і матеріалів справи, оскільки нежитлове приміщення, користувачем якого є відповідач, є невід'ємною (вбудованою) частиною житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, а співвласники житлового будинку, члени якого, у визначений нормативними актами строк, не ухвалили рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги, протилежного відповідачем не наведено, відповідні докази також не надані, відтак, суд дійшов висновку, що типовий індивідуальний договір №72210901 між Концерном «МТМ» та ТОВ «МАГ ЕНЕРГІЯ» є укладеним з 01.11.2021.

При цьому, на підставі пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», попередній договір, що існував між сторонами, №202051 від 24.04.2017, втратив чинність з дати набрання чинності договором №72210901 від 01.11.2021.

Наведеним спростовуються доводи відповідача про відсутність доказів припинення/розірвання договору, що існував між сторонами, №202051 від 24.04.2017.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо не укладення договору №72210901 від 01.11.2021, оскільки суд вважає, що законодавцем була передбачена неактивність споживачів щодо укладання договорів, тому непідписана заява-приєднання до договору не свідчить про відсутність підстав для укладання договору, оскільки в даному випадку договір є не тільки договором приєднання, але й договором публічним, що не передбачає підписання заяви-приєднання.

Пунктом 4 Типового індивідуального договору №72210901 встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.»

Зазначені висновки суду, викладені у оскаржуваному рішенні по цій справі знаходяться у протиріччі з обставинами, що вже встановлені Господарським судом у рішенні суду від 19.01.2022 року по справі № 908/1876/21, а саме, станом на час винесення рішення суду між сторонами діє договір № 202051 купівлі-продажу теплової енергії від 24.04.2017, який підписано сторонами з протоколом розбіжностей і є узгодженим.

Згідно зі ст. 631 ЦК України та ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов 'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Таким чином, публічний договір від 01.11.2021 року між позивачем і відповідачем не укладався, у силі наявності іншого договору, чинність якого станом на 19.01.2022 року ( через майже два місяці після його опублікування підтверджена судовим рішенням) і ця обставниа повторному доведенню не підлягає.

Згідно з Правилами №830 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022:

-Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб- сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

- Індивідуальний договір з власником індивідуальних (садибних) житлових будинків вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку).

- Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

- У разі зміни права власності або користування приміщенням у багатоквартирному будинку, з попереднім власником (користувачем) якого було укладено індивідуальний договір, договір з новим власником (користувачем) вважається укладеним із дня такої зміни.

- Споживачі у багатоквартирному будинку, які отримують послугу за іншою моделлю договірних відносин, у разі прийняття рішення про припинення такого договору можуть приєднатися до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, вчинивши дії, що засвідчують їх бажання укласти такий договір, відповідно до абзацу шостого цього пункту.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону №2189-УПІ (у редакції змін внесених Законом №1060- ІХ) договори про надання комунальних послуг, укладені до введення його в дію, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Дійсно, як зазначив суд у оскаржуваному рішення, Пунктом 4 Типового індивідуального договору №72210901 встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги, але поза увагою суду щзалиштилося те, що відповідачем не була вчинена жодна з перерахованих дій, а значить цей договір не є укладеним.

Висновки суду є надуманими і спростовуються наявними у справі матеріалами.

Згідно відзиву відповідач зазначав, що позивач не позбавлений можливості відповідно до умов існуючого договору від 24.04.2017 № 202051 провести помісячні нарахування( згодно узгодженого теплового навантаження та зазначної вартості послуги) врахувавши зазначене у ньому теплове навантаження, а не вдвічі-втричі збільшене без узгодженняч та рорахунку, провести перерахунок теплового навантаження, якщо на думку позивача воно не відповідає, надати відповідачу рахунки, провести звіряння взаєморозрахунків та отримати оплату за надану послугу згідно умов наявного договору, але всі дії позивача свідчать про категоричне невизнання фактів, що вже встановлені судовим рішенням і небажання застосовувати до правовідносин діючий договір. А висновки суду протирічать наявним у справі доказам.

Згідно з ч. 4 ст.129 ЦК України ..

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що ..

Відповідно до ч. З, 4 ст. 179 Господарського кодексу України, …

Відповідно до п.1 ст. 20 ГПК …

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, ...

Відповідно до п.1 ст. 20 ГПК …

Статтею 180 ГК передбачено, що …

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, …

Відповідно до вимог ст.187 ГК спори, …відхиляються, виходячи з наступного:

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог - спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Отже, позивач у позові повинен зазначити зміст позовних вимог, обставини, якими він обґрунтовує ці вимоги, а також правові підстави позову.

Позовна заява обов'язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (такі висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

При цьому чинні процесуальні норми не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет у разі зазначення ним інших підстав позову та надання інших доказів, якими він обґрунтовує ці підстави. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 910/15598/19 (910/8017/20), від 18.03.2021 у справі № 909/783/20, від 16.11.2021 у справі № 910/694/21.

У постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 170/499/23 зазначено, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Оскільки предметом позовних вимог у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 72210901 від 01.11.2021р. за період з 01.11.2021р. по 31.05.2024 року доводи апеляційної скарги про наявність рішення суду від 19.01.2022 року по справі № 908/1876/21, яким встановлено, що станом на час винесення рішення суду між сторонами діє договір № 202051 купівлі-продажу теплової енергії від 24.04.2017, який підписано сторонами з протоколом розбіжностей і є узгодженим є такими, що ґрунтуються на рішенні суду, яке не має преюдиційного значення при розгляді даної справи.

02.10.2021 Концерн “Міські теплові мережі» оприлюднив на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування Запорізької міської ради (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http://zp.gov.ua/uk/articeles/item/10370/ukladannya-publichnih-dogovoriv-z-koncernom-miski-teplovi-merezhi-) та на власному офіційному веб-сайті (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http//teploseti.zp.ua/ua/for_consumers/Public_contracts/) індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання.

Згідно з п. 1 оприлюдненого Концерном "Міські теплові мережі" Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (послуга) індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України.

Відповідно до п. 53 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю “МАГ ЕНЕРГІЯ» є користувачем, на умовах договору оренди нежитлового приміщення №210/1 від 03.07.2015, нежитлового приміщення цокольного поверху (літ. А-5) площею 86,74 кв.м по вул. Яценка.

Нежитлове приміщення, яким користується відповідач, є невід'ємною частиною житлового будинку по вул. Яценка, буд. 1 у м. Запоріжжя, який оснащений чотирма приладами комерційного обліку теплової енергії: SHARKY 775 заводський № 55342445, SHARKY 775 заводський № 63980747, Sonometer 2000 заводський № 9339, SHARKY 775 заводський № 55425733, про що зазначено в рахунках за надані послуги з постачання теплової енергії, відповідно обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузла комерційного обліку, що підтверджується Актами приймання в експлуатацію приладів обліку теплової енергії (після держповірки), доданих до справи.

Пунктами 8,9 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21 серпня 2019 р., № 830 визначено, що постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.

Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.

Опалювальний період починається не пізніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря становить 8°С та нижче, а закінчується не раніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря перевищує 8°С.

Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Приміщення Відповідача приєднане до внутрішньо будинкової системи житлового будинку, з цього виходить, що порядок обліку та оплати послуг визначається Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 22.11.2018 року, № 315 про затвердження «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» (Далі - Методика № 315): розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Нежитлове приміщення Відповідача не оснащене розподільним приладом обліку теплової енергії.

Пунктом 5 Договору зазначено, що Виконавець (Позивач) зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Відповідно пункту 11 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (надалі Методика).

Нормами Розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.

Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу ІІІ Методики.

Для розподілу приймаються показання вузлів комерційного та розподільного обліку, приладів розподільного обліку теплової енергії станом на кінцеву дату розрахункового періоду, отримані виконавцем розподілу комунальної послуги, у спосіб, визначений договором про надання комунальної послуги.

У разі, якщо одна будівля/будинок має два та більше вводи відповідної зовнішньої інженерної мережі, які оснащено вузлами комерційного обліку, то визначення обсягу спожитої послуги та її розподіл здійснюється за сумою всіх вузлів комерційного обліку відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку. За рішенням співвласників будівлі/будинку розподіл може здійснюватися окремо для кожної її частини, що оснащена вузлом комерційного обліку відповідної комунальної послуги.

Розділом ІІ Методики передбачені базові правила визначення та розподілу між споживачами загальних обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг.

Загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати.

Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та(у випадку наявності таких приміщень у будинку/будівлі) сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Пунктом 12 розділом 4 Методики передбачено: обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/ нежитлових приміщень.

Відповідно до визначення наведеного в Методиці опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.

Частиною 1 статті 7 Закону визначено, що споживач серед іншого має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

Наразі чинним є Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №169 від 26.07.2019 року.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Згідно пункту 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 34 Договору вказано споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до пункту 38 Договору споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього Договору.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивачем були сформовані та надані Відповідачу рахунки на оплату спожитої послуги.

Вся інформація окремо по кожному місяцю зазначена в рахунках, які направлялись на адресу Відповідача.

Також у рахунках на оплату спожитої послуги та на сайті Концерну «МТМ», у відповідності до вимог законодавства, міститься інформація щодо встановленого приладу комерційного обліку (за яким відбуваються нарахування на будинок/ будівлю), опалювальної площі будинку/будівлі. Крім того, у рахунках міститься інформація щодо спожитої будинком теплової енергії. Вказана інформація також міститься у детальному розрахунку, що доданий до заяви. В своїй сукупності наведені дані дозволяють встановити кількість спожитої теплової енергії приміщенням.

Таким чином, Відповідач має вичерпну інформацію з приводу кількості наданих послуг, їх структури, вартості та наявної заборгованості, а також діючих на момент проведення розрахунків тарифів на відповідні послуги.

Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку в якому знаходиться приміщення Відповідача підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону відповідно до яких Позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі, знаходженням нежитлового приміщення Відповідача у багатоквартирному житловому будинку.

Згідно «Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011р. № 869 Концерном «Міські теплові мережі» для застосування протягом опалювального періоду 2021-2022 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені Рішенням Виконавчого комітету Запорізької Міської Ради від 11.10.2021р. № 374 (зі змінами).

Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо. Тобто двома ставками.

Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.

Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов'язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/ годину). Тобто, споживач, сплачуючи за одиницю приєднаного теплового навантаження, сплачує всі витрати, пов'язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової, крім енергоносіїв. Оскільки ці витрати виникають у підприємства протягом всього року, то і тариф розраховано для місячної оплати протягом року, рівними частинами в опалювальний та міжопалювальний періоди.

Відповідно до умов укладених договорів плата виконавцю складається з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування.

Плата за абонентське обслуговування включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги , здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води. Концерном «Міські теплові мережі» абонентська плата розрахована відповідно до річних планових витрат на зазначені функції та не залежить від обсягів спожитих послуг. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця та не залежить від обсягів послуг.

В силу виконання Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21 серпня 2019 р., № 830 Позивачем формуються рахунки на оплату спожитої послуги та надаються споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Пунктом 34 Правил визначено, що рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором. Законодавець жодним нормативно-правовим актом не визначив, яким саме чином необхідно надати споживачу рахунки на оплату спожитої послуги(особисто, простою, рекомендованою, цінною кореспонденцією чи методом розносу по поштовим скриням/приміщенням споживання). Крім того споживачу надано право отримувати інформацію - як зазначену в рахунках на оплату так і додаткову без додаткової плати. Тобто законодавець в повній мірі сприяє отриманню споживачем достатньої кількості інформації.

Доказів, які б підтверджували виконання зобов'язань щодо повної оплати наданих послуг відповідач не надав та доводів позивача не спростував.

Аргументи скаржника щодо незгоди з розрахунком позивача суми заборгованості відхиляються колегією суддів як такі, що знаходяться в межах обов'язку апелянта нести негативні наслідки, пов'язані з ухиленням від можливості користування своїми правами в господарському процесі, зокрема, надання доказів на спростування доводів іншої сторони. Що, в свою чергу, узгоджується з принципом диспозитивності господарського судочинства.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, щодо стягнення з відповідача суми 71360,42 грн боргу за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2021 до 31.05.2024.

Апеляційний господарський суд зауважує, що важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Законом України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 30.10.2024 у справі №908/2313/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “МАГ ЕНЕРГІЯ» на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3633,60 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “МАГ ЕНЕРГІЯ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.10.2024 у справі №908/2313/24- залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 30.10.2024 у справі №908/2313/24 - залишити без змін.

Витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Попередній документ

128520882

Наступний документ

128520884

Інформація про рішення:

№ рішення:	128520883
№ справи:	908/2313/24
Дата рішення:	30.06.2025
Дата публікації:	02.07.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Центральний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (30.10.2024)
Дата надходження:	30.08.2024
Предмет позову:	про стягнення 71 360,42 грн.