61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
Головуючий 1 інстанції:
суддя Данилова М.В.
Категорія: 47 Доповідач 2 інстанції:
суддя Григоров А.М.
17 грудня 2007 року№ 22-а-2901/07
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді - СіренкоО.І.
Суддів - Григоров А.М., Подобайло З.Г.
при секретарі: Спесивцева О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційнускаргу Прокурора Червонозаводського району м. Харкова на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2007 року по справі № 2а-2196/07
за позовом Прокурора Червонозаводського району м. Харкова в інтересах держави в особі Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Держенергонагляд в північному регіоні»
до Близнюківського комунального підприємства «Комунальник»
про стягнення коштів,
Прокурор Червонозаводського району м. Харкова в інтересах держави в особі Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Держенергонагляд в північному регіоні» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Близнюківського комунального підприємства «Комунальник» про стягнення коштів.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2007р. по справі №2а-2196/07 відмовлено у відкритті провадження по справі прокурору Червонозаводського району м. Харкова за позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі відокремленого підрозділу «Держенергонагляд у Північному регіоні» до Близнюківського КП «Комунальник» про стягнення штрафу у сумі 850 грн. за порушення законодавства про електроенергетику. Відповідно до вказаної ухвали суду стягувана сума є штрафом і відносини щодо її стягнення не є публічно-правовими та підпадають під господарсько-правові відносини, спори по яких, відповідно до Господарського процесуального кодексу України, відносяться до підвідомчості господарських судів.
Прокурор Червонозаводського району м. Харкова не погоджується з вказаною ухвалою, подав апеляційну скаргу, вказує, що судом першої інстанції неналежним чином встановлені обставини справи і надано неналежну оцінку і кваліфікацію цим обставинам.
Враховуючи викладене, прокурор просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2007р. по справі №2а-2196/07 і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Судом першої інстанції було встановлено, наступне.
Позивач звернувся до суду з позовом та просить стягнути з відповідача до державного бюджету суму штрафних санкцій 850 грн., накладених державною інспекцією з енергетичного нагляду.
Відповідно до ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
З позовної заяви встановлено, що позивач просить стягнути грошові кошти, які є фінансовою санкцією (штрафом) .
Відповідно до положень глави 27 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання, крім інших, таку адміністративно-господарську санкцію як адміністративно-господарський штраф. Адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що хоча стягувана сума є штрафом, але відносини щодо її стягнення не є публічно-правовими та підпадають під господарсько-правові відносини, спори по яких, відповідно до Господарського процесуального кодексу України, відносяться до підвідомчості господарських судів. Позивачем не наведено конкретного нормативно-правового акту, який би кваліфікував цей спір як спір за зверненням суб'єкта владних повноважень, який має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Позивач в своїй позовній заяві зазначає, що стягувана сума штрафу повинна бути зарахована до державного бюджету та надійти на розрахунковий рахунок Управління Державного казначейства України у Близнюківському районі Харківської області, але зазначає позивачем по цій справі Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Держенергонагляд в північному регіоні", а не відповідне управління державного казначейства. Таким чином позовні вимоги за цим позовом направлені на захист прав та законних інтересів не позивача, а іншої особи, яка а ні як позивач, а ні як третя особа не зазначається.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо зазначену заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі наведеного судом першої інстанції було відмовлено у відкритті провадження.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (утому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статті 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду;
спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також меж учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Згідно з п.1 ч.1 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Крім того, визначення поняття «справа адміністративної юрисдикції» наведено у статті 3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт , що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.4 статті 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках встановлених законом.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про електроенергетику» однією із засад державної політики в енергетиці є створення умов безпечної експлуатації об'єктів електроенергетики, а також забезпечення відповідальності енергопостачальників та споживачів. Згідно зі ст. 9 зазначеного закону та п.1 Положення «Про державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної та теплової енергії», затвердженого постановою КМУ від 07.08.1996р. №929 державний нагляд в електроенергетиці здійснює Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії, яка підпорядкована безпосередньо Мінпаливенерго в частині виконання функцій, покладених на Держенергонагляд, та діє у складі державного підприємства, що здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об'єднаною енергетичною системою України, та його територіальних структурних підрозділів.
Згідно з Указом Президента України «Про зміни в структурі центральних органів виконавчої влади» від 15.12.1999р. №1573/99 Міністерство палива та енергетики України входить до складу органів виконавчої влади України.
Відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України №422 від 3 листопада 2006 р. Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії (Держенергонагляд) безпосередньо підпорядкована Мінпаливенерго щодо виконання функцій, покладених на Держенергонагляд Положенням про державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.96 № 929, здійснює допоміжні заходи із забезпечення надійного і сталого функціонування об'єднаної енергетичної системи України та діє у складі державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (НЕК "Укренерго"). Особа в інтересах якої заявлено позов щодо стягнення штрафних санкцій є суб'єктом владних повноважень в розумінні ст. 3 КАС України, оскільки здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.
Правовідносини сторін є публічними. Стосуються стягнення санкцій за порушення встановленого державою порядку у енергетичних відносинах.
ДП «НЕК «Укренерго» у спірних правовідносинах виступає не як господарюючий суб'єкт, а як особа, до складу якої входить Держенергонагляд, що здійснює контролюючі функції. Суду до позову були надані документи (Статут, Положення) підтверджуючи наявність у складі позивача підрозділу Держенергонагляду.
Таким чином, позивач є суб'єктом, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства і є суб'єктом владних повноважень, тому такий спір повинен вирішуватись за правилами КАС України адміністративним судом.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала про відмову в відкритті провадження від 23.08.2007 року підлягає скасуванню відповідно до п. 4 ст. 202 КАС України. Та враховуючи межі розгляду судом апеляційної інстанції та повноваження суду апеляційної інстанції, справа ухвалою апеляційного суду, підлягають поверненню до суду першої інстанції для подальшого розгляду.
Стосовно вимог апеляційної скарги, щодо направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, то суд апеляційної інстанції згідно КАС України в даному випадку направляє справу на подальший, а не новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 199, п.4 ст. 202, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Прокурора Червонозаводського району м. Харкова задовольнити частково.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2007 року по справі № 2а-2196/07 скасувати.
Справу направити до Харківського окружного адміністративного суду для подальшого розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та в силу ст. 211 КАС України оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню по справі.
Повний текст виготовлено та підписано 24 грудня 2007 року
Головуючий Сіренко О.І.
Судді Григоров А.М.
Подобайло З.Г.