01 липня 2025 року місто Чернівці справа №722/279/25
провадження №22-ц/822/550/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Височанської Н.К.,
суддів: Лисака І.Н., Литвинюк І.М.
секретар Мостолюк А.І.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс»,
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 23 квітня 2025 року по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, головуючий в суді першої інстанції суддя Унгурян С.В.,
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» (далі по тексту - ТОВ «Іннова Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Посилалося на те, що 09 серпня 2024 між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання грошових коштів у позику №4961330824.
Відповідно до умов договору, вказаний договір разом із правилами надання споживчих кредитів, затверджених 23 квітня 2024 року, складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений.
Договір укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст.ст.3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.2.2 договору позики позикодавець зобов'язується надати позичальнику позику на суму у розмірі 6000 грн. шляхом перерахунку на банківський рахунок (банківську картку) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані, згідно з п.2.6.1, п.2.6.2 та п.2.6.3 цього договору, його додатків.
Умовами договору визначено наступне: тип позики - кредит; мета отримання кредиту - споживчі (особисті) потреби; строк позики (строк дії договору) 360 днів; стандартна процентна ставка становить 1.5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.2.5 цього договору; знижена процентна ставка 1.35% в день та застосовується відповідно до умов п.2.6.2 цього договору; дата надання кредиту 09 серпня 2024 року або наступний за ним календарний день.
Позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти у розмірі 6000 грн. Разом з тим, відповідач, всупереч умовам договору та вимогам ст.ст.525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, суму позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив.
Станом на день підготовки позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем складає 21570 грн., яка складається з: 6000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 15570 грн. заборгованість за процентами.
Просили стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором надання грошових коштів у позику №4961330824 від 09 серпня 2024 року в розмірі 21570 грн. та судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 23 квітня 2025 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» заборгованість за договором надання грошових коштів у позику №4961330824 від 09 серпня 2024 року в розмірі 21570 (двадцять одна тисяча п'ятсот сімдесят) грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Повний текст рішення складено 29 квітня 2025 року.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Посилався на те, що надання розрахунку суми заборгованості або витягу з реєстру прав вимоги є недостатнім для підтвердження наявності заборгованості, оскільки розрахунок заборгованості та витяг з реєстру прав вимоги не є первинними документами, що підтверджують факт готівкової чи безготівкової видачі коштів відповідачу.
Більш того, Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та Фінансову звітність». Розрахунок заборгованості за кредитом, сам по собі, без надання доказів отримання кредитних коштів відповідачем, не можуть бути належними та допустимими доказами її наявності та розміру, а також укладення кредитного договору, що узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі №190/1419/19-ц.
Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами. До такого правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 16 вересня 2020 року при розгляді цивільної справи №200/5647/18.
Сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.
Окрім цього, вказує на несправедливі умови договору.
Зокрема, проценти за користування кредитними коштами у два рази перевищують тіло кредиту.
Отож, нарахування відсотків є явно завищеним не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, а тому суд має право їх зменшити.
У даній справі, позивач не просить стягнути з відповідача пеню (або інші формально виражені штрафні санкції) за прострочення виконання взятих на себе зобов'язань, однак за своєю суттю нарахування передбаченої реальної річної процентної ставка, та як, наслідок нарахування лише суми процентів за користування кредитними коштами, що у 7 разів перевищує суму (тіло) кредиту є нічим іншим як несправедливою умовою та фактично виступає як міра відповідальності споживача за Договором - а саме виступає як відповідальність за несвоєчасно виконане зобов'язання за кожен день прострочки.
Аналогічної думки про те, що положення позивача є несправедливими умовами Договору доходить Одеський апеляційний суд у постанові № 514/1692/23 від 20 листопада 2024 року.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Мотивувальна частина
Межі розгляду справи
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Позиція апеляційного суду
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що 09 серпня 2024 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір надання грошових коштів у позику №4961330824.
За умовами вищевказаного договору позивач зобов'язався надати відповідачу позику у розмірі 6000 грн. шляхом їх безготівкового перерахунку на поточний рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів платіжної картки НОМЕР_1 , строком на 360 днів. Відповідач, в свою чергу, зобов'язався повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою.
Додатком №1 до вищевказаного правочину його сторони узгодили графік платежів, виходячи з припущення, що позичальник виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені договором.
Підписуючи вищевказаний договір, позичальник підтвердив, зокрема, що: перед укладенням цього договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування; б) вказана в ст.7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та розміщена на Веб-сайті; інформація надана товариством з дотриманням вимог законодавства України та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання (п.10.9 договору).
Невід'ємною частиною договору надання грошових коштів у позику №4961330824 від 09 серпня 2024 року є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Веб-сайті Товариства: https://finsfera.ua/ (п.10.10 договору).
Як вбачається із квитанції до платіжної інструкції №19944-1354-130530040 від 09 серпня 2024 року, на платіжну картку № НОМЕР_1 було перераховано грошові кошти в сумі 6000 грн.
Згідно наведеного позивачем розрахунку заборгованості за договором позики №4961330824 від 09 серпня 2024 року, остання за період з 09 серпня 2024 року по 29 січня 2025 року становить 21570 грн., з яких: 6000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 15570 грн. - заборгованість за процентами.
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вимогам, визначеним в ст.263 ЦПК України.
Задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції прийшов до висновків, що відповідач не належно виконує свої зобов'язання за укладеним договором й не надав суду доказів на спростування вказаного, а тому позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом частини 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом частини першої статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
На підставі частини 1 та 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом частини 1, 2 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Установлено, що кредитний договір між сторонами був укладений в електронній формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Колегією суддів встановлено, що 09 серпня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір надання грошових коштів у позику №4961330824, який підписаний останнім електронним підписом з одноразовим ідентифікатором «1479», тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами договору в електронній формі (а.с.9-19). Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.
Факт ідентифікації ОСОБА_1 підтверджується Анкетою клієнта, наявною в матеріалах справи. Крім того, скаржник не заперечував, що всі відомості, вказані в Заявці-Анкеті є коректними, зокрема: ПІБ, РНОКПП, паспортні дані, телефон, тощо.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, ОСОБА_1 таких не надав, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов'язком.
Отже, встановивши, що без здійснення вказаних дій кредитний договір не був би укладений між сторонами, колегія суддів приходить до висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача та відповідача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Переглядаючи рішення суду, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і не погоджується доводами відповідача, щодо недоведеності позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс», у зв'язку з не наданням первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту, з огляду на таке.
За змістом розділу 6 «реквізити сторін» Договору про надання грошових коштів у позику №4961330824 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 , згідно анкети клієнта, позичальником ОСОБА_1 зазначено номер банківського рахунку/банківської картки для переказу коштів НОМЕР_1 .
Згідно квитанції до платіжної інструкції №19944-1354-130530040 термінал №1354 вбачається, що 09 серпня 2024 року ТОВ «Іннова Фінанс» здійснило переказ коштів на картку НОМЕР_1 в сумі 6000 гривень (а.с.27).
Крім цього, апеляційний суд за допомогою системи платіжного терміналу «EasyPay» перевірив та встановив наявність платежу за квитанцією №19944-1354-130530040 на суму 6000 грн., які перераховані на карту відповідачки НОМЕР_1 , тобто вказане підтверджує отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 6 000 грн.
Відповідач, зазначаючи про відсутність доказів про отримання ним кредиту, не надав жодних доказів на підтвердження цього, зокрема не звертався до суду із позовом про визнання цього договору недійсним або до правоохоронних органів з приводу шахрайських дій, не надав відомостей щодо неналежності йому банківської картки, зазначеної у договорі, або виписки з рахунку, з якого б вбачалось не отримання коштів тощо.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за договором позики №4961330824 від 09 серпня 2024 року, за період з 09 серпня 2024 року по 29 січня 2025 року становить 21570 грн., з яких: 6000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 15570 грн. - заборгованість за процентами (а.с.44-45).
Судом першої інстанції надано оцінку вказаному розрахунку і колегія суддів погоджується з висновками суду щодо розміру заборгованості відповідача.
У матеріалах справи відсутні докази виконання ОСОБА_1 обов'язку за договором №4961330824 від 09 серпня 2024 року з повернення кредиту в сумі 6000 грн, сплати процентів.
Водночас ОСОБА_1 не надано виписки з особового рахунку за картковим рахунком НОМЕР_1 на спростування обставин отримання 09 серпня 2024 року кредиту в сумі 6000 грн.
Будь-яких доказів того, що відповідач повернув кредит та нараховані відсотки у строк, передбачений договором, або ж вносила платежі щодо погашення заборгованості, матеріали справи не містять. Станом на день розгляду справи, зобов'язання за кредитним договором належним чином відповідачем не виконано.
Колегія суддів вважає, що матеріали справи містять відомості, що підтверджують факт наявності заборгованості за кредитним договором.
Щодо стягнення відсотків за користування кредитом
Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» в позовній заяві наведено розрахунок заборгованості за договором позики від 09 серпня 2024 року, за яким нараховано проценти з застосуванням процентної ставки 1,5% на день від суми позики за кожен день користування позикою в сумі 15570 грн.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідно до частини 1, 2 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що положеннями частини 1 статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, тоді як частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відповідно до пункту 2.5. договору про надання грошових коштів у позику №4961330824 від 09 серпня 2024 року строк позики становить 360 днів.
Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 дні(в). Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Позичальник виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.
Згідно з п. 2.6.1 договору за користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: Стандартна процентна ставка становить 1.5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього Договору. Пунктом 2.6.2. передбачена знижена процентна ставка 1,35% в день, яка застосовується відповідно до наступних умов.
Якщо Позичальник 08 вересня 2024 року, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Позичальник, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Позичальник за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
Умови договору про сплату відсотків за користування позикою є справедливими та не призводять до дисбалансу прав та обов'язків сторін договорів, оскільки пункти договору про розміри відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін (договір укладено в електронній формі. Про умови договору позивач був ознайомлений попередньо, а відтак вільно та свідомо погодився виконувати взяті на себе зобов'язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитним коштами). Договір позики укладений на визначений термін, за якими відповідач повинен сплатити проценти, що є платою за користування кредитом. Штрафні санкції за договором позивачем не нараховувались.
Вказані висновки суду узгоджуються із постановою Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22, в якій предметом позову, зокрема, було визнання пунктів договорів позики щодо нарахування відсотків недійсними.
Отже ТОВ «Іннова Фінанс» та відповідач погодили відповідальність позичальника в якості процентів за порушення грошового зобов'язання.
Тому підлягають стягненню з відповідача проценти за користування кредитом відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України.
ОСОБА_1 не надано докази на спростування твердження ТОВ «Іннова Фінанс» про невиконання ОСОБА_1 зобов'язання з повернення позики та сплати процентів за користування позикою.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Проте, ОСОБА_1 позовних вимог про визнання договору між ТОВ «Іннова Фінанс» та ним про надання грошових коштів у позику від 09 серпня 2024 року недійсним в частині встановлення відсотків не заявляв.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 23 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 01 липня 2025 року.
Головуючий: Н.К. Височанська
Судді: І.Н. Лисак
І.М. Литвинюк