Справа № 127/17893/25
Провадження № 3/127/3818/25
"27" червня 2025 р.м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Романчук Р.В., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли з Департаменту стратегічних розслідувань у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, працюючого керівником ТОВ "СББУ", до адміністративної відповідальності не притягувався,
за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Солдат ОСОБА_1 , будучи звільненим 31.05.2023 з посади водія - санітара відділу забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи згідно пп. «г» и. 1 ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, в порушення вимог абз.2 ч. 2 ст. 45 та п. 27 Розділу XIII Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно без поважних причин лише 19.04.2024 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (за 2023 рік після звільнення), чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, солдат ОСОБА_1 , будучи звільненим 31.05.2023 з посади водія - санітара відділу забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи згідно пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, в порушення вимог абз. 1 ч. 2 ст. 45 та п. 27 Розділу XIII Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно без поважних причин лише 19.04.2024 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування при звільненні (за період з 01.01.2023 - 31.05.2023) чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, солдат ОСОБА_1 , будучи звільненим 31.05.2023 з посади водія - санітара відділу забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи згідно пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 та п. 27 Розділу ХШ Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно без поважних причин лише 19.04.2024 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, солдат ОСОБА_1 , будучи звільненим 31.05.2023 з посади водія - санітара відділу забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи згідно пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 та п. 27 Розділу XIII Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно без поважних причин лише 12.05.2025 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що дійсно не вжив достатніх заходів щодо своєчасного подання декларацій, оскільки достеменно не знав про строк подання декларацій, так як працював до війни лікарем та декларацій не подавав. З перших днів війни він добровільно пішов захищати Батьківщину. Порушення допустив неумисно. У вчиненому щиро кається, запевняє, що більше такого не повториться. Просить суд врахувати, що він був військовослужбовцем, захищав країну з перших днів війни. Просить суд його суворо не карати та звільнити від адміністративної відповідальності у зв'язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення і обмежитись усним зауваженням. Провадження у справі закрити.
В судовому засіданні прокурор Запорожчук А.С. просив визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти адміністративне стягнення в межах санкції статті.
Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з положеннями ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з копії наказу № 32 від 25.02.2022 військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 , солдата ОСОБА_1 прийнято на посаду водія-санітара відділу забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В подальшому відповідно до наказу № 116 від 31.05.2023 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , солдата ОСОБА_1 звільнено із військової служби.
Відповідно до ч. 9 ст. 20 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» Військовослужбовці, визначені Законом України "Про запобігання корупції", зобов'язані подавати декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у порядку та строки, встановлені Законом України "Про запобігання корупції".
ОСОБА_1 являється військовою посадовою особою, в силу підпункту «г» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктом, на якого поширюється дія вказаного Закону.
Згідно до пп.«г» п. 1 ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 є суб'єктом декларування та зобов'язаний подавати декларації відповідно до цього Закону.
В примітці до статті 172-6 КУпАП зазначено що суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Тобто, ОСОБА_1 є також суб'єктом відповідальності за порушення вимог фінансового контролю.
Частиною 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Абзацом 2 частиною 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті З, зобов'язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Так, згідно п. 27 Прикінцевих положень ЗУ «Про запобігання корупції» встановлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб'єкти декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.
Окрім цього, суб'єкти декларування, які зазначені у п.п. 1-4 ч. 7 ст. 45 Закону, подають декларації у строки, визначені ч.ч. 1-4 ст. 45 Закону (абз. 12 ч. 7 ст. 45 Закону).
Тобто на них поширюються загальні правила стосовно строків подання декларацій, а не особливі, пов'язані з відновленням обов'язку подання декларацій.
Це стосується суб'єктів декларування з числа військовослужбовців, які: проходять військову службу на посадах міністрів, заступників міністрів, керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади та їх заступників, на інших посадах в апаратах міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів системи правосуддя або які відряджені на такі посади; входять до складу військово-лікарських комісій (ВЛК), лікарсько- льотних комісій(ЛЛК) або відряджені до них; проходять службу у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки(ТЦК та СП) або відряджені до них (крім осіб рядового складу підрозділів охорони відповідних центрів).
Абзацом 1 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з питань запобігання корупції надає рекомендаційні роз'яснення, методичну та консультаційну допомогу, зокрема, щодо застосування положень Закону та прийнятих на його виконання нормативно- правових актів.
З метою реалізації цього повноваження та на виконання п. 3 розділу II Закону України від 20.09.2023 № 3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» Національне агентство підготувало Роз'яснення від 13.11.2023 № 4.
Так, дані роз'яснення надані для забезпечення однакового застосування положень Закону стосовно заходів фінансового контролю, мають рекомендаційний характер, не містять правових норм і відображають правозастосовну практику.
НАЗК надає роз'яснення, щодо типів існування декларацій, коли слід їх подавати та який звітний період вони охоплюють. Таким чином, Законом передбачено три типи декларацій суб'єкта декларування, а саме:
1) щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону, або абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону в період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та за загальним правилом містить інформацію станом на 31 грудня звітного року
2) декларація при звільненні - декларація, яка подається відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону протягом 30 календарних днів з дня припинення діяльності. Така декларація подається за період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими суб'єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності, яка передбачає обов'язок подання декларації, перебування на посаді, яка зумовлює здійснення такої діяльності.
3) декларація кандидата па посаду - декларація, яка подається відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону та охоплює звітний період з 01 січня до 31 грудня включно, що передує року, в якому особа подала заяву на зайняття посади, якщо інше не передбачено.
Окрім цього, пунктом 2-2 даного Роз'яснення, визначені типи декларацій та строки їх подачі для осіб, які звільнились у період з 01.01.2023 до 11.10.2023, зокрема:
декларацію за 2021 рік (щорічну декларацію з позначкою «я продовжую виконувати функції держави або місцевого самоврядування» або кандидата на посаду - за потреби та якщо відповідна декларація не подана раніше) - до 31.01.2024;
щорічну декларацію з позначкою «я продовжую виконувати функції держави або місцевого самоврядування» за 2022 рік - до 31.01.2024 (якщо така декларація не подана раніше);
декларацію при звільненні за період, не охоплений раніше поданими деклараціями - до 31.01.2024;
декларацію з позначкою «я припинив(ла) виконувати функції держави або органу місцевого самоврядування (після звільнення)» за 2023 рік - до 31.03.2024.
Тобто, ОСОБА_1 , відповідно до вимог зазначених норм Закону України «Про запобігання корупції», зобов'язаний був:
подати щорічну декларацію за 2023 рік до 31.03.2024;
подати декларацію при звільненні за період неохоплений раніше поданими деклараціями (з 01.01.2023 - 31.05.2023 рік до 31.01.2024;
подати щорічну декларацію за 2022 рік до 31.01.2024;
подати щорічну декларацію за 2021 рік до 31.01.2024.
За даними публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які розміщенні на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, встановлено, що ОСОБА_1 19.04.2024 о 14:32 год. подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування особи за 2023 рік після звільнення.
За даними публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які розміщенні на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, встановлено, що ОСОБА_1 , 19.04.2024 о 13:43 год. подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування при звільненні за період з 01.01.2023 по 31.05.2023.
За даними публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які розміщенні на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, встановлено, що ОСОБА_1 19.04.2024 о 13:17 год. подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування особі за 2022 рік.
За даними публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які розміщенні на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, встановлено, що ОСОБА_1 12.05.2023 о 15:00 год. подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування особи за 2021 рік.
Згідно даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що функціонує на веб-сайті Національного агентства із запобігання корупції, ОСОБА_1 , подавав наступні Е-декларації: 19.04.2024 щорічна; 19.04.2024 при звільненні; 19.04.2024 щорічна; 12.05.2025 щорічна.
Вказані дії свідчать про обізнаність ОСОБА_1 з необхідністю, правилами та порядком подання електронних документів як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та відсутності поважних причин несвоєчасності подання таких документів.
Об'єктивних причин щодо несвоєчасності подання та оприлюднення зазначених декларацій на офіційному веб - сайті Національного агентства з питань запобігання корупції судом не встановлено.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Дослідивши обставини справи та наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 підтверджується зібраними у справі та дослідженими судом доказами, зокрема, протоколами про адміністративні правопорушення № 432 від 03.06.2025, № 431 від 03.06.2025, № 433 від 03.06.2025, № 434 від 03.06.2025, роздруківками із Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що функціонує на веб-сайті Національного агентства із запобігання корупції, документами наданими з ІНФОРМАЦІЯ_2 , копіями декларацій та іншими матеріалами справи.
Таким чином, ОСОБА_1 , будучи звільненим 31.05.2023 з посади водія-санітара відділу забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 , та будучи згідно пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. З Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, порушив:
вимоги абз. 2 ч. 2 ст. 45 та п. 27 Розділу XIII Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно без поважних причин 19.04.2024 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (за 2023 рік після звільнення);
вимоги абз. 1 ч. 2 ст. 45 та п. 27 Розділу XIII Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно без поважних причин 19.04.2024 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування при звільненні (за період з 01.01.2023 - 31.05.2023);
вимоги ч. 1 ст. 45 та п. 27 Розділу ХШ Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно без поважних причин 19.04.2024 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік;
вимоги ч. 1 ст. 45 та п. 27 Розділу XIII Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно без поважних причин 12.05.2025 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік, чим вчинив адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, відповідальність за які передбачена частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суд зазначає, що ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно положень ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинені адміністративні правопорушення, суд враховує положення ст.ст. 23, 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.
За наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 слід визнати винуватим у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Разом з тим, відповідно до ст. 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Обставиною, що пом'якшує відповідальність, суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують відповідальність, судом не встановлено.
Також суд враховує особу ОСОБА_1 , який був військовослужбовцем, ступінь його вини, майновий стан.
За наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 слід звільнити від адміністративної відповідальності у зв'язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення і обмежитись усним зауваженням.
На думку суду, застосування усного зауваження буде достатнім для досягнення визначеної ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення мети - виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень.
З положень ч. 2 ст. 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення слідує, що при оголошенні усного зауваження виноситься постанова про закриття справи, тому провадження у справі слід закрити.
Відповідно до ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, з особи, на яку накладено стягнення, стягується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки в даному випадку, особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, звільняється від адміністративної відповідальності у зв'язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, тому судовий збір не стягується.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 276, 279, 280, 283-291 КУпАП-
Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення і обмежитись усним зауваженням.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
Скаргу на постанову може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Суддя