61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
Головуючий 1 інстанції:
суддя Жельне С.Ч.
Категорія: 38 Доповідач 2 інстанції:
суддя Григоров А.М.
17 грудня 2007 року№ 22-а-198/07
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді - Григоров А.М.
Суддів - Сіренко О.І., Подобайло З.Г.
при секретарі: Спесивцева О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРОМІСТ-ХАРКІВ» на постанову Господарського суду Харківської області від 15 березня 2007року по справі № АС-38/42-07
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРОМІСТ-ХАРКІВ»
до УПФУ в Київському районі м. Харкова
про визнання недійсним рішення,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АЕРОМІСТ-ХАРКІВ», звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до УПФУ в Київському районі м. Харкова про визнання недійсним рішення.
Постановою від 15 березня 2007 року Господарськім судом Харківської області в задоволенні позову відмовлено повністю.
На думку позивача, під час розгляду справи суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Позивачем подано апеляційну скаргу в якій він просить скасувати вказану постанову та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції виходив з того, що відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне ситрахування, страхові внески сплачуються не пізніше 20 числа наступного за звітним періодом місяця незалежно від виплат заробітної плати.
Але з такими висновками неможна погодитися.
Позивач, ТОВ «Аероміст-Харків» звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення УПФУ в Київському районі м. Харкова від 06.10.2006р. № 344 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. за № 1058 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства.
Як встановлено матеріалами справи, згідно з рішенням № 344 від 06.10.2006 р. УПФУ у Київському районі м. Харкова до позивача були застосовані штрафні санкції у сумі 49683,88 грн. та нарахована пеня у сумі 1494,54 грн. на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. за № 1058 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Згідно з ст. 20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058 та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 р., № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2003 р. за № 64/8663, платники сплачують страхові внески одночасно з одержанням коштів на оплату праці, у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (п. 5.1.6).
У відповідності до приписів ч. 6 ст. 20 вказаного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.
Аналіз змісту даної правової норми дає підстави стверджувати про те, що цей порядок на вимогу закону застосовується незалежно від періоду одержання страхувальником коштів на оплату праці (виплати доходу) - або протягом базового звітного періоду, або по його закінченні.
Отже, виконання страхувальником обов'язку щодо сплати страхових внесків залежить від факту отримання коштів на оплату праці (виплату доходу).
Таким чином, у випадках, коли протягом 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду страхувальник фактично не отримав кошти на оплату праці (виплату доходу), він (страхувальник) не може мати обов'язку по сплаті страхових внесків саме до моменту отримання коштів на оплату праці (виплату доходу), оскільки відсутній факт отримання вказаних коштів, що унеможливлює дотримання страхувальником порядку сплати страхових внесків, встановленого ч. 6 ст. 20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Як свідчать матеріали справи, оскаржене рішення позивача прийнято без врахування факту виплати заробітної плати. Відповідач не пов'язує обов'язок сплати внесків з виплатою заробітної плати, на чому наполягає позивач. Проти фактичних обставин справи сторони не сперечаються.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України обов'язок доведення, щодо правомірності прийнятого рішення покладається на суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи наведене відповідач не довів правомірність прийнятого ним рішення, дане рішення прийнято з помилковим застосуванням законодавства.
За таких обставин, позовні вимоги є правомірними, а рішення суду першої інстанції прийнято з невірним застосування норм матеріального права в зв'язку з чим воно підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови, якою позов необхідно задовольнити.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, ч. 3 ст. 198, ч. 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст. 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРОМІСТ-ХАРКІВ» задовольнити.
Постанову господарського суду Харківської області від 15 березня 2007року по справі № АС-38/42-07 скасувати.
Позов задовольнити.
Скасувати рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) страхових внесків , у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 06.10.2006р. № 344, яке винесено УПФУ в Київському районі м. Харкова.
Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРОМІСТ-ХАРКІВ» судові витрати в сумі 5,10 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст виготовлено та підписано 24 грудня 2007 року
Головуючий Григоров А.М.
Судді Сіренко О.І.
Подобайло З.Г.