Справа № 643/10274/25
Провадження № 2-а/643/149/25
про залишення позову без руху
30.06.2025 м. Харків
Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Новіченко Н.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1
до 1. ОСОБА_2
2. Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач-1), Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач-2) в якому просить суд скасувати постанову серії ЕНА № 4996386 від 17.06.2025 за ч. 1 ст. 121 КУпАП, винесену інспектором 5 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції молодшим лейтенантом поліції Козиренком Віталієм Вікторовичем про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340, 00 грн.
Розглянувши позовну заяву з доданими до неї документами на предмет наявності правових підстав для відкриття провадження у справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» та від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України», право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Отже, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Вимоги щодо змісту та форми позовної заяви визначені у ст. ст. 160, 161 КАС України.
При цьому, якщо подана позовна заява не відповідає таким вимогам, приписами статті 169 КАС України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду.
Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Кодексом адміністративного судочинства України.
У даному випадку, подана позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України, у зв'язку з чим підлягає залишенню без руху з посиланням на положення статті 169 КАС України, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою до суду адміністративного позову немайнового характеру сплачується судовий збір, виходячи зі ставки 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.
У той же час, частиною 5 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
18 березня 2020 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 543/775/17, у якій виклала правову позицію щодо розміру ставки судового збору за подання позовної заяви у справах щодо накладення адміністративного стягнення.
Так, у вказаній постанові міститься такий висновок: за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем і відповідачем судового рішення. З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, Велика Палата Верховного Суду вказала, що він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 3 028, 00 грн.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Отже, за подання даного позову позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 484, 48 грн.
Позивач у позовній заяві зазначає, що ним були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 605, 60 грн., а також позивач вказує у додатках до позовної заяви, що він додає квитанцію по сплаті судового збору.
Натомість, згідно з Актом про втрату документів або перепідшивання, відсутність вкладень або порушень цілісності, пошкодження конверта (паковання) від 24.06.2025 року у позовній заяві відсутній додаток - квитанція по сплаті судового збору.
За таких обставин, позивачу слід усунути вказаний недолік та надати суду докази на підтвердження сплати судового збору у розмірі 484, 48 грн.
Разом з цим, відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Разом з цим, позивачем у додатках до позовної заяви зазначено, що він додає витяг про місце проживання.
Проте, згідно з Актом про втрату документів або перепідшивання, відсутність вкладень або порушень цілісності, пошкодження конверта (паковання) від 24.06.2025 року у позовній заяві відсутній витяг про місце проживання позивача, внаслідок чого суд позбавлений можливості вирішити питання про підсудність даного позову саме Салтівському районному суду міста Харкова.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст. ст. 160, 161, 169 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:
- подання до суду витягу про місце проживання позивача;
- подання до суду доказів на підтвердження сплати судового збору у розмірі 484, 48 грн.
4. Роз'яснити позивачу, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України).
5. Ухвала окремо не оскаржується. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Н.В. Новіченко