ф
30 червня 2025 року
м. Київ
справа №420/27874/23
адміністративне провадження №К/990/24349/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І.В.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі № 420/27874/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
У жовтні 2023 року позивачка звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної міграційної служби України, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 01 вересня 2023 року № 143-23 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- зобов'язати прийняти рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної міграційної служби України від 01 вересня 2023 року № 143-23 та зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту з врахуванням висновків суду у цьому рішенні. У задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовив.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
Не погоджуючись із таким рішенням, позивачка звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2025 року на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі № 420/27874/23 повернуто особі, яка її подала, оскільки у касаційній скарзі не було викладено передбачені КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
16 травня 2025 року позивачка повторно звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою в цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі № 420/27874/23 повернуто особі, яка її подала, оскільки у касаційній скарзі не було викладено передбачені КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
06 червня 2025 року позивачка вчергове звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою в цій справі.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначає таке.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу (частина третя статті 329 КАС України).
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 31 березня 2025 року, а касаційна скарга направлена до суду касаційної інстанції 06 червня 2025 року, тобто з пропуском установленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Однак до касаційної скарги не додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження
В касаційній скарзі представник позивачки зазначає, що первинна касаційна скарга була подана у межах строку на касаційне оскарження, однак така була повернута Судом. Відповідно до частини першої статті 329 КАС України касаційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Таким чином, на думку скаржниці, строк на касаційне оскарження попущено не було
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Верховний Суд також звертає увагу на те, що при вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги / відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.
Як було встановлено, позивачка вже зверталася до Верховного Суду з касаційною скаргою, однак ухвалами Верховного Суду від 15 та 21 травня 2025 року її було повернуто у зв'язку з невикладенням передбачених КАС України підстав для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Крім того, установлено, що копію ухвали про повернення касаційної скарги від 21 травня 2025 року (провадження № К/990/21153/25) представником скаржниці отримано у своєму електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 21 травня 2025 року.
Однак з повторною касаційною скаргою скаржниця звернулася до Верховного Суду лише 06 червня 2025 року.
Значний проміжок часу з моменту отримання ухвали Суду про повернення касаційної скарги та повторним поданням касаційної скарги (15 днів) вказує на відсутність процесуальної зацікавленості скаржниці у касаційному перегляді судових рішень у даній справі.
Водночас обґрунтованих доводів про поважність причин, з яких відбулося таке зволікання з поданням чергової касаційної скарги за період після отримання копії ухвали про повернення попередньо поданої касаційної скарги, скаржниця не наводить.
Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним.
Так, невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення касаційної скарги, не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, а тому не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Скаржник, маючи намір реалізації наданого йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов'язків.
Для приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України у скаржника було достатньо часу, а строк, що сплинув на момент подання касаційної скарги після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції і виготовлення її повного тексту, не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу скаржниці на те, що вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Частиною третьою статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку із наданням доказів на їх підтвердження.
Виходячи з наведеного, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати десятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги особі, яка її подала, шляхом надання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням підстав пропуску строку із наданням відповідних доказів.
Неусунення недоліків касаційної скарги є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження (пункт 4 частини першої статті 333 КАС України).
Керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 359 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі № 420/27874/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Желєзний
Судді М. В. Білак
В. Е. Мацедонська