26 червня 2025 року м. Дніпросправа № 160/31500/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту поліції особливого призначення “Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Сластьон А.О.) в адміністративній справі №160/31500/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення “Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
27 листопада 2024 ОСОБА_1 , через представника, звернувся до суду з позовом до Департаменту поліції особливого призначення “Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якому просить:
-визнати протиправною бездіяльність Департаменту поліції особливого призначення “Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо незвільнення зі служби в “Об'єднаній штурмовій бригаді Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_1 за рапортом від 29.07.2024;
-зобов'язати Департамент поліції особливого призначення “Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України “Про Національну поліцію», за його рапортом від 29.07.2024.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Так вважає, що прийняття наказу за рапортом за власним бажанням не передбачає визначених законодавством строків. Крім того, наявність поважних причин, які перешкоджають проходженню публічної служби позивач у рапорті не вказував, у зв'язку із чим відповідач позбавлений був підстав для встановлення їх наявності та оцінки поважності їх характеру. Таким чином відсутня оскаржена бездіяльність відповідача. Також просить суд врахувати, що позивача було звільнено з лав поліції з 06.02.2025 на реалізацію дисциплінарного стягнення.
Представником позивача поданий відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні. У відзиві зазначив, що відсутність зазначення у рапорті дати звільнення не є підставою у здійсненні його реалізації. Докази того, що позивач був звільнений відповідачем не було подано суду першої інстанції.
Відповідачем подана суду відповідь на відзив в якому зазначає про помилковість розуміння позивачем приписів норм матеріального права, що регулює спірні правовідносини в умовах воєнного стану.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів п.3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить службу на посаді інспектора ВТСП штурмового батальйону №3 полку управління поліції особливого призначення №3 Департаменту поліції особливого призначення “Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
29.07.2024 позивач подав рапорт на ім'я начальника Департаменту поліції особливого призначення “Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » про звільнення зі служби в Національній поліції України за пунктом 7 частини першої статті 77 (за власним бажанням) Закону України “Про Національну поліцію», вхідний №9639 від 02.08.2024.
Листом від 23.08.2024 №6098-2024 ДПОП “ОШБ НПУ “Лють» повідомило позивача, що його рапорт про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням зареєстровано. Відповідач вказав, що відносини щодо проходження служби не є трудовими, тому їх правове пріоритетне регулювання здійснюється нормами спеціального законодавства, а трудове законодавство застосовується у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини, або коли про це йдеться у спеціальному законі. Також, відповідач зазначив, що нормами Закону №580-VIII не врегульовано порядок звільнення зі служби в поліції за власним бажанням, відтак, до зазначених правовідносин застосовуються норми пунктів 8, 63, 64, та 68 Положення №114 за наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню поліцейським службових обов'язків. Особи, які виявили бажання звільнитися зі служби за власним бажанням попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніше ніж за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою. Разом з тим, лист містить застереження про те, що скорочення загального строку звільнення за власним бажанням допускається за наявності спільної домовленості між поліцейським та органом (установою) поліції. Акцентовано увагу, що домовленість про дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, за власним бажанням проводиться за наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків. Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та зі служби осіб рядового і начальницького складу, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року №413, дію якої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2005 року №428 поширено на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та в силу пункту 4 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VІІІ і позиції Верховного Суду застосовано до проходження служби в поліції в пріоритетному порядку.
Листом від 28.10.2024 №8493-2024 відповідач повідомив позивача про те, що пунктом 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» визначено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану». Зважаючи на викладене, рапорт позивача на звільнення зі служби в поліції залишено без реалізації.
Не погодившись з відмовою відповідача у звільненні зі служби в Національній поліції України та наявною бездіяльність по неприйняттю наказу про звільнення за рапортом, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Суд першої інстанції задовольняючи позов дійшов висновку про його обґрунтованість.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції переглядаючи судове рішення доходить наступних висновків.
Спірним у справі є правомірність відмови відповідача у прийнятті наказу про звільнення поліцейського за рапортом за власним бажанням.
Так не є спірним подання 29.07.2024 позивачем рапорту на ім'я начальника Департаменту поліції особливого призначення “Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » про звільнення зі служби в Національній поліції України за пунктом 7 частини першої статті 77 (за власним бажанням) Закону України “Про Національну поліцію», який було зареєстровано за вхідним №9639 від 02.08.2024.
Листом від 23.08.2024 №6098-2024 ДПОП “ОШБ НПУ “Лють» повідомило позивача, про те, що скорочення загального строку звільнення за власним бажанням допускається за наявності спільної домовленості між поліцейським та органом (установою) поліції. Акцентовано увагу, що домовленість про дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, за власним бажанням проводиться за наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків. Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та зі служби осіб рядового і начальницького складу, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року №413, дію якої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2005 року №428 поширено на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та в силу пункту 4 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VІІІ і позиції Верховного Суду застосовано до проходження служби в поліції в пріоритетному порядку.
Листом від 28.10.2024 №8493-2024 відповідач повідомив позивача про те, що пунктом 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» визначено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану». Зважаючи на викладене, рапорт позивача на звільнення зі служби в поліції залишено без реалізації.
Також не є спірним, що позивач не визначив у рапорті бажану дату звільнення.
Так нормами спеціального законодавства, якими насамперед є Закон України «Про Національну поліцію» та Закон України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» не визначено строк розгляду керівником рапорту поліцейського на звільнення.
Такий строк не визначено і головою Національної поліції при затвердженні відповідним наказом Інструкцію з діловодства в системі Національної поліції від 20.05.2016 № 414.
Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в Постанові від 09.02.2021 № 826/10404/16, «нормативно-правові акти, які були прийняті до утворення поліції і не суперечать законодавству про останню, мають застосовуватися, як спеціальні норми права, до правовідносин, що виникають з приводу проходження служби поліцейськими до прийняття відповідних нормативно-правових актів».
Згідно із зазначеною постановою Верховного Суду до спірних правовідносин слід застосовувати приписи Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114 (далі - Положення № 114).
Вказаний правовий висновок також наведений в постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №817/981/17. Верховний Суд зазначив, що норми Положення №114, зокрема, в частині звільнення за власним бажанням не суперечать вимогам Закону України «Про Національну поліцію», а лише встановлюють певні гарантії осіб, що проходять службу у разі звільнення за власним бажанням.
Положення №114 регулює порядок проходження служби працівниками Національної поліції, оскільки відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, тобто по своїй суті є реорганізованими органами внутрішніх справ.
Положення №114 є чинним, інший нормативно-правовий акт, який регулює питання проходження служби в Національній поліції, не прийнято.
Пункт 63 Положення №114 передбачає звільнення особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) такі підстави, з окрема підпункт «ж» за власним бажанням при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
У пункті 68 Положення № 114 передбачено, що особи рядового начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт.
Отже п. 68 Положення №114 по суті визначає межі строку звільнення з дня подання рапорту. Не зазначення дати звільнення у рапорті лише свідчить про те, що звільнення може відбуватися у більш короткий строк.
Крім того, жодні норми чинного законодавства не обмежують працівників поліції у праві на звільнення за власним бажанням, а розгляд відповідного рапорту з цих підстав, не може бути без застосування строків та не мати жодних часових меж.
Таким чином є правильними висновки суду першої інстанції про наявну бездіяльність відповідача щодо не звільнення позивача за рапортом від 29.07.2024 за відсутністю доказів, що б були перешкодою у розгляді поданого рапорту.
Щодо задоволених судом позовних вимог про зобов'язання відповідача прийняти рішеннч про звільнення позивача, колегія суддів зазначає наступене.
Так суд першої інстанції задовольняючи вказані позовні вимоги, зобов'язав відповідача прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію»
Проте відповідачем подано суду апеляційної інстанції копію наказу Департамент поліції особливого призначення “Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 04.02.2025 за №127/о, відповідно до якого ОСОБА_2 було звільнено за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію» з 06.02.2025.
З цих підстав рішення суду в частині задоволених позовних вимог про зобов'язання Департамент поліції особливого призначення “Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України “Про Національну поліцію», за рапортом від 29.07.2024, підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Доводи представника позивача щодо ненадання відповідачем нового доказу, наказу про звільнення, суду першої інстанції колегія суддів відхиляє, оскільки ним не зазначено про необізнаність вищевказаного наказу, а також з тих підстав, що це не змінює фактичних обставин.
За наведених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 315, ст. 317, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту поліції особливого призначення “Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року в адміністративній справі №160/31500/24 скасувати в частині задоволених позовних вимог про зобов'язання Департамент поліції особливого призначення “Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України “Про Національну поліцію», за рапортом від 29.07.2024 та в цій частині прийняти нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення “Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » про зобов'язання Департамент поліції особливого призначення “Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України “Про Національну поліцію», за рапортом від 29.07.2024 - відмовити.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року в адміністративній справі №160/31500/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак