30 червня 2025 р. Справа № 440/6515/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2024, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/6515/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі по тексту відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), в якому просив:
визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відмови у виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації, передбаченою Постановою КМУ №118 від 16 лютого 2022 року «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 24 лютого 2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 23 лютого 2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році»;
зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області нарахувати та виплатити з 01.03.2023 ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації, передбаченою Постановою КМУ №118 від 16 лютого 2022 року «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 24 лютого 2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 23 лютого 2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році».
Зі змісту позову вбачається, що позивач у відповідності до вимог ч. 7 ст. 139 КАС України заявив про намір надати докази на підтвердження понесення судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 у справі № 440/6515/24 позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Полтавській області задоволено.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо проведення виплати пенсії ОСОБА_1 після її перерахунку з 01.03.2022 та з 01.03.2023, а також з 01.03.2024 з обмеженням максимального розміру.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження пенсії максимальним розміром з 01.03.2022 з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та щомісячної доплати до пенсії відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", та з 01.03.2023 з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та щомісячної доплати до пенсії відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", а також з 01.03.2024 з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" та щомісячної доплати до пенсії відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з урахуванням раніше проведених виплат, за вирахуванням фактично сплачених сум.
Додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2024 у справі № 440/6515/24 заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №440/6515/24 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Полтавській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.
Позивач, не погодившись з вказаним додатковим рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне та неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2024 у справі № 440/6515/24 скасувати, постановити нове, яким заяву представника позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задовольнити: стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 6000 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач вказує, що суд першої інстанції не мав підстав з власної ініціативи зменшувати заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу з 6000 грн до 1000 грн, оскільки відповідачем не було надано до суду жодних заперечень щодо стягнення вказаних витрат. Такі висновки суду першої інстанції суперечать правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, де наголошено на виключені ініціативи суду щодо вирішенні питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідач в надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 01 липня 2024 року через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу.
На підтвердження розміру витрат надані копії: Договору про надання правової допомоги №25/05/21-1 від 25 травня 2023 року, додаткової угоди №9 від 10.04.2024 до договору про надання правової допомоги №25/05/21-1 від 25 травня 2023 року, акту про прийняття-передачу наданих послуг від 01.07.2024, за яким сума гонорару адвоката Бюро за надану правничу допомогу склала 6 000,00 грн /а.с. 54-56/.
Задовольняючи частково заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, зважаючи на те, що підготовлені процесуальні документи не потребували значних затрат часу для їх складення, враховуючи заперечення відповідача стосовно розміру витрат на професійну правничу допомогу у цій справі (викладені у відзиві на позовну заяву), беручи до уваги принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на правничу допомогу у цій справі з 6000 грн до 1000 грн.
Надаючи оцінку вказаному додатковому судовому рішенню колегія суддів виходить з такого.
Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до приписів частин 1-5 статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 9 ст. 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Колегія суддів зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі № 280/1765/19, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, які входять до предмета доказування у справі, мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
З аналізу статті 134 КАС України, випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
На підтвердження понесених витрат в суді першої та апеляційної інстанції представником позивача до матеріалів справи додано копії: договору про надання правової допомоги №25/05/21-1 від 25 травня 2023 року, додаткової угоди №9 від 10.04.2024 до договору про надання правової допомоги №25/05/21-1 від 25 травня 2023 року, акту про прийняття-передачу наданих послуг від 01.07.2024 року, за яким сума гонорару адвоката Бюро за надану правничу допомогу склала 6 000,00 грн, платіжну інструкцію №@PL246300 від 31.05.2024 на суму 6000 грн.
Згідно із п. 1 Договору про надання правової допомоги №25/05/21-1 від 25 травня 2023 року бюро бере на себе зобов'язання надати правову допомогу клієнту з метою захисту інтересів клієнта в якості його захисника, зокрема, відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України та представника за всіма правами, що має клієнт.
За надання правової допомоги клієнт сплачує на бюро гонорар, розмір і порядок оплати якого погоджується сторонами у додатку до даного договору (п. 4 Договору).
Пунктом 2.1 додаткової угоди № 9 від 10.04.2024 визначено, що розмір гонорару адвоката бюро за надання правової допомоги по захисту порушених та невизнаних прав клієнта Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, становить фіксовану суму в розмірі 6000 грн.
Згідно із актом про прийняття-передачу наданих послуг від 01.07.2024 року, Адвокатським об'єднанням було надано Клієнту адвокатські (консультаційні та юридичні) послуги згідно договору, а саме консультація адвоката (45 хв), вибір стратегії дій та підготовка документів для представлення інтересів клієнта перед третіми особами та в суді (45 хв), складення, направлення заяв та адвокатських запитів до Головного управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області (45 хв), збір та підготовка документів для звернення до суду (1 год. 30 хв), складення та направлення на розгляд позовної заяви до суду про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії (1 год. 45 хв).
Загальна сума витрат складає 6000 грн.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 02.05.2025 у справі № 460/16521/23, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до акту про прийняття-передачу наданих послуг представником позивача були надані послуги, а саме: консультація адвоката, вибір стратегії дій та підготовка документів для представлення інтересів клієнта перед третіми особами та в суді, складення, направлення заяв та адвокатських запитів до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, збір та підготовка документів для звернення до суду, складання та направлення на розгляд позовної заяви до суду.
Враховуючи вище зазначені правові норми та практику Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності зменшення витрат на правничу допомогу у цій справі до 1000 грн.
Посилання апелянта на відсутність заперечень відповідача, щодо співмірності витрат на правничу допомогу та відсутність у суду права зменшувати розмір гонорару колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію обґрунтованості, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності). Відсутність з боку відповідача заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання, щодо співмірності заявлених до відшкодування судових витрат на правничу допомогу, як це передбачено ч.7 ст. 134 КАС України, однак не впливає на обов'язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги ч.1-4 ст. 134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірність критеріям. Ці висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з практикою Верховного Суду зазначеною у постанові від 06.11.2022 по справі №922/964/21, постанові від 25.07.2023 по справі №340/4492/22, які відповідно до положень ч.5 ст. 242 КАС України підлягають врахуванню судом.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на зінші аргументи позивача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За визначенням, наведеним у статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи з зазначеного питання і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 8 липня 2024 року по справі № 440/6515/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк