18 червня 2025 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/7628/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів:Саліхова В. В., Левенця Б. Б.,
при секретарі Мудрак Р. Р.
за участі: відповідача ОСОБА_1 , та її представника ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Печерського районного суду міста Києва у складі судді Остапчук Т. В.
від 11 листопада 2024 року
у цивільній справі № 757/30849/24-ц Печерського районного суду міста Києва
за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
В липні 2024 року АТ «Акцент-Банк» звернулось в суд із вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 13.05.2013 ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Кредит надано зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та Банком кредитний договір.
Також позивач стверджував, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов Договору. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.
У зв'язку з цим, станом на 29.05.2024 заборгованість відповідача склала 166 646,04 грн. Вона складається з 104 283,18 грн заборгованості за кредитом та 62 362,86 грн заборгованості по відсоткам.
Відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договорами не погашає у зв'язку із чим позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 13.05.2013 у розмірі 166 646,04 грн станом на 29.05.2024 та судові витрати у розмірі 3 028 грн.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11 листопада 2024 позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «АКЦЕНТ-БАНК» суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 13.05.2013 станом на 29.05.2024 у розмірі 166 646 грн 04 коп., яка складається з 104 283 грн 18 коп. - заборгованість за кредитом та 62 362,86 грн заборгованість по відсоткам. Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, й ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково: стягнути заборгованість лише за тілом кредиту в розмірі 50 000 грн за період з лютого 2020 року по листопад 2023 року, а в решті позовних вимог відмовити. Додатково вона вимагає стягнути з позивача на свою користь витрати на правову допомогу у розмірі 12 500 грн, моральну шкоду у розмірі 30 000 грн, та сплачений судовий збір у розмірі 4 542 грн.
Відповідачка зазначає, що перебувала у скрутному матеріальному становищі, що стало причиною виникнення заборгованості. Позивач, на її пропозиції вирішити питання в досудовому порядку, не погодився і в подальшому звернувся до суду.
ОСОБА_1 звертає увагу на те, що вона не давала згоди на збільшення кредитного ліміту, проте без її згоди Банком було змінено кредитний ліміт з 50 000 грн до 104 300 грн, й стали нараховувати заборгованість за суму коштів, яку вона ніколи не брала і не використовувала, що є грубим порушенням чинного законодавства. Вона вважає умови договору несправедливими, а дії та вимоги позивача завищеними, оскільки вони призводять до істотного дисбалансу договірних прав та порушують принципи порядності та доброчесності. На її думку, позовна заява пред'явлена безпідставно, а отже, рішення суду підлягає скасуванню.
Також вона зауважує, що нарахований позивачем розмір відсотків річних за договором майже у чотири рази перевищує розмір тіла кредиту, що становить надмірний та невиправданий майновий тягар для відповідачки, порушуючи принципи добросовісності та розумності. Крім того, не було враховано заборону нарахування та стягнення в період воєнного стану штрафів або пені, а також інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит і які були нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, оскільки вони підлягають списанню кредитодавцем.
ОСОБА_1 вказувала, що такими протиправними діями позивача їй було спричинено моральну шкоду, яка виразилась у значних душевних стражданнях. Втрата великої суми коштів за рішенням суду першої інстанції призвела до того, що на момент подачі апеляційної скарги відповідачці доводиться брати кошти в борг у друзів та знайомих для особистих потреб та для звернення до суду з цією апеляційною скаргою. Це завдає їй великих емоційних страждань, оскільки через втрату коштів вона не може належним чином забезпечувати гідний рівень життя для себе і близьких їй людей.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу АТ «Акцент-Банк», просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність її доводів. Вказує на те, що відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг (яка разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами складають кредитний договір № Б/Н від 13.05.2013) підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. Оскільки боржник користувався кредитом, це означає, що він ознайомився з Умовами і Правилами та погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором ОФЕРТИ.
Стверджує, що банком, станом на час укладання договору, на виконання відповідних положень Закону України «Про захист прав споживачів», надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Своїм підписом під ретельно прочитаним кредитним договором позичальник підтвердив факт виконання банком усіх переддоговірних формальностей, щодо яких є застереження у чинному на той час законодавстві, в тому числі й постанові правління НБУ № 168 від 10.05.2007, і саме це є доказом обізнаності позичальника з усіма умовами кредитування на момент підписання кредитного договору.
Зазначає, що наявна у позивача заборгованість нарахована у відповідності до умов кредитування, які складаються із Анкети-Заяви, Тарифів та Умов і Правил (актуальна копія яких була додана до позову). Позичальник отримав кредитну картку та скористався кредитними коштами, тобто він погодився з умовами, що діяли на момент зняття коштів (ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України).
Просив розглядати справу без його участі.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.
Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення відповідача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Задовольняючи позов, суд виходив із того, що 13.05.2013 відповідач приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору б/н та отримання кредитної картки; Анкета-заява, підписана відповідачем, разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», викладеними на банківському сайті, складає між ним та Банком кредитний договір. При цьому, позивач виконав свої зобов'язання за договором, надавши кредит у встановленому розмірі, тоді як відповідач не надавала своєчасно кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами, що є порушенням умов кредитного договору та статей 509, 526, 1054 ЦК України.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» підлягають задоволенню, і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 166 646,04 грн станом на 29.05.2024, що складається з заборгованості за кредитом (104 283,18 грн) та відсотками (62 362,86 грн), зазначивши, що банк не просив стягувати штраф, пеню чи неустойку, а лише тіло кредиту та заборгованість по відсоткам.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Положеннями ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За правилами ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина 1, 2 ст. 640 ЦК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Так, згідно положень ст. 1046 цього Кодексу, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Положеннями ч. 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У відповідності до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач не оспорює факт укладення договору.
Судом встановлено й підтверджується матеріалами справи, що 13.05.2013 ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору б/н та отримання кредитної картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у Анкеті-Заяві. Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
Відповідно до Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» (Умов та Правил надання банківських послуг, розміщені на сайті https://a-bank.com.ua/terms) та Тарифів, наданими позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.
Відповідно до п.п. 2.1.2.3 та 2.1.2.4 Умов та Правил, Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов'язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред'явлення будь-якої вимоги.
Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.
Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.
Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором,розмір якої становить 166 646 грн 04 коп. та яка складається з 104 283 грн 18 коп. заборгованість за кредитом та 62 362,86 грн заборгованість по відсоткам.
Заборгованість та її розмір підтверджується випискою по рахунку (а.с. 20-47), довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку (а.с. 49), довідкою про видані картки (а.с. 48), копією анкети-заяви позичальника.
У той час як позивач надав чіткий, зрозумілий та узгоджений з умовами кредитних договорів розрахунок заборгованості, підтверджений виписками по особовому рахунку, заперечення відповідача ґрунтувались на безпідставному збільшенні кредитного ліміту та важкому фінансовому стані. Усупереч принципам диспозитивності та змагальності сторін, що закріплені у статтях 12 та 81 ЦПК України, відповідачка не подала у встановленому законом порядку належних заперечень проти розміру заборгованості (як основної, так і за відсотками), не надала жодних доказів, які б спростовували розрахунок позивача, або підтверджували б власні обчислення, що входить до її обов'язку доказування.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.
При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Розрахунок, проведений позивачемпідтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростований, й сумнівів у колегії суддів не викликає.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не було взято до уваги заборону нарахування та стягнення в період воєнного стану штрафів або пені, та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) з таким договором, підлягають списанню кредитодавцем колегією суддів відхиляються, адже позивач ставив питання про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 166 646 грн 04 коп., яка складається з 104 283 грн 18 коп. - заборгованість за кредитом та 62 362 грн 86 коп. заборгованість по відсоткам. Вимог про стягнення з відповідача штрафів або пені, та інших платежів, позивачем не пред'являлось.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що банк самовільно підвищив кредитний ліміт, ввівши її в оману, адже ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, надавши таким чином Банку згоду на встановлення та зміну (зменшення, збільшення або анулювання) кредитного ліміту за рішенням Банку. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком. Таким чином, Відповідач, підписуючи зазначені документи, підтвердила ознайомлення та згоду з умовами договору.
Водночас, колегія зауважує, що кредитний ліміт є лише наданою можливістю, проте чи використовувати її, має вирішувати сам позичальник. Активне користування кредитним лімітом, підтверджене випискою по рахунку, свідчить про свідомий вибір позичальника використовувати саме кредитні кошти для своїх розрахунків. Несвоєчасна сплата платежів за розстрочками, що призвело до перенесення заборгованості на кредитний ліміт з подальшим нарахуванням відсотків за обумовленою ставкою, свідчить про ігнорування власних зобов'язань та відсутність належного контролю за своїми фінансами.
За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставними посилання на введення в оману та несправедливість умов кредитування, адже відповідальність за моніторинг умов та стану рахунку покладається на клієнта, особливо з огляду на підписані ним договори приєднання.
Таким чином, встановивши, що у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання вказаним договором не виконала, у зв'язку з чим, станом на 29.05.2024 має заборгованість, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для її стягнення з відповідача у заявленому розмірі - 166 646 грн 04 коп., й складається з 104 283 грн 18 коп. - заборгованості за кредитом та 62 362 грн 86 коп. заборгованості за процентами.
Колегія суддів відхиляє довід апелянта про стягнення моральної шкоди, оскільки у даній справі ОСОБА_1 є відповідачем і процесуально не мала права висувати будь-які вимоги до позивача у межах апеляційного перегляду. Таким правом можна було скористатись у суді першої інстанції, заявивши у встановленому ЦПК України порядку зустрічний позов. Отже, такі вимоги апеляційної скарги відповідно до меж апеляційного перегляду, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд не розглядає, адже їх не розглядав суд першої інстанції.
Щодо вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів також відхиляє їх, оскільки доводи апеляційної скарги визнані необґрунтованими, підстави для покладання таких витрат на позивача відсутні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів представника апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Отже оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 27 червня 2025 року.
Судді Є. П. Євграфова
В. В. Саліхов
Б. Б. Левенець