18 червня 2025 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/7902/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Саліхова В. В., Левенця Б. Б.
при секретарі Мудрак Р. Р.
за участі адвоката Янковської В. Ю., в інтересах ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Дніпровського районного суду міста Києва у складі судді Гаврилової О. В.
від 27 листопада 2024 року
у цивільній справі № 755/8381/23 Дніпровського районного суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція»
до ОСОБА_1 , ОСОБА_2
про стягнення заборгованості,
В червні 2023 року ТОВ «Євро-Реконструкція» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 104 345,73 грн, з яких 35 292,97 грн - за отримані послуги з централізованого опалення; 69 052,76 грн - за отримані послуги з гарячого водопостачання.
В обґрунтування позовних вимог вказувало, що ТОВ «Євро-Реконструкція» здійснює надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в АДРЕСА_1 , у тому числі в кв. 36 , власниками якої і, відповідно, споживачами послуг ТОВ «Євро-Реконструкція» з централізованого опалення та постачання гарячої води, є відповідачі.
Зазначало, що з жовтня 2014 року відповідачі невчасно й не у повному обсязі вносили плату за отримані послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та з липня 2014 року не вносили плату за отримані послуги з гарячого водопостачання, в результаті чого станом на 01 травня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 104 345,73 грн, з яких 35 292,97 грн заборгованість - за послуги з централізованого опалення; 69 052,76 грн - за послуги з гарячого водопостачання. На підставі ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 14 948,54 грн та 3% річних у розмірі 5 676,33 грн, судовий збір в розмірі 2 684 грн. Сплачено 35 грн за отриману інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Посилаючись на викладене, позивач просив задовольнити позов.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованість за послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води у розмірі 95 346,80 грн, інфляційні втрати у розмірі 8 985,64 грн та 3 % річних у розмірі 3 893,33 грн, що разом становить 108 225,77 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Вказувала, що суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що апелянт перебувала у скрутному матеріальному становищі, хворіла та не працювала в зв'язку з цим. Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що судом першої інстанції не було враховано строків позовної давності, адже не підлягає стягненню заборгованість відповідно до заявлених позовних вимог, за отримані послуги з постачання центрального опалення/постачання теплової енергії в межах періоду 2014-2020 років. Також не було взято до уваги заборону нарахування та стягнення в період воєнного стану штрафів або пені, інфляційних нарахувань та відсотків річних у разі несвоєчасної або неповної оплати за житлово-комунальні послуги. Зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено сам розмір заборгованості, таблиця розрахунку заборгованості, надана позивачем без обґрунтування розміру заборгованості.
Вважає, що дані обставини могли бути досліджені тільки під час розгляду справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, про що апелянтом заявлялось відповідне клопотання, яке судом першої інстанції залишено без задоволення.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу адвокат Кравченко О. П., в інтересах ТОВ «Євро-реконструкція», просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишити рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27.11.2024 без змін.
Стверджує, що суд першої інстанції правильно застосував строки позовної давності. Зазначає, що відповідно до рішення, строк позовної давності відраховується з 12.03.2020, враховуючи продовження строку через карантин. Стягненню підлягають платежі з 12.03.2017 по 01.05.2023.
Зазначає, що згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, строки позовної давності продовжені на строк дії карантину, введеного з 12.03.2020 та продовженого до 30.06.2023. Додатково, п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачає зупинення перебігу позовної давності на період дії воєнного стану, введеного з 24.02.2022. Законодавець автоматично продовжив/зупинив строки позовної давності без будь-яких клопотань чи заяв позивача. Таким чином, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12.03.2017.
Щодо заборони нарахування та стягнення штрафів, пені, інфляційних нарахувань та відсотків річних у період воєнного стану, позивач посилається на Постанову КМУ № 206 від 05.03.2022, яка до 29.12.2023 забороняла нарахування та стягнення неустойки, інфляційних нарахувань та 3% річних на заборгованість за ЖКП, утворену з 24.02.2022. Зазначає, що згідно з новими змінами до Постанови № 206 (Постанова КМУ № 1405 від 29.12.2023), така заборона стосується територіальних громад, де ведуться бойові дії або які тимчасово окуповані, або якщо нерухоме майно споживача пошкоджено внаслідок воєнних дій.
Нарахування 3% річних та інфляційної складової боргу, стягнуті судом першої інстанції, стосуються періоду до 23.02.2022, тобто до введення воєнного стану. Закони України від 28.07.2022 № 2468-ІХ та від 27.07.2022 № 2456-ІХ не обмежують права теплопостачальних організацій стягувати заборгованість, що утворилася до введення воєнного стану (до 23.02.2022).
Щодо відсутності укладеного договору про надання послуг вказує, що взаємовідносини між ТОВ «Євро-Реконструкція» та споживачами регулюються чинними нормативними актами, зокрема Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМУ № 630 від 21.07.2005.
Договори про надання ЖКП з фізичними особами є договорами приєднання. Позивач опублікував пропозицію укладення договору та публічний договір приєднання в газеті «Хрещатик» у 2014 році. Типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води були опубліковані на офіційному веб-сайті ТОВ «Євро-Реконструкція» 13 жовтня 2021 року. Факт отримання послуги є акцептуванням договору. Споживач не звільняється від оплати отриманих послуг навіть без укладення відповідного договору.
Наполягає, що суд першої інстанції встановив наявність договірних зобов'язань відповідачів, оскільки вони отримали послуги і не оплатили їх.
Щодо неповного дослідження обставин справи та необхідності проведення судового засідання за правилами загального позовного провадження, позивач стверджує, що відповідачі повністю реалізували свої процесуальні права під час спрощеного провадження, подавши відзиви з доводами та заявами, включаючи застосування позовної давності. Суд першої інстанції розглянув всі надані відповідачем міркування, доводи та заяви.
Щодо правильності розрахунку заборгованості, позивач наполягає, що його розрахунок заборгованості є вірним. Відповідач повинен надати свій контррозрахунок або інші докази для спростування розрахунку позивача, оскільки звичайне заперечення без доказів не є спростуванням.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції адвоката Янковської В. Ю., в інтересах ОСОБА_1 , підтримала апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.
Інші учасники справи в судове засіданні не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили.
Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення адвоката Янковської В. Ю., в інтересах ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції встановивши, що ТОВ «Євро-Реконструкція» надавало послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у квартирі, де зареєстровані та проживають відповідачки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , при цьому ОСОБА_2 є власником цієї квартири, виходив із того, що власники та зареєстровані особи зобов'язані утримувати майно та оплачувати комунальні послуги, незалежно від наявності письмового договору, оскільки відсутність договору не звільняє споживача від оплати фактично отриманих послуг. Відповідачі не надали доказів про ненадання послуг, їх неналежну якість або звернення до позивача зі скаргами, що свідчить про належне надання послуг. Суд також врахував заяву відповідачів про застосування строків позовної давності, але з урахуванням того, що карантин був введений 12.03.2020, а воєнний стан - 24.02.2022, що продовжило/зупинило перебіг позовної давності згідно з положеннями ЦК України. Відтак, суд дійшов висновку, що з відповідачів підлягає стягненню заборгованість за період з 12.03.2017 по 01.05.2023. Щодо інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив, що вони нараховані на суму заборгованості, яка виникла до 23.02.2022, тобто до введення воєнного стану, і є правомірними як компенсація за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (частини перша, друга та третя статті 367 ЦПК України).
Основним доводом апеляційної скарги є неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що визначають перебіг та наслідки позовної давності, та, відповідно, неправильне визначення судом періоду, за який може бути стягнута заборгованість. Отже факт отримання послуг від відповідача скаржником не заперечуються.
Судом встановлено, що надання послуг з послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_3 здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція» на підставі ліцензії виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг згідно рішення від 01.06.2012 № 198 та відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014, за яким виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності з 01.07.2014 є об'єкт господарювання з постачання теплової енергії (а.с. 37 зв.).
Пунктом 3.3 Статуту ТОВ «Євро-Реконструкція», передбачено, що основними видами господарської діяльності є діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (а.с. 34-36).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, відомості про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 відсутні (а.с. 27).
Згідно листа КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації», квартира за адресою: АДРЕСА_3 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_3 (рос.мова) на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 20.01.1995 (а.с. 51-52).
Згідно витягу з реєстру територіальної громади м. Києва, у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровані 23.03.1995 відповідачі: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 16).
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач зобов'язаний, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Згідно уточненого розрахунку позивача, який наданий разом із відповіддю на відзив, заборгованість відповідачів за послуги з постачання гарячої води з 12.03.2017 по 30.04.2023 становить 62 868,14 грн, інфляційна складова боргу в розмірі 2 034,09 грн, три відсотків річних - 4 768,23 грн; заборгованість за послуги з централізованого опалення/постачання електричної енергії за період з 12.03.2017 року по 30.04.2023 року складає 32 478,66 грн, інфляційна складова боргу в розмірі 4 217,41 грн, три відсотків річних - 1859,24 грн (а.с. 66-71).
Відхиляючи доводи апеляційної скарги щодо неправильності застосування у спірних правовідносинах позовної давності колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до положень ст. ст. 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини 3 та 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Оскільки обов'язок щодо сплати за послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води виникає у споживача кожного місяця, позовна давність підлягає застосуванню до кожного з платежів окремо.
З 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року на усій території України було встановлено карантин відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»
30 березня 2020 року був прийнятий Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п. 12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину.
Крім того, згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв'язку з військовою агресією РФ проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема п. 19, згідно якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 18 Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З позовом ТОВ «Євро-Реконструкція» звернулося 19.06.2023, а отже враховуючи загальний строк позовної давності три роки, а також положення вищевказаних нормативних актів щодо продовження позовної давності на період карантину та воєнного стану, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що пропущеною позивачем є позовна давність, яка стосується правовідносин сторін, що виникли до 12 березня 2017 року. Відповідно, з відповідачів підлягає стягненню заборгованість, що виникла за період часу з 12.03.2017 по 01.05.2023.
Саме із таким періодом стягнення погодився і позивач зважаючи на його відповідь на відзив від 23.08.2023 (а.с. 60-65), у яких просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість врахувавши, наслідки пропуску позовної давності за період з жовтня 2014 року по 12.03.2017.
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було враховано строків позовної давності, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані, адже ґрунтуються на помилковому тлумаченні відповідачем норм матеріального права, що регулюють перебіг позовної давності та її продовження/зупинення. Апелянт, обчислюючи строк позовної давності, не врахував положення пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого перебіг позовної давності продовжувався на строк дії карантину, введеного з 12 березня 2020 року та продовженого до 30 червня 2023 року. Також не було враховано пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно з яким перебіг позовної давності зупиняється на період дії воєнного стану, введеного з 24 лютого 2022 року. Законодавець автоматично продовжив/зупинив перебіг позовної давності без будь-яких додаткових клопотань чи заяв сторін. Таким чином, пропущеною є позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року, що було враховано судом першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про те, що не було взято до уваги заборону нарахування та стягнення в період воєнного стану штрафів або пені, інфляційних нарахувань та відсотків річних у разі несвоєчасної або неповної оплати за житлово-комунальні послуги, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до розрахунку заборгованості наданого позивачем, інфляційні та три відсотків річних не нараховувались під час воєнного стану та були нараховані виключно по 23.02.2022.
Щодо доводів апеляційної скарги про скрутне матеріальне становище, хворобу та відсутність роботи, колегія суддів зазначає, що такі обставини, не є передбаченою законом підставою для звільнення від обов'язку своєчасної та повної оплати житлово-комунальних послуг, а також не впливають на правомірність нарахування заборгованості за спожиті послуги.
Щодо неповного дослідження обставин справи та необхідності проведення судового засідання за правилами загального позовного провадження, колегія суддів зазначає, що відповідачі повністю реалізували свої процесуальні права під час спрощеного провадження. Зокрема, вони подавали відзиви з викладенням своїх міркувань, доводів та заяв, включаючи заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності. Ці обставини були враховані судом першої інстанції під час ухвалення судового рішення, про що свідчить відображення їх у тексті оскаржуваного рішення.
Щодо правильності розрахунку заборгованості, колегія суддів зазначає, що відповідач не надав контррозрахунку відповідних нарахувань під час розгляду справи судом першої інстанції. Натомість, свою позицію відповідач ґрунтував лише на доводах про неможливість застосування до спірних правовідносин приписів статті 625 ЦК України та пропуску позовної давності. Таким чином, відповідач не спростував доводів позивача щодо розміру заборгованості у процесуальний спосіб, подавши належний контррозрахунок, що відповідає усталеній судовій практиці
Отже висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача заборгованості за період з 12.03.2017 по 01.05.2023 за надані послуги є законним та обґрунтованим, й ураховує обмеження щодо нарахування інфляційних нарахувань, процентів річних з 24.02.2022, що запроваджені п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану».
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Отже оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 27 червня 2025 року.
Судді Є. П. Євграфова
В. В. Саліхов
Б. Б. Левенець