30 червня 2025 р. № 400/1183/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі-відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі-відповідач-2), в якій просить:
«Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в - Франківській області №143050005514 про відмову призначенні пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, щодо прийняття рішення про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком з врахуванням страхового стажу, отриманого на території російської федерації та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи на території російської федерації, починаючи з 23.05.2012р по 13.12.2014р, з 19.05.2015р по 31.12.2018р та з 18.04.2019р по 07 08.2019р - згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 від 29.09.1981 та довідки № 43 від 07.08.2019р, виданої виробничо-будівельною фірмою “Сталькон», яка знаходиться на території російської федерації.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву від 10.09.2024 року про призначення пенсії за віком з врахування висновків суду».
На обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідач-2 протиправно відмовив у призначенні пенсії позивачу, незарахувавши до його страхового стажу періодів роботи в російській федерації з 23.05.2012 до 13.12.2014, з 19.05.2015 до 31.12.2018 та з 18.04.2019 до 07.08.2019.
Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує у зв'язку з відсутністю підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи в російській федерації.
Відповідач-2 подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 № 639 «Про припинення дії Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» дію Угоди про трудову діяльність та соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, припинено. У зв'язку з чим, періоди роботи на території російської федерації, починаючи з 01.01.1992 не зараховуються до страхового стажу.
На підставі частини дев'ятої статті 205, статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Безпосередньо, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
10.09.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності, відповідач розглянув заяву позивача і рішенням від 17.09.2024 № 143050005514 відповідач-2 відмовив у призначенні пенсії позивачу.
У рішенні зазначено, що у позивача наявний стаж роботи для призначення пенсії 28 років 10 місяців 6 днів.
Ухвалюючи рішення по суті спору між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 2.11. Розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637).
За приписами пункту 22 Порядку № 637, стаж роботи громадян України за її межами підтверджується документами, легалізованими відповідно до законодавства (крім роботи на території колишнього срср і держав, з якими колишнім срср було укладено угоди про соціальне забезпечення, до укладення відповідних двосторонніх угод).
Відповідно до частини четвертої статті 1 Закону № 1058-IV, у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).
Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода від 13.03.1992), пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць СНД і членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Згідно із статтею 6 Угоди від 13.03.1992, для встановлення права на пенсію громадянам держав учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-яких з цих держав, а також на території колишнього срср за час до набрання чинності Угодою. Розмір пенсії за Угодою обчислюють із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. Зарахування до страхового стажу періодів роботи з 1 січня 2004 року на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав та врахування заробітної плати за періоди роботи на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, здійснюється за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, на території яких провадилася трудова діяльність.
В Угоді між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 (далі - Угода від 14.01.1993) вказано, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», дата набрання законної сили 02.12.2022, Угода від 13.03.1992 припинила свою дію для України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 № 639 "Про припинення дії Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" дію Угоди від 14.01.1993 було припинено.
Отже, до 2022 року Україна як держава - учасниця міжнародних угод виконувала відповідні зобов'язання.
Тому періоди роботи позивача до виходу України з міжнародних угод мають бути зараховані до страхового його стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.01.2025 у справі № 620/3530/22.
Відомостями з трудової книжки позивача підтверджується, що ОСОБА_1 працював в ТОВ Виробничо-будівельною фірмою «Сталькон» з 23.05.2012 до 13.12.2014, з 19.05.2015 до 31.12.2018 та з 18.04.2019 до 07.08.2019.
За такого, зазначені періоди роботи належить зарахувати до страхового стажу позивача.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідач-2 протиправно не зарахував до стажу позивача періоди роботи з 23.05.2012 до 13.12.2014, з 19.05.2015 до 31.12.2018 та з 18.04.2019 до 07.08.2019.
Тобто, рішення відповідача від 17.08.2024 № 14305005514 є протиправним та підлягає скасуванню.
За таких умов належним і ефективним способом захисту права позивача на пенсійне забезпечення є зобов'язання відповідача-2, а не відповідача-1 як просить позивач, повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, оскільки інші способи не гарантують фактичного отримання позивачем пенсійної виплати. У зв'язку з цим у задоволенні цієї позовної вимоги належить відмовити.
За такого суд, на підставі частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає обґрунтованим і правомірним вийти за межі позовних вимог і зобов'язати відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком та прийняти рішення з урахуванням висновку суду, оскільки саме він розглядав заяву про призначення пенсії позивачу.
За такого суд, позовні вимоги слід задовольнити частково.
Судові витрати у справі становить судовий збір, сплачений позивачем за звернення до адміністративного суду з позовною заявою в сумі 1 211,20 грн, який на підставі частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код: 13844159) Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код: 20551088) задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 17.09.2024 № 143050005514 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 23.05.2012 до 13.12.2014, з 19.05.2015 до 31.12.2018 та з 18.04.2019 до 07.08.2019 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та прийняти рішення із урахуванням висновків суду.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код: 20551088) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 1 211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна