30 червня 2025 року справа № 640/13062/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби судової охорони про визнання протиправної відмови, зобов'язання вчинити дії,
Суть спору: У травні 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Служби судової охорони, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову Служби судової охорони у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2021 рік у розмірі місячного грошового забезпечення;
- зобов'язати Службу судової охорони нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення за 2021 рік у розмірі місячного грошового забезпечення за займаною посадою станом на 01.03.2021;
- визнати протиправною відмову Служби судової охорони у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік у розмірі місячного грошового забезпечення;
- зобов'язати Службу судової охорони нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік у розмірі місячного грошового забезпечення за займаною посадою станом на 01.03.2021.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2021 (суддя Іщук І.О.) позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня одержання даної ухвали для усунення недоліків.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2021 (суддя Іщук І.О.) прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
13.07.2021 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом із доказами у справі.
23.07.2021 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
28.07.2021 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» № 254 та набрав чинності 15.12.2022.
02.11.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 03.01.2023 № 03-19/681/23 «Про скерування за належністю справи» надійшли матеріали адміністративної справи № 640/13062/21.
02.11.2023 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 прийнято адміністративну справу № 640/13062/21 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. Продовжено розгляд адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами зі стадії розгляду справи по суті.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує, що проходив службу в Службі судової охорони. Наказом від 26.02.2021 № 100 о/с позивач був звільнений зі служби за власним бажанням з 01.03.2021 у запас збройних сил. Позивач зазначає, що станом на день прийняття наказу про звільнення його зі служби у Службі судової охорони відповідач не провів з ним розрахунків щодо допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі місячного грошового забезпечення. Зазначає, що 01.03.2021 позивач звернувся до голови Служби судової охорони з відповідними рапортами. Однак зареєструвати вказані рапорти позивачу не вдалося, а тому вказані рапорти направленні на фактичну адресу Служби судової охорони, що підтверджується накладною Укрпошти трекінг 0405348374800 та описом вкладення до листа з трекінгом 0405348374800. Проте вказаний лист не був отриманий відповідачем та 23.03.2021 року повернулося відправнику. 25.03.2021 позивач повторно звернувся до відповідача з відповідними рапортами засобами поштового зв'язку. Листом відповідача від 20.04.2021 позивача повідомлено, що оскільки 01.03.2021 останнього звільнено зі служби у Служби судової охорони відсутні підстави для задоволення поданих рапортів.
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Відповідач проти позовних вимог заперечив та позову просив відмовити у задоволенні позову повністю. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивач не звертався із рапортом про виплату йому матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, тому відповідно і відсутні підстави для видачі наказу про виплату вказаних допомог.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 проходив службу у Службі судової охорони. Наказом від 26.02.2021 № 100 о/с ОСОБА_1 був звільнений зі служби за власним бажанням з 01.03.2021.
Листом Службі судової охорони від 23.04.2021 №30/06-742 у відповідь на звернення позивача від 25.03.2021 за вх. № Г-72 та від 25.03.2021 за вх. № Г-73, відповідач повідомив, що оскільки 01.03.2021 останнього звільнено зі служби у Служби судової охорони відсутні підстави для задоволення поданих рапортів.
На думку позивач відповідач протиправно не нарахував та не виплатив допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, у зв'язку з чи звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд застосовує положення чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини першої статті 161 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина перша статті 161 Закону №1402-VIII).
Згідно з частиною сьомою статті 161 Закону № 1402-VIII фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частин першої - третьої статті 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками. Співробітникам Служби судової охорони гарантується інший соціальний захист в обсягах та порядку, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» для поліцейських, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування Служби судової охорони.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 04 квітня 2019 року № 1052/0/15-19 затверджено Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (далі - Положення № 1052/0/15-19).
Пунктом 20 Розділу І Положення № 1052/0/15-19 передбачено, що соціальний і правовий захист співробітників та членів їхніх сімей забезпечується відповідно до законодавства. Грошове забезпечення співробітників здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Співробітникам гарантується соціальний захист в обсягах та порядку, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» для поліцейських, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування Служби.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» (далі - Постанова №289) затверджено схему посадових окладів за посадами окремих категорій співробітників Служби судової охорони, які займають керівні посади; тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів співробітників Служби судової охорони; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони; схему тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони; розміри надбавки за стаж служби співробітників Служби судової охорони.
Згідно з пунктом 2 вказаної постанови порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.
Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони (далі - Служба) визначає Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затверджений наказом Державної судової адміністрації України від 26 серпня 2020 року № 384 (далі - Порядок № 384).
Відповідно до пунктів 4-7 Порядку №384 грошове забезпечення включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення; 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) надбавка за стаж служби.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: 1) підвищення посадового окладу; 2) надбавки; 3) доплата; 4) премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: 1) винагороди; 2) допомоги.
Пунктами 9, 10 Порядку №384 передбачено, що підставою для виплати грошового забезпечення є наказ Служби або територіального управління Служби про призначення на посаду співробітника в Службі, територіальному управлінні Служби та встановлення розмірів посадового окладу, надбавок, доплат. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.
Грошове забезпечення, що належить до виплати співробітнику і своєчасно не виплачене або виплачене в меншому ніж належало розмірі, виплачується за весь період, протягом якого співробітник мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення (пункт 15 Порядку №384).
Суд акцентує увагу, що спірним у справі є невиплата позивачу при звільненні зі служби допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
З цього приводу суд зазначає, що частиною третьою пункту 3 Постанови № 289 визначено право Голові Служби судової охорони в межах асигнувань, що виділяються на утримання Служби судової охорони, забезпечувати надання один раз на рік співробітникам Служби судової охорони матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення) та допомоги на оздоровлення (в розмірі місячного грошового забезпечення).
Пунктом 36 Порядку № 384 встановлено, що співробітникам один раз на рік у межах асигнувань на виплату грошового забезпечення надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Розмір матеріальної допомоги, порядок її виплати встановлюються за рішенням Голови Служби з урахуванням розміру фонду грошового забезпечення, затвердженого у кошторисі Служби.
Також, пунктом 37 Порядку № 384 установлено, що співробітникам один раз на рік у межах асигнувань на виплату грошового забезпечення виплачується допомога на оздоровлення в розмірі їх місячного грошового забезпечення.
Допомога на оздоровлення надається співробітникам за їх рапортом протягом поточного року на підставі наказу Служби або територіального управління Служби.
Зміст вказаних норм дає підстави для висновку про те, що співробітники служби Судової охорони за рахунок коштів державного бюджету отримують грошове забезпечення у межах затверджених фондів оплати праці, яке складається із основних виплат, додаткових та одноразових виплат.
При цьому з системного аналізу наведених норм права вбачається, що матеріальна допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається працівнику служби судової охорони за наявності двох умов: 1) подання працівником рапорту на отримання відповідної допомоги; 2) наявність відповідних бюджетних асигнувань на зазначені цілі.
Суд зазначає, що надання допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги, визначених пунктами 36, 37 Порядку №384, може відбуватись тільки в сукупності цих двох умов, які є взаємопов'язані і не можуть тлумачитись окремо. Першочерговою та необхідною умовою для ініціювання питання отримання допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань є подання особою відповідного рапорту.
Разом з тим з матеріалів справи не вбачається, що направлені позивачем відповідні рапорти від 01 березня 2021 року про виплату допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань до відповідача отримані останнім, доказів протилежного матеріали справи не містять.
Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що у позивача були будь-які перешкоди у реалізації свого права на отримання допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, шляхом безпосереднього подання відповідачу відповідних рапортів та реєстрації їх відповідачем у Журналі вхідної кореспонденції.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що наведеними вище нормами чинного законодавства, які врегульовують спірні правовідносини, не визначено імперативного обов'язку для керівника органу надавати в обов'язковому порядку щороку матеріальну допомогу як для оздоровлення, так і для вирішення соціально-побутових питань, які в свою чергу є додатковими видами грошового забезпечення, не є постійними та обов'язковими виплатами і надаються в межах затверджених бюджетних асигнувань.
Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.
За текстом пункту 6 частини першої статті 2 БК України бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.
В свою чергу, матеріали справи не містять відомостей про наявність відповідних асигнувань необхідних для виплати допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Наведене свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статями 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.