Житомирський апеляційний суд
Справа №935/375/24 Головуючий у 1-й інст. Янчук В.В.
Категорія 68 Доповідач Коломієць О.С.
Додаткова постанова
Іменем України
23 червня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б., Павицької Т.М.
за участю секретаря
судового засідання Драч Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Лук'янчука Юрія Віталійовича про ухвалення додаткового рішення
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя
за апеляційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Лук'янчук Юрій Віталійович
на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 05 грудня 2024 року та додаткове рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 25 грудня 2024 року
У лютому 2024 року позивач через свого представника звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив:
- визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 транспортні засоби: автомобіль марки HYUNDAI GETZ, 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 та автомобіль марки RENAULT DOKKER, 2021 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 ;
- в порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості належної йому 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на транспортний засіб автомобіль марки HYUNDAI GETZ, 2010 р.в., номерний знак НОМЕР_1 , в розмірі 105 219,78 грн. та транспортний засіб автомобіль марки RENAULT DOKKER, 2021 р.в., номерний знак НОМЕР_3 в розмірі 269 637,64 грн., що разом складає 374 857,43 грн.
- припинити за ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на транспортний засіб автомобіль марки HYUNDAI GETZ, 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , та транспортний засіб автомобіль марки RENAULT DOKKER, 2021 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 ;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати.
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 05 грудня 2024 року позов задоволено частково. Визнано автомобіль марки «HUNDAI GETZ», 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частки вартості автомобіля «HUNDAI GETZ», 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 в розмірі 82 130,00 грн. Припинено за ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на транспортний засіб автомобіль марки «HUNDAI GETZ», 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 . В решті вимог позову відмовлено.
Додатковим рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 25 грудня 2024 року заяву представника позивача задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 5 821,30 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 13 450,00 грн. В іншій частині заяви відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 02 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Лук'янчук Юрій Віталійович, задоволено частково. Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 05 грудня 2024 року та додаткове рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 25 грудня 2024 року скасовано на ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію частки вартості автомобіля «HUNDAI GETZ», 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 в розмірі 82 130,00 грн., грошову компенсацію частки вартості автомобіля «Renault Dokker», 2021 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 в розмірі 269 637,64 грн., а всього грошову компенсацію на загальну суму 351 767,64 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати по оплаті звіту про оцінку вартості автомобіля «Renault Dokker», 2021 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 в розмірі 3 500,00 грн., судового збору за подання позовної заяви в розмірі 3 517,65 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 384,00 грн., а всього на суму 16 401,65 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4 044,57 грн.
В судовому засіданні 02 червня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Лук'янчук Ю.В. заявив клопотання про ухвалення додаткового рішення та 05 червня 2025 року через підсистему Електронний суд подав до апеляційного суду заяву про стягнення витрат, понесених на професійну правничу допомогу під час апеляційного розгляду справи, у розмірі 15 000,00 грн.
Представник відповідача - адвокат Ленський І.О. подав письмові пояснення щодо розподілу судових витрат, в яких просив відмовити у задоволенні заяви про стягнення судових витрат. Вказує, що представником позивача акт приймання-передачі до вказаного договору №29/12 не наданий, тобто докази обсягу та вартості надання правової допомоги за договором, який міститься в матеріалах справи, відсутні. Наданий представником акт приймання-передачі №1 від 05.06.2025 року вказаного договору №29/12 не стосується, оскільки врегульовує відносини між сторонами щодо договору №29/09. Також у наданій представником позивача платіжній інструкції від 05.06.2025 року в графі «призначення платежу» взагалі не вказано за які саме послуги адвоката сплачується, за яким саме договором, тому, на його думку, цей документ також не підтверджує понесення позивачем витрат в цьому провадженні. Вважає, що представником позивача не доведений обсяг послуг, наданих позивачу по договору правничої допомоги, з урахуванням п.1 ч.2, ч.3 ст.137 ЦПК України, тому підстав для стягнення з відповідача заявлених 15 000,00 грн. немає.
В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Ленський І.О. проти задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Лук'янчука Ю.В. про ухвалення додаткового рішення, заперечив.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені.
За приписами ст.372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що заява підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно із частини 1 статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції у постанові, зокрема вирішує питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Представник відповідача - адвокат Лук'янчук Ю.В. в судовому засіданні 02 червня 2025 року просив за результатами розгляду справи стягнути понесені судові витрати.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Чинне цивільне - процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Судом встановлено, що інтереси ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції представляв адвокат Лук'янчук Ю.В.
Надання адвокатом Лук'янчуком Ю.В. професійної правничої допомоги при розгляді справи в суді апеляційної інстанції підтверджується, зокрема:
- ордером про надання правничої (правової) допомоги серії АМ №1079741 від 23.01.2024 року про представництво інтересів ОСОБА_1 адвокатом Лук'янчуком Ю.В. у Житомирському апеляційному суді;
- платіжною інструкцією №Р24А4413778293D3720 про переказ коштів у суму 15 050,00 грн.;
- договором №29/12 про надання правничої допомоги від 29.12.2023 року;
- додатковою угодою №1 від 05.06.2025 до договору №29/12 про надання правничої допомоги від 29.12.2023 року;
- актом №1 прийому - передачі наданої правової допомоги до договору про надання правової допомоги 29/09 від 29.12.2023 року.
Відповідно до пункту 3.1 договору №29/12 про надання правової допомоги від 29.12.2023 року розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокату за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього Договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін.
Додатковою угодою №1 до договору №29/12 про надання правничої допомоги від 29.12.2023 року визначено розмір та порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвоката за надання правової допомоги у спорі про звернення. Відповідно до п.3 додаткової угоди передбачено, що погодинний порядок обчислення розміру вартості правничої допомоги (гонорару) становить із розрахунку, що вартість 1 (однієї) робочої години адвоката становить 2 000,00 грн., участь у судовому засіданні - 2 500,00 грн. Сторони домовилися, що за надання правової допомоги вартість послуг становить 15 000,00 грн. (п.3 додаткової угоди). Оплата послуг, визначених у п. 2 Додаткової угоди, здійснюється після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги (п.4.1). сплата узгодженої сторонами суми гонорару (послуг) здійснюється Клієнтом в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів на картковий рахунок Адвоката, за зазначеними в ньому реквізитами (п.5).
У відповідності до акту №1 приймання - передачі наданої правової допомоги до договору про надання правової допомоги 29/29 від 29.12.2023 від 05.06.2025 року, загальна вартість послуг складає 15 000,00 грн., з яких:
- вивчення документів, усна консультація та розробка юридичної стратегії (1 год.) - 2 000,00 грн.;
- підготовка, складання та подання апеляційної скарги, заяви (4 год.) - 8 000,00 грн.;
- підготовка та участь у судовому засіданні 2 500,00 грн. (було прийнято участь у двох засіданнях) - 5 000,00 грн.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.11.2021 у справі № 346/5196/19 зроблено висновок, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Відповідно до частини п'ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.11.2021 року у справі №346/5196/19 зроблено висновок, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
У суді апеляційної інстанції згідно акту №1 приймання - передачі наданої правової допомоги до договору про надання правової допомоги 29/09 від 29.12.2023, відповідач поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн. за вивчення документів, усну консультацію та розробку юридичної стратегії; підготовку, складання та подання апеляційної скарги; підготовку та участь у судових засіданнях.
В судовому засіданні представник відповідача - Ленський І.О. проти задоволення заяви про розподіл судових витрат заперечував, про що надав письмові пояснення. Зазначав, що наданий представником позивача акт приймання-передачі №1 від 05.06.2025 року вказаного договору №29/12 не стосується, оскільки врегульовує відносини між сторонами щодо договору №29/09. Колегія апеляційного суду не погоджується з таким твердженням представника відповідача, оскільки зі змісту договору про надання правової допомоги та акту приймання - передачі вбачається, що вони врегульовують відносини саме між ОСОБА_1 та адвокатом Лук'янчуком Ю.В. під час апеляційного розгляду цієї справи, а зазначення №29/09 замість 29/12 є опискою.
Також адвокат Ленський І.О. вказував, що в призначенні платежу в платіжній інструкції від 05.06.2025 року номер договору, по якому здійснювався платіж, не вказаний, що не дає підстав відносити його до оплати послуг у цій справі загалом в апеляційному провадженні. Колегія апеляційного суду не погоджується з такими доводами, оскільки в платіжній інструкції №Р24А4413778293D3720 від 05.06.2025 року зазначено, що саме ОСОБА_1 перерахував кошти в сумі 15 050,00 грн. адвокату Лук'янчуку Ю.В., а графі призначення платежу зазначено: «переказ власних коштів, послуги адвоката».
З урахуванням викладеного, враховуючи принципи розумності, справедливості і співмірності, складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт та часом, витраченим на їх виконання, наявність поданих стороною позивача заперечень щодо заявленого розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лук'янчука Ю.В. підлягає до часткового задоволення та з відповідача ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені і документально підтвердженні витрати на правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.
Керуючись ст. 141, 270, 367, 368, 381-384 ЦПК України, суд
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Лук'янчука Юрія Віталійовича про стягнення витрат на забезпечення професійної правничої допомоги задовольнити частково.
Постановити у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя додаткову постанову.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені під час апеляційного розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткової постанови складено 30 червня 2025 року.
Головуючий Судді