Житомирський апеляційний суд
Справа №296/6023/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/462/25
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
25 червня 2025 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
представника власника майна ОСОБА_7 (дистанційно),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Житомирі судове провадження №299/6023/25 за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 05 червня 2025 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 про арешт майна у рамках кримінального провадження №12025060000000111 від 04.02.2025,
В апеляційній скарзі представник власника майна ОСОБА_7 просить поновити строк на оскарження ухвали слідчого судді, ухвалу слідчого судді скасувати в частині накладення арешту на паспорт громадянина України, трудову книжку, військовий квиток, водійське посвідчення, видані на ім'я ОСОБА_8 , 1070 гривень, - 500 доларів США з номерами купюр PF79256698J, PF79256699J, QI19258026A, QI19258027A, PF79256626J та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого у вказаній частині відмовити. Вважає, що ухвала не відповідає вимогам КПК, оскільки не наведено підстав для накладення арешту на документи, які посвідчують особу ОСОБА_8 тим більш під час воєнного стану, та не мають жодного відношення до кримінального правопорушення. Вказує, що відсутні підстави і для накладення арешту на чорну сумку, яка не є предметом злочину, та на власні грошові кошти ОСОБА_8 .
В ухвалі слідчого судді зазначено, що слідчий звернувся до суду із клопотаннями про арешт майна, вилученого 02.06.2025 під час особистого обшуку ОСОБА_8 , якого було затримано в порядку ст.208 КПК України, в межах кримінального провадження, відомості про яке внесені 04.02.2025 до ЄРДР за № 12025060000000111, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 та ч.3 ст.332 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що у точно невстановлений досудовим розслідуванням день та час, однак не пізніше 23.04.2025 у ОСОБА_8 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_10 виник умисел, направлений на сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України, порадами, вказівками, наданням засобів, усуненням перешкод, з корисливих мотивів.
Реалізуючи спільний злочинний умисел, 30.04.2025 ОСОБА_10 , з метою збагачення за рахунок здійснених кримінально-протиправних дій, усвідомлюючи їх суспільно небезпечний характер, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_8 , використовуючи мобільний телефон останнього, у ході розмови з особою залученою до конфіденційного співробітництва ОСОБА_11 , розповів про піший спосіб перетину ним державного кордону України, повідомив, що особисто проведе його до населеного пункту за межами кордону, надав поради щодо суми коштів, одягу та взуття, які останньому необхідно взяти з собою, а також повідомив про суму грошової винагороди, яку необхідно надати за сприяння та усунення перешкод у незаконному перетині ОСОБА_11 державного кордону України, в розмірі 6000 доларів США.
Окрім цього, в період часу з 14 год. 00 хв. по 16 год. 13 хв. 06.05.2025, ОСОБА_8 , з метою збагачення за рахунок здійснених кримінально- протиправних дій, усвідомлюючи їх суспільно небезпечний характер, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_10 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , під час особистої зустрічі з особою залученою до конфіденційного співробітництва ОСОБА_11 , отримав від останнього грошові кошти в сумі 1000 доларів США, за сприяння у перетині ним державного кордону України, пішим способом, повз встановлених блокпостів та поза межами пунктів пропуску.
Не припиняючи своїх кримінально-протиправних дій направлених незаконний перетин ОСОБА_11 державного кордону України, ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_10 , 02.06.2025, близько 11 год. 30 хв., у ході телефонних розмов з ОСОБА_11 у конспіративних цілях, з метою недопущення виявлення правоохоронними органами наміру та факту перетину державного кордону України, повідомив ОСОБА_11 про те, що 02.06.2025 він особисто прибуде до м. Житомира, для подальшого транспортування ОСОБА_11 до м. Одеса, у цілях перетину останнім державного кордону України
У подальшому, 02.06.2025 близько 13 год., ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_10 , на автомобілі марки «BMW», моделі «5356», з реєстраційним номером НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_12 , прибув до м. Житомира, де згідно попередньої домовленості зустрівся із ОСОБА_11 , який присів до зазначеного автомобіля та останні розпочали рух. У ході спілкування в салоні даного автомобіля, ОСОБА_13 роз'яснив ОСОБА_11 порядок дій направлених на перетин останнім державного кордону України, а саме про те, що ОСОБА_11 буде відвезено до м. Одеса, де його переведуть через державний кордон України, а саме до країни Молдова. Окрім цього, у ході даної розмови ОСОБА_13 висловив ОСОБА_11 вимогу у передачі йому за дану послугу грошової винагороди в сумі 6000 доларів США. У цей час на вказану вимогу ОСОБА_11 передав ОСОБА_13 грошові кошти в сумі 500 доларів США у якості завдатку, після чого останній пояснив, що решту грошових коштів в сумі 5500 доларів США необхідно буде йому передати в м. Одеса.
Таким чином, ОСОБА_13 діючи за попередньо змовою з ОСОБА_10 надав ОСОБА_11 засіб для незаконного переправлення через державний кордон України, а також сприяв вчиненню таких дій своїми порадами та вказівками, однак близько 13 год. 16 хв. під час руху зазначеного автомобіля, поблизу буд. №40, що розташований неподалік перехрестя вулиць Героїв Крут та Бориса Тена у м. Житомирі, злочинна діяльність ОСОБА_10 та ОСОБА_13 була припинена шляхом затримання останнього у порядку ст. 208 КПК України.
02.06.2025 під час особистого обшуку ОСОБА_8 в присутності адвоката ОСОБА_14 було виявлено та вилучено: сумку чорного кольору; паспорт громадянина України, трудову книжку, військовий квиток, водійське посвідчення, видані на ім'я ОСОБА_8 ; посвідчення поліцейського № НОМЕР_2 , картка замісник на ім'я ОСОБА_8 , грошові кошти - 1070 гривень та 500 доларів США з номерами купюр PF79256698J, PF79256699J, QI19258026A, QI19258027A, PF79256626J.
Вказане вилучене майно є речовим доказом у кримінальному провадженні, а тому з метою його збереження слідчий просив накласти на нього арешт.
Враховуючи, що вилучене майно є речовим доказом у кримінальному провадженні, а тому з метою його збереження слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно.
Колегія суддів з'ясувавши думку прокурора щодо поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, вважає, що такий строк не пропущений, оскільки клопотання слідчого було розглянуто без повідомлення власника майна
Заслухавши доповідача, доводи представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора в часткове заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали клопотання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Положення даної норми КПК України узгоджуються зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Пунктом 7 ч.2 ст.131 КПК України передбаченого, що арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, яка встановлює, які об'єкти, у відповідності до положень КПК України, можуть бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Так, ст.98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Пунктом 6 ч.2 ст.173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З клопотання слідчого вбачається, що СУ ГУНП в Житомирській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12025060000000111 від 04 лютого 2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 та ч.3 ст.332 КК України.
02.06.2025 ОСОБА_13 було затримано в порядку ст.208 КПК Украни та під час особистого обшуку останнього вилучено майно, зазначене у клопотанні слідчого.
Абзацом 2 ч.2 ст.171 КПК України передбачено, що до клопотання слідчого, прокурора про арешт майна бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Разом з тим, в матеріалах провадження відсутні будь-які докази, які б підтверджували обставини того, що документи, які посвідчують особу ОСОБА_15 , відповідають критеріям, встановленим ст.98 КПК України.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Також варто звернути увагу і на позицію Європейського суду з прав людини, що висловлена в рішенні по справі «Волохи проти України». В даному рішенні Суд наголошував на тому, що втручання органів виконавчої влади у права осіб має підлягати ефективному контролю, який зазвичай має здійснюватися судовим органом, щонайменше як останньою інстанцією, оскільки судовий контроль надає найбільші гарантії незалежності, безсторонності та здійснення належного провадження.
Крім того, надані слідчим матеріали, в частині накладення арешту на документи, які посвідчують особу ОСОБА_8 , не відповідають вимогам ч.2 ст.171 КПК України, адже вони не підтверджують підстави, мету та не містять відповідного обґрунтування необхідності арешту.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що слідчій суддя дійшов помилкового висновку про накладення арешту на вказані документи.
На переконання колегії суддів, вилучені під час особистого обшуку ОСОБА_8 документи, а саме : паспорт громадянина України, трудова книжка, військовий квиток, водійське посвідчення, видані на ім'я ОСОБА_8 , не містять ознак речового доказу, а тому відсутні підстави для накладення арешту на вказані документи.
Більш того, прокурор під час апеляційного розгляду не заперечував про повернення саме вказаних документів ОСОБА_8 та зазначив, що посвідчення поліцейського, яке використовувалося останнім, будучи звільненим із служби під час вчинення протиправних дій та грошові кошти мають ознаки речового доказу.
Доводи апелянта про те, що сумка та грошові кошти не мають відношення до кримінального провадження, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказане майно містить ознаки, передбачені ст.98 КПК України та може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
На підстави викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала слідчого судді, яка суперечить вимогам кримінального процесуального закону в частині накладення арешту на вищезазначені особисті документи, підлягає скасуванню в частині накладення арешту на паспорт громадянина України, трудову книжку, військовий квіток, водійське посвідчення, виданих на ім'я ОСОБА_8 , з постановленням нової ухвали, якою слід відмовити в задоволенні клопотання слідчого в цій частині, а вилучене вказані документи повернути власнику.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 05 червня 2025 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 про арешт майна у рамках кримінального провадження №12025060000000111 від 04.02.2025 - скасувати в частині накладення арешту на паспорт громадянина України, трудову книжку, військовий квіток, водійське посвідчення, видані на ім'я ОСОБА_8 .
Постановити нову ухвалу в цій частині, якою клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 про арешт майна, а саме : паспорта громадянина України, трудової книжки, військового квітка, водійського посвідчення, виданих на ім'я ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: